Практичне заняття 3
Завдання 1 (13 балів).
Мета завдання –– розрахунок вигоди придбання інвестором опціону на купівлю акцій з альтернативними вкладаннями при прогнозі зміни курсу.
Визначити:
1. Доход покупця опціону;
2. Рентабельність вкладів;
3. Доход покупця цінних паперів через три місяці без придбання опціону;
4. Упущену вигоду з альтернативного внеску в банк;
5. Реальну рентабельність вкладень;
6. Номінальну рентабельність вкладень.
Завдання виконати за таких умов:
1. Ціна акції на момент укладання опціону – $40;
2. Ціна виконання опціону – $45;
3. Премія продавцю – $2500;
4. Кількість акцій – 20000;
5. Ціна акції на момент виконання опціону – $50;
6. Строк опціону – 5 місяців;
7. Ставка банківського відсотка – 16,00%
Практичне заняття 4.
Завдання 2. (13 балів)
Мета завдання – визначити варіант запобігання ризику при продажу та придбанні опціону на купівлю цінних паперів.
Визначити:
1. Доход продавця опціону;
2. Доход покупця опціону
Завдання виконати за таких умов (табл. 1).
Таблиця 1
Вихідні дані
| Продаж опціону на купівлю (обов’язок продати по $35) | Покупка опціону на купівлю ( право купити по $34) | |
| Ціна акції на момент укладання опціону | $40 | $40 |
| Ціна виконання опціону | $35 | $34 |
| Премія продавцю | $2000 | $2000 |
| Кількість акцій | ||
| Ціна акції на момент виконання опціону | $38 | $38 |
Структура дискусii.
Тема: Різниця між джерелами залучення і напрямками розміщення ресурсів”.
Мета дискусii:
Розширити знання щодо джерел залучення і напрямків розміщення ресурсів .
Питання дискусii.
1. Основні джерела залучення ресурсів.
2.Основні напрямки ресурсів.
Дата та час дискусii.
Тестування за модулем 2
1. Управління фінансовими операціями банку та його клієнтів належить до: (1 бал)
1) предмету діяльності фінансового менеджменту в банку;
2) об’єкту фінансового менеджменту в банку;
3) мети фінансового менеджменту в банку.
2. Метою фінансового менеджменту в банку є: (1 бал)
1) забезпечення оптимального співвідношення показників прибутковості, ліквідності, ризику;
2) власні кошти банку;
3) планування продажу банківських послуг.
3. Об’єктом управління фінансового менеджменту в комерційному банку є: (1 бал)
1) персонал банку;
2) власні кошти банку та грошові внески його клієнтів;
3) управління кредитним портфелем.
4. Суб’єкт управління фінансового менеджменту – це: (1 бал)
1) управління активами і пасивами;
2) управління власними коштами;
3) персонал банку.
5. До основних напрямків фінансового менеджменту в банку відносять: (2 бали)
1)послуги із залученням коштів;
2)послуги із розміщенням коштів;
3)послуги, що не пов’язані з перерозподілом коштів;
4)стратегічне та тактичне фінансове планування;
5)управління власними коштами.
6. Система стратегічного управління банку містить: (3 бали)
1)додаткові банківські послуги;
2)комісійні продукти;
3)стратегічне планування;
4)стратегію ризику;
5)організаційну структуру;
6)організацію виконання управлінських рішень та контроль.
7. Концентрація зусиль банку на задоволення потреб споживача визначає етапи маркетингового процесу, який містить: (2 бали)
1)вивчення ринку;
2)прийняття управлінських рішень;
3)розробка продукту;
4)ціноутворення;
5)стимулювання збуту.
8. Банківські ризики поділяють: (2 бали)
1)середні;
2)зовнішні;
3)внутрішні;
4)системні;
5)особисті.
9. При плануванні обсягу реалізації банківських продуктів середньоквартальні обсяги залучених ресурсів за їх видами за попередній рік визначаються: (2 бали)
1)як середні залишки на розрахункових і поточних рахунках у гривні і валюті;
2)як оцінка можливостей діяльності банку;
3)як внески населення в гривні і валюті;
4)як депозити юридичних осіб у гривні і валюті;
5)як стратегія господарського портфеля.
10. Якщо передбачуваний обсяг залучення позначити U, а обсяг необхідного обсягу ліквідних активів – ПО. То середня вартість розміщення у відсотках річних може бути виражена формулою: (1 бал)
1)100*J/(U-ПО);
2)J*100/(U-ПО);
3)U/(100-ПО)*J.
11. Розмір відсоткових доходів визначається коефіцієнтом: (1 бал)
1)використання депозитів;
2)ліквідності;
3)прибутковості;
4)відношення середньої заборгованості за кредитами до середніх залишків за всіма вкладними рахунками.
12. Зростання відсоткових доходів може відбуватися внаслідок зростання: (1 бал)
1)прибутку на акціонерний капітал;
2)мультиплікатору капіталу;
3)чистої маржі прибутку банку;
4)працюючих активів і збільшення їх прибутковості.
13. Якщо середні залишки активів в аналізованому періоді позначити V2 , а через V1 позначити середні залишки активів у попередньому періоді, а середній рівень прибутковості активів у попередньому періоді – R1, то вплив зростання обсягу активів на зростання відсоткових доходів можна визначити за формулою: (1 бал)
1)R1/( V2- V1);
2)R1*( V2/ V1);
3)( V2- V1)* R1.
14. Якщо середній розмір відсоткової ставки за доходними активами в аналізованому періоді позначити R2, а в попередньому періоді - R1, при цьому середні залишки активів у попередньому періоді - V1, то вплив зміни середнього рівня відсоткових ставок на зростання відсоткових доходів визначається за формулою: (1 бал)
1)V1/( R2- R1);
2)( R2- R1)* V1;
3)( R1- R2)* V1.
15. Ціна банківського продукту визначається за формулою (Сб – собівартість; h, р – норми чистого доходу відповідно використаним трудовим ресурсам і відтвореним виробничим фондам; Т,ф – відповідні витрати трудових ресурсів і виробничих фондів): (1 бал)
1)Ц = Сб + hТ + рФ;
2)Ц = Сб + Маржа ( маржа = hТ + рФ);
3)Ц = Маржа/Сб.
16. Завдання, які повинен вирішувати банк при встановленні ціни: (2 бали)
1)ціна повинна бути основою планування доходів і витрат банку;
2)ціна повинна відповідати ринковій ситуації;
3)ціна повинна відповідати прогнозу відсоткових ставок;
4)ціна повинна визначати ефективність пасивних операцій банку.
17. Визначення розрахункової ціни обробки платіжних документів відбувається за формулою ( В – витрати з проведення операцій; І – інші доходи; Д – кількість оброблених документів; П – плановий прибуток): (1 бал)
1)Ціна = (В + І +П)/ Д;
2)Ціна = (В – І + П)/ Д;
3)Ціна = Д/(В – І + П).
18. Собівартість кредитів визначається за формулою ( Р – Загальні видатки, що віднесені на кредитний підрозділ; Поб – середньомісячний обсяг виданих кредитів): (1 бал)
1)Відсоток = 
;
2)Відсоток = 
;
3)Відсоток =
.
19. Доповніть дані для розрахунку середньої вартості ресурсів: (3 бали)
1)міжбанківські кредити;
2)цінні папери;
3)термінові депозити ;
4)вклади до запитання...................................;
5)капітал банку...................................;
6)разом....................................
20. Чи відносять до власних джерел формування активів банку строкові вклади? (1 бал)
1)так;
2)ні;
3)інколи.
21. Чи відносять до пасивів банку вклади до запитання? (1 бал)
1)так;
2)ні;
3)інколи.
