КОМПОЗИЦІЯ АНКЕТИ
Композиція анкет типова: 1. Передмова, 2. Основна частина, 3. Демографічна частина.
ПЕРЕДМОВА , або вступна частина, - це звернення до читача, що містить пояснення мети, завдання, теми дослідження і як потім будуть використані їх результати, де обовязково наголошено на важливості і значенні особистої участі даного читача в анкетуванні, гарантована анонімність відповідей, викладено правила заповнювання анкети і способи її повернення.
Передмова має бути стислою і пробуджувати інтерес у читача. Для прикладу наводимо до типової анкети районної газети:
“Дорогі Читачі! Підбиваючи підсумки роботи і складаючи плани на майбутнє, ми хочемо враххувати Ваші враження і побажання газеті. Просимо Вас висловити їх в анкеті, що пропонуємо Вашій увазі.
Заповнюючи анкету, виріжте її, складіть так, щоб адреса редакції була зверху, й опустіть у поштову скриньку без конверта і марки. Свою адресу, імя та прізвище повідомляти не обовязково. Можна надіслати відповіді й звичайним листом, на окремому аркуші.
Заздалегідь вдячні за відгук”.
Помилковим є вміщення передмови (пояснення) в кінці анкети. Читачеві не зрозуміла мета анкетування.
ОСНОВНА ЧАСТИНА має свою структуру, складається із своєрідних розділів, логічно пов’язаних блоків запитань, поділяється на три групи запитань: початкові, центральні, завершальні.
У початковій групі запитання повинні зацікавити читача, підтримати інтерес, не бути складними і неделікатними, націленими на здобуття фактичної, подієвої інформації.
Центральна група допомагає з’ясувати установку, точку зору, оцінку, враження опитуваного.
Завершальна група запитань – це контрольні, інтимні.
ДЕМОГРАФІЧНА ЧАСТИНА анкети містить такі запитання: стать, вік, сімейний стан, професія та подібні і допомагає перевірити надійність зібраних даних з точки зору їх репрезентативності, якісніше проаналізувати анкети. Демографічна частина іноді підриває довір’я до анонімності опитування.в такому випадку слід не ставити запитання, відповіді на які дають можливість легко знайти респондента. Іноді демографічна частина в анкетах відсутня.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПИТАНЬ АНКЕТИ
Запитання анкети розріняються за змістом, формою, функціями.
Типи запитань за змістом умовно поділяють на дві великі групи: фактографічні та оціночні. Перші дають можливість здобути правдиву інформацію про дійсні факти, події явища, другі допомогають журналістам виявити думку опитуваних, їх враження, наміри.
За формою розрізняються запитання: 1) відкриті, закриті (Напівзакриті), 2) прямі й непрямі, 3) особові й безособові.
Відкрите, або довільне, передбачає нерегламентовану, довільну відповідь у будь-якій формі. Аналіз анкет з відкритими запитаннями складний і дорогий, його дані не можна зіставити.
Закрите запитання містить альтернативні відповіді, опитуваний повинен зробити вибір або написати відповідь, не використовуючи перелічені. Такі запитання називають напівзакритими.
Закриті запитання обмежують інформацію, хоча зручні для обробки. У них треба використати всі можливості варіантів відповідей. Невпевненість журналістів у вичерпності альтернатив передбачає відповідь типу “не знаю”, “не зрозумів”, “не замислювався” тощо.
Запитання, що потребують прямої, безпосередньої інформації від респондента, називають прямими. Наприклад, їх формують в особистій формі: “Що Ви думаєте про…”, “Чи знаєте Ви, що …” та подібні.
Коли редакція не впевнена, отримає пряму відповідь на запитання, ставлять непряме, відповідь на яке містить приховану інформацію, про що опитуваний не знає.
Особові запитання потребують від респондента відвертості, на яку не кожний піде. Тому краще ставити безособові непрямі запитання, що дадуть потрібну інформацію.
За функцією розрізняють фільтруючі й контролюючі запитання. Завданням фільтруючих – з’ясувати поінформованість, компетентність, вони є своєрідною перевіркою достовірності інформації.
