Групи крові

У минулому спроби переливання крові часто приводили до смерті, бо кров різних людей може бути несумісною: еритроцити донора (лю­дини, яка дає кров) склеюються плазмою крові реципієнта (людини, яка сприймає кров). Це пов'язано з тим, що в крові людини є речовини білкової природи: аглютиноген А і В (в еритроцитах) і аглютиніни а і /З (у плазмі). У крові людини одночасно ніколи не зустрічаються аглюти­ноген А і аглютинін а, тому склеювання власних еритроцитів не відбу­вається. Аглютинація (склеювання еритроцитів) спостерігається в тому випадку, коли зустрічаються однойменні аглютиногени і аглютиніни. За наявністю або відсутністю в крові аглютиногенів і аглютинінів всіх лю­дей можна поділити на 4 групи (табл. 6).

Зсідання крові уповільнюється під час охолодження. При зв'язу­ванні йонів кальцію йонами щавлевої або лимонної кислоти кров втра­чає здатність до зсідання. Перешкоджають зсіданню крові і деякі ре­човини, зокрема гепарин, який добувають із печінки тварин, а також гірудин — препарат із медичних п'явок.

На початку XX ст. австрійський учений Карл Ландштейнер і чесь­кий медик Ян Янський встановили групи крові (1902 р.). К. Ландштей­нер сформулював два основних правила переливання крові: 1 — анти­тіла ніколи не виробляються проти своїх власних антигенів; 2—в сиро­ватці крові людини або тварин в нормі можуть бути антитіла тільки до антигенів, яких немає в цієї особини. Тому людям, які мають І групу крові, можна переливати лише І групу. Кров І групи можна переливати усім (універсальні донори). Особинам, які мають IV групу крові, можна переливати кров усіх чотирьох груп (універсальні реципієнти). Особи­нам, які мають II і III групи крові можна переливати тільки їх групи, або кров І групи. Перше переливання крові від людини людині було зробле­но в 1819 році лондонським професором Бленделем, а в Росії—петер­бурзьким лікарем Г.С.Вольфом (1832 р.).

Крім груп, під час переливання крові слід враховувати і так званий резус-фактор (термін походить від назви мавп макак-резус, в яких упер­ше було виявлено цей чинник). Резус-фактор, який умовно познача­ють літерами ШІ, присутній у 85% людей. Таких людей та їхню кров на-зивакпьрезус-позитивншш, інших людей, у крові яких він відсутній, — резус-негативними. Резус-фактор є спадковим і незмінним протягом життя. Якщо кров, яка містить цю речовину, перелити людині, яка її не має, то у неї утворяться специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, яка містить резус-фактор, може викликати аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі.

Резус-несумісність матері і плода (коли у плода кров резус-пози-тивна, а у матері резус-негативна) може призвести до утворення у ма­тері антирезус-аглютинінів, відхилення від нормального протікання ва­гітності і до смерті плода і викидання (якщо концентрація антирезус-аглютинінів висока) або до народження плода живим, але з гемолітич­ною жовтяницею.

У практиці охорони здоров'я з метою підбору сумісної крові для переливання визначають групову та резус-належність, а також прово­дять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність. Кров перелива­ють прямим (від донора до реципієнта) і непрямими способами. Для непрямого переливання використовують консервовану кров або її замі­нники. У деяких випадках переливають не цільну кров, а окремі скла­дові її частини: плазму або еритроцити (для лікування недокрів'я), тром­боцити (при тяжких кровотечах). Широко використовують замінники крові — фізіологічний розчин, виготовлений на основі 0,9% розчину хло­ристого натрію. До складу замінника часто вводять білки, щоб попов­нювати їх втрату під час кровотечі.

Питання для самоперевірки

Що таке внутрішнє середовище організму? За рахунок чогопідтримується гомеостаз внутрішнього середовища організму?

У чому полягає біологічне значення міжклітинної речовини?

Що таке лімфа? Поясніть механізм утворення лімфи. Визначтефункції лімфи.

Охарактеризуйте функції і склад крові.

У яких органах утворюються формені елементи крові?

Визначте взаємозв'язок будови і функцій еритроцита (лейкоцита).

Що таке імунітет? Обгрунтуйте внесок 1.1. Мечникова у створення вчення про імунітет.

Які види імунітету ви знаєте? Які структури організму беруть участь в імунній відповіді?

Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету корисніший за інший?

У чому полягає механізм зсідання крові?

Література

Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.—С.107-115.

Ермолаев Ю. А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов.—М.: Вьюш.шк., 1985.—С. 293-313.

Заєць В.А. Азбука СНІДу.— К.: "Молодь", 1998.—95 с.

Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 133-143.

Кобець І.І., Кобища Ю.В., Папушина Т.В. Про СНЩ —К: "Здоров'я", 1994.—81 с.

6. Михайлов В.Г. ТайньІ крови (Заметки гематолога).— М.: Знание, 1982.-160с.

Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник.— К.: УСМП, 2001.— С. 77-86.

Фролов А.Ф. СПИД—раначеловечества.—К: Знание, 1989.—48с.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: Просвещение, 1978.—С. 190-208.