22. Дебіторська заборгованість відноситься до пасивів? (1 бал)
1)так;
2)ні;
3)інколи.
23. Чи потребує визначення середньої ціни активних операцій таких показників: види активів, обсяг вкладень, ціна залучення? (1 бал)
1)так;
2)ні;
3)інколи.
24. Чи входять розрахунки між філіями в капітал банку? (1 бал)
1)так;
2)ні;
3)інколи.
25. Комерційні кредити входять до пасивів балансу? (1 бал)
1)так;
2)ні;
3)інколи.
Глосарій (Термінологічний словник)
АВАЛЬ (ВЕКСЕЛЬНЕ ПОРУЧИТЕЛЬСТВО) – повна або часткова оплата векселя.
АГРЕГОВАНИЙ БАЛАНС – форма балансового звіту підприємства, зручна для проведення фінансового і управлінського аналізу.
АГРЕСИВНА СТРАТЕГІЯ ФІНАНСУВАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ – стратегія фінансування, при якій довгострокові пасиви підприємства покривають необоротні (фіксовані) активи і постійний оборотний капітал (системну частину поточних активів). При цьому чистий оборотний капітал дорівнює мінімальній величині оборотних коштів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, а змінний оборотний капітал (варіативна частина поточних активів) повністю покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю.
АКТИВИ – капітал, яким володіє підприємство. Являють собою суму основного (необоротні активи) і оборотного капіталу підприємства.
АКТИВИ БАЛАНСУ – містять відомості про розміщення капіталу, що мається в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу.
АКТИВИ ВИСОКОЛІКВІДНІ – сума короткострокових фінансових вкладень і коштів підприємства.
АКТИВИ ПОТОЧНІ – сума оборотного капіталу підприємства за винятком податку на додану вартість і дебіторської заборгованості, платежі з якої очікуються більше ніж через 12 місяців.
АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ – вкладення коштів підприємства в різні державні і корпоративні цінні папери.
АКЦЕПТ - підтвердження платника оплатити вексель.
АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ – кошти, отримані акціонерним товариством від його власників (акціонерів). Акціонерний капітал включає статутний капітал, додатковий капітал і нерозподілений прибуток. Акціонерний капітал існує у формі звичайних і привілейованих акцій, причому останні можуть бути як конвертованими, так і неконвертованими.
АКЦІЯ ЗВИЧАЙНА – цінний папір, що дає її власнику (держателю) право голосу на зборах акціонерів, а також право на одержання дивіденду (після виплати дивідендів власникам привілейованих акцій).
АКЦІЯ ПРИВІЛЕЙОВАНА – цінний папір, що не дає її власникові право голосу на зборах акціонерів, але приносить доход у вигляді фіксованих дивідендів.
АЛОНЖ – додаткові аркуші до векселя, на яких робиться індосамент (передатний напис).
АМОРТИЗАЦІЯ – механізм погашення (перенесення на готову продукцію) вартості об'єктів основних виробничих фондів і нематеріальних активів.
АМОРТИЗАЦІЯ – являє собою поступове перенесення вартості основного капіталу на створювану продукцію протягом певного періоду часу з метою надання фінансової звітності. Амортизаційні відрахування, зазначені в податковій декларації підприємства, розглядаються як статті його витрат. Таким чином, амортизація знижує величину оподатковуваного прибутку.
АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ – аналіз результатів діяльності підприємства на підставі співвідношення величин випуску, прибутку і витрат, що дозволяє визначити рівні доходів і витрат при різній діловій активності підприємства.
АНАЛІЗ ВИТРАТ – аналіз величини, структури і динаміки витрат з метою виявлення шляхів їх можливого зниження і більш ефективного використання ресурсів підприємства.
АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА – аналіз можливості підприємства покрити свої фінансові зобов'язання.
АНАЛІЗ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ – визначення моментів і величин припливів і відтоків готівки підприємства.
АНДЕРРАЙТИНГ – 1) розміщення цінних паперів за публічною підпискою через посередників, функції яких звичайно виконують інвестиційні банки; 2) підписка на акції; 3) приймання нерухомості (майна, угод тощо) на страхування.
АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО – комплекс правових актів, спрямованих на підтримку конкурентного середовища в різних сферах підприємницької діяльності; протидія монополізму і несумлінній конкуренції.
АНУЇТЕТ (annuity) – ряд рівних грошових платежів (виплат або надходжень), що відбуваються через рівні проміжки часу. У випадку звичайного ануїтету (ordinary annuity) грошовий потік починається наприкінці поточного періоду. Прикладом звичайного ануїтету є іпотека.
АУДИТОР – співробітник аудиторської фірми, що контролює фінансову діяльність підприємств, а також дає висновок з річних бухгалтерських звітів і балансів перед їх публікацією.
АУКЦІОН – продаж майна юридичної або фізичної особи шляхом публічного торгу.
БАЛАНСОВА ВАРТІСТЬ – облікова вартість елемента активу, дорівнює його первісній вартості за винятком накопиченої амортизації.
БАНК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ – різновид комерційного банку, що спеціалізується на емісії цінних паперів та їх гарантованому розміщенні.
БАНК ІННОВАЦІЙНИЙ – різновид комерційного банку, ресурси якого використовуються для сприяння в розробці і впровадженні винаходів і нововведень, що дозволяють забезпечити виробництво високоефективних видів продукції, підвищення технічного рівня і конкурентоспроможності техніки, що випускається.
БАНК ІПОТЕЧНИЙ – різновид комерційного банку, що як правило, спеціалізується на видачі іпотечних позичок. Його особливістю є наявність служб, які здійснюють у випадку неплатоспроможності клієнта оцінку і продаж нерухомого майна, переданого в заставу під сплачувані відсотки.
БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ – кошти, що надаються банком у борг клієнту на певний термін під певні відсотки і для цільового використання.
БАНКРУТСТВО – нездатність підприємства або будь-якого іншого господарюючого суб'єкта задовольняти вимоги кредиторів з оплати продукції (робіт, послуг), включаючи неможливість забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди у зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над його майном.
БЕЗНАДІЙНИЙ БОРГ – сума простроченої дебіторської заборгованості, імовірність погашення якої з погляду підприємства мала.
БЕТА-КОЕФІЦІЄНТ АКЦІЇ – міра ринкового ризику акції, що показує мінливість доходності акції стосовно до доходності на ринку в середньому (доходності ринкового портфеля).
БЕТА-КОЕФІЦІЄНТ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ – являє собою середньозважене значення бета-коефіцієнтів, включених у портфель активів.
БІЗНЕС-ПЛАН – опис способу дій у вигляді здійснення підприємницької діяльності, бізнес-операцій, угод і реалізації бізнесів-проектів. Бізнес-план містить опис цілей і завдань підприємницької операції, характеристику підприємницького продукту, коло споживачів товару, потреб, що він повинен задовольняти, тощо. Орієнтовна структура бізнес-плану включає виробничий план, план маркетингу, організаційний план, фінансовий план і оцінку ризику.
БІЗНЕС-ПРОЕКТ – загальна ідея здійснення підприємницької операції, що приносить вигоду у вигляді прибутку або дозволяє досягти інших поставлених цілей.
БІЗНЕС-РИЗИК – один з видів фінансових ризиків, характерних у першу чергу для акціонерних товариств, полягає в неможливості для підприємства підтримати рівень доходу на акцію на знижуваному рівні.
БІРЖА ФОНДОВА – організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок купівлі-продажу цінних паперів.
БОНІФІКАЦІЯ – 1) надбавка до ціни товару, якість якого вище передбаченого договором стандарту; 2) повернення податків, стягнених з експортних товарів з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності.
