РОЗДІЛ ІІІ. ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА

3.1 . Розвиток і розміщення промисловості

У Центральному економічному районі склався потужний індустріальне-аграрний господарський комплекс. Він має складну структуру. У регіоні 577 промислових підприємств (5,8% від загальної кількості по Україні), в тому числі машинобудівних - 88 (15,3% від загальної кількості в районі), деревообробних -19 (3,3%), будівельної індустрії 56 (9,7%), легкої промисловості 39 (6,8%), харчової 216 (37,4%). Основна промислова продукція - верстати й сільгоспмашини, гідравлічні помпи, хімічне волокно, азотні добрива, напівпровідникові матеріали, машини для легкої й харчової промисловості. Тут видобувають уранову руду, графіт, граніт та ін. У 1998 р. вироблено 15,4% цукру від загального показника по Україні, 6% борошна, 6,9% олії та ін. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад (табл. 5). Основні галузі спеціалізації - сільськогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка і харчова, чорна та кольорова металургія.

Таблиця 3.5 Індекси продукції промисловості в Центральноукраїнському економічному районі, % (1990 р. = 100%) [8]

Видобуток бурого вугілля зосереджений у містах Олександрія (Морозівський, Балахівський, Вєрболозівський, Протопопівський, Бандурівський, Костянтинівський розрізи; Світлопольська, Верболозівська, Новомиргородська та Ведвежорська шахти) і Ватутіне; виробництво торфобуровугільних брикетів - на Семенівсько-Головківській, Байдаківській, Димитрівській, Ватутінській фабриках, Семенівському заводі гірського воску в Димитрові. Торф видобуває і переробляє також Ірдинське об'єднання.

Що стосується Північно-Західного економічного району, то в міжрайонному поділі праці України він виділяється, міжгалузевими комплексами в економічному районі є: паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, будівельний, лісовиробничий, агропромисловий, легкої промисловості, транспортний та рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс базується на видобутку палива (вугілля, торф) та виробництві електроенергії на Рівненській атомній електростанції.[17]

Машинобудування Північно-Західного району має неметаломісткий характер. Розвиток галузі відзначається відсутністю власного металу, а також його далеке розміщення від Придніпров’я. Крім цього, на розвиток машинобудування Волині впливає близькість великого промислового вузла - Львова і потреби сільського господарства району. У машинобудуванні особливо виділяється виробництво електротехнічних виробів (Луцький завод електроапаратури), приладобудування (Рівненський приладобудівний завод). У структурі машинобудування важливе значення має сільськогосподарське машинобудування (виробництво машин для тваринництва і корівництва), верстатобудування. В районі розвивається автомобілебудування, яке представлене Луцьким заводом «Богдан», що випускає та складає автомобілі які призначені як для комерційного використання та і для приватного, тобто легкові автомобілі, пасажирський транспорт, вантажні малогабаритні автомобілі. У Рівному діє завод, що виготовляє запасні частини для тракторів. Функціонують заводи з виробництва машин для тваринництва та кормовиробництва (“Ковельсільмаш”, “Розищефермаш”), автокормовози для тваринницьких ферм, транспортні причепи (Красилів). Працюють численні ремонтні підприємства, в тому числі Дубнівський ливарно-механічний завод. Район посідає помітне місце в країні щодо машинобудування та металообробки, тим більше він достатньо забезпечений робочою силою, енергетичними ресурсами, значним внутрішнім ринком (сільське господарство) [15].

Центральний район має значні потужності в машинобудуванні, це пояснюється близькістю розміщення до сировинних матеріалів, так тракторні сівалки випускає завод «Червона зірка», завод гідромашин і АТВТ «Гідросила» - помпи для тракторів, автомобілів, екскаваторів, гідравлічні передачі, тукорозкидачі (обидва в Кропивницькому). Помпи виробляє філія київського заводу «Більшовик» у Жашкові. Уманський завод сільгоспмашинобудування виготовляє машини для попередньої обробки зерна кукурудзи, ВО «Уманьферммаш» і Корсунь-Шевченківський «Агромаш» - устаткування для механізації робіт у тваринництві, обладнання для виробництва кормів. Підприємство «Автоштамп» в Олександрії продукує кормозбиральну техніку, а сільськогосподарську техніку завод технологічного обладнання в с.Млієві Городищенського району. НВО «Грунтосівмаш» (Кропивницький) випускає системи автоматичного управління, посівну й садильну техніку, інше сільськогосподарське обладнання; завод «Агромаш» в Олександрії -деталі до автобусів (у тому числі міжміського сполучення), тролейбусів. У м. Гайвороні розпочато виробництво сучасних зернових комбайнів, які за техніко-економічними показниками не поступаються західним зразкам. Черкаське підприємство «Ротор» продукує роторно-конвеєрні лінії, а також електроізоляційні матеріали, обладнання для обробки пластмасових виробів. Черкаський та Смілянський машинобудівні заводи виробляють устаткування для харчової промисловості (обладнання для очищення цукру, виробництва спирту). Черкаське АТ «Сатурн» - для молочної, Корсунь-Шевченківський механічний завод - для цукрової, Кам'янський машинобудівний - для легкої і хімічної, ВО «Темп» (Черкаси) - для м'ясної промисловості та ін.

