Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є пред­ставником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, - караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого у ст. 109 КК, є суспільні від­носини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади. Правовою підставою криміналізації цих діянь є положення ст. 5 Конституції України, відповідно до яких право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і ніхто не може узурпувати державну владу.

Конституційний лад - це устрій держави і суспільства, а також їх інститутів від­повідно до норм Конституції. Це цілісна система основних соціально-правових від­носин, що визначають форми і способи функціонування держави як єдиного держав­но-правового механізму. Формальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального по­рядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних відносин.

Державна влада - це головна складова публічної влади, яка належить тільки дер­жаві і реалізується нею шляхом прийняття компетентним органом обов’язкових для виконання усіма рішень (правових актів), та застосування в разі необхідності держав­ного примусу. Завдяки цьому здійснюється керівництво справами суспільства як самою державою, так і її органами.

Об’єктивна сторона виражається в чотирьох формах:

1)дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади;

2) змова про вчинення таких дій;

3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади;

4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Загальною ознакою всіх цих дій є насильницький спосіб зміни чи повалення консти­туційного ладу або захоплення державної влади, тобто із застосуванням фізичного на­сильства чи створення загрози його застосування до представників державної влади, осіб, що виконують функцію її охорони, або осіб, що перешкоджають вчиненню таких дій.

Саме вчинення зазначених дій є закінченим злочином.

Змова про вчинення таких дій передбачає умисну угоду двох або більше осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. У цій формі злочин є закінченим з моменту досягнення до­мовленості між двома або більше особами про вчинення передбачених ч. 1 ст. 109 КК дій.

Заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, що передбачені ч. 2 ст. 109 КК, обов’язково повинні мати публічний харак­тер, тобто проголошуватися відкрито, у присутності невизначеного кола осіб (ці заклики можуть бути на зборах, на мітингу, демонстрації тощо). Самі заклики визначеного змісту становлять закінчений злочин незалежно від реагування на них присутніх громадян.

Четверта форма об’єктивної сторони злочину, що передбачена ч. 2 ст. 109 КК, ви­являється у розповсюдженні матеріалів із закликами того ж змісту. Розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади серед широкого кола осіб з метою ознайомлення їх із цими закликами (розповсюдження листівок, плакатів, роз­давання книг у громадський місцях тощо).

Суб’єктивна сторона цього злочину - прямий умисел. Обов’язковою ознакою є мета - насильницькі зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення дер­жавної влади в Україні. Суб’єкт - фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років.

Частина 3 ст. 109 КК передбачає кваліфікуючі ознаки діянь, передбачених у ч. 2 ст. 109 КК, а саме:

1) вчинення цих дій особою, яка є представником влади, або

2) по­вторно, або

3) організованою групою, або

4) з використанням засобів масової інформації.

Представниками влади є працівники державних органів та їх апарату, які наді­лені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості (див. п. 1 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002р. № 5 //ЗП. - С. 169).

Повторність означає, що особа хоча б удруге вчинює публічні заклики або роз­повсюджує матеріали із такими закликами. При цьому не має значення, повторно вчинюється те саме діяння чи інше (наприклад, особа, яка раніше вчинила публічні заклики, іншого разу розповсюджує матеріали із закликами). Також не має значення, чи була особа раніше судима, чи ні за раніше вчинений злочин.

Вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 109 КК, організованою групою означає, що публічні заклики або розповсюдження матеріалів із закликами здійснюються трьома або більше особами, які попередньо організувалися у стійке об’єднання для такої ді­яльності (див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК).

Четверта кваліфікуюча ознака діянь, передбачених у ч. 3 ст. 109 КК, пов’язана з ви­користанням для їх вчинення засобів масової інформації. Такими засобами вчинення зло­чину можуть бути власне «засоби масової інформації» (ст. 22 Закону України «Про ін­формацію» від 2 жовтня 1992р., в редакції Закону України від 13 січня 2011 р. //ВВРУ. - 2011. - № 32. - Ст. 313), «друковані засоби масової інформації» (ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р. // ВВРУ. -1993. - № 1. - Ст. 1) чи «аудіовізуальні (електронні) засоби масової інформації» (ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р., в редак­ції Закону України від 12 січня 2006 р. // ВВРУ. - 2006. - № 18. - Ст. 155) (наприклад, виступ по телебаченню, розповсюдження матеріалів з використанням Інтернету, поши­рення комп ’ютерних програм із зазначеними матеріалами, публікації в газетах та ін.).