БОНУСНІ ЗНИЖКИ – цінові знижки, що надаються значним оптовим покупцям (як правило, постійним клієнтам) не за окремою угодою, а за обумовлений обсяг обороту в рік.
БЮДЖЕТ ПІДПРИЄМСТВА – фінансовий план підприємства, що включає грошові доходи і витрати, сплановані і детально розписані на певний період для досягнення поставлених цілей виробничо-господарської діяльності.
ВАЛЮТНІ ТРАНСФЕРТИ – різновид зовнішньоекономічної угоди. Прикладом валютного трансферту може служити угода між українським партнером (підприємством) та іноземним (фірмою) про обмін гривні на валюту. У цьому випадку використовується наступний механізм трансферної угоди: на ім'я іноземної фірми відкривається гривневий рахунок в українському банку, а на ім'я українського партнера – валютний рахунок за кордоном. При цьому обумовлюється курс, за яким гривня обмінюється на валюту. Іноземна фірма використовує гривню зі свого рахунка на українському ринку, а українське підприємство – валюту зі свого рахунка за кордоном.
ВАРАНТ – цінний папір, що містить пільгове право на купівлю акцій емітента протягом певного (звичайно протягом декількох років) періоду за певною ціною.
ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ – ціна сукупних елементів капіталу, що становлять його структуру, з позиції доцільності їх формування за
рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел для продуктивного використання в господарській діяльності підприємства.
ВЕКСЕЛЬ – безумовне письмове боргове зобов'язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселедержателю).
ВЕКСЕЛЬ ПРОСТИЙ – нічим не обумовлене письмове боргове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настання терміну погашення грошову суму власнику векселя.
ВЕНЧУРНЕ ФІНАНСУВАННЯ - фінансування бізнесу в інноваційній сфері акціями або іншими цінними паперами, конвертованими або в акції, або в опціони.
ВЕНЧУРНЕ ПІДПРИЄМСТВО – підприємство, виробничо-господарська діяльність якого характеризується високим ступенем ризику внаслідок виконання наукових досліджень та інженерних розробок в інноваційній сфері.
ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ – капітал, фінансування якого здійснено акціями або іншими цінними паперами, конвертованими або в акції, або в опціони.
ВЕРТИКАЛЬНЕ ЗЛИТТЯ ПІДПРИЄМСТВ – форма реорганізації, при якій відбувається об'єднання підприємств, що мають однаковий напрямок виробничо-господарської діяльності.
ВЕРТИКАЛЬНИЙ (СТРУКТУРНИЙ) АНАЛІЗ БАЛАНСУ – визначення структури підсумкових фінансових показників підприємства з метою виявлення ступеня впливу кожної позиції бухгалтерської звітності (рядка бухгалтерського балансу) на фінансовий результат у цілому.
ВИРОБНИЦТВО «ТОЧНО В СТРОК» («Jast in Time Manufacturing») – спосіб організації виробництва, що мінімізує запаси сировини, матеріалів і готової продукції підприємства.
ВИРОБНИЧИЙ ЛЕВЕРИДЖ – кількісно характеризується співвідношенням між постійними і змінними витратами в загальній собівартості і впливає на фінансові результати діяльності підприємства. У розрахунковій схемі він визначає ланцюжок показника «прибуток до вирахування відсотків і податків».
ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ – витрати, які зроблені підприємством уданому звітному періоді, але підлягають урахуванню в собівартості продукції (робіт, послуг) у майбутніх періодах.
ВЛАСНІ ОБОРОТНІ КОШТИ – різниця між величиною власного капіталу і сумою вкладень у фіксовані (необоротні) активи підприємства.
ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ (ЧАСОВИЙ) АНАЛІЗ БАЛАНСУ – порівняння кожної позиції бухгалтерського балансу з попереднім періодом діяльності з метою виявлення напрямків і закономірностей змін.
ГРОШОВИЙ ПОТІК ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – потік коштів, що утворюється в результаті реальних інвестицій підприємства. Визначається як чиста зміна постійних активів підприємства.
ГРОШОВИЙ ПОТІК ВІД ОПЕРАЦІЙНОЇ (ПОТОЧНОЇ) ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА – це надходження від щоденної роботи підприємства. Рух грошей відображає операції, пов'язані з формуванням бухгалтерського і чистого прибутку. Додатний грошовий потік формує фінансову стійкість підприємства. Від'ємний грошовий потік за поточною діяльністю свідчить про нестачу грошових ресурсів навіть для простого відтворення.
ГРОШОВИЙ ПОТІК ВІД ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА – потік коштів, що утворюється за рахунок залучення підприємством нових джерел фінансування (у першу чергу за рахунок емісії акцій), а також за рахунок збільшення кредитних (процентних) облігацій. При визначенні величини грошового потоку від фінансової діяльності із загального потоку коштів, що утворюється за рахунок перелічених джерел, необхідно виключити виплачені підприємством дивіденди.
ГРОШОВИЙ ПОТІК ПІДПРИЄМСТВА – сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, генерованих його господарською діяльністю.
ГРОШОВІ ПОТОКИ ВІД АКТИВІВ – включають три компоненти: грошові потоки від поточної (операційної) діяльності; грошові потоки від інвестиційної діяльності; грошові потоки від фінансової діяльності.
ГУДВІЛ – частина нематеріальних активів підприємства, що залежить від позитивного іміджу, наявності стабільних ділових зв'язків, популярності фірмового найменування і фірмової марки.
ДЕВАЛЬВАЦІЯ – проведене державою законодавче зменшення металевого змісту грошової одиниці або зниження курсу валюти будь-якої країни стосовно до курсу іншої країни шляхом зміни золотого паритету.
ДЕМПІНГ – штучне зниження цін на товари (роботи, послуги) з метою усунення конкурентів на ринку. В антимонопольному законодавстві демпінг розглядається як монополістична практика і несумлінна конкуренція, тому він вважається протизаконним.
ДЕПОЗИТ – грошові кошти або цінні папери, віддані на зберігання в банк, фінансово-кредитні інститути, внесок під оплату мита, зборів, податків тощо.
ДЕПОЗИТНИЙ СЕРТИФІКАТ БАНКУ – цінний папір, що засвідчує внесок юридичної особи в банк і права вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну суми внеску і відсотків за внеском.
ДЕФЛЯЦІЯ – процес, зворотний інфляції; виражається в подорожчанні грошей і збільшенні їхньої покупної здатності щодо товарів і послуг, а також підвищенні курсу національної валюти стосовно до курсів іноземних валют.
ДИВЕРСИФІКОВАНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА (ДІЯЛЬНОСТІ) ПІДПРИЄМСТВА – перехід від виробничої структури, що базується на виробництві одного продукту, до багатопрофільного виробництва з широкою номенклатурою продукції, що випускається.
ДИВІДЕНД – доход, виплачуваний власникам акцій з прибутку акціонерного товариства за підсумками господарської діяльності після сплати податків. Величина дивідендів установлюється на підставі рішення загальних зборів акціонерів, впливає на ліквідність акцій.
ДИВІДЕНДНА СТРАТЕГІЯ – політика підприємства у сфері використання прибутку. Формується радою директорів залежно від цілей підприємства і визначає, яка частка прибутку виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, а яка залишається в підприємства у вигляді нерозподіленого прибутку і реінвестується у виробничо-господарську діяльність.
ДИЗАЖІО – відхилення у бік зменшення ринкового курсу грошових знаків, векселів та інших цінних паперів від їхнього номінального курсу.
ДИЛЕР – біржовий посередник у торговельних угодах з цінними паперами, здійснюваних від свого імені і за свій рахунок.
