Основні судини великого кола кровообігу

Артеріальна система. Аорта — основний стовбур великого кола, що ви­носить кров із лівого шлуночка серця. В аорті розрізняють три відділи:

 

Мал. 2. Схема судин малого (легеневого) кола кровообігу: 1- правий шлуночок;

2 - легеневий стовбур; 3 - права легенева артерія; 4 - ліва легенева артерія; 5 - верхня права легенева вена; б - нижня права легенева вена; 7 - верхня ліва легенева вена; 8 - нижня ліва легенева вена; 9 - аорта; 10 верхня порожниста вена; 11 - нижня порожниста вена; 12 - трахея; 13 - правий головний бронх; 14 - лівий головний бронх

висхідну частину, дугу аорти і низхідну частину. Низхідна частина аорти ділиться на дві частини: грудну і черевну (мал. 3).

Висхідна частина аорти після виходу з лівого шлуночка піднімається догори і від її початкового відділу (цибулина аорти) відходять права та ліва вінцеві артерії.

Дуга аорти переходить через корінь лівої легені і переходить у низхідну аорту. Від неї відходять три великі артерії: плечоголовний стов­бур, ліва загальна сонна артерія і ліва підключична артерія.

Плечоголовний стовбур ділиться на праву загальну сонну артерію і пра­ву підключичну артерію. На рівні верхнього краю щитоподібного хряща кожна загальна сонна артерія ділиться на зовнішню і внутрішню сонну ар­терії. Гілки зовнішньої сонної артерії кровопостачають щитоподібну зало­зу, слинні залози, язик, глотку, верхню та нижню щелепи, зуби, шкіру, м'язи шиї, обличчя та потилиці, тверду мозкову оболону, зовнішнє та се­реднє вухо. Внутрішня сонна артерія кровопостачає головний мозок та ор­гани очної ямки.

Підключична артерія зліва відходить від дуги аорти, справа - від голов­ного стовбура. Її гілки кровопостачають головний мозок з оболонами, стовбур головного мозку, потиличні та, частково, скроневі частки півкуль

 


Мал. 3. Схема основних артерій людини: 1- внутрішня сонна артерія (права); 2 - загальна сонна артерія (права); 3 - підключична артерія (права); 4 - пахвова артерія (права); 5 - висхідна частина аорти; 6 - грудна частина аорти; 7 - ниркова артерія (права); 8 - нижня брижова артерія; 9 - загальна клубова артерія (права); 10 - стегнова артерія (права); 11 - малогомілкова артерія (права); 12-тильна артерія стопи (права); 13-зовнішня сонна артерія (права); 14-загальна сонна артерія (ліва); 15 - плечоголовний стовбур; 16 - дуга аорти; 17 - плечова артерія (ліва); 18 - черевний стовбур; 19 - надниркова артерія; 20 - верхня брижова артерія; 21 - ниркова артерія (ліва); 22 - ліва ободова артерія; 23 - черевна частина аорти; 24 - ліктьова артерія (ліва); 25 - променева артерія (ліва); 26 - передня великогомілкова артерія (ліва); 27 - задня великогомілкова артерія (ліва)

великого мозку, глибокі й частково, поверхневі м'язи шиї, шийні хребці, частково міжреберні м'язи, м'язи потилиці, спини й лопатки, діафрагму, шкіру грудей та верхньої частини живота, прямий м'яз живота, грудну за­лозу, гортань, трахею, стравохід, щитоподібну, паращитоподібну та загруднинну, вилочкову залози.

Підключична артерія переходить у пахвову артерію, яка кровопостачає м'язи плечового пояса, шкіру і м'язи бічної грудної стінки, пахвову ямку, її продовженням є плечова артерія, яка проходить по медіальній борозні плеча і в ліктьовій ямці ділиться на променеву та ліктьову артерії. Плечо­ва артерія кровопостачає шкіру та м'язи плеча, плечову кістку і ліктьовий суглоб. Променева артерія кровопостачає шкіру та м'язи передпліччя й кисті, променеву кістку, ліктьовий і променево-зап'ястковий суглоб. Ліктьова артерія кровопостачає шкіру і м'язи передпліччя й кисті, лікть­ову кістку, ліктьовий і променево-зап'ястковий суглоби.

Низхідна частина аорти починається на рівні IV грудного і закінчуєть­ся на рівні IV поперекового хребця. Від її грудної частини відходять гілки, які кровопостачають органи, що розташовані у середостінні, стінці грудної порожнини, грудну залозу і спинний мозок. Черевна аорта лежить спереду від тіл поперекових хребців, зліва від серединної лінії тіла. Вона віддає пристінкові гілки до стінок черевної порожнини і вісцеральні - до органів черевної порожнини.