Трапляється, що опитувані оцінюють речі, до яких не мають відношення. Фільтруюче запитання виявляє некомпетентність опитуваного.
Контролюючі запитання допомагають перевірити якість, правдивість відповідей респондента на основні питання анкети.
Основні й контролюючі запитання розміщують так, щоб респондент не зміг виявити між ними зв’язку. Як контролюючі переважно використовують непрямі і відкриті запитання.
ПЕРЕВІРКА АНКЕТИ
Після складання, щоб перевірити якість анкети, її апробують. Подібне опитування кореспондент проводить у вигляді інтерв’ю, що дає змогу перевірити, уточнити зміст, формулювання і послідовність запитань, а також, чи втомлюють вони респондента. Якщо виявлено невдалі запитання, їх знімають. При потребі дописують додаткові. Коли кількість запитань втомлює респондента, їх скорочують.
Бажано, щоб в інтерв’юванні брали участь представники груп, яких будуть анкетувати пізніше. Якщо анкета розрахована на учнівську молодь, то й апробувати анкету слід серед представників цієї групи.
Проводячи пробне інтерв’ю, слід записати, чи правильно респондент розуміє запитання і дає очікувану відповідь. Якщо запитання незрозуміле для опитуваного, кореспондент повинен перефразувати його. Обов’язково слід з’ясувати, з якими труднощами зіткнувся респондент, відповідаючи на анкету.
Післяапробації слід відредагувати запитання так, щоб анкета давала можливість здобути надійну й обґрунтовану інформацію.
Анкету прийнято вважати надійною і обґрунтованою, якщо при повторному опитуванні через певний проміжок часу за цією ж анкетою отримано схожі результати і ту інформацію, на яку розраховувано.
Пробне опитування є важливим і необхідним етапом анкетування. Воно запобігає помилкам і підвищує правдивість інформації.
ОБРОБКА АНКЕТ
Від мети анкетування залежить обробка анкет. Її суть полягає в описі здобутої інформації і пояснення статистичних даних.
Обробити менше 1000 анкет може одна людина вручну. Найпростіше підраховувати відповіді на закриті запитання, які слід полічити по кожному варіанту, а потім виразити у відсотках. За 100 приймається число прийнятих для обробки анкет.
Щоб підрахувати відпоавіді на відкриті запитання, групують близькі за змістом варіанти. Кількість відповідей кожного варіанту виражають у відсотках.
Підрахунки можна вести і щодо кожної демографічної групи опитаних, відповідно до віку, статі, освіти, професії, місця проживання. При цьому за 100 відсотків слід брати загальну кількість людей кожної групи. Порівнюючи дані кожної з них, роблять висновки. На основі підрахунків складають таблиці, які наочно відтворюють результати анкетування.
В обробці анкет доцільно використати перфокарти. На всі варіанти відповідей готують спеціальний листок, в якому за кожним варіантом закріплюють свій шифр. Кожному цифровому шифру відповідає отвір на перфокарті. Дані з кожної анкети заносять на окрему карту. На ній ножицями вирізають перемички відповідного шифру отвору, що відділяє даний отвір від краю карти. Для зручності використовують спеціальну шпицю. Її вставляють в отвір шифру відповіді в пачці карт, яку струшують. З неї випадають ті карти, де вирізано такий отвір. Підраховують карти, що випали, і отримують шукане.
Для обробки великої кількості анкет використовують ЕОМ, комп’ютер.
При будь-якому виді обробки анкет кореспондент повинен неупереджено ставитися до отриманих результатів. Усі без винятку статистичні дані слід зафіксувати, проаналізувати і оцінити, висловити пропозиції, підготувати рекомендації.
Здобуту інформацію доцільно зберігати для порівняння з результатами наступних досліджень за певні періоди часу.
Статистичні дані анкетування можуть бути використані при плануванні роботи редакції, при корегуванні рубрик, тем, проблем, жанрів і т.п., у підготовці матеріалів, в основу яких покладено конкретні зауваження, пропозиції, висловлені в анкетах, у написанні матеріалів, присвячених проведеному анкетуванню, а також у прогнозуванні реакції аудиторії на інформативний вплив та управління процесом комунікації.