Особливості розвитку органів чуття
Периферійні відділи органів чуття добре розвинені ще в ранньому дитинстві. Зір, нюх, смакові відчуття і т. д. розвинені так, як і в дорослих людей. Немає також особливих відмінностей і в провідних шляхах, що зв’язують органи чуття з нервовими центрами. Але розвиток центральних відділів у корі великих півкуль головного мозку продовжується протягом усього шкільного періоду.
Гострота зору у дитини молодшого шкільного віку вища, ніж у дорослої людини, але максимальна точність зорового сприйняття та розрізнення кольорових відтінків досягається в 12 – 13 років (початок підліткового віку).
Слід пам’ятати, що діти часто віддають перевагу червоному і синьому кольорам, і навпаки не люблять чорний, фіолетовий та коричневий. Улюблені поєднання кольорів – червоний (малиновий) – жовтий (золотий), червоний – синій, синій – білий (срібний).
Хоча звісно ж є значні індивідуальні коливання, але надання переваги дітьми тим чи іншим кольорам потрібно враховувати для створення у них доброго настрою.
Недостатньо чітке розрізнення відтінків може залежати як від відсутності вправ, так і від затруднень у визначенні кольору. Однак бувають випадки дальтонізму – кольорової сліпоти. Найчастішим видом дальтонізму є плутання червоного та зеленого, а в ряді випадків і синього та зеленого кольорів. Повна відсутність відчуття кольорів (повний дальтонізм) надзвичайно різна. Педагог повинен вчасно помітити подібні проблеми у свого вихованця і направити його на консультацію до лікаря-офтальмолога.
Значно більше значення має інший дефект зору – міопія (короткозорість), адже вона має схильність до швидкого розвитку. Цій ваді сприяє недостатнє освітлення, неправильна поза при читанні, письмі та ін.
Тому обов’язком учителя є облік дітей з короткозорістю в класі, раціональне їх розміщення під час уроку, своєчасне направлення до окуліста для відповідної корекції зору окулярами, контактними лінзами та інше.
Гострота слуху у дитини зростає протягом всього шкільного віку. Особливо помітні відмінності у розрізненні висоти тонів у дітей 7 – 8 років та в 10-річному віці. Останні в 2 рази краще розрізняють висоту тонів. Є діти, які мають абсолютний слух (розрізнення висоти тонів, тонке розрізнення тонів одного від іншого), а інші при нормальній гостроті слуху, затрудняються розрізняти окремі тони (недиференційований слух).
Ця фізіологічна характеристика теж повинна враховуватися педагогом в його роботі. При виявленні порушень слуху, учня направляють до лікаря – отоларинголога (ЛОР-лікаря). Адже діти з достатніми здібностями, та в той же час з порушеннями слуху часто мають проблеми із засвоєнням навчального матеріалу.