Технологічна спеціалізація цехів застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництвах
Предметна спеціалізація заснована на зосередженні діяльності цехів на випуску однорідної продукції.
Предметну форму спеціалізації цехів можна застосовувати при випуску одного чи двох виробів, при великому обсязі і високому ступені стабільності випуску виробів.
Предметна спеціалізація цехів характерна для багатосерійного і масового виробництв.
Технологічна і предметна форми спеціалізації в чистому виді використовуються досить рідко. Найчастіше на підприємствах застосовують предметно-технологічну (змішану) спеціалізацію, при якій заготівельні цехи формуються на основі технологічної форми, а обробні і складальні цехи - на основі предметної форми.
Під виробничою структурою цеху розуміють склад дільниць, допоміжних служб і обслуговуючих підрозділів цеху, а також зв’язки між ними.
Виробнича дільниця – структурна одиниця цеху, що поєднує в собі декілька робочих місць.
Робоче місце - закріплена за одним робітником чи бригадою робітників частина виробничої площі з засобами праці, у тому числі інструментами, підйомно-транспортними й іншими пристроями відповідно до характеру робіт, що виконуються на даному робочому місці. В основу формування виробничих дільниць покладена технологічна або предметна форма спеціалізації.
При технологічній формі спеціалізації дільниці оснащуються однорідним устаткуванням (групове розміщення верстатів) для виконання визначених операцій технологічного процесу.
При предметній формі спеціалізації цех розбивається на дільниці, кожна з яких спеціалізована на випуску вузької номенклатури виробів, що мають схожі конструктивно-технологічні ознаки, і реалізує закінчений цикл їх виготовлення. Застосовується різне устаткування, що розміщується відповідно до принципу прямоточності.
Основними факторами удосконалення просторової організації виробничих процесів є такі:
1) просторове розміщення підрозділів підприємства (виробничих і організаційних структур) у порядку проходження відповідних процесів;
2) системний аналіз і оптимізація коефіцієнта прямоточності виробничих процесів (відношення оптимального шляху проходження предмета праці в процесі виробництва до величини фактичного шляху);
3) концентрація виробничих процесів під одним "дахом";
4) скорочення відстані між окремими компонентами процесів;
5) автоматизація виробничих процесів;
6) оптимізація виробничої структури підприємства і його окремих підрозділів (зокрема, зменшення питомої ваги допоміжних і обслуговуючих цехів і служб без збитку для нормальної роботи основного виробництва).