З обмеженими функціональними можливостями

Одним із основних напрямків соціальної допомоги інвалідам є їх інтеграція у суспільство через освіту. З метою соціальної допомоги і реабілітації, здобуття неповної середньої освіти, розвитку нахилів і здібностей дітей з вадами фізичного або розумового розвитку створюються різні типи навчально-виховних закладів.

Для дітей глухих, зі зниженим слухом, сліпих і слабозрячих створюються спеціальні загальноосвітні школи із підготовчим відділенням, а для розумово відсталих дітей та із затримкою психічного розвитку діють допоміжні школи.

Ці заклади мають особливі умови для виховання, навчання й утримання дітей. У них створюється спеціальний охоронно-педагогічний режим дня у поєднанні з корекційною спрямованістю навчання, відновлення здоров’я, забезпечення умов для розвитку дитини та здобуття соціально необхідного мінімуму обов'язкових вимог до рівня й обсягу за­гальної середньої освіти.

На жаль, більшість дітей-інвалідів не підлягає навчанню у спеціальній школи. Зокрема, це діти із церебральним паралічем, які не пересуваються без сторонньої допомоги, не обслуговують себе у зв'язку з грубими рухо­вими порушеннями, потребують індивідуального догляду; діти, які страждають на часті епілептичні припадки; діти, які хворі на енурез і енкопрез внаслідок орга­нічного ураження центральної нервової системи; діти-олігофрени в ступені імбе­цильності, ідіотії та ін. Таких дітей у домашніх умовах доглядають батьки або вони направляються в інтернати, підпорядковані Міні­стерству праці і соціальної політики. Ці заклади мають особливі умови для навчання і життєдіяльності дітей-інвалідів: спеціальні програми, відповідні приміщення й обладнання, спеціально підготовлений персонал.

За спостереженнями ЮНЕСКО, у багатьох країнах світу запроваджені програми взаємодії із загальноосвітніми школами, де спеціальні школи виконують функції консультаційних центрів, надаючи інформацію загальноосвітнім школам; діють сімейні допоміжні служби. Акцент у роботі спецшкіл робиться на перехід від навчання у певній ізоляції обмеженої кількості дітей у бік виконання функцій консультаційного характеру.

Сучасні зарубіжні й вітчизняні дослідження довели, що найбільш ефективне навчання дітей-інвалідів здійснюється у закладах комбінованого типу, де одночасно є дошкільні групи, класи для нормально розвинених дітей та спеціальні групи, класи для дітей-інвалідів. У цьому випадку інтеграція може здійснюватися як: 1)комбінована, за якої діти з рівнем психологічного та мовного розвитку, рівним або близьким до вікової норми виховуються у масових групах, класах під наглядом учителя-дефектолога; 2)часткова інтеграція, коли діти-інваліди по 1-2 особи входять у масові групи (класи), але лише на частину дня; 3) тимчасова інтеграція - всі діти-інваліди спеціальної групи, незалежно від їх рівня психологічного та мовного розвитку, періодично об’єднуються зі здоровими людьми з метою не освітньої, а ранньої інтеграції.

Для дітей, які за рівнем психофізичного та мовного розвитку відповідають віку та підготовлені до навчання зі здоровими дітьми, ефективна повна інтеграція в систему загальноосвітніх закладів.

Найбільш ефективна інтеграція інвалідів у систему професійно-технічної та вищої освіти, за якою інваліди по декілька осіб навчаються в звичайних групах або у спеціальній групі в звичайному навчальному закладі.

У цілому в Україні професійне навчання інвалідів здійснюють навчальні заклади органів соціального захисту населення, спеціалізовані підприємства інвалідів, спеціальні навчальні заклади, професійно-технічні та вищі навчальні заклади загального типу системи Міністерства освіти і науки України, державна служба зайнятості.

Особи з обмеженими можливостями мають змогу навчатися за конкурентоспроможними професіями: радіотехнік, слюсар-електрик, кравець, закрійник, бухгалтер, соціальний працівник, економіст тощо.

Специфіка професійного навчання інвалідів по відношенню до інших осіб полягає у тому, що направлення інвалідів на навчання залежить не тільки від їх бажання та інтересів, нахилів, здібностей, але й від рекомендацій та висновків Медико-соціальної експертної комісії.

З метою збільшення обсягів професійного навчання інвалідів, підвищення їх конкурентноздатності на ринку праці та інтеграції у суспільство сьогодні акцентується увага на необхідності створення наскрізної системи „дитячий садок – школа – професійний навчальний заклад”; відкриття в середніх закладах освіти, в тому числі й спеціалізованих, спеціальних класів для навчання інвалідів сучасним професіям і спеціальностям; створення умов для навчання інвалідів у звичайних навчальних закладах; розширення обсягу професійної підготовки дітей-інвалідів, які не в змозі відвідувати школу; організації підготовки інвалідів на підприємствах.