Лісове господарство, його особливості і завдання

 

Лісове господарство – це галузь народного господарства, яка займається вивченням, обліком, розведенням і відтворенням лісів, охороною їх від пожеж, хвороб і шкідників, регулюванням лісокористування, підвищенням продуктивності лісів. Лісове господарство належить до галузей матеріального виробництва і включає продукцію лісогосподарського, лісозаготівельного, деревообробного, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв.

До завдання лісогосподарського виробництва входить розведення, охорона і використання лісів у період їх росту, а лісозаготівельного – рубка лісу, транспортування і переробка.

Лісогосподарське виробництво як особлива галузь народного господарства набуло розвитку внаслідок використання природних лісів. Воно становить основу лісового господарства і має свої особливості:

1) потреба у великих виробничих площах, які набагато перевищують потреби в площах інших галузей

2) зв'язок процесу праці з біологічними процесами росту і розвитку деревних рослин

3) різноманітність лісової продукції і її корисності

4) ліс у лісогосподарському виробництві є предметом і засобом праці

5) сезонність проведення лісогосподарських робіт

6) лісогосподарське виробництво організовується з урахуванням грунтово-кліматичних зон

Особливостями лісового господарства є: середовищеутворювальна роль лісу як компоненту біосфери, здатність лісу до природного відновлення, велика тривалість виробничого циклу господарства, зональні відмінності лісів, складність і динамічність взаємозв’язків між компонентами лісових екосистем, нерівномірне розміщення лісів на території, комплексне і екологічне використання лісових ресурсів у народному господарстві.

Організація лісового господарства має своїм завданням забезпечувати ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних і економічних умов, цільового призначення, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.

До обов’язків лісогосподарських органів входить:

1) організація і регулювання всіх видів користування з врахуванням збереження середовище захисних, кліматоутворюючих і оздоровчих функцій лісу

2) охорона і захист лісів

3) здійснення державного нагляду за використанням лісових ресурсів

4) здійснення комплексу лісогосподарських заходів щодо відновлення, догляду за лісом

5) підвищення родючості лісових земель, поліпшення якості і підвищення продуктивності лісів

Основними напрямами розвитку лісового господарства є:

¨ захисний

¨ захисно-експлуатаційний

¨ експлуатаційно-промисловий

¨ промисловий

Для кожного напряму характерні свої типи лісового господарства, що базуються на певних категоріях лісів.

Лісистість території в країні нижча, ніж це необхідно для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства. Тому пріоритетним напрямом розвитку лісового господарства на найближчі роки є розширене відтворення лісових ресурсів та інтенсифікація вирощування.

Показниками, що характеризують рівень використання та забруднення лісів є:

» валова продукція лісоексплуатації, грн.;

» продуктивність лісу (обсяги приросту деревини) м3/га;

» абсолютні і відносні зміни в площах земель, які підлягають залісненню, га;

» питома вага залісненої площі у загальній площі, яка використовується господарством, %;

» абсолютне і відносне (порівняно із загальним обсягом виробництва продукції) зменшення або збільшення масштабів виробництва лісопродукції;

» кількість і номенклатура лісової продукції;

» масова частка забруднених лісів в загальному її обсязі;

» коефіцієнт пожежонебезпечності лісу;

» питома вага лісової продукції поліпшеної екологічної якості в загальному її виробництві;

» контроль лісової продукції на вміст важких металів, радіонуклідів;

» кількість і періодичність санітарних обробок лісу та проведення рубок догляду.

Важливими при веденні лісового господарства є моніторинг лісів і лісова сертифікація.

Моніторинг лісів – система регулярного спостереження, оцінки і прогнозу динаміки кількісного і якісного стану лісів.

Моніторинг лісів проводиться шляхом збирання, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку.

Лісова сертифікація – оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку.

Метою лісової сертифікації є забезпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства.

Організація і проведення лісової сертифікації здійснюються відповідно до порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань економічної політики та охорони навколишнього природного середовища.

Захисне лісорозведення

 

Ліси, які виконують функції підтримання екологічної рівноваги, збереження насамперед земельних і водних ресурсів, називають захисними. В умовах України майже всі ліси належать до водоохоронно-захисних. Площа захисних лісонасаджень становить близько 1,7 млн. га в т.ч. грунто- і полезахисні – 1,1, захисні впродовж рік і навколо водойм – 0,3 та уздовж залізниць і шосейних доріг – 0,3 млн. га.

Найбільшу групу серед захисних насаджень становлять ґрунто і полезахисні ліси, які мають особливо важливе значення для сільського господарства. Ґрунтозахисні функції лісу сприяють закріпленню ґрунту, запобіганню його змиванню і розмиванню, закріпленню рухомих пісків, запобіганню яро утворення. Поряд з цим ліс бере участь у ґрунтоутворювальному процесі, поліпшуючи у ньому кругообіг поживних речовин. Одна з важливих ґрунтозахисних властивостей лісів – протиерозійна.

Важливе водоохоронне, водорегулююче, санітарно-гігієнічне, естетичне і рибогосподарське значення мають захисні лісонасадження по берегах річок, великих водойм. Вони виконують протиерозійну функцію під час повеней, зменшують швидкість течії паводкових вод, їх руйнівну дію, сприяють відкладенню мулистих частинок. Акумулюючи мулисто-піщаний ілювій, що надходить під час повеней і злив, вони захищають нерестовища від заносів мікрофлори. Захищаючи береги від руйнування, а русла річок від обміління, прирічкові насадження забезпечують регулярний і стабільний рух річкового транспорту. Заплавні і прируслові насадження перешкоджають розмиванню розораних земель, поліпшують мікроклімат заплав, підвищують урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність лук і пасовищ.

У гірських і передгірних районах України значної шкоди сільському господарству завдають зсуви, обвали і особливо селеві потоки. Вони виникають внаслідок випадання інтенсивних дощів і залежать від розміру водозабірної і без лісової площ, зв’язаності ґрунту і надмірної експлуатації лісів. Тому гірські лісимають не тільки важливе народногосподарське значення як джерело деревини, але й відіграють важливі захисні функції: запобігають змиванню і розмиванню ґрунту, утворенню зсувів та обвалів, захищають нижні частини схилів і прилеглі до них угіддя від селевих потоків та повеней, забезпечують стабільність запасів мінеральних джерел. Вони є регуляторами надходження і витрат води. У гірських та передгірних районах ліси повинні займати не менше 50 % площі.

Водоохоронна і захисна роль лісів як природного фактора досі не дістала належної економічної оцінки, що позначилось на екології – руйнівні наслідки безмірного і безсистемного вирубування лісів та зниження лісистості території. Ця корисність лісу інколи ще називається невагомою, хоча за своєю економічною роллю ефект від неї становить значні суми.

За підсумками багаторічних дослідження, кожні 10 % додаткової лісистості зумовлюють додаткове випадання до 40 % опадів, підвищують внутрішньо ґрунтовий і ґрунтовий стоки на 6-8 %, збільшують живлення річок підземними водами на 0,7-0,9 м3 на рік. встановлено, що 1 га лісу захищає 30-35 га прилеглих полів, при цьому під впливом захисних лісових смуг урожайність сільськогосподарських культур підвищується на 2-3 ц/га, а в окремих випадках – до 6-7 ц/га.

 

Проблема охорони й економічного використання лісових ресурсів особливо актуальна для України з невисокою лісистістю її території, нерівномірним розміщенням лісових насаджень, важливою водоохоронно-захисною роллю лісів.

Лісогосподарські заходи можна поділити на 3 групи:

1) заходи, що дають придатну для реалізації продукцію в момент їх здійснення;

2) заходи, ефект по яких реалізується після тривалого періоду;

3) заходи, ефект від яких виявляється у зменшенні збитків, яких завдають лісу шкідники, захворювання, стихійні лиха.

Комплексне та екологічне використання лісових ресурсів потребує диференційованого підходу до розробки заходів раціонального їх використання, відновлення і охорони. Основними серед яких є:

ü економне і господарське використання деревинної сировини;

ü впровадження безвідходних технологій виробництва в лісозаготівельній та деревообробній промисловості, підвищення рівня інтенсивності лісогосподарського виробництва;

ü випереджаючий розвиток хімічної та хіміко-механічної переробки м’яколистяної дрібнотоварної деревини і деревних відходів (що дасть змогу збільшити виробництво лісових матеріалів при розміреному зростанні обсягів лісозаготівель і вирубки лісів);

ü якісне і своєчасне лісовідновлення (поліпшення якісної і зміна кількісної структури майбутніх лісів шляхом скорочення періоду відтворення лісових ресурсів, поліпшення породного складу, використання сортового насіння, нових типів садивного матеріалу, застосування досконаліших агротехніки і технології);

ü належний догляд за лісонасадженнями (включаючи раціональне обмежене вирубування);

ü створення полезахисних та лісоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповідних лісопаркових зон та масивів;

ü зменшення впливу кислотних дощів, проведення селекції для створення стійкіших і продуктивніших видів лісової флори;

ü раціональне використання і збереження ягідних, кормових, технічних і лікарських рослин;

ü запобігання лісовим пожежам;

ü реалізація цільової комплексної програми створення постійної лісосировинної бази для целюлозно-паперової промисловості за рахунок вирощування лісів на спеціальних плантаціях;

ü підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідомого ставлення населення до лісу.