Що стосується хімічної промисловості то більші потужності має звичайно Центральний економічний район, він представлений:
підприємствами хімічної та нафтохімічної промисловості розміщені в Черкасах (ВО «Азот»), Світловодську (завод «Промінь» - пластмасові вироби) та Кропивницькому (завод «Прогрес»). Основна продукція хімічної промисловості - мінеральні добрива, штучне волокно, напівфабрикати з пластмаси, хімічні реактиви, фарби, товари широкого вжитку (Черкаський «Азот» та «Хімволокно», завод хімічних реактивів та «Аврора», АТ «Герметик» і завод «Прогрес» у Кропивницькому). У Світловодську є завод ізоляційних матеріалів, завод «Промінь» що випускає вироби з пластмаси для сільського господарства. Пластмасові вироби та скляний посуд виробляє завод «Сегмент» у Кропивницькому. В с. Межиріччя (Умань) розміщені вітамінні заводи; в м. Монастирище - хіміко-фармацевтичне виробництво.

У хімічній і нафтохімічній промисловості (разом із хіміко-фармацевтичною) зосереджено 22 підприємства, які виробляють 2,4% промислової продукції Кіровоградської області, зокрема, виділяється випуск виробів із пластмас і лакофарбова промисловість.

Хімічна та нафтохімічна промисловість займає друге місце в Черкаській області за обсягом продукції (26,7%) і кількістю зайнятих та спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, штучних волокон, хімічних реактивів, фарби. Провідними підприємствами галузі є Черкаські об'єднання "Азот", "Аврора" та "Хімволокно". В Умані функціонує вітамінний завод

Північно-Західний район має менші потужності: він орієнтується переважно на споживача. Представлена Рівненським виробничим об’єднанням “Азот” (азотні та фосфорні туки, сірчана кислота, синтетичний аміак і ін.). Крім того працюють заводи побутової хімії (Рівне, Луцьк), Здолбунівський і Корецький пластмасові та Дубнівський гумотехнічних виробів. Тут виробляють мінеральні добрива, пластмаси, товари побутової хімії.[17]

Легка промисловість - одна з провідних галузей Північно-Західного району, особливо льонокомбінат та фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи в Березному, Володимирці, Сарнах, Дубровиці, Зарічному та ін.) Поширена швейна, шкіряно-взуттєва промисловість, в тому числі виробництво штучної шкіри у Нововолинську, Ковелі,. Виробництво взуття щороку становить понад 2 млн. пар. Волинський район виготовляє понад 156 тис. м² різних тканин (близько 13% тканин України). Небагато нижча частка району щодо виробництва трикотажних виробів, всього 1,2% державного виробництва, в основному в Рівненській області.

У легкій промисловості Кіровоградській області нараховується 36 підприємств і 14 виробництв, випуск продукції яких складає 1,2% від загальної промислової. Особливого розвитку набула швейна промисловість.

Черкащина має сприятливі умови для розвитку легкої промисловості. Тут виробляють шовкові тканини (Черкаський шовковий комбінат), трикотажні, валяльно-повстяні вироби, гігроскопічну вату (Черкаси), швейні вироби (Сміла, Золотоноша, Умань, Шпола), взуття (Умань, Черкаси), здійснюють первинну обробку конопель (Золотоноша, Іркліїв). У легкій промисловості області в 2000 р. обсяг виробленої продукції (без малих підприємств) складає 1,7% у загальному обсязі продукції промисловості. В 2000 році вироблено 1,4 млн. м2 шовкових і 1,3 млн. м2 бавовняних тканин, частка яких у загальнодержавному виробництві склала 29,3 і 3,5% відповідно.

Найбільші підприємства легкої промисловості - Черкаський шовковий комбінат. Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрики, швейні фабрики в Черкасах (підприємство «Азас», фірма «Ковіс», яка виготовляє захисний одяг для будівельних робіт, швейна фабрика ім. Л.Українки. МП «Україна) Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані («Роксолана»), Гайвороні (МП «Гайтекс»), Кропивницькому й Олександрії (фабрики спецодягу та швейні), Жашкові, Чигирині; взуттєве виробництво є в Черкасах, Кропивницькому (українсько-італійське СП «Кімо», підприємство «Кірімпекс»), Умані, Новомиргороді (обробка шкіри), шкіргалантерея, хутрові вироби в Чигирині; валяльно-повстяна фабрика в Черкасах. Трикотажне виробництво зосереджене в Черкасах (підприємства «Арніка», «Любава»), панчішне й галантерейно-трикотажне - в Кропивницькому. Плетені вироби випускають у Корсунь-Шевченківському, металеву фурнітурну продукцію - в Чигирині.[14]

Харчова промисловість Північно-Західного району за обсягом виробництва займає друге місце після машинобудування. Вона переробляє місцеву сільськогосподарську сировину - зерно, цукрові буряки, насіння олійних культур, продукцію тваринництва. В районі діють підприємства цукрової, м'ясної, молочної, борошномельно-круп'яної, олійної, жирової, спиртово-горілчаної, кондитерської та інших галузей харчової промисловості. Тут виробляється 10,3% найважливіших продуктів харчування від загального обсягу їх виробництва в Україні.

Харчова промисловість Центрального район. Галузь представлена такими підприємствами: Черкаський консервний завод, цукрорафінадним, молочним, м'ясним заводами, пивоварним, хлібним комбінатами, макаронною та тютюновою фабриками. Найстарішим підприємством галузі є Черкаський консервний комбінат, що діє з 30-х рр. ХХ ст., і спеціалізується на виробництві овочевих, томатних, м'ясних консервів (55 найменувань продукції).

Харчова промисловість Північно-Західного економічного району є його найважливішою галуззю , яка в структурі виробництва товарів народного споживання становить понад 57% продукції. Це такі галузі, як цукрова і спиртова (Дубно, Корець, Мізоч, Острог, Володимир-Волинський, Горохів, Іваничі), м’ясна (Луцьк, Ковель, Рівне), плодоконсервна, борошномельно-круп’яна, хлібопекарська, маслосироробна і молочна [1].

У цілому харчова промисловість районів задовольняє власні потреби, але необхідним залишається підвищення якості продукції шляхом впровадження нових технологій. Структурні зрушення в усіх галузях промисловості мають бути спрямовані на посилений розвиток харчової та легкої промисловості, а також машинобудівних галузей, докорінну реконструкцію, технічне переоснащення і створення нових потужностей для переробки сільськогосподарської сировини, переозброєння підприємств хімічної промисловості, розв'язання економічних та екологічних проблем.

Паливно-енергетична база в Північно-Західному районі сформована на основі видобутку вугілля в Нововолинську; торфу - Журавичі, Маневичи, Сойне у Волинській області, Моквин, Смига, Клесів, Чемерне у Рівненській області. Природний газ подається газопроводами Іванцевичі - Долина, Дашава - Рвне - Костопіль.

Енергоенергетика Волині представлена Рівненською АЕС. Енергія надходить ще з Добротвірської ДРЕС (Львівська область). Природній газ подається по газопроводу Івацевичі - Долина та Дашава - Рівне – Костопіль.

Паливна промисловість Центрального району забезпечує 100 % державних обсягів видобутку бурого вугілля. Родовища бурого вугілля відносяться до Дніпровського буро-вугільного басейну. Родовища знаходяться в Олександрії, Балаховці, Петровому, Михайлівці, Байдурівці. Середнє річне видобування бурого вугілля брикетів на Дмитрівській і Байдаківській фабриках — близько 3,5 млн тонн. На території області знаходяться невеликі родовища торфу, що розташовані в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок близько Новомиргорода, біля Онуфріївки. Основою електроенергетики є великі Кременчуцька й Канівська та малі ГЕС - Краснохутірська, Новоархангельська, Тернівська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Тальнівська, Ватутінська; ТЕС - Кіровоградська, Олександрійські (ТЕЦ-1,2,3), Черкаська, Ватутінська, Уманська. Передбачено введення в дію Чигиринської парогазової електростанції. Ще не закінчено будівництво потужної Канівської гідроакумуляційної станції.[11]

Важливою для господарства Північно-Західного району є промисловість будівельних матеріалів, зокрема виробництво цементу та шиферу в Здолбунові, залізобетонних виробів та конструкцій, цегли в Луцьку, Рівному, Здолбунові, Сарнах, Нововолинську. В Луцьку діє картонно-рубероїдний завод, що виготовляє м’яку покрівлю, ізоляційні матеріали. Є кілька великих підприємств з обробки базальту та граніту (Костопільський, Сарненський, Рокитнянський райони Рівненської області. Діють склоробні заводи в Костополі (кришталеві вироби) та Рокитному, а також завод базальтових та теплоізоляційних матеріалів у Костополі.