ДИСКОНТУВАННЯ – визначення поточного еквівалента коштів, очікуваних до одержання у певний момент часу.
ДИСТРИБ'ЮТОР – незалежний оптовий посередник, що здійснює діяльність із закупівлі продукції з метою її продажу різним фірмам і магазинам, а також підприємствам для кінцевого споживання. Дистриб'ютор також надає послуги зі збуту продукції і підготовки її до споживання.
ДИФЕРЕНЦІАЛ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ – показує зміни у співвідношенні коефіцієнта валової рентабельності активів підприємства і середнього розміру відсотків за кредит.
ДОВГОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ – до них належать всі форми функціонуючого на підприємстві позикового капіталу з терміном його використання більше одного року. Основними формами цих зобов'язань є довгострокові кредити банків і довгострокові позикові кошти, термін погашення яких ще не настав або не погашені в передбачений термін.
ДОДАТКОВИЙ КАПІТАЛ – як джерело коштів підприємства утворюється, як правило, у результаті переоцінки основних засобів та інших матеріальних цінностей. Нормативними документами забороняється використовувати його на цілі споживання.
ДРОБЛЕННЯ АКЦІЙ – збільшення кількості акцій за допомогою зменшення їхнього номіналу.
ЕККАУНТИНГ – сфера діяльності підприємства, пов'язана зі збором, обробкою, класифікацією, аналізом і оформленням різних видів фінансової інформації.
ЕМІСІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ – випуск в обіг цінних паперів: акцій, облігацій, інших боргових зобов'язань, здійснюваний підприємствами і фінансово-кредитними установами з метою залучення фінансових ресурсів.
ЕФЕКТ МАСШТАБУ – витратні переваги великомасштабного виробництва, що знижують витрати на одиницю продукції порівняно з витратами при іншій організації виробництва. Ефект масштабу може бути відсутній, коли розмір ринку недостатній для реалізації обсягів виробництва, досяжних при повному завантаженні потужностей або коли ринок вимагає швидкого впровадження змін і гнучкості виробництва. У цих випадках ефект масштабу може виявитися негативним.
ЕФЕКТ ОПЕРАЦІЙНОГО (ВИРОБНИЧОГО) ВАЖЕЛЯ – ефект, що полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) породжує більш сильну зміна прибутку підприємства.
ЕФЕКТ ФІНАНСОВОГО ВАЖЕЛЯ – можливе збільшення до рентабельності власних коштів підприємства, одержуване завдяки використанню позикових коштів, незважаючи на платність останніх. Ефект фінансового важеля розраховується як добуток диференціала (являє собою різницю між економічною рентабельністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотка з позикових коштів) і плеча важеля, що є співвідношенням між позиковими і власними коштами і характеризує силу впливу.
ЕФЕКТ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ – відображає рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал при використанні позикових коштів.
ЕФЕКТИВНА РІЧНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА (effective annual rate) – дійсна процентна ставка за кредитом або ощадним рахунком, що
враховує нарахування складних відсотків, еквівалентна процентній ставці з періодом виплати один раз у рік.
ЕФЕКТИВНИЙ ПОРТФЕЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ – портфель цінних паперів, що забезпечує найбільшу доходність при заданому рівні ризику або найменший ризик при заданій нормі прибутку.
ЗАЛИШКОВА ВАРТІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ – вартість основних фондів з урахуванням нарахованої амортизації, обумовлена як різниця первісної вартості і амортизації, нарахованої за період експлуатації.
ЗАПАС ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ – відношення різниці між поточним обсягом реалізації (продажів) продукції підприємства і обсягом реалізації (продаже) цієї продукції в точці беззбитковості до поточного обсягу реалізації (продажів) продукції, виражене у відсотках.
ЗАСТАВА – спосіб забезпечення зобов'язання, при якому кредитор (заставодержатель) здобуває право у випадку невиконання боржником своїх фінансових зобов'язань вимагати їх погашення за рахунок заставленого майна.
ЗМІННІ ВИТРАТИ – витрати в структурі собівартості продукції (робіт і послуг) підприємства, що прямо пропорційно залежать від обсягів виробництва (продажів), наприклад, витрати на сировину і матеріали, заробітну плату основних працівників в умовах підрядної системи оплати праці.
ІНВЕСТИЦІЇ – це вкладення капіталу з метою його наступного зростання.
ІНВЕСТИЦІЇ РЕАЛЬНІ – вкладення грошей та інших видів майнових і інтелектуальних цінностей в основний капітал і товарно-матеріальні запаси підприємства.
ІНВЕСТИЦІЇ ФІНАНСОВІ – вкладення грошей та інших видів майнових і інтелектуальних цінностей в акції, облігації та інші цінні папери.
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ-вкладення інвестицій і здійснення практичних дій з метою одержання прибутку і (або) досягнення іншого корисного ефекту.
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ – юридична або фізична особа, що здійснює діяльність з цінними паперами як виключну, що не допускає поєднання з іншими видами діяльності.
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ – специфічний вид кредитування, що являє собою відстрочку податкових платежів.
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ – обґрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, у тому числі необхідна проектно-кошторисна документація, розроблена
відповідно до законодавства України і затверджених у встановленому порядку стандартів (норм і правил), а також опис практичних дій щодо здійснення інвестицій.
ІНВЕСТОР – юридична або фізична особа, що приймає рішення і здійснює прямі і (або) портфельні вкладення власних, позикових або залучених майнових або інтелектуальних цінностей в інвестиційний проект.
ІНДОСАМЕНТ – передатний напис на векселі.
ІНДОСАНТ (ІНДОСАТОР) – особа, що передає вексель.
ІНДОСАТ – особа, що приймає вексель за індосаментом (або одержує гроші, платіж).
ІНДОСУВАННЯ – передача простого і переказного векселів за індосаментом.
ІНЖИНІРИНГ – форма постачання комплекту супутніх товарів та інженерно-консультаційних послуг (знань, технологій, досвіду тощо) при створенні об'єктів матеріальної та інтелектуальної власності.
ІНКАСАЦІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ – одержання підприємством коштів від боржників (дебіторів), яким було надано товарний кредит.
ІННОВАЦІЯ – інвестиція в новації, включаючи вкладення коштів у розробку нової техніки, технології, наукові дослідження.
ІНФЛЯЦІЯ – знецінення паперових грошей і безготівкових коштів. Виникає внаслідок переповнення каналів обігу паперовими грошима понад потребу в них і надмірності попиту. Результатом знецінювання грошей є падіння їхньої купівельної спроможності щодо суми цін на товари і послуги.
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ – процес цілеспрямованого неперервного добору відповідних показників, необхідних для обліку, аналізу, планування, контролю й ефективного управління при прийнятті управлінських рішень за всіма напрямками фінансової діяльності підприємства.
ІПОТЕКА – застава нерухомості (землі, будинків та інших споруд.
КАДАСТР – опис і оцінка об'єктів, що підлягають оподатковуванню.
КАПІТАЛ – фінансові ресурси підприємства, необхідні для організації його господарської діяльності і використовувані в господарському обороті для одержання доходів і прибутку.
КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ – інвестиції в основний капітал (основні засоби), у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, устаткування, інструмента, інвентарю, проектно-дослідні роботи та інші витрати.
КЛІЄНТУРНИЙ ЕФЕКТ – варіант, при якому акції залучають певну групу клієнтів на підставі дивідендних прибутків і пов'язаних з цим податкових факторів.
КЛІРИНГ – система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери і послуги на підставі взаємних вимог і зобов'язань.
КОЕФІЦІЄНТ АБСОЛЮТНОЇ ЛІКВІДНОСТІ – співвідношення між сумою високоліквідних активів і величиною короткострокових зобов'язань підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ АВТОНОМІЇ – співвідношення між сумою власного капіталу і величиною активів підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА – відносний параметр, що показує здатність підприємства відновити свої платіжні спроможності, тобто погасити короткострокові зобов'язання за нормативний період.
КОЕФІЦІЄНТ ДОВГОСТРОКОВОГО ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИКОВИХ КОШТІВ – відношення між сумою довгострокових зобов'язань підприємства і величиною його постійного (перманентного) капіталу.
КОЕФІЦІЄНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЛАСНИМИ КОШТАМИ – характеризує наявність у власних оборотних коштів підприємства, необхідних для його фінансової стабільності.
КОЕФІЦІЄНТ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ДОВГОСТРОКОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ – показує, яка частка інвестованого (постійного) капіталу іммобілізована у фіксовані (необоротні) активи підприємства. Розраховується як співвідношення між сумою необоротних активів і величиною постійного (перманентного) капіталу підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ЗАПАСІВ І ВИТРАТ ВЛАСНИМИ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ – показує, якою мірою товарно-матеріальні запаси підприємства покриті власними джерелами і не мають потреби в залученні позикових джерел фінансування. Розраховується як співвідношення між величиною власних оборотних коштів підприємства і сумою його товарно-матеріальних запасів.
КОЕФІЦІЄНТ МАНЕВРЕНОСТІ ВЛАСНИХ КОШТІВ – співвідношення між величиною власних оборотних коштів і сумою власного капіталу підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ МАНЕВРЕНОСТІ ЧИСТИХ МОБІЛЬНИХ КОШТІВ ЗА КОШТАМИ – співвідношення між сумою коштів і величиною чистих мобільних коштів підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ МАНЕВРЕНОСТІ ЧИСТИХ МОБІЛЬНИХ КОШТІВ ЗА ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИМИ ЗАПАСАМИ – співвідношення між сумою товарно-матеріальних запасів і величиною чистих мобільних коштів підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ ОБІГОВОСТІ – показує, скільки разів за звітний період ті або інші активи підприємства перетворюються в кошти. У процесі фінансового аналізу визначають оборотність активів, власного капіталу, основних фондів, виробничих фондів, товарно-матеріальних запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ ПОКРИТТЯ – визначається відношенням суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань перед кредиторами банків, інших позовних коштів і розрахунків з кредиторами і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів.
КОЕФІЦІЄНТ ПОКРИТТЯ ІНВЕСТИЦІЙ – показує частку постійного капіталу в загальній сумі активів підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ ПОТОЧНОЇ (ЗАГАЛЬНОЇ) ЛІКВІДНОСТІ (ПОКРИТТЯ) – показує співвідношення між сумою поточних активів і величиною короткострокових зобов'язань підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ РЕІНВЕСТУВАННЯ – показує, яка частина чистого прибутку може бути вкладена в підприємство після виплати дивідендів. Розраховується як частка від розподілу величини реінвестованого прибутку на величину чистого прибутку підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ – характеризує величину позикового капіталу в розрахунку на одиницю власного капіталу.
КОЕФІЦІЄНТ ШВИДКОЇ (КРИТИЧНОЇ) ЛІКВІДНОСТІ (ПРОМІЖНОГО ПОКРИТТЯ) – співвідношення між сумою високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, термін погашення якої менше 12 місяців, інших оборотних активів і величиною короткострокових зобов'язань підприємства.
КОЕФІЦІЄНТ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЄ СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОЗИКОВИМ І ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ (ПЛЕЧЕ ФІНАНСОВОГО ВАЖЕЛЯ) – показує співвідношення між позиковим і власним капіталом підприємства.
КОН'ЮНКТУРА РИНКУ – стан ринку, що характеризується співвідношенням попиту та пропозиції на товари, послуги та інші цінності, рівнем інноваційної і підприємницької активності, рівнем цін, курсом цінних паперів і відсотками за депозитами і кредитами, а також рядом інших показників.
КОНВЕРТОВАНИЙ ЦІННИЙ ПАПІР – цінний папір, що за певних умов може бути обміняний на інший цінний папір. Конвертація цінних паперів, як правило, передбачає їх обмін на інші акції.
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) ПІДПРИЄМСТВА – порівняльна характеристика споживчих і вартісних параметрів даної продукції (робіт, послуг) стосовно до продукції (робіт, послуг) конкурента.
КОНОСАМЕНТ – цінний папір, що засвідчує договір про перевезення вантажу. Являє собою товарно-розпорядчий документ, що засвідчує право його власника розпоряджатися зазначеним вантажем і одержати вантаж після перевезення.
КОНСАЛТИНГ – надання науково-консультаційних послуг підприємствам і організаціям, усних і письмових консультацій, розробка методичних рекомендацій, посібників, підготовка аналітичних матеріалів, проведення науково-технічних робіт, організація навчання і стажування кадрів тощо.
КОНСЕРВАТИВНА СТРАТЕГІЯ ФІНАНСУВАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ – стратегія фінансування, при якій змінний оборотний капітал цілком покривається довгостроковими пасивами. Внаслідок відсутності в підприємства короткострокової кредиторської заборгованості ризик втрати ліквідності при реалізації консервативної стратегії фінансування мінімальний.
КОНТРАФАКЦІЯ – використання чужих товарних знаків (як правило, виробів, що вже зарекомендували себе). Підприємство, інтереси якого порушуються контрафакцією, може вжити заходів щодо захисту права на належний йому товарний знак у порядку, встановленому законодавством країни.
КОНТРОЛІНГ – одна з найважливіших функцій менеджменту, що полягає в здійсненні систематичної на всіх рівнях перевірки виконання поставлених завдань і вживанні заходів для запобігання відхилень від накреслених шляхів і методів виконання цих завдань.
КОНТРОФЕРТА – зустрічна пропозиція як відповідь можливого покупця на отриману пропозицію від продавця. Містить неповну згоду із запропонованими умовами і ряд нових умов для укладання угоди.
КОРОТКОСТРОКОВІ ПАСИВИ (поточні зобов'язання) – це зобов'язання підприємства перед постачальниками, працівниками, банками, державою та ін. Як правило, основна питома вага в поточних зобов'язаннях припадає на банківські позички і неоплачені рахунки інших підприємств.
КОРОТКОСТРОКОВІ ФІНАНСОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ – короткострокові кредити і позики служать джерелом покриття оборотних активів. До них належать усі форми залученого позикового капіталу з терміном його використання до одного року.
КОТИРУВАННЯ – встановлення курсу цінних паперів відповідно до діючих законодавчих норм і практики, що склалася.
КРЕДИТ АКЦЕПТНИЙ – надається постачальником імпортеру шляхом акцепту банком виставлених на нього трат експортером. Акцептний кредит використовується в основному в зовнішній торгівлі.
КРЕДИТ КОНТОКОРЕНТНИЙ – кредит, що передбачає ведення банком поточного рахунка підприємства з оплатою розрахункових документів, що надійшли, і зарахуванням виручки. При цьому якщо коштів підприємства виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, то банк кредитує його в межах установленої кредитним договором суми. Таким чином, контокорент (поточний рахунок підприємства) може мати як дебетове, так і кредитове сальдо. При контокорентному кредитуванні існують спеціальні овердрафтні рахунки, у рамках яких банк кредитує підприємство понад установлену кредитним договором суму. Розрахунки за контокорентом проводяться з періодичністю, встановленою кредитним договором, шляхом сальдування платежів і надходжень з метою встановлення фактичної суми наданого кредиту.
