ЗВТ - ахіллесова п’ята української асоціації, але, на диво, ми в плюсах

Але є ще одна, мабуть, найбільш складна й важлива для обох сторін частина євроінтеграційного процесу – хід формування поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, адже без лібералізації торгово-економічних відносин обох сторін асоціація втрачатиме свій первинний сенс.

Питанню ЗВТ в Угоді присвячено дві третини статей, оскільки дія їх спрямована на широкий спектр питань: зменшення та скасування тарифів, які застосовуються сторонами щодо товарів; лібералізація доступу до ринку послуг, а також на приведення українських правил та регламентів, що стосуються бізнесу, у відповідність правилам та регламентам ЄС з метою забезпечення вільного руху товарів і послуг між двома сторонами та взаємного недискримінаційного ставлення до компаній, товарів і послуг на території України та ЄС.

Тут Україні пощастило менше за інших учасників "перегонів". По-перше, економіку нашої держави трусить вже третій рік поспіль. Окрім постійно зростаючих витрат на проведення всього комплексу необхідних реформ в рамках виконання положень Угоди, ми ще й обтяжені АТО на Сході й необхідністю модернізації оборонно-промислового комплексу. До цього додається потреба у імпортозаміщенні значної частини товарів і послуг, що виникла на ґрунті розриву торгових відносин з колись найбільшим партнером нашої держави – Росією. По-друге, палки в колеса, що таж Росія ставить нам на шляху інтеграції в ЄС, спричинили відтягування до 1 січня цього року початок створення ЗВТ і одночасне впровадження росіянами торгового ембарго. І на додачу, квітневий референдум в Нідерландах, результати якого унеможливили для нас вступ угоди у повну дію з липня ц. р.

Попри це, спробуймо все ж таки оцінити успіхи на торгівельному поприщі всіх учасників "перегонів". Тут показником успішності може бути рівень торгово-економічного співробітництва між асоційованими членами і ЄС.

Отже, підсумки першого півріччя підтвердили сформовану протягом минулого року тенденцію виходу двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС на перше місце в загальному міжнародному товарообігу України.

Згідно з актуалізованими даними Держстату України (станом на 26.07.2016 р.), у січні-червні цього року загальний торговий оборот товарами між Україною та ЄС становив 14 млрд. 188,4 млн. дол. США, що на 4,6% більше за цей показник за період січень-червень минулого року.

На основі наведених даних обсяг експорту товарів до країн ЄС у січні-червні 2016 року становив 6 млрд. 516,8 млн. дол. США, що на 6,7% більше за обсяги експорту за аналогічний період 2015 року. Імпорт товарів з країн ЄС становив 7 млрд. 671,5 млн. дол. США, що на 2,8% більше за цей показник за період січень-червень 2015 року.

Таким чином, спостерігається тенденція до поступового збільшення двосторонньої торгівлі між Україною та ЄС.

При цьому у січні-червні 2016 року зберігається негативне сальдо торгівлі товарами на користь ЄС, водночас воно знизилося в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року на 15,1%.

Торгівля Грузії з країнами ЄС у першому кварталі цього року зросла на 11% порівняно з аналогічним періодом минулого року і складає 712 млн. дол. США. Натомість це зростання було обумовлено одноразовим імпортом медикаментів із Ірландії і в результаті віднімання даного імпорту реальний торговий оборот складає 503,8 млн. дол. США, що на 20,9% менше за аналогічний період 2015-го. Імпорт з країн ЄС, за виключенням одноразового імпорту, скоротився на 15,8% і складає 392,8 млн. дол. США у першому кварталі 2016-го.

За інформацією Служби статистики Грузії, експорт в країни ЄС склав 111 млн. дол. США (за сім місяців цей показник збільшився до 254 млн. дол. США), що на 34,7% менше минулорічного показника за той же період і складає близько 25% всього експорту Грузії в першому кварталі.

