Місце управлінських рішень у процесі управління
Тема 3. ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Управлінські рішення є основою процесу управління.
Управлінське рішення – результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.
Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються:
- невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов;
- недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення;
- необхідністю вирішення в обмежений час.
З огляду на об'єкт управління виділяють такі основні типи управлінських рішень:
1) концептуальні (стратегічні завдання, пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням);
2) пов'язані з техніко-технологічним аспектом функціонування виробництва (створення і впровадження нової техніки, технології тощо);
3) які виникають унаслідок дії людського фактора (кадрові питання, соціально-психологічний клімат у колективах тощо).
Найважливішими складовими процесу управління є проблема, прийняття рішення щодо її розв’язання та люди, які беруть участь у цьому процесі на всіх його етапах.
Проблема — невідповідність бажаного стану (насамперед цілей) об'єкта управління його фактичному стану.
Кожна проблема зумовлена внутрішніми і зовнішніми чинниками.
До внутрішніх чинників належать цілі та стратегія організації, технологія та ресурси, структура виробництва, управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхідність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Проблеми, пов’язані з цими чинниками необхідно своєчасно виявляти, усувати й унеможливлювати їх появу в майбутньому.
Зовнішні чинники — це складові середовища, в якому : працює організація. Вони можуть бути прямими і опосередкованими, загрозливими для неї і такими, що відкривають нові можливості. Наприклад, зміна смаків та пріоритетів споживачів створює суттєві проблеми зі збутом. Виявлення існуючих проблем, пов’язаних з цими чинниками забезпечує можливість прогнозувати їх у майбутньому, а отже