Будівельний комплекс Центрального району порівняно з іншими регіонами України достатньо забезпечений природною сировиною. Експортне значення мають видобуток і виробництво продукції з граніту, лабрадору, трепелу, графіту. Виробництво сипких матеріалів, цегли, будівельних конструкцій має місцеве значення. Цемент завозиться в район із сусідніх областей. Міжрайонне значення має виробництво скла, керамічних та сантехнічних виробів. За останні роки будівельна індустрія переживає значний занепад у зв'язку зі зменшенням купівельної спроможності населення та виробничих організацій. Це вплинуло і на розвиток капітального будівництва.[10]

Для Північно-Західного району найбільш важливими і найдавнішими є підприємства лісової та деревообробної промисловості, а також лісохімії. Сформувався Волинський лісопромисловий комплекс (Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський). Камінь-Каширський у Волинській області, Костопільський домобудівний завод, Оршівський, Смизький та Клевонський деревообробні комбінати, меблеві фабрики у Рівному, Костополі, Дубно, Острозі, Радивилові, Сарнах. У багатьох лісгоспах виробляють скипидар, живицю, вітамінне борошно. Лісозаготівля зосереджена в районах Дубровиці і Цумані. Великі деревообробні комбінати і меблеві фабрики працюють у Ковелі, Луцьку, Рівному, Сарнах. Їх продукція - це буддеталі, фанера, меблі, тара, деревостружкові плити, паркети тощо. Костопільський домобудівний комбінат - найбільше в країні підприємство з виробництва стандартних житлових будинків, будівельних матеріалів, яка орієнтується переважно на власну сировину і споживача. У галузевій структурі виділяється виробництво цементу і шиферу в м. Здолбунів, залізобетонних виробів і конструкцій, цехи в Луцьку, Рівному, Здолбунові, Сарнах, Нововолинську. В Луцьку діє картонно-рубероїдовий завод, що виготовляє м’яку покрівлю, гідроізоляційні матеріали. У районі є значна кількість цегельних заводів. Широко представлена обробка природнього каменю-базальту, граніту в Костопільському, Сарненському та Рокитнівському районах Рівненської області. Виділяється вапняково-силікатний завод в Новій Любомирці, завод базальтових і теплоізоляційних матеріалів у Костополі. Склоробні заводи збудовані в Костополі (Кришталеві вироби) і Рокитному. [6]

Деревообробна промисловість Центрального району представлена Черкаським меблевим об'єднанням, Шполянською меблевою фабрикою, меблевими підприємствами Кропивницького (заводи «Жовтень», ім.Кірова, підприємство «Кіровоградсільпром»). Світловодська, Новомиргорода, Новоукраїнки (фабрика «Зірка»), Золотоноші. Сміли, Чигирина, Олександрії. Лісопильна промисловість розвинена в Олександрії, Світловодську, Помічній, Знам'янці. Ватутіному; целюлозно-паперова представлена виробництвом діаграмного паперу в Олександрії, паперової та картонної тари в Кропивницькому і Знам'янці. У с.Чапаївці Золотоніського району працює; завод з просочення деревини.

На деревообробну і целюлозно-паперову промисловість Черкащини припадає 6,1% за обсягами продукції області. Деревообробні та меблеві підприємства виробляють пиломатеріали, дерев'яну тару, будівельні деталі з деревини та плити на деревній основі, дерев'яні господарчі вироби, меблі.

3.2 Розвиток і розміщення сільського господарства

Сільське господарство через природні умови (заболоченість) в Північно-Західному районі, як для України загалом, є досить низькою частка площ, зайнятих в сільськогосподарському виробництві - 66,3%. Відповідно, тут нижчою є частка рілля (64%) ніж в Україні в цілому, але вищою є частка пасовищ та сіножатей. У районі осушено до 700 тис. га перезволожених земель, особливо в північній частині. Діють осушувальні системи Цирська, Хмельницька, Стохідська, Стублівська, Іквівська.

Північно-Західний район вирізняється значним площами, зайнятими під технічні культури та картоплю - 240 тис. га в 2002р., що розосереджені по всій території Волинського соціально-економічного району (урожай в 2002р. складав 1918 тис. т, що становить понад 11% від його виробництва в країні). Посіви зернових культур зосереджено в південній частині району, які в структурі посівних площ займають все ж провідне місце (597 тис. га). В 2002р. їх валовий збір в районі складав 1149 тис. т, причому ця цифра тримається та приблизно однаковому рівні з 1996р. Поширені також посіви хмелю, а також овочівництво, садівництво та ягідництво.

На території району виділяються такі зони спеціалізації сільського господарства:

· молочно-м’ясне скотарство, свинарство, льонарство з картоплярством;

· м’ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво;

· овочево-молочне господарство приміського типу.

У тваринництві виділяється вирощування ВРХ ( в 2002р. - 334,8 тис. голів) та свиней - 67,8 тис. голів. Щоправда, показники товарної рентабельності цієї продукції суттєво відстають від пересічноукраїнських: так, середній удій молока в районі складає 1746 кг, в той час як в Україні він перевищує 2000 кг [7].

Площа сільськогосподарських угідь в Центральномку районі становить 3415 тис.га. в тому числі 3041 тис. га орних земель, 316 тис. га сіножатей і пасовищ, у Черкаській - відповідно 1420 (1283 і 108) тис. га, у Кіровоградській - 1995 (1758 і 208) тис. га.

Ступінь розораності земель - один з найвищих в Україні (у Кіровоградській області понад 76% степової і більше 70%) лісостепової зон займають орні землі).

Площа осушених земель становить 10,6 тис. га у Черкаській області, в долинах Тясмина. Супою, Золотоноші. Частка зрошуваних земель у Черкаській області - 53,8 тис. га, в Кіровоградській - 38,7 тис. га.

Лісистість території району незначна: у Кіровоградській області 6,8%, у Черкаській 15%. У лісостеповій зоні є значні лісові масиви на вододілах (Чорний ліс, Нерубайський, Голочанський та ін.), у степовій невеликі байрачні ліси, степові чагарники. Основні лісоутворювальні породи - дуб (67% площі лісів у Кіровоградській області), сосна звичайна, ясень, берест, в'яз, клен, липа, граб.

Посівні площі в районі становили у 1998 р. 2675 тис. га (загальна площа ріллі - 3041 тис. га), в тому числі під зерновими - 1318тис га (49,3%), технічними - 434 (16,2%), картоплею, овочами і баштанними культурами 184 (6,9%), кормовими - 739 тис. га (27,6%).

Валовий збір зерна у 1998 р. становив 3053 тис. га (11,5% від валавого збору по Україні). Найбільше тут було зібрано зернових у 1990 р. 5585 тис. га (10,9%). Вирощують переважно озиму пшеницю, кукурудзу, ячмінь, зернобобові, гречку, просо. Під зерновими культурами в районі зайнято 49,3% посівних площ. Середня урожайність зернових 21,4 ц/га (Кіровоградська), 26.8 ц/га (Черкаська область), тоді як середня по Укрїні 20,8 ц/га.

Урожай цукрових буряків у 1998 р. становив 2242 тис. га (14,4%. від загального по Україні). Максимальним він був у І990 р. - 6638 тис. га(15%). Соняшнику в цьому році було вирощено 215,7 тис. га (9,5%) (у 1990 р. 334,3 тис. га). Цукрові буряки вирощують більше на Черкащині, соняшник на Кіровоградщині. Під технічними культурами в районі зайнято 16,2% посівних площ. Середня врожайність цукрових буряків в Черкаській області вища, ніж в Україні (відповідно 186,6 ц/га проти 173,8 ц/га), на Кіровоградщині - нижча (161,2 ц/га і 173,8 ц/га). Урожайність соняшнику в районі менша, ніж по Україні: 8.1 ц/га в Кіровоградській, 7,1 ц/га у Черкаській області і 9,3 ц/га в Україні. Картоплі було зібрано 1317 тис. т (8,5%) (у 1990 р. 1088 тис. т), овочів - 529 тис. т (9,6%) (було 504 тис. т). В регіоні також вирощують багато фруктів, ягід (малина, смородина). Традиційним для Черкащини є садівництво (яблуні, груші, сливи, абрикоси, вишні, черешні). В регіоні також культивують єфіро-олійні культури (переважно м'яту, коріандр), коноплі й тютюн (на Лівобережжі Черкащини). У Млієві працює Інститут садівництва Лісостепу ім. Л.П.Симиренка. В с. Іванівці Долинського району є Веселобоковеньківська селекційно-дендрологічна станція. Тепличні комбінати функціонують у Черкасах, Умані.

У тваринництві переважають скотарство і свинарство

3.3 Невиробнича сфера

Рівень торговельних послуг у районах відстає від середнього по країні. Роздрібний товарообіг на душу населення у 1998 р. становив у Кіровоградській області 237 грн., у Черкаській 314 грн., Волинській 287 грн., Рівненський 268 грн., (в Україні 384 грн.). У районах 8,9 тис. підприємств роздрібної торгівлі (5,7% від загальної кількості в Україні), 1,9 тис. підприємств масового харчування (5,1%). Побутові послуги розвинені краще і становлять відповідно 16 грн. і 13 грн. на душу населення (14 грн. в Україні).

