Джерела небезпек і їхні види
Сучасна людина живе у світі небезпек, які надходять з боку природних, екологічних, соціальних і більшою мірою – антропогенних і техногенних факторів.
Небезпека – негативна властивість системи «людина – середовище перебування», здатна в певних умовах завдавати шкоди здоров'ю людини і середовищу перебування [1]. Іншими словами небезпека – наслідок впливу негативних факторів на певний об'єкт, який використовується фахівцями охорони праці [1].
Потенційна небезпека є невід'ємною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем перебування на всіх стадіях його життєвого циклу.
Аксіома про потенційну небезпеку вказує на те, що всі дії людини і усі компоненти середовища перебування, насамперед технічні засоби і технології мають здатність генерувати небезпечні та шкідливі фактори (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Схема взаємодії системи «людина-техносфера»
і «техносфера-природне середовище» [1]
Джерелами небезпек є природні процеси і явища, техногенне середовище і діяльність людей [4].
Небезпека є поняттям складним і багатофакторним, отже в даній роботі наведена класифікація небезпек за рядом основних ознак (додаток 1), [5, 6], що рекомендовано Всесвітньою Організацією Охорони здоров'я (ВООЗ).
На підставі класифікації ВООЗ наведено за абеткою загальну номенклатуру усіх існуючих і відомих видів небезпек.
За природою походження небезпеки бувають природними, техногенними, антропогенними, екологічними і комбінованими.
За часом прояву негативних наслідків небезпеки діляться на імпульсивні та кумулятивні.
За локалізацією небезпеки діляться на небезпеки, пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом.
За наслідками небезпеки діляться на захворювання, травми, летальні випадки, пожежі, вибухи, аварії, забруднення навколишнього середовища.
За заподіяним збитком небезпеки діляться на соціальні, технічні, екологічні та економічні.
Небезпека реалізується виникненням небезпечних і шкідливих факторів, вплив яких на людину призводить до травми або летального випадку.
Виробничі фактори можуть бути класифіковані за ГОСТ 12.0.003-74, де основною ознакою є характер взаємодії з людиною. За цією ознакою всі виробничі фактори діляться на три групи: активні, пасивно-активні, пасивні [4, 5].
Класифікація факторів небезпеки відповідно до рекомендацій ВООЗ наведена на рис.1.2.
Техногенні фактори – фактори, обумовлені діяльністю технічних засобів і пристроїв.
Екологічні фактори – фактори, обумовлені причинами природного характеру і пов'язані з аномальними змінами в природному середовищі.
Соціально-економічні фактори – фактори, обумовлені причинами соціального і економічного характеру.
Військові фактори – фактори, обумовлені роботою військово-промислового комплексу і усього комплексу військових засобів і систем при воєнних діях.
Декомпозиція небезпечної ситуації представлена на рис. 1.3.
Сфери прояву небезпеки – побутове, виробниче, військове, навколишнє середовище.
Виробничі небезпеки звичайно реалізуються в небезпечній зоні.
Небезпечна зона – це простір, у якому постійно діють або виникають небезпечні та шкідливі виробничі фактори [2, 6]. Ця зона виникає у випадку, коли зона формування небезпек (ноксосфера) перетинається із зоною діяльності людини (гомосферою), що наведено на рис. 1.4.
Рис. 1.2. Класифікація небезпечних факторів за джерелами небезпеки
Гомосфера – зона діяльності людини [4].
Ноксосфера – зона формування небезпек, простір, у якому постійно або періодично виникають небезпеки, що утворюють зону ризику [4].
Небезпечні зони характеризуються геометричними розмірами та імовірністю виникнення [4].
Отже, небезпека – це ситуація, що присутня у навколишньому природному, техногенному середовищі (виробничому, побутовому, урбанізованому) і здатна за певних умов привести до реалізації небажаної події – виникненню небезпечного і шкідливого фактора.
Реалізація небезпеки – це звичайне випадкове явище, виникнення небезпечного фактора, що характеризується ймовірністю цього явища.
Рис. 1.3. Схема декомпозиції небезпечної ситуації
Рис. 1.4. Найпростіша схема формування зони дії небезпеки
на людину