БЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ ТА ПОРЯДОК ЇХ ВИДІЛЕННЯ
І ПЕРЕРАХУВАННЯ
Важлива роль у регулюванні міжбюджетних відносин належить міжбюджетним трансфертам.
МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ – кошти, які безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого [2].
Порядок і умови надання міжбюджетних трансфертів та їх використання затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативними документами Автономної Республіки Крим та рішеннями відповідних органів самоврядування в межах їхньої компетенції.
Міжбюджетні трансферти поділяються на:
♦ дотацію вирівнювання;
♦ субвенцію;
♦ кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
♦ інші дотації.
ДОТАЦІЯ ВИРІВНЮВАННЯ – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує [2].
Таким чином, бюджетна дотація – це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом при недостатній кількості у нього власних доходів для покриття запланованих видатків (для збалансування бюджету), тобто до дохідної частини нижчестоящого бюджету надходять додаткові грошові кошти та ліквідується бюджетний дефіцит.Не має цільового призначення.
СУБВЕНЦІЯ – цільовий міжбюджетний трансферт призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав [2].
Тобто, бюджетна субвенція – це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну ціль і на основі пайової участі у фінансуванні. Як правило, має соціальний характер призначення.
Як інструмент бюджетного регулювання субвенції широко застосовуються для збалансування державних бюджетів. Надаються бюджету нижчого рівня з чітко визначеним призначенням як державна фінансова допомога для здійснення програм і заходів, спрямованих на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, якщо він не забезпечується власними бюджетними доходами за умов недостатнього економічного розвитку.
Субвенція також надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв'язку з нерівномірністю їх розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування заходів, пов'язаних із вирівнюванням соціального розвитку територій.
Субвенції можуть призначатися як з Державного бюджету України місцевим бюджетам, так і з бюджетів АР Крим та інших місцевих бюджетів для бюджетів нижчих рівнів.
Основні види субвенцій з Державного бюджету України:
§ субвенція на здійснення програм соціального захисту;
§ субвенція на компенсацію витрат доходів бюджетів місцевого самоврядування для виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, встановлених державою;
§ субвенція на виконання інвестиційних проектів.
Основні види субвенцій з місцевих бюджетів:
§ субвенція на утримання об'єктів спільного користування та ліквідацію недоліків діяльності об'єктів спільного користування;
§ субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
§ інші субвенції.
У сучасній практиці бюджетного регулювання доходів значна роль належить субсидіюванню, інструментами якого є державні субсидії.
СУБСИДІЯ (різновид субвенції)– грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним та фізичним особам, місцевим державним органам, іншим державам.
Як інструмент бюджетного регулювання субсидія застосовується з метою збалансування місцевих бюджетів, зміцнення їх дохідної бази та завжди передається безповоротно і безвідплатно з вищих ланок бюджетної системи нижчим ланкам. Поки що субсидії не знайшли в Україні такого широкого застосування, як це має місце у США, Англії, Франції, ФРН та ряді інших країн.
За напрямом використання субсидія може бути:
Ÿ цільовою(на конкретні видатки);
Ÿ знеособленою(не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує).
За напрямом спрямування розрізняють прямі та непрямідержавні субсидії.
Прямі субсидії надаються на фінансування капітальних вкладень у галузі, розвиток яких необхідний для економіки в цілому, на фундаментальні наукові дослідження, на підтримку військово-промислового комплексу, перепідготовку кадрів, створення нових робочих місць у депресивних регіонах і т. і.
Непряме субсидіювання здійснюється, в основному, шляхом податкової та кредитної політики.
Одним з найпоширеніших методів субсидіювання в Україні став ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ – відстрочка сплати податку на доходи, що надається підприємству податковою інспекцією на умовах поворотності, строковості, відплатності за наявності згоди фінансового органу, який контролює виконання бюджету.
КОШТИ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ з інших місцевих бюджетів – це кошти, що набули статусу бюджетного надлишку, який підлягає вилученню на користь вищестоящого бюджету. Надлишки коштів місцевих бюджетів визначаються при складанні місцевих бюджетів, суми яких затверджуються при затвердженні Закону про Державний бюджет на наступний бюджетний рік.
ІНШІ ДОТАЦІЇ – міжбюджетні трансферти, призначені для покриття збитковості певних підприємств і організацій державної власності.
У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:
1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;
2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;
3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;
4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;
5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);
6) інші додаткові дотації та субвенції.
Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам затверджуються у Державному бюджеті України окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та районними бюджетами відповідно у таких пропорціях:
- не більш як 25 % – для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету;
- не менш як 75 % – для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ [2].
Відповідні розрахунки внесені до формули розрахунку дотації вирівнювання для обласних бюджетів, однак обсяг цієї дотації кодексом не визначено, хоча в попередній редакції цей показник встановився на рівні 3% видатків обласного бюджету. У будь-якому разі на такі трансферти можна претендувати, оскільки мінімум 75% від вказаного обсягу обласна рада повинна перерозподілити між бюджетами районів та міст обласного значення.
Міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного бюджету України органами Державної казначейської служби України на рахунки відповідних бюджетів.
Перерахування коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів також забезпечується відповідними органами Державної казначейської служби України.
У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для:
Ÿ бюджету Автономної Республіки Крим;
Ÿ кожного з обласних бюджетів;
Ÿ бюджетів міст Києва та Севастополя;
Ÿ міст республіканського Автономної Республіки Крим;
Ÿ міст обласного значення;
Ÿ районних бюджетів;
а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів здійснюється за формулою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету) між Державним бюджетом та місцевими бюджетами” від 5 вересня 2001 р. №1195 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. №1153.
Формулу розроблено відповідно до статей 97 і 98 Бюджетного кодексу України для розподілу обсягу міжбюджетних трансферті між Державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласною значення, бюджетами районів.
У формулі застосовуються такі умовні позначення:
§ і – місцевий бюджет (бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, бюджет міст Києва і Севастополя, бюджет міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласною значення, бюджет району);
§ оb – обласний бюджет;
§ агk – бюджет Автономної Республіки Крим;
§ m – бюджет міста республіканського Автономної Республіки Крим ти обласного значення;
§ г – бюджет району;
§ куіv – бюджет м. Києва;
§ sev – бюджет м. Севастополя;
§ u – загальні показники щодо місцевих бюджетів;
§ oj – зведений бюджет Автономної Республіки Крим, зведений бюджет області.
Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласному бюджету, бюджету міст Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджету району, або коштів, що передаються з цих бюджетів до Державного бюджету України, (Тi) визначається за загальним фондом місцевого бюджету як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків, що враховуються при визначенні трансфертів (відповідно до статей 88-90 Бюджетного кодексу) (Vi) та розрахунковим обсягом доходів місцевого бюджету (Dizak), за формулою:
де Тi – плановий обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету до місцевого бюджету або коштів, що передаються з цього бюджету до державного бюджету;
Vi – розрахунковий показник обсягу видатків місцевого бюджету;
Dizak – розрахунковий обсяг доходів місцевого бюджету;
αi – коефіцієнт вирівнювання.
Ця формула, на основі якої проводиться розподіл обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України або до місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, повинна враховувати такі параметри:
1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;
2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;
3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;
4) прогнозний показник кошика доходівбюджетів місцевого самоврядування – для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення або прогноз доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, – для бюджету АРК та обласних і районних бюджетів;
5) коефіцієнт вирівнювання;