Забезпеченість регіону дошкільними закладами освіти вища, ніж у середньому по Україні. Їх відвідує 40% дітей дошкільного віку в 49% - в Україні 38%. Середніх закладів освіти в регіоні 1359 (64% від усіх у країні).

У регіонах станом на 1 листопада в області функціонують:

- 687 дошкільних навчальних закладів, у яких здобувають дошкільну освіту 37 308 дітей віком від 1 до 6 років;

- 862 денних, 3 вечірні загальноосвітні школи системи освіти, 2 школи інших міністерств і відомств та 1 приватна школа, у яких навчається 126 121 учень;

- 86 позашкільних навчальних закладів, у яких відвідують гуртки та секції за інтересами 56029 дітей;

- 28 професійно-технічних навчальних закладів, де навчаються та здобувають професію близько 10 тисяч учнів та слухачів;

- 49 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, в т.ч. 7 ВНЗ ІІІ-ІV р.а. та 20 – І-ІІ р.а.

- 6 закладів післядипломної освіти.

Також діють 6 театрів, філармонії, велика кількість музеїв різного спрямування, 1130 клубів, 1034 бібліотеки.

Забезпеченість населення району медичними закладами у 1998р. була менша, ніж у середньому по країні. На 10000 чоловік населення в припадало в Центральному районі до 35 лікарів, Північно-Західному - 37,6 (в Україні - 45,5); середнього медичного персоналу-відповідно 107,1 і 109,7 (111,7), кількість лікарняних ліжок - 96,1 і 89,9 (97,0), місткість амбулаторно-поліклінічних закладів - відповідно 232,3 і 189,8 (193,7) тис. відвідувань за зміну.

3.4. Транспортна система

Основу транспортного комплексу Північно-Західного регіону складає залізничний транспорт - середня щільність колій складає 30 км / 1000 км2 . Через Волинську область проходять міжнародні шляхи сполучення, такі як:
До магістральних доріг загальнодержавного значення у Волинській області відносяться:

М-07 – Київ – Ковель – Ягодин (на Люблін). Загальна протяжність становить 505,5 км, в межах Волині – 163 км;

М-08 – Устилуг – Луцьк – Рівне. Загальна протяжність – 161 км, в межах Волині – 131 км;

М-19 – Доманове – Ковель – Чернівці – Мамалига.

До основних автомагістралей області, які мають міжнародне і державне значення належать:

Київ - Луцьк - Брест;

Брест - Луцьк - Дубно - Тернопіль - Чернівці;

Ковель - Луцьк - Львів;

Ковель - Нестерів;

Рівне - Луцьк - Устилуг - Грубешів (Республіка Польща);

Київ - Коростень - Сарни - Ковель - Варшава (Республіка Польща).

Найважливіше значення має автомагістраль Київ - Луцьк - Брест, оскільки вона з'єднує область з центральними, південними і східними областями України і Республікою Білорусь. Це найбільш вантажо- і пасажиронапружена автотранспортна магістраль області.

Другою за значенням є автомагістраль Ковель - Луцьк - Львів, яка забезпечує зв'язок області із західними і південно-західними областями України.

Автомобільні магістралі Ковель - Хелм - Варшава і Володимир-Волинський - Устилуг - Грубешів - Замость забезпечують транспортні зв'язки області з Республікою Польща і країнами Центральної і Західної Європи [1].

Протяжність автошляхів загального користування становить 6320 км, в тому числі з твердим покриттям – 5540 км. Густота автомобільних шляхів загального користування становить 313,6 км на 1 тис. км2. За рівнем забезпеченості автомобільними шляхами з твердим покриттям (275 км на 1 тис км2) область не поступається загальнодержавному показнику (268 км на 1 тис км2). Довжина автошляхів області становить 3,4% від автомобільної мережі України (дороги з твердим покриттям). Близько 80% всіх доріг відноситься до місцевого і обласного значення.

В області нараховується понад 1,5 тис. км доріг загального користування, в тому числі 1,2 тис. км доріг з твердим покриттям, з яких понад 50% має асфальтно-бетонне і чорне покриття.

Головними залізничними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, Сарни, Луцьк. Значною є щільність автомобільних шляхів - 273 км / 1000 км2, що становить понад 8,5 тис. км. Через територію району проходять газомагістраль Івановичі - Долина і ділянка нафтопроводу “Дружба”.

Транспортне забезпечення Волинського району недостатнє.Раніше судноплавною річкою був Стир.

Автомобільним транспортом виконано 503,0 млн.ткм та перевезено 1,4 млн.т вантажів, що відповідно на 3,1% та 5,7% менше, ніж у січні–травні 2014р. На автотранспортні підприємства припадало більше половини загального обсягу, решта – це вантажні перевезення суб’єктів підприємництва-фізичних осіб.