Черевна аорта має три парні гілки: надниркові артерії - ідуть до над­ниркових залоз, ниркові артерії - до нирок, яєчникові - до статевих залоз;

та три непарні черевний стовбур - постачає кров'ю печінку, жовчний міхур, селезінку, підшлункову залозу, дванадцятипалу кишку і шлунок, верхню брижову артерію - віддає гілки до сліпої кишки, висхідної і попе­речної ободової кишки, тонкої кишки, підшлункової залози, нижню бри­жову артерію - гілки до низхідної ободової і сигмоподібної кишок, верхнього відділу прямої кишки. На рівні IV поперекового хребця черев­на аорта ділиться на праву та ліву загальні клубові артерії, кожна із яких розділяється на внутрішню і зовнішню клубові артерії.

Внутрішня клубова артерія іде до порожнини таза і її гілки кровопостача­ють органи малого таза, стінки таза, м'язи сідниць і стегон. Зовнішня клубова артерія віддає гілки до передньої черевної стінки. Її продовженням є стегно­ва артерія. Глибока артерія стегна постачає кров'ю м'язи і шкіру стегна. На виході із стегново-підколінного каналу вона переходить у підколінну ар­терію, яка віддає гілки до колінного суглоба і ділиться на передню та задню великогомілкові артерії, які постачають кров'ю шкіру і м'язи гомілки.

Венозна система. Розрізняють систему верхньої порожнистої вени, сис­тему нижньої порожнистої вени і систему вен серця (мал. 4).

Система верхньої порожнистої вени. По цій системі кров відтікає від верхньої половини тіла. Із ділянки голови і шиї - по яремних венах (права і ліва внутрішні яремні вени лежать поруч із загальною сонною артерією і є продовженням сигмоподібного синуса твердої мозкової оболони голов­ного мозку). Від верхніх кінцівок кров відтікає по глибоких і поверхневих венах. Після злиття глибоких променевої і ліктьової вен утворюється плечо­ва вена, яка переходить у пахвову вену. Пахвова вена збирає кров від пле­чового пояса і переходить до підключичної, яка разом із внутрішньою ярем­ною веною зливається до одного загального стовбура - плечоголовної вени. Від злиття правої і лівої плечоголовних вен утворюється верхня по­рожниста вена, яка впадає у праве передсердя.


Мал. 4. Схема основних вен людини: 1- внутрішня яремна вена (права); 2 - зовнішня яремна вена (права); 3 - підключична вена (права); 4 - верхня порожниста вена; 5 - бічна підшкірна вена (права); 7 - ворітна вена печінки; 8 - нижня порожниста вена; 9 - загальна клубова вена (права); 10 - велика підшкірна вена (права); 11 - зовнішня яремна вена (ліва); 12 - внутрішня яремна вена (ліва); 13 - пахвова вена (ліва); 14 - плечоголовна вена; 15 - печінкові вени; 16 - верхня брижова вена; 17 - ниркова вена (ліва); 18 - стегнова вена (ліва)

По системі нижньої порожнистої вени кров відтікає від нижніх кінцівок, стінок та органів черевної порожнини і таза. Глибокі вени нижньої кінцівки розташовані поруч з одноіменними артеріями. Поверх­неві вени лежать підшкірне. Із вен стінок та органів малого таза кров зби­рається у внутрішню клубову вену. Зовнішня клубова вена (продовження стегнової вени) і внутрішня клубова вена зливаються, утворюючи загаль­ну клубову вену. Із злиття правої і лівої загальних клубових вен утво­рюється нижня порожниста вена, яка розташована в черевній порожнині справа від черевної аорти. Від непарних органів черевної порожнини - шлунка, селезінки, підшлункової залози, тонкої і товстої кишки кров відтікає по венах, які збираються у ворітну вену, що входить у печінку. Су­дини ворітної вени разом з розгалуженнями власне печінкової артерії ут­ворюють "чудову сітку", яка закінчується печінковими венами, що впада­ють до нижньої порожнистої вени.

Фізіологічні особливості кардіоміоцитів

Клітинна мембрана кардіоміоцитів має низку особливостей. Як і в інших збудливих тканинах, її іонні канали проникні для іонів натрію та калію; крім того, тут є канали, проникні для іонів кальцію. Для кардіоміоцитів характерні такі види іонних каналів.

Швидкі натрієві канали наявні в скоротливому міокарді. Їхня кінетика в цілому аналогічна іншим збудливим тканинам - нервовій і м'язовій.

Повільні канали розташовані як у скоротливому міокарді, так і в елемен­тах провідної системи. Пропускають вони переважно кальцій, але по них може надходити і натрій. Їх активаційні та інактиваційні ворота повільно відкриваються і закриваються. Це забезпечує більш повільний розвиток деполяризації і відновлення збудливості.

У мембрані кардіоміоцитів наявні кілька видів калієвих каналів. Із них найбільш значимі два: швидкі і повільні. Швидкі активуються у разі депо­ляризації мембрани (потенціалозалежні) до - 35 мв. Повільні калієві ка­нали активуються у разі підвищення у цитоплазмі концентрації вільного кальцію (кальційзалежні).