Утворення Центральної Ради

Робота з таблицею
Причини і передумови Української революції

- Залежне і пригноблене становище України.
- Великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини
- Важке соціальне становище переважної частини населення
- Нерозв’язаність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва
- Піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення
- Порушення стабільності Російської та Австро-Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни

Привід
Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.)
Повалення монархії
Зречення Миколою ІІ престолу (15 (2) березня 1917 р.)

Мета Рушійна сила
Здобуття автономії як першого кроку до незалежності
Українська національна інтеліґенція, селянство, військові, робітництво

Завдання

1. Користуючись таблицею та вже набутими раніше знаннями, поясніть причини, передумови, привід та завдання Української революції.
2. Поміркуйте, який зв’язок ми можемо простежити між Першою світовою війною та Українською революцією.

У ч и т е л ь.

Національно-демократична революція в Україні розпочалася в березневі дні 1917 р. 25 березня 1917 р. у Петрограді відбулася 20-тисячна маніфестація з нагоди роковин смерті Т. Шевченка. Її учасники несли портрети поета, транспаранти з гаслом «Хай живе вільна Україна у вільній Росії!», десятки національних синьо-жовтих прапорів. Ця перша після повалення самодержавства демонстрація сили національного руху стала значною подією у політичному житті.

Через тиждень після петроградської маніфестації в Києві відбулися багатолюдні демонстрації під гаслами «Автономія України», «Вільна Україна у вільній Росії» тощо.
На Софійській площі біля пам’ятника Б. Хмельницькому відбулося віче. На ньому пролунали вимоги скликати найближчим часом Український національний конгрес з метою підготовки запровадження автономії.

Майже одразу після Лютневої революції питання про подальшу долю України опинилось в епіцентрі політичної боротьби. Кадети, які домінували в Тимчасовому уряді, та есеро-меншовицький блок, що визначав політичну лінію Рад, здебільшого мали однакові погляди щодо розв’язання національного питання. Обстоюючи унітарну форму російської держави, ці політичні сили визнавали за Україною тільки право на національно-культурну автономію.

В Україні сформувався ще одна альтернативна центру влада — Центральна Рада — громадсько-політичне об’єднання, що утворилося 4 березня 1917 р.

Ініціаторами її створення виступили українські самостійники на чолі з М. Міхновським. У цей же час власний національний центр починає створювати Товариство Українських Поступовців (ТУП). Щоб уникнути розколу, лідери обох центрів 4 березня погодились на створення об’єднаної організації з назвою Українська Центральна Рада. Самостійники об’єдналися з федералістами, сподіваючись, що революція приведе усіх до визнання незалежності.

У надзвичайно короткий час Центральна Рада переросла у впливовий представницький орган народної влади.

Робота зі схемою

Завдання

1. Які українські політичні партії увійшли до складу Центральної Ради?

2. Поміркуйте, яким вони бачили майбутнє України.

У ч и т е л ь. Важливу роль у створенні, зміцненні та визначенні основних напрямів діяльності Центральної Ради відіграли три провідні українські партії: Українська партія соціалістів-революціонерів (М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал), Українська соціал-демократична робітнича партія (В.Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський).

Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, який 27 березня повернувся із заслання. Він одразу ж визначив чіткий політичний курс Центральної Ради.

Робота з документом Із записів М. Грушевського
«Минули ті обставини, коли ми мусили виступати з петиціями, супліками, доказувати свої права навіть на культурне самоозначення… Нічого більш помилкового не може бути тепер, як витягнути старі українські петиції і подавати їх наново правительству, як наші домагання в данім моменті… Українського питання вже нема. Є вільний, великий український нарід, який будує свою долю в нових умовах свободи».

Завдання
1. Яке завдання М. Грушевський визначив як головне в платформі Центральної Ради?
2. Як ви вважаєте, чому Центральна Рада не виголосила курс на створення незалежної Української держави?

У ч и т е л ь. Враховуючи міжнародну політичну ситуацію і дискусії в російському суспільстві, українські соціалісти вимушені використовувати термін «автономія» як «димову завісу» для побудови незалежної держави. Хоча в історичній науці є інша думка, що все ж таки діячі Центральної Ради на початку були автономістами і роль самостійників була їм нав’язана самим ходом революції.

Основу політичної платформи Центральної Ради становила вимога «широкої національно-територіальної автономії України в Російській федеративній республіці, на демократичних підвалинах, з міцним забезпеченням національних меншостей нашої землі».

Зростанню авторитету, популярності та впливовості Центральної Ради сприяло те, що вона обстоювала близькі та зрозумілі народу ідеї національно територіальної автономії та популярні ідеї соціалізму. Значну роль у цьому процесі відіграв демократичний та всеохопний принцип формування Центральної Ради, адже від самого початку свого існування вона булла уособленням трьох представництв: національного, соціально-класового та територіального.

Такі ідейні засади та організаційні основи значною мірою забезпечили їй широку народну підтримку.

Початок українізації армії
У ч и т е л ь. Процес формування української армії розпочався одночасно з початком Української революції.

Робота з таблицею Початок формування української армії

У ч и т е л ь. Водночас зі створенням українських військових організацій і формуванням добровільних полків тривала українізація тих фронтових частин російської армії, що складалася переважно з українців. До царської армії на початку Першої світової війни було мобілізовано близько 4 млн українців, які у міру поширення українського національного руху почали вимагати від російського командування виділення їх в окремі військові частини.

