Особливості занять з молодшими школярами на уроці фізичної культури
На уроках фізичного виховання в молодших класах необхідно забезпечити формування життєво необхідних навичок ходьби, бігу, стрибків, метань, навчити зберігати вірну поставу і аналізувати м’язові відчуття.
Нервова система. У молодшому шкільному віці діти мають здатність оволодівати технічно складними формами рухів. Це обумовлено тим, що в даному віці закінчується ріст і структурна диференціація нервових клітин, ВНД досягає досить високої міри розвитку. Проте функціональні показники нервової системи ще недосконалі. Сила нервових процесів у дітей молодшого шкільного незначна. Різко виражене зовнішнє гальмування при дії надто сильних (крик вчителя) або монотонних, тривалих подразників (довготривалий біг). Внутрішнє (особливо запізніле) гальмування у дітей нестійке. Тому, не встигнувши вислухати пояснення вчителя, діти починають виконувати вправу. Точний аналіз деталей руху замінюється в даному випадку угадуванням правильності його виконання. Подальша корекція руху відбувається шляхом співставляння його з діями інших дітей, а також під впливом вказівок педагога.
Особливості запізнілого та диференціювального гальмування потрібно враховувати при навчанні дітей командам, елементам шикування і фігурного марширування. Потрібно знаходити оптимальні інтервали між попередньою командою та виконавчою. Не бажана швидка зміна одних вправ іншими, без попереднього їх засвоєння.
На уроках фізичного виховання з дітьми, особливо молодшого шкільного віку, потрібно широко застосовувати наочність і показ виконання фізичних вправ, оскільки у них ще погано розвинене абстрактне мислення. Діти молодшого шкільного віку мають велику схильність до предметного, образного мислення. А тому в цьому віці повинен застосовуватися цілісний метод навчання, а не розчленований, як це має місце в старших класах. В молодших класах уроки фізкультури повинні проводитися емоційно, при чому перевага повинна надаватися ігровим сюжетним ситуаціям.
Недосконалість рухів у дітей цього віку обумовлено недостатнім розвитком координаційних механізмів у корі головного мозку. Для них притаманною є мінливість нервових процесів, переважання процесів збудження над процесами гальмування. Цим пояснюється мінливість уваги і швидка стомлюваність. Потрібно враховувати це під час організації як розумової, так і фізичної праці, нормуючи тривалість, характер і величину навантаження і плануючи більше перерв для відпочинку.
Розвиток фізичних якостей. Ефективність педагогічного впливу на дитину залежить від рівня піддатливості її до зовнішніх впливів (сенситивні періоди).
В ранньому шкільному віці дитину необхідно вчити швидкості (підвищена рухливість нервових процесів), розвивати гнучкість, (висока еластичність зв’язок і м’язів, велика рухливість хребетного стовпа), можна розвивати витривалість до помірних навантажень (відносний показник МСК з віком лише дещо покращується). Розвитку спритності рухів сприяє пластичність ЦНС (швидке переключення з одного виду діяльності на інший), інтенсивний розвиток рухового аналізатора (удосконалення просторово-часових характеристик руху).
М’язова тканина у цей період починає прискорено розвиватися, проте збільшення об’єму м’язів і зростання сили відбуваються нерівномірно: розвиток крупних м’язів тулуба, переважно спини, плеча, передпліччя, стегна, відбувається скоріше, мілкі ж м’язи, наприклад, кістей рук, ще значно відстають у розвитку. Це утруднює виконання дрібних і точних рухів, їх координацію. У дітей молодшого шкільного віку відбувається затримка розвитку сили, оскільки вони неспроможні включати одночасно в роботу максимальну кількість рухових одиниць. При розвитку сили треба пам’ятати й те, що кісткова система у молодших школярів відрізняється недостатньою міцністю, оскільки в її складі більше органічних речовин, ніж мінеральних (кальцій, фосфор, магній). Це може спричинити деформацію хребта.