На відміну від України, де ЄС займає перше місце в загальному міжнародному товарообігу, основним торговим партнером Грузії залишаються Туреччина і Росія. У першому кварталі цього року торговий оборот між Грузією та Росією склав 185 млн. дол. США (за сім місяців цей показник збільшився до 460 млн. дол. США), що на 8,7% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Експорт Грузії в Росію виріс на 41,5% і склав 38,5 млн. дол. США, а імпорт виріс на 2,5% і склав 146,5 млн. дол. США. Частково це обумовлено зняттям Росією цього року семирічної заборони на поставки грузинського вина.

Національне бюро статистики РМ повідомляє, що в січні-липні цього року експортні поставки країни в ЄС склали 681,4 млн. дол. США, це на 5,6% менше аналогічного періоду 2015-го року, або 63,3% від загального обсягу експорту (в січні-липні 2015-го – 62,4%). Імпортні поставки з країн ЄС в Молдову склали 1087 млн. дол. США, що на 4,5% менше аналогічного періоду минулого року, або 49,8% від загального обсягу імпорту (в січні-липні 2015-го – 49%).

Основними європейськими партнерами Молдови є Румунія (23,8%), Італія (10%), Великобританія (6,5%), Німеччина (6,5%), Франція(2,5%) і Польща (3,3%).

Таким чином, попри всі складнощі, з якими зітнулася Україна на шляху до євроінтеграції, на торгівельних ланах їй поки що вдається показувати позитивний результат (умовно), зберігаючи, на відміну від своїх грузинських і молдавських колег, позитивну тенденцію до поступового збільшення обсягів двосторонньої торгівлі з ЄС.

Безумовно спираючись на одну лише статистику, а тим більше надану держстатами, об’єктивної оцінки про реальний розвиток подій у вітчизняній економіці не сформуєш, але вона додатковий раз підкреслює, що навіть у таких несприятливих умовах, в яких опинилася наша держава, можна працювати і працювати в плюс.

Але прогалини залишаються і їх потрібно вирішувати. І, як не дивно, такі прогалини притаманні не тільки державній системі управління, а й нам самим. Наприклад, український малий і середній бізнес, що за своєю сутністю має стати основним тягловим конем вітчизняної економіки і щільно працювати в тандемі з великими українськими компаніями, ховає зараз голову у пісок. Для них проходження усіх дозвільних процедур, для того щоб вийти на ринок ЄС, здається незвичним, тому вони ігнорують таку перспективу.

В США, наприклад, 97% експортерів – це саме представники малого і середнього бізнесу. В нашій же державі компанії навіть не замислюються над можливістю експорту, бо їм ліньки. Питання бізнесу вони звикли вирішувати по-іншому, як їх навчили в 90-ті або взагалі не навчили.

Звісно тут грає роль і страх, що нібито їх компанія маленька для виходу на зовнішні ринки. Цього року Представництво ЄС в Україні запустило проект UopenEU,щоб інформувати про європейські можливості для українського бізнесу. Скільки представників малого і середнього бізнесу скористалося їм? Думаю, не багато. А тепер замисліться над тим, що зовнішньоторговельний оборот Євросоюзу у 2014-му складав 5 трлн дол. США. Для порівняння, в РФ у той же період дорівнював 783 млрд. Кількість потенційних споживачів, додатково доступних українському бізнесу з 1 січня цього року – близько 500 млн. європейців. Чи багато це порівняно із втраченим російським ринком, де нашим експортерам необхідно було орієнтуватися на 140 млн. споживачів? Порівнюючи ці цифри варто також врахувати купівельну спроможність європейців, що значно вища ніж у російського споживача.

Отож, розвиватися можливо і потрібно як в експортному, так й імпортному напрямку. Для визначення конкретного завдання українським підприємцям не вистачає лише орієнтиру: який відсоток від європейського загального товарообігу ви зможете і готові взяти на себе!

Україна відстає від Молдови і йде приблизно на рівні Грузії на шляху євроінтеграції. Але потенціал України значно перевищує можливості обох цих країн. Не на руку Україні грає міжнародна ситуація, яка змушує ЄС закриватися. Проте самі європейські чиновники говорять, що все залежить від України. Реформи і економічне зростання зроблять нашу країну набагато цікавішою для європейського співтовариства.

Павло Горін, спеціально для 112.ua

Джерело: 112.ua

• ⇐ Назад
• 1
• 23