Усіма видами транспорту (крім залізниці) виконано пасажирообіг обсягом 780,2 млн.пас.км, послугами пасажирського транспорту скористались 45,5 млн. пасажирів, що відповідно на 17,7% менше та на 4,0% більше обсягу січня–травня 2014р. Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 32,5 млн. пасажирів, що на 12,1% менше від обсягів перевезень пасажирів у січні–травні 2014р. Перевезення пасажирів автотранспортом фізичних осіб-підприємців зменшились на 11,5%. Міським електротранспортом перевезено 13,0 млн. пасажирів, що в 1,9 раза більше, ніж за відповідний період 2014р.

Крім того, залізничними станціями області (за попередніми даними) відправлено 406,9 тис.т вантажів та 1,7 млн. пасажирів, що відповідно на 5,5% більше та на 2,9% менше, ніж рік тому.

Авіаційний транспорт розвивається у м. Рівне там же і знаходиться аеропорт.[9]

На рахунок Центрального економічного району, то справи там йдуть краще, а саме: переважають транзитні залізничні й автомобільні перевезення. Оскільки через територію району не проходять значні міжнародні магістралі, якість цих перевезень не відповідає сучасним вимогам. Внутрішній транспорт, як залізничний, так і автомобільний, розвинений недостатньо, особливо в сільській місцевості. Так, у Черкаській області 23% місцевих автомобільних шляхів не мають твердого покриття. Внутрішній пасажирський транспорт через подорожчання палива значно зменшив обсяги перевезень і кількість постійних маршрутів. Недостатньо розвинений і міський транспорт внаслідок переважання в районі малих та середніх міських поселень, які не в змозі фінансувати транспортні підприємства.

Пасажирські і вантажні перевезення здійснюються переважно залізницями. Протяжність магістральних залізниць 1697 км. густота 37 км на 1000 км2 . Найбільші залізничні вузли -станція їм. Шевченка, Цвіткове. Золотоноша, Христинівка, Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон. Через район проходять важливі магістраліні шляхи: Москва – Одеса, Київ - Донецьк, Київ – Херсон, Знам'янка -- Миколаїв.

Автошляхів у регіоні понад 12 тис. км, з них з твердим покриттям - більш як 10 тис. км. Густота автошляхів 262 км на 1000 км2 . Територією області проходять автомагістралі Санкт-Петербург - Одеса; Київ - Дніпропетровськ; Київ - Донецьк; Київ - Кишинів; Полтава - Балта - Рибниця; Кропивницький - Кривий Ріг; Умань - Первомайськ; Кропивницький - Миколаїв.

У Кропивницькому, Черкасах є аеропорти, проте вони мають невелике значення.

Судноплавство на Дніпрі розвинене недостатньо.

Територією регіону проходять траси газопроводів «Союз», Кременчук - Кропивницький, Кременчук - Кривий Ріг, нафтопроводу Кременчук - Кривий Ріг.

Найбільші обсяги перевезень, виконує автомобільний транспорт. Загальна довжина автошляхів становить 6,0 тис. км., в тому числі 5,8 тис. з твердим покриттям. Щільність автомобільних шляхів загальною користування з твердим покриттям складає 277 км на 1000 км2 До найбільших центрів автомобільної мережі Черкащини можна віднести декілька центрів: Черкаси, Сміла, Золотоноша, Умань, Корсунь-Шевченківський. Нагальною проблемою є підвищення якості автошляхів, їх технічне переоснащення до світових стандартів.

Головною воднотранспортною магістраллю є річка Дніпро, що перетинає всю Черкаську область з північного сходу на південний схід і по якій здійснюється судноплавство. Річковий порт розміщується у Черкасах. За останній час вантажо- та пасажирообіг річковим транспортом значно скоротився. В літній період існує річкове сполучення Київ-Черкаси. Численні малі річки області транспортних функцій практично не виконують. Через територію Черкаської області проходить газопровід "Союз".

Авіаційний транспорт за останнє десятиріччя практично не розвивається. Пасажирські перевезення припинені взагалі. Аеродром розміщений в Черкасах.[11]

3.5. Інвестиційна привабливість

Волинська область

Із входженням території Північно-Західного району до єврорегіону «Буг» у його господарство залучаються іноземні інвестиції, що активізує економічний розвиток району. Велике значення для інвестиційного забезпечення регіону має залучення коштів іноземних інвесторів. Зокрема, іноземні інвестиції здійснювали партнери з 35 країн світу. Основними країнами-інвесторами є Кіпр, Польща, Словаччина, Австрія, на які припадає 66 % загального обсягу [2].

Найбільше інвестицій отримали господарюючі суб’єкти міст Луцька, Нововолинська та Ковельського і Луцького районів, у які спрямовано 91 % коштів.

Понад 14% іноземних капіталовкладень спрямовані для налагодження торгово-посередницької діяльності, а також надання різноманітних послуг, зокрема здійснення операцій з нерухомим майном, оренду, надання послуг підприємцям.

Прямі іноземні інвестиції надійшли на 249 підприємств області. Майже 73% внесеного з початку інвестування іноземного капіталу зосереджено на промислових підприємствах, зокрема, на підприємствах з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, машинобудування, виробництва харчових продуктів, напоїв, виробництва меблів і хімічного виробництва, виготовлення гумових та пластмасових виробів [2].

Таблиця 1. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування [2]

¹ Без ПДВ.

Рівненська область

За січень–вересень 2012 року у розвиток економіки області підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 1990,2 млн. гривень капітальних інвестицій, що на 33,6 відсотка більше, ніж за аналогічний період 2011року. Найбільше інвестовано у будівництво – 66,5 відсотка, промисловість – 27,4 відсотка, сільське господарство – 6,6 відсотка.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку області, на 01.10.2012становив 293,9 млн. дол. США, або 255,1 дол. на одну особу. Інвестиції надійшли з 38 країн світу. До п’ятірки основних країн-інвесторів входять: Німеччина – 73,9 млн. дол. США, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії– 62,4 млн. дол. США, США − 39,3 млн. дол. США, Кіпр – 25,1 млн. дол. США та

Італія – 20,6 млн. дол. США.

Найбільш інвестиційно привабливими для нерезидентів є підприємства промисловості, в які вкладено 151,2 млн. дол. США іноземних інвестицій. Значні обсяги інвестицій внесено нерезидентами у підприємства торгівлі – 44,3 млн. дол. США, транспорту та зв’язку – 37,8 млн. дол. США, будівельної галузі – 21,1 млн. дол. США.

Обсяг іноземних кредитів та позик в економіку області

на 01 жовтня 2012року становив 91,5 млн. дол. США. Найбільше їх надійшло з Німеччини та Кіпру.[11]

Загальний обсяг іноземного капіталу (прямих іноземних інвестицій, кредитів та позик) на 01.10.2012становив 385,4 млн. дол. США.

Зараз ми розглянем які ж інвестиції були вкладень в Центральний економічний район

Кіровоградська область

За видами економічної діяльності найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємствах промисловості, організаціях, що здійснюють діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування, підприємствах торгівлі, ремонту транспортних засобів, організаціях, що здійснюють операції з нерухомістю.

Загалом обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), унесених в економіку Кропивницького, станом на 31 грудня 2015 р. склав 24,9 млн дол. США (38,6% загального обсягу інвестицій по області) та порівняно з початком 2015 р. зменшився на 11,9%. За інформацією управління економічного розвитку Кіровоградської міської ради, свій капітал у 65 підприємств міста вклали інвестори 24 країн світу, серед яких провідним партнером стали Нідерланди. Що стосується обласних показників, то станом на 31 грудня 2015 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій становив 64,4 млн дол. та зменшився на 21,4% порівняно з початком 2015 року.

В економіку Черкащини також вносяться значні інвестиції:

Найбільш вагомі інвестиційні внески належать діловим партнерам з 6-ти країн, на долю яких припадає 90,2% усіх прямих інвестицій, які надійшли до Черкащини:

з Кіпру – 147,2 млн. дол. США (56,5%);

зі Сполученого Королівства Великобританії – 52,9 млн. дол. США (20,3%);

з Німеччини – 25,4 млн. дол. США (9,7%);

зі Сполучених Штатів Америки – 16,2 млн. дол. США (6,2%);

з Франції – 12,5 млн. дол. США (4,8%);

з Російської Федерації – 6,1 млн. дол. США (2,9%).

Інвестиції вкладено у такі галузі (млн. дол. США): хімічна та нафтохімічна промисловість – 134,9 або 46,7% прямих інвестицій області; харчова промисловість – 55,1 або 19,1%; сільське господарство – 21,4 або 7,4%; целюлозно-паперова та видавнича справа – 17,2 або 5,9%; машинобудування – 5,3 або 1,8%.

Позитивною тенденцією останніх років є залучення іноземних інвестицій переважно до хімічної та нафтохімічної промисловості – пріоритетних та традиційних галузей економіки області.

Тому на мою думку ці два регіони заслуговують на іноземні інвестиції, вони є привабливими, оскільки мають значний потенціал, як і сировинний, виробничий, але для того, щоб ці райони приваблювали іноземців, та вітчизняних інвесторів, необхідно, навести лад в країні, перш за все це закінчити війну, навести лад у законодавстві.[11]

• ⇐ Назад
• 123
• Далее ⇒