Поштове анкетування дає вищий процент повернення анкет, коли в лист з анкетою вкладають порожній конверт з маркою та адресою редакції
Анкетування
Демократизація нашого життя, підвищення інтересу до громадської думки, необхідність її вивчення зумовлюють все ширше використовувати анкетування як метод заочного опитуванння читачів з метою збирання інформації. В основу його покладено анкету.
Анкета – це система логічно зв’язаних запитань, вміщена на газетних або журнальних шпальтах, іноді – на окремому бланку.
Мета анкети – здобути інформацію про роботу ЗМІ (його взаємовідносини з аудиторією, ефективність журналістських матеріалів), якусь сторону політичного, громадського, господарського та культурного життя.
Анкетування має переваги перед іншим методом опитування – інтерв’ю: дає можливість виявити точку зору великої аудиторії при відсутності коштів і часу для відряджень і достатньої кількості інтерв’юєрів; кореспондент не впливає своєю присутністю на відповіді читачів; організувати анкетування в газеті чи журналі не важко.
Вирішивши провести анкетування, журналісти повинні чітко з’ясувати джерело інформації: це будуть широкі верстви населення, окремі групи, спеціалісти чи окремі особи.
Анкети можуть мати одноразове чи багаторазове застосування. Для вивчення певної проблеми, контролю стійкості інформації, перевірки дієвості журналістських матеріалів через деякий час можна повторити опитування.
Існують такі види анкетування: пресове, поштове, роздаткове, експертне.
Вид, який використовується в газетах і журналах, в соціології називають пресовим. Анкети друкують в пресі. Анкетний спосіб збору інформації приваблює журналістів малими витратами на його проведення, простотою і легкістю його організації. Недоліком є низький відсоток повернення анкет.
Поштове анкетування дає вищий процент повернення анкет, коли в лист з анкетою вкладають порожній конверт з маркою та адресою редакції.
Роздаткове опитування дає найвищий процент повернення анкет. Журналіст дає і збирає анкети прямо на місці. Можна дозволити повернути її через певний термін. Проте це не дає гарантії, що анкету заповнять самостійно і повернуть. Заповнення анкет у присутності кореспондента може бути індивідуальним і груповим (масовим).
Експертне анкетування, що передбачає опитування спеціалістів, компетентних осіб, можна провести як круглий стіл у редакції чи в якійсь установі. Відповіді читачів дадуть змогу виявити переважну точку зору, пропозиції тощо. Такий вид анкетування може бути і поштовим, але охоплювати не більше як 30-50 осіб.
ПРАВИЛА СКЛАДАННЯ АНКЕТ
Насамперед анкета має викликати у читача інтерес, бажання відгукнутися і дати ґрунтовні і щирі відповіді.
Треба обов’язково враховувати добровільність допомоги читачів газети або журналу. Шанобливе ставлення до респондентів повинно пронизувати кожне запитання. Ні в якому разі не можна примушувати читачів. Найкраще використовувати психологічні прийоми заохочення, збудження інтересу до анкети. Цього можна досягти з допомогою шрифту, передмови чи супровідного листа.
У передмові до анкети важливо вказати мету, завдання дослідження і необхідність отримання від усіх читачів точних і повних відповідей.
В анкеті треба ставити конкретні суттєві, недвозначні, чіткі запитання, пам’ятаючи, що читачеві нікому роз’яснювати їх. Кожне запитання повинно підтримувати інтерес і серйозне ставлення до відповідей. Психологи рекомендують: щоб збудити й закріпити інтерес, особливу увагу доцільно звертати на перші запитання. Вони повинні бути цікавими і досить простими, звичайно при цьому слід враховувати інтелектуальний рівень опитуваних. Далі можна переходити до складніших запитань. Їх підготовка потребує диференційованого підходу до рівня знань, поінформованості опитуваних. Складні терміни (якщо їх не можна уникнути) варто пояснити. Щоб запобігти помилкам, перед тиражуванням анкети можна провести апробацію запитань, які вона містить, і внести корективи.
Анкета являє собою не хаотичний набір запитань, а певним чином організовану їх послідовність. У кожному конкретному випадку має бути специфічна система, що залежить від мети опитування і загальних характеристик опитуваних.
Перелічимо загальні вимоги до організації запитань в анкеті.
1. кілька питань на одну тему дають надійнішу і точнішу інформацію, ніж одне.
2. Не можна допускати поряд кількох запитань, що потребують відповіді “так” чи “ні”. У деяких респондентів складається звичка відповідати на них однозначно: так, ні.
3. При постановці альтернативних запитань слід міняти їх порядок, щоб респондент не фіксував уваги лише на перших чи других варіантах.
4. Запитання в анкетах групують за темами. Спочатку слід давати загальні і відкриті, далі – більш специфічні й конкретні.
5. Всі групи запитань повинні бути логічно вмотивовані і складати єдність.
6. Для поступового і плавного переходу від теми до теми слід ставити кілька нейтральних або зв’язуючих запитань чи фраз типу: “А тепер перейдемо до проблеми…”, “Нарешті хотілося б знати Вашу думку про…”