КРЕДИТ ОБЛІКОВИЙ (ВЕКСЕЛЬНИЙ) – надається банком векселедержателю шляхом купівлі (обліку) векселя до настання терміну платежу. Векселедержатель одержує від банку зазначену у векселі суму за винятком облікового відсотка, комісійних платежів та інших накладних витрат.
КРЕДИТ ОНКОЛЬНИЙ – різновид контокоренту; видається, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк оплачує всі рахунки підприємства, одержуючи право погашення кредиту на першу свою вимогу. Погашення кредиту відбувається за рахунок коштів, що надійшли на рахунок підприємства, а у випадку недостатності цих коштів – шляхом реалізації застави.
КРЕДИТ СТРОКОВИЙ – найбільш розповсюджена форма кредитування, при якій банк перераховує обумовлену кредитним договором суму на розрахунковий рахунок підприємства.
КРИТИЧНА НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА характеризує відповідний фінансовий стан потенційного банкрутства, якщо на початок і кінець звітного кварталу, що передує поданню заяви про порушення справи про банкрутство, маються ознаки поточної неплатоспроможності.
КУПОН – частина облігації або облігаційного сертифіката, що при відділенні від основного папера дає власникові право на одержання відсотка з облігації.
КУРСОВА ВАРТІСТЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ – ціна, за якою цінні папери купуються і продаються на ринку.
ЛІЗИНГ – надання в оренду різних технічних засобів, будинків і споруд переважно на середньо- і довгостроковий період. Здійснюється в рамках тристоронньої угоди: лізингова фірма (орендодавець) придбаває у виробника (власника) майно на вибір клієнта (орендаря), що передається в розпорядження (оренду) останньому. Відносини сторін оформляються лізинговою угодою (контрактом).
ЛІЗИНГ ФІНАНСОВИЙ – оренда з правом купівлі майна, що у звіті відображається як власність підприємства.
ЛІКВІДНІСТЬ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА – ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін погашення яких у грошовій формі відповідає терміну погашення зобов'язань.
ЛІКВІДНІСТЬ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА – здатність капіталу підприємства перетворюватися в грошові кошти.
ЛІНІЯ РИНКУ КАПІТАЛІВ – лінія, що відображає залежність «ризик-доходність» для окремих акцій.
ЛІСТИНГ – внесення акцій господарюючого суб'єкта у список акцій, що котируються на даній фондовій біржі.
ЛОТ – одиниця виміру при угодах на фондовій біржі; кругле число акцій, встановлюване фондовою біржею як одиниця виміру.
МАРЖИНАЛЬНИЙ ДОХОД – граничний додатковий доход, отриманий у результаті продажу додаткової одиниці продукту.
МАРКЕТ-МЕЙКЕР – фізична особа, що здійснює операції з цінними паперами зі своєї ініціативи і за свій рахунок.
МЕТОД ГАЛУЗЕВИХ КОЕФІЦІЄНТІВ – передбачає визначення приблизної вартості підприємства за формулами, виведеними на базі галузевої статистики.
МЕТОД ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ – спосіб обліку об'єднаних витрат, що входять у собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства. Залежно від завдань аналізу витрати можуть класифікуватися як прямі і непрямі (за способами віднесення на собівартість), як виробничі, комерційні і адміністративні (за функціями у виробничо-комерційному циклі), як змінні і постійні (стосовно до обсягу виробництва).
МЕТОД ДИСКОНТУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ – базується на прогнозуванні цих потоків від даного підприємства. Майбутні грошові потоки перераховуються за дисконтною ставкою в теперішню вартість. Дисконтна ставка повинна відповідати нормі доходності, необхідній інвестору.
МЕТОД КРИТИЧНОГО ОБСЯГУ ПРОДАЖІВ – стосовно до оцінки і досягнення необхідного рівня левериджу полягає у визначенні для кожної конкретної виробничої ситуації обсягу випуску продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність.
МЕТОД ЛІКВІДАЦІЙНОЇ ВАРТОСТІ – передбачає оцінку ліквідаційної вартості підприємства, що являє собою різницю між сумарною вартістю всіх активів і витратами на його ліквідацію.
МЕТОД ЛІФО – метод бухгалтерського обліку товарно-матеріальних запасів, що ґрунтується на припущенні, що першими використовуються (споживаються) партії запасів, що надійшли останніми. Застосування цього методу дозволяє усунути інфляційне заниження розрахункової собівартості готової продукції.
МЕТОД РИНКУ КАПІТАЛУ – ґрунтується на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій аналогічних підприємств. Його застосування вимагає значного обсягу відкритої інформації, що утворюється на фондовому ринку.
МЕТОД ФІФО – метод бухгалтерського обліку товарно-матеріальних запасів, що ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в порядку їх надходження, тобто списання матеріалів на собівартість готової продукції здійснюється за ціною перших за часом закупівель.
МЕТОДИКА ГРАНИЧНОГО АНАЛІЗУ – математикний метод розв'язання задачі оптимізації прибутку, заснований на пошуку максимуму прибутку як функції від двох аргументів – ціни і обсягу продажів виробленого продукту.
МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВИЙ – систематичне порівняння дійсного фінансового становища (стану) підприємства з бажаним.
МОНІТОРИНГОВІ ВИТРАТИ – витрати, пов'язані з контролем фінансово-господарської діяльності підприємства, здійснювані з метою приведення фактичного стану підприємства у відповідність до вимог угод з кредиторами, інвесторами та акціонерами. Прикладом моніторингових витрат є витрати на розробку системи контролінгу виробничої і фінансової діяльності підприємства, а також на консалтинг і аудит.
НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ – вартість об'єктів промислової і інтелектуальної власності та інших майнових прав. Відображають вкладення коштів підприємства (його витрати) у нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності і приносять доход. До нематеріальних активів належать права користування земельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, ноу-хау, авторські права, програмне забезпечення, торговельні марки, товарні і фірмові знаки тощо.
НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА – нездатність підприємства на даний момент (момент складання балансу) погасити свої короткострокові зобов'язання.
НОМІНАЛЬНА ВАРТІСТЬ – встановлена вартість активу підприємства.
НОМІНАЛЬНА ВАРТІСТЬ ЦІННОГО ПАПЕРА – заздалегідь установлена вартість цінного папера; номінальна вартість, зазначена на цінному папері.
НОМІНАЛЬНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА – це ставка, виражена в тій або іншій валюті без поправок на інфляцію.
НОМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕНТНИЙ ДОХОД – установлена ставка відсотка з облігації. Розраховується як річний обсяг процентних виплат, ділений на номінальну вартість фінансового інструмента (облігації).
НОРМА АМОРТИЗАЦІЇ – встановлюний розмір амортизаційних відрахувань за певний період часу за конкретним видом (групою, підгрупою) основних фондів, виражений у більшості випадків у відсотках до їхньої балансової вартості.
НОУ-ХАУ – означення технічних знань, виробничого досвіду, навичок, комерційної та іншої інформації, необхідних для виготовлення певного виробу, відтворення виробничого процесу, технології тощо.
ОБІГОВІСТЬ – показник, що характеризує швидкість обороту коштів або зобов'язань підприємства. Обіговість даного виду коштів або зобов'язань розраховується як частка від розподілу 365 днів на період їх обороту.
ОБЛІГАЦІЯ – цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін з виплатою фіксованого відсотка.
ОБЛІГАЦІЯ, ЩО ПРОДАЄТЬСЯ З ДИСКОНТОМ – облігація, ринкова вартість якої менше її номінальної вартості.
ОБЛІГАЦІЯ, ЩО ПРОДАЄТЬСЯ З ПРЕМІЄЮ – облігація, ринкова вартість якої більше її номінальної вартості.
ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО – інструмент управлінського обліку і контролю собівартості. Залежно від виду продукції, що випускається, і типу виробництва можливі різні підходи до вибору способу обліку і відповідного контролю витрат.
ОБОРОТНІ АКТИВИ – кошти підприємства, а також ті види активів, що будуть перетворені в гроші або спожиті не пізніше ніж через рік (легкорегульовані цінні папери, рахунки дебіторів, товарно-матеріальні запаси, витрати майбутніх періодів).
ОВЕРДРАФТ – форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунку клієнта (понад залишок на рахунку), у результаті чого утворюється дебетове сальдо. У погашення заборгованості направляються всі суми, зараховувані на рахунки клієнта, тому обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичайної позички. Право користуватися овердрафтом надається найбільш надійним клієнтам.
ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ – структурований процес, за допомогою якого відбувається розподіл ресурсів підприємства за структурними підрозділами і виробленою продукцією, а також визначаються показники для різних структурних підрозділів.
ОПЕРАЦІЇ РЕПО – договір про зворотний викуп цінних паперів.
ОПЕРАЦІЙНИЙ ВАЖІЛЬ – кількісна оцінка зміни прибутку підприємства залежно від зміни обсягів реалізації продукції. Розраховується як відношення постійних витрат підприємства до величини його прибутку.
ОПЛАЧЕНИЙ КАПІТАЛ – кошти, отримані підприємством понад номінальну вартість звичайних акцій при їх реалізації.
ОПЦІОН – право продати або купити цінний папір у певний час за певною ціною і відповідно до угоди, у тому числі цінні папери.
ОПЦІОН АМЕРИКАНСЬКИЙ – являє собою опціонний контракт, на підставі якого надається право купівлі або продажу об'єктів опціонної угоди в будь-який момент до закінчення терміну дії опціону.
ОПЦІОН ЄВРОПЕЙСЬКИЙ – опціонний контракт, що дає право купівлі або продажу об'єктів опціонної угоди тільки в момент закінчення терміну дії опціону.
ОПЦІОН КОЛЛ – право на купівлю певної кількості цінних паперів за певною ціною у певний час.
ОПЦІОН ПУТ – право на продаж певної кількості цінних паперів за певною ціною у певний час.
ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ – містить сукупність внутрішніх структурних служб підприємства, пов'язаних з розробкою і реалізацією управлінських рішень за окремими напрямками його фінансової діяльності.
ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ - частина майна, використовуваного як засоби праці при виробництві продукції (робіт, послуг) або для управління підприємством протягом певного періоду, що перевищує 12 місяців або звичайний операційний цикл, і здатна приносити доход у майбутньому.
ОСНОВНІ ЗАСОБИ – являють собою кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення.
ОСНОВНІ НЕВИРОБНИЧІ ФОНДИ - необхідні для задоволення різних потреб працівників підприємства, вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (відомчий житловий фонд, будинки дитячих садків, спортивних споруд, клубів тощо).
ПАСИВИ – сума фінансових ресурсів підприємства. Пасиви включають власний капітал підприємства, довгострокові (з терміном погашення більше року) і короткострокові (з терміном погашення до одного року) пасиви.
ПАСИВИ ПОТОЧНІ – величина короткострокових зобов'язань підприємства, що включають короткострокові позикові кошти, кредиторську заборгованість, розрахунки за дивідендами та інші короткострокові пасиви підприємства.
ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ – залучення коштів інвесторів за рахунок емісії пайових і боргових цінних паперів.
ПЕРВІСНА ВАРТІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ – вартість фондів у момент їх виробництва і впровадження в дію за цінами даного року. Первісна вартість основних фондів не підлягає зміні, крім випадків добудування, дообладнання, реконструкції, модернізації, часткової ліквідації і переоцінки відповідних об'єктів.
ПЕРЕОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ – зміна первісної вартості основних засобів з метою визначення їхньої відновної вартості (вартості відтворення) у діючих на момент переоцінки цінах. Переоцінка основних засобів здійснюється відповідно до постанови Уряду України.
ПЛЕЧЕ ФІНАНСОВОГО ВАЖЕЛЯ – співвідношення позикових і власних коштів у загальному обсязі капіталу підприємства. Характеризує силу впливу фінансового важеля.
ПОДАТКОВИЙ КОРЕКТОР ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ – показує ступінь прояву ефекту фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку підприємства.
ПОРІГ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ – величина виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства, що цілком покриває його сукупні поточні витрати (постійні і змінні). Поріг рентабельності являє собою точку нульового прибутку (нульових збитків підприємства).
ПОРТФЕЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ – вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле.
ПОСТІЙНИЙ (ПЕРМАНЕНТНИЙ, ВЛАСНИЙ І ПРИРІВНЯНИЙ ДО НЬОГО) КАПІТАЛ – сума власного капіталу і довгострокових пасивів підприємства.
ПОСТІЙНИЙ ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ (СИСТЕМНА ЧАСТИНА ПОТОЧНИХ АКТИВІВ) – поточні активи підприємства, що знаходяться в його постійному розпорядженні. Постійний оборотний капітал включає ту частину коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, величина яких відносно постійна протягом усього виробничого циклу виготовлення продукції.
ПОСТІЙНІ ВИТРАТИ – витрати в структурі собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства, що не змінюються при зміні обсягів виробництва, наприклад, амортизаційні відрахування, витрати на утримання приміщень, маркетинг, консалтинг тощо.
ПОТОЧНА ВАРТІСТЬ – дисконтирована вартість майбутнього грошового потоку.
ПОТОЧНА НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ – характеризує такий фінансовий стан підприємства, при якому на певний конкретний період часу через випадковий збіг обставин недостатньо суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню.
ПРОЦЕНТ (ВІДСОТОК) – грошова плата, стягнута або виплачувана за використання грошей.
ПРОЦЕНТИ (ВІДСОТКИ) ПРОСТІ – проценти, виплачувані лише на вихідну, або основну суму капіталу, взяту або віддану в борг.
ПРОЦЕНТИ (ВІДСОТКИ) СКЛАДНІ – проценти, нараховані на вже виплачені відсотки, а також на основну суму, взяту (віддану) у борг.
РЕАЛЬНА СТАВКА ДОХОДНОСТІ – зароблена кредитором номінальна процентна ставка, відкоректована з урахуванням зміни купівельної спроможності грошей.
РЕЗЕРВИ МАЙБУТНІХ ВИТРАТ – вид стійких пасивів підприємства, що утворюються в поточному році для цілей рівномірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва або обіг.
РЕЗЕРВНИЙ КАПІТАЛ – входить до складу власного капіталу підприємства, формується за рахунок чистого прибутку. Він може утворюватися відповідно до законодавства або відповідно до установчих документів підприємства.
РЕІНВЕСТОВАНИЙ ПРИБУТОК – нерозподілений прибуток підприємства, направлений на фінансування розширення діяльності підприємства і утворення резервів.
РЕІНВЕСТУВАННЯ – використання нерозподіленого прибутку для цілей фінансування розширення діяльності підприємства.
РЕІНЖИНІРИНГ – сукупність методів і засобів, призначених для кардинального поліпшення основних показників діяльності підприємства шляхом аналізу і перепроектування існуючих бізнес-процесів. Реінжиніринг передбачає фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів з метою досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень існуючих показників діяльності підприємства (вартості виробленої продукції, її якості, сервісного обслуговування і т. д.). Реінжиніринг може бути зворотним і прямим.
РЕЙТИНГ ЦІННОГО ПАПЕРА – зарахування цінного папера до певного розряду або категорії.
РЕМІТЕНТ – перший покупець векселя.
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ – один з основних показників, що характеризують ефективність використання всього майна підприємства незалежно від джерел його фінансування. Розраховується як частка від ділення прибутку (валового, чистого, від реалізації) на середньорічну величину активів. На практиці використовуються показники загальної рентабельності активів, чистої рентабельності активів, рентабельності активів з прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства.
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ – відношуння прибутку (валового, чистого, від реалізації) до середньорічної величини власного капіталу. На практиці використовуються показники загальної рентабельності власного капіталу і чистої рентабельності власного капіталу з прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства.
РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДАЖІВ – відношення прибутку від реалізації продукції до витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією цієї продукції.
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ – комплекс організаційно-управлінських і фінансово-економічних заходів, спрямованих на аналіз і вдосконалення організаційної структури управління підприємством, його фінансової системи, системи управління кадровим потенціалом тощо.
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ БОРГУ ПІДПРИЄМСТВА – зміна термінів погашення і (або) умов надання позики підприємству.
РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ – надання підприємству відстрочок і розстрочок зі сплати боргів, може здійснюватися на підставі угод з кредиторами або рішення арбітражного суду про визнання підприємства банкрутом.
РЕФІНАНСУВАННЯ – заміна одного випуску боргових зобов'язань підприємства іншим випуском. Звичайно здійснюється з метою зниження процентних ставок.
РИЗИК ВАЛЮТНИЙ – ризик одержання збитків у результаті несприятливих короткострокових або довгострокових коливань курсів валют на міжнародних фінансових ринках.
РИЗИК ДЕПОЗИТНИЙ – імовірність виникнення втрат у результаті неповернення депозитних внесків підприємства в банках. Це досить рідкісний вид ризику і пов'язаний, як правило, з неправильною оцінкою і невдалим вибором банку для здійснення депозитних операцій підприємства.
РИЗИК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ – імовірність виникнення фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Відповідно до можливостей інвестиційної діяльності виділяються два основних види інвестиційного ризику: ризик фінансового інвестування (ризики на ринку цінних паперів) і ризик реального інвестування (проектні ризики).
РИЗИК КОМЕРЦІЙНИЙ (підприємницький) – можливість настання обставини, що приносить матеріальний збиток.
РИЗИК КРЕДИТНИЙ – виникає у фінансовій діяльності підприємства при наданні йому торговельного або банківського кредиту. Рівень кредитного ризику підвищується зі збільшенням суми кредиту і терміну, на який він береться.
РИЗИК НЕСИСТЕМАТИЧНИЙ (ЗАЛИШКОВИЙ) – специфікчний ризик для цінних паперів даної фірми. Цей вид ризику усувається за допомогою диверсифікованості портфеля цінних паперів.
РИЗИК ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ – імовірність виникнення збитків або недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. Основні види підприємницького ризику: виробничий, комерційний і фінансовий. Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом продукції (робіт, послуг) або зі здійсненням будь-яких інших видів виробничої діяльності. Комерційний ризик виникає в процесі реалізації продукції (робіт, послуг), виробленої або закупленої підприємством. Фінансовий ризик виникає у сфері відносин підприємства з банками та іншими фінансовими інститутами.
РИЗИК ПОДАТКОВИЙ – розуміється як імовірність втрат, що може зазнати підприємство в результаті кон'юнктурної зміни податкового законодавства або в результаті помилок, допущених підприємством при вирахуванні податкових платежів. Податковий ризик одночасно належить до групи зовнішніх і внутрішніх фінансових ризиків
РИЗИК ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ – можливість настання обставин, за яких інвестор зазнає втрат, пов'язаних з інвестиціями в портфель цінних паперів і операціями щодо залучення ресурсів для формування портфеля цінних паперів. Ризик портфеля цінних паперів включає систематичний і несистематичний ризики.
РИЗИК ПРОЦЕНТНИЙ – виникає через непередбачені зміни процентної ставки на фінансовому ринку. Він призводить до зміни витрат на виплату відсотків або доходів на інвестиції і, отже, до зміни ставки доходності на власний капітал і на інвестований капітал порівняно з очікуваними ставками доходності. Причиною виникнення процентного ризику є зміна кон'юнктури фінансового ринку під впливом зовнішнього середовища, зміна пропозиції вільних грошових ресурсів, державного регулювання економіки та інших факторів.
РИЗИК СИСТЕМАТИЧНИЙ – ризик за акціями, пов'язаний з коливаннями курсу цінних паперів; вимірюється значенням бета-коефіцієнта для даного цінного папера. Систематичний ризик не може бути усунутий за допомогою диверсифікованості портфеля цінних паперів.
РИНКОВА ЦІНА АКЦІЇ (БІРЖОВЕ КОТИРУВАННЯ АКЦІЙ) – поточна вартість акції, що склалася на фондовому ринку; залежить від співвідношення попиту та пропозиції, тому може постійно змінюватися.
РИНОК БАНКІВСЬКИХ ПОЗИЧОК – система економічних відносин, що складається в процесі руху коштів у формі короткострокових і довгострокових кредитних зобов'язань.
РИНОК ГРОШЕЙ – 1) ринок цінних паперів з терміном погашення до одного року. Головним товаром грошового ринку є казначейські білети (векселі); 2) ринкова вартість підприємства – вартість, що потенційні покупці готові заплатити за підприємство або всі його акції в даний момент.
РИНОК КАПІТАЛІВ – ринок, на якому обертаються короткострокові і довгострокові фінансові інструменти. Ринок капіталів включає ринок кредитів і ринок акцій.
РИНОК КРЕДИТІВ – ринок, на якому обертаються короткострокові і довгострокові боргові зобов'язання. Ринок кредитів включає грошовий ринок і ринок облігацій.
РІВЕНЬ КАПІТАЛІЗАЦІЇ - ставка дисконтування, використовувана для визначення вартості очікуваних грошових потоків.
РОЯЛТІ – 1) періодичний ліцензійний платіж за право використання винаходів, патентів, ноу-хау тощо; 2) плата за право розробки природних ресурсів.
«РОЗВОДНЕННЯ» – зниження вартості або частки доходу держателя (власника) акції.
САНАЦІЯ – система заходів (видача позичок, субсидій тощо), проведених для поліпшення фінансового стану підприємств з метою запобігання їх банкрутства або підвищення конкурентоспроможності, особливо в періоди економічних криз.
СЕЛЕНГ – майнова операція, різновид лізингу, полягає в тому, що юридичні або фізичні особи передають селенговій фірмі за плату свої права на користування і розпорядження майном (у тому числі грошима), але з безумовним їх поверненням на першу вимогу.
СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНА ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ – це дисконтна ставка, прийнята в операціях, пов'язаних з рухом готівки компанії в цілому.
СЕРТИФІКАТ – 1) посвідчення, письмове свідоцтво; 2) позикове фінансове зобов'язання державних органів.
СКЛАДНІ ПРОЦЕНТИ (ВІДСОТКИ) – проценти, отримані на реінвестовані проценти.
СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ – виражені в грошовій формі поточні витрати фірми на виробництво і реалізацію продукції.
СПЛІТ – дроблення нереалізованих акцій корпорації на більше число акцій за умови дотримання існуючої пропорційності і розподілу акцій серед акціонерів.
СПЛІТ ЗВОРОТНИЙ – зміна номінальної вартості акцій, при якій власник акцій одержує одну нову акцію більшого достоїнства в обмін на певну кількість колишніх акцій.
СТАВКА ДИСКОНТУВАННЯ – процентна ставка, використовувана для визначення поточної вартості майбутніх грошових потоків.