Завдання
1. Чому водночас з Українською революцією починається українізація армії?
2. Як ставилося до цього питання керівництво Центральної Ради та група самостійників?

V. Узагальнення та систематизація знань
Відповідь на запитання, що прозвучало на початку уроку. Завдання виконується методом «Прес».

• Чи можна стверджувати, що події 1917 року в Україні мали характер національно-демократичної революції?
Національно-демократичний характер революції в Україні 1917 р. визначався тим, що:
1) вона набула характеру масового національно-визвольного руху;
2) у ній брали участь різні соціальні верстви населення, які висували вимоги:
а) вона мала на меті позбутися залежності від Російської імперії та національного гніту;
б) відновити українську державність;
в) встановити демократичний лад.

вихід на політичну арену широких народних мас;
• перетворення армії на впливовий фактор внутрішнього життя;
• зростання ролі політичних партій;
• паралельна поява конкуруючих владних структур Тимчасового уряду і Рад, у діяльності яких домінував соціальний акцент, та Центральної Ради, яка віддавала перевагу розв’язанню питань національного розвитку.

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Українізація армії — процес утворення українських національних збройних формувань із частин російської армії в роки революції.

Центром українізації армійських частин став Київ. засновник українського націоналізму М. Міхновський. висунув ідею створення українських національних збройних сил. 22 березня в Києві відбулися збори солдатів та офіцерів-українців, які проголосили себе Установчою військовою радою, що розпочинає організацію української армії. За ініціативою М. Міхновського через кілька днів на нараді представників київського гарнізону заснували «Український військовий клуб ім. гетьмана Павла Полуботка» й ухвалили рішення розгорнути невідкладне формування української національної армії. Очолив клуб М. Міхновський. Осередки клубу створювалися на фронтах та в містах України. Вони мали сприяти зростанню національної свідомості військових-українців, поширюючи серед них брошури, журнали й відозви, допомагати об’єднуватися в окремі національні громади та встановлювати зв’язки з клубом.

Діяльність М. Міхновського та його прибічників викликала негативну реакцію в лідерів УЦР. Організатори клубу П. Полуботка вважали, що наявність власної армії є невід’ємною складовою державності.

Засновники Ради доводили, що українізація існуючих військових підрозділів шкідлива, і виступали за заміну регулярної армії добровільною народною міліцією. Відповідну резолюцію, за поданням УСДРП та УПСР, схвалила Українська Центральна Рада. Такі погляди відповідали тогочасним антивоєнним поглядам європейських соціал-демократів на армію як елемент завойовницької політики панівних верств експлуататорських держав. Проте позиція діячів УЦР не мала значного впли-у на військових.

Наприкінці квітня 1917 р. близько 3 тис. солдатів-українців, які зосереджувалися на збірному мобілізаційному пункті в Києві, звернули-ся до командування з пропозицією відправити їх на фронт як окрему українську військову частину. Київська Рада робітничих і солдатських депутатів і Губернська рада об’єднаних громадських організацій не підтримали цієї ініціативи. 1 травня під час військового свята солдати, за підтримки керівників «Українського військового клубу ім. Павла Полуботка», самочинно проголосили себе першим Українським козачим полком ім. гетьмана Б. Хмельницького. УЦР заявила, що не бачить іншого виходу, як задовольнити їх бажання, інакше цей стихійний рух «може викликати заколот у тилу й на фронті і тим перешкодити справі оборони й укріплення нового ладу», однак наголосила, що не підтримує формування окремих українських підрозділів із фронтових частин.

У квітні 1917 р. у Звенигородському повіті, на Київщині, для охорони громадського порядку були сформовані перші українські добровільні підрозділи — Вільне козацтво. Поступово вільнокозачий рух поширився на Київщину, Чернігівщину, Полтавщину, Катеринославщину, Херсонщину й Кубань. Відділи Вільного козацтва створювалися за територіальним принципом із національно свідомих селян і робітників.

У квітні 1917 р. відбувся з’їзд вільних козаків, де вони заявили, що «зобов’язуються бути на варті волі та спокою в Україні». На кінець травня вільнокозачі підрозділи налічували вже кілька тисяч осіб.

Робота з термінами та поняттями ;

Вільне козацтво — українські добровільні військово-міліційні формування, створені для захисту інтересів народу й охорони правопорядку в Україні в 1917—1918 рр.

Робота з таблицею
Українські політичні партії

Завдання • Які позиції щодо майбутнього Української держави обстоювали українські політичні партії?
Причини і передумови Української революції
- Залежне і пригноблене становище України.
- Великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини
- Важке соціальне становище переважної частини населення
- Нерозв’язаність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва
- Піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення
- Порушення стабільності Російської та Австро-Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни
Привід
Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.) Повалення монархії Зречення Миколою ІІ престолу
Мета Рушійна сила
Здобуття автономії як першого кроку до незалежності Укр. Нац.. інтеліґенція, селянство, військові, робітництво
Важливу роль у створенні, зміцненні та визначенні основних напрямів діяльності Центральної Ради відіграли три провідні українські партії: Українська партія соціалістів-революціонерів (М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал), Українська соціал-демократична робітнича партія (В.Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський).
Робота з таблицею Початок формування української армії

• ⇐ Назад
• -4
• -3
• -2
• -1
• 0
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8910
• 11
• Далее ⇒