сфери комунальної форми власності

Таким чином, можна визначити, що матеріальною основою місцевих фінансів є централізовані і децентралізовані фінансові ресурси, що формуються у фондовій і нефондовій формі.

Основні фінансові фонди місцевих органів влади:

· місцеві бюджети;

· резервні та цільові фонди;

· фонди грошових ресурсів комунальних підприємств.

Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.

 

Місцеві бюджети, їх сутність і значення

ВУкраїні до складу місцевих бюджетів входять:бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів в містах і бюджети місцевого самоврядування. Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст і їх об’єднань.

Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій органів самоврядування.

Органам місцевого самоврядування надані широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України відмічено, що місцеві органи самоврядування:

· здійснюють управління майном, що знаходиться в комунальній власності;

· затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку і контролюють їх виконання;

· затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;

· встановлюють місцеві податки і збори відповідно до законодавства;

· створюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи.

Місцеві бюджети можуть складатися із загального і спеціального фондів. Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди у разі потреби визначається законом про Державний бюджет на відповідний рік. До складу загального фонду відповідного місцевого бюджету входить резервний фонд. У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку, який є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Бюджет АРК і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно в частині дефіциту бюджету розвитку. Цей дефіцит покривається за рахунок позик. Затвердження обласних, районних, районних в містах, сільські і селищні бюджети з дефіцитом не допускається.

Місцевий бюджет включає всі надходження і витрати на виконання повноважень органів місцевої влади.

Доходи і видатки місцевих бюджетів

В нинішній час дохідна частина місцевих бюджетів формується за рахунок власних і закріплених доходів, а також міжбюджетних трансфертів.

Доходи місцевих органів влади класифікують:

 

І. За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються (рис.4.1).

 

Рис. 4.1. Джерела доходів місцевих органів влади

 

До неподаткових доходів належатьплатежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу.

 

ІІ. За економічною природою доходи місцевих бюджетів:

А. Власні доходи – це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать

· місцеві податки і збори;

· платежі, запроваджені органами місцевого самоврядування;

· доходи від комунального майна та підприємств комунальної власності;

· штрафи та санкції, пов’язані зі справлянням власних доходів.

Б. Закріплені доходи – це ті, що повністю або частково (у %) зараховуються в певні види бюджетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення непотрібне рішення органів влади вищого рівня. За своєю сутністю це загальнодержавні податки, збори або доходи, що традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів (податок з доходів фізичних осіб, державне мито тощо).

Видатки місцевих бюджетів відображають функції та завдання, що покладаються на місцеву владу.

Видатки місцевих органів влади залежно від їхніх завдань поділяються на кілька функціональних видів:

· обов'язкові видатки, які спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади;

· видатки для реалізації делегованих центральною владою завдань.

ІІІ. Залежно від впливу на процес розширеного відтворення:

А. Поточні видатки пов’язані з наданням бюджетних коштів юридичним особам на їх утримання та покриття поточних потреб. Ці видатки включають витрати на державне споживання (утримання економічної та соціальної інфраструктури, поточні витрати бюджетних установ тощо).

Б. Капітальні видатки являють собою грошові витрати, пов’язані з вкладенням в основний капітал виробничого й невиробничого призначення та приріст запасів. Вони включають капіталовкладення за рахунок бюджету в галузі виробництва, інвестиційні субвенції, довгострокові бюджетні кредити підприємствам та місцевим органам влади.

Бюджетним кодексом передбачені критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами. Таке розмежування здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги і наближення її до безпосереднього споживача. Згідно цим критеріям види видатків діляться на наступні групи:

1) перша група– видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (здійснюються з бюджетів сів, селищ, міст і їх об’єднань);

2) друга група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК і міст обласного значення, а також районних бюджетів);

3) третя група– видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує у всіх регіонах України (здійснюються з бюджету АРК і обласних бюджетів).

З бюджетів міст Києва і Севастополя здійснюються витрати всіх трьох груп.