Гвинт А2М12x1,25 - 6g х 50.109.40Х.019 ГОСТ 1491-80.
Тема роботи: Умовне зображення і позначення різьби
Мета роботи:
- студент повинен знати класифікацію різьб, основні параметири;
- студент повинен уміти зображати та читати умовне позначення різьби, а також стандартних кріпильних виробів;
- студент повинен набути навички зображати і позначати різьбу на кресленні, користуватися довідниковою літературою.
Обладнання:креслярський стіл з пристроєм, креслярські інструменти, моделі, вимірювальний інструмент.
Теоретичні відомості
Поняття про різьбу
Різьба — поверхня, утворена під час гвинтового руху плоского контуру по циліндричній або конічній поверхні.
Різьби класифікуються за декількома ознаками:
1. Залежно від форми поверхні, на якій нарізана різьба, вони поділяються на циліндричні та конічні.
2. Залежно від розташування різьби на поверхні стрижня або отвору вони поділяються на зовнішні та внутрішні.
3. Залежно від форми профілю різьби розрізняють різьби трикутного, прямокутного, трапецеїдального, круглого та інших профілів.
4. Залежно від експлуатаційного призначення різьби поділяють на кріпильні, кріпильно-ущільнювальні, ходові, спеціальні та ін.
5. Залежно від напрямку гвинтової поверхні розрізняють праві та різьби.
6. За числом заходів різьби поділяють на однозахідні та багатозахідні: дво-, тризахідні і т.д.
Зображення різьби на кресленнях
Різьбу зображають:
а) на стрижні — суцільними основними лініями по зовнішньому діаметру різьби та суцільними тонкими лініями — по внутрішньому діаметру (рис. 1, 2);
б) в отворі — суцільними основними лініями по внутрішньому діаметру різьби та суцільними тонкими лініями — по зовнішньому діаметру (рис. 3, 4).
Рис. 1 Рис. 2
Рис. 3 Рис. 4
Зображаючи різьбу, суцільну тонку лінію наносять на відстані не менше 0,8 мм від основної лінії і не більше за величину кроку різьби.
Межу різьби проводять до лінії зовнішнього діаметра різі й зображають суцільною основною або штриховою лінією, якщо різьба показана як невидима (рис. 5 - 7).
Рис. 5 Рис. 6 Рис. 7
Штрихування в розрізах і перерізах виконують до лінії зовнішнього діаметра різьби на стрижнях і до лінії внутрішнього діаметра в отворі, тобто в обох випадках до суцільної основної лінії (див. рис. 3, 4, 6, 7).
На кресленнях, за якими різьбу не виконують, кінець глухого нарізаного отвору допускається зображати, як показано на рис. 8, 9, навіть за наявності різниці між глибиною під різьбу і довжиною різьби.
Рис. 8 Рис. 9
Позначення різьби
Позначення різьби на кресленнях, крім конічних і трубної циліндричної, здебільшого відносять до її зовнішнього діаметра, наносячи значення над розмірною лінією, на її продовженні або на поличці лінії-виноски (рис. 10).
Позначення конічних різей і трубної циліндричної наносять лише на поличці лінії-виноски (рис. 11).
Рис. 10
Рис. 11
Стандарти на розміри різьби передбачають також її умовне позначення, в якому вказується:
1) літерне позначення для типу різьби:
М — метрична; G — трубна циліндрична; R— конічна зовнішня; Rс — конічна внутрішня; К— конічна дюймова; Тr-трапецеїдальна; S — упорна;
2) номінальний діаметр різьби;
3) крок (якщо різьба може мати різний крок при одному й тому ж діаметрі); указується лише дрібний крок;
4) при позначенні лівої різьби після умовного позначення ставлять LH;
5) умовне позначення поля допуску або класу точності.
З навчальною метою поле допуску або клас точності різьби можна в умовному позначенні не вказувати.
Приклади умовного позначення різьби:
а) метрична різьба із зовнішнім діаметром 16 мм та великим кроком — М16(рис. 10, а);
б) ліва метрична різьба із зовнішнім діаметром 20 мм та дрібним кроком Р = 0,75 мм — М20х0,75 LH(рис. 10, б);
в) трапецеїдальна різьба із номінальним діаметром 36 мм і кроком 6 мм-Tr 36x6 (рис. 10,в);
г) трапецеїдальна різьба із номінальним діаметром 20 мм, ходом 4 мм, кроком 2 мм – Tr 20х4 (Р2) (рис. 10, г); те ж ліва — Tг20х4(Р2) LH(рис. 10, д);
д) упорна різьба з номінальним діаметром 80 мм і кроком 16 мм — S80x16 1; те ж ліва — S80x16 LH;
є) двозахідна упорна різьба із фоком 10 мм і номінальним діаметром 80 мм — S80x20(Р10) (рис. 10, ж).
Позначення трубної циліндричної різьби відносять не до діаметра, а умовно позначають розміром у дюймах (1"= 25,4 мм), що дорівнює внутрішньому діаметру Dy(умовний прохід, мм) труби, на якій нарізають різьба. Крок цієї різьби прийнято виражати числом ниток (витків) на один дюйм і не вказувати його в позначенні різьби.
Наприклад, трубна циліндрична різьба, виконана на трубі з внутрішнім діаметром Dy= 25,4 мм (1") класу точності А, позначається G1-A (рис. 11, а); те ж ліва класу точності В: G1LH-В(pиc. 11, б).
У позначення трубної конічної різьби входять літери: R— для конічної зовнішньої різі, Rc — для конічної внутрішньої різі та позначення розміру різьби (рис. 11, в, г).
Умовний розмір труби, а також її діаметри, виміряні в основній площині, відповідають параметрам трубної циліндричної різьби, яка має такий же умовний розмір.
При нанесенні розміру дюймової різьби літери не використовують, зовнішній діаметр різьби наносять за зразком метричної, але не в міліметрах, а в дюймах (рис. 5.41, д).
На рис. 11, є позначено конічну дюймову різьбу.
У позначення метричної конічної різьби включають літери МК, номінальний діаметр, крок та номер стандарту і наносять його на поличці лінії-виноски. Наприклад, МK20х1,5 ГОСТ 25229-82 (рис. 11, ж).
Кріпильні вироби
З'єднання частин машин і конструкцій може бути здійснене за допомогою кріпильних деталей: болтів, гвинтів, шпильок, гайок.
Болти
Болт — циліндричний стрижень, на одному кінці якого є головка, а на іншому — різьба для нагвинчування гайки (рис. 1).
Рис. 1.
Залежно від призначення та умов роботи болти виконують з шестигранними (найбільш поширені) (рис. 1), півкруглими і потайними головками.
За ступенем точності виготовлення болти поділяють на болти нормальної, підвищеної та грубої точності, які вирізняються класами шорсткості (чистоти) поверхні різьби, циліндричного стрижня і опорної площини головки.
Для стандартних болтів використовують метричну різьбу із великим і дрібним кроком, причому для кожного діаметра різьби передбачений стандартом лише один дрібний крок. Великий крок використовується частіше.
Болти з шестигранними головками нормальної і підвищеної точності виготовлення мають від трьох до п'яти виконань (рис. 2).
Виконання 1 — без отвору в стрижні і в головці (рис. 2, а); виконання 2 — з отвором під шплінт у циліндричному стрижні (рис.2, б); виконання 3 — з двома отворами в головці під кріп-лення дротом головок групи болтів (рис. 2, в).
Рис. 2
Структура умовного позначення болтів така: назва, варіанти виконання (виконання 1 не вказують), діаметр метричної різьби, дрібнийкрок різьби (великий не вказують), позначення поля допуску різьби, довжина болта, клас міцності або група матеріалу, позначення видупокриття, товщина покриття (мкм), номер стандарту на конструкцію і розміри болта.Нижче наводимо приклади умовних позначень болтів з шестигранними головками.
Болт із шестигранною головкою (нормальної точності) з діаметром різьби 12 мм, довжиною 60 мм, великим кроком різьби,без покриття, клас міцності 5.6, виконання 1:
Болт М12х60. 56 ГОСТ 7798-70;
те саме з дрібним кроком різьби Р=1,25 мм,клас міцності 4.6, виконання 2, покриття 08, товщина покриття 4мкм:
Болт 2М12х1,25х60.46.084 ГОСТ 77 98-70.
Послідовність креслення болта за розмірами стандарту показано на рис. 3 (як приклад взято болт діаметром М24). Викреслювання починають з побудови головки болта на вигляді ліворуч. Проводять коло (тонкою лінією) діаметром D=39,6 мм і в нього вписують правильний шестикутник, відстань між двома протилежними гранями якого визначає розмір "під ключ" S=36 мм. Потім проводять коло діаметром D1=(0,9-0,95)*S=(0,9-0,95)x36= 32,4-34,2 мм; візьмемоD1=33 мм. На головному вигляді виконують зображення болта з контурним обрисом граней головки болта висотою Н-15мм. На торцевій поверхні головки відкладають діаметр D1=33 мм і з крайніх точок А і Впроводять лінії під кутом 30º до торця головки до перетину з ребрами в точках С і D. Пряма, що проходить через ці точки, перетинає на вигляді зверху ребра головки болта в точках Е, Е', Е". На зображенні кожної грані через знайдені точки проводять дуги кіл, що замінюють проекції гіпербол, які утворюються при перетині конусної фаски з гранями головки болта. Дуга середньої грані на головному вигляді, що проведена радіусом R=3/4D через точки Fі F', перетне на своєму продовженні крайні ребра граней в точках М і N. Сполучаючи ці точки прямою лінією, визначають розташування центрів посередині крайніх граней головки, з яких проводять дуги радіусом R1.На вигляді зверху через точки Е, Е', Е " проводять дуги радіусом R2=0,5D.
Рис.3.
Для швидкого затискання і звільнення деталі в різноманітних пристроях застосовують відкидні болти (ГОСТ 3033-79).
Для підняття та опускання важких деталей, наприклад електродвигунів, застосовують рим-болти (ГОСТ 4751-73).
Гвинти
Гвинт — циліндричний стрижень, на одному кінці якого нарізана різьба, а на іншому є головка.
За призначенням гвинти для металу поділяють на кріпильні та встановлювальні (натискні, регулювальні та ін.).
Кріпильний гвинт — деталь, яка служить для рознімного з'єднання і являє собою циліндрич-ний стрижень з різьбою для вгвинчування в одну зі з'єднуваних деталей і головкою різної форми.
Форма головки може бути циліндрична за ГОСТ 1491-80 (рис. 4, а), півкругла за ГОСТ 17473-80 (рис. 4, б), потайна за ГОСТ 17475-80 (рис. 4, в), напівпотайна за ГОСТ 17474-80 (рис. 4, г), з циліндричною головкою і шестигранним заглибленням для ключа за ГОСТ 11738-72.
Різьба може бути на всій довжині або лише на кінці стрижня.
Рис. 4.
Гвинти виготовляють з метричною різьбою великого і дрібного кроку з полями допуску 8g і6g.
В умовному позначенні гвинтів указують:
1) назву; 2) клас точності; 3) виконання (виконання 1 не вказують); 4) діаметр різьби; 5) крок різьби (вказують лише для різьб з дрібним кроком); 6) поле допуску різьби (поле допуску 8g не вказують); 7) довжину гвинта; 8) клас міцності; 9) марку сталі (вказують лише для класів міцності понад 8.8); 10) позначення виду покриття; 11) товщину покриття; 12) номер розмірного стандарту.
Нижче наведено приклади умовних позначень гвинтів:
1. Гвинт з циліндричною головкою (підвищеної точності), виконання 2, діаметр різьби 12 мм, крок різьби дрібний 1,25 мм, поле допуску різьби 6g, довжина гвинта 50 мм, клас міцності 10.9, сталь 40Х, покриття 01, товщина 9 мкм, ГОСТ 1491-80:
Гвинт А2М12x1,25 - 6g х 50.109.40Х.019 ГОСТ 1491-80.
2. Гвинт з півкруглою головкою, виконання 1, клас точності А, діаметром різьби 10 мм, з великим кроком різьби, довжиною 35 мм, клас міцності 5.8, без покриття:
Гвинт АМ10x35.58 ГОСТ 17473-80.
Шпильки
Шпилькою називають деталь, що являє собою стрижень, який має на одному кінці різьбу (посадочну) для загвинчування в одну зі з'єднуваних деталей, а на іншому — різьбу (стяжну) для нагвинчування гайки (рис. 6).
Шпильки виготовляють з метричною різьбою як з великим, так і з дрібним кроком, з однаковими нормальними діаметрами dрізьби і гладкої частини (виконання 1 — див. рис. 6). Допускається виготовляти шпильки з d1, що приблизно дорівнює середньому діаметру різьби (виконання 2 — рис. 6).
Рис. 6
Шпильки виготовляються для деталей з нарізними отворами з діаметром різьби від 2 до 48 мм нормальної і підвищеної точності.
Залежно від призначення шпильки довжина її посадочного нарізного кінця дорівнює (не менше):
l1 = d— для нарізних отворів у сталевих, бронзових і латунних деталях за ГОСТ 22032-76 для шпильок нормальної точності й за ГОСТ 22033-76 — для шпильок підвищеної точності;
l1 = 1,25d — для нарізних отворів у деталях із ковкого та сірого чавуну за ГОСТ 22034-76 для шпильок нормальної точності й за ГОСТ 22035-76 для шпильок підвищеної точності;
l1 = 2d — для деталей із легких сплавів за ГОСТ 22038-76 для шпильок нормальної точності й за ГОСТ 22039-76 для шпильок підвищеної точності.
Застосовуються також шпильки для деталей з гладкими отворами нормальної точності за ГОСТ 22042-76 з двома однаковими за довжиною нарізними кінцями l1=l0 і підвищеної точності за ГОСТ 22043-76.
Довжиною шпильки l називають довжину частини шпильки без посадочного нарізного кінця l1. Довжину l0 стяжного кінця шпильки беруть 2d+ 6 (при l <= 120 мм) або вибирають з таблиці відповідно до стандарту.
Умовне позначення шпильок аналогічне позначенню болтів і гвинтів.
Нижче наведено приклади умовного позначення шпильок:
1. Шпилька нормальної точності, діаметр різьби М20, з великим кроком Р=2,5мм, з полем допуску 6g, довжиною l =100 мм, класу міцності 10.9, з покриттям 01 товщиною 7мкм:
Шпилька М20-6gх100.109.017 ГОСТ 22034-68;
2. Шпилька нормальної точності, діаметр різьби М24, з великим кроком, з полем допуску 8g,довжиною l=110 мм, класу міцності 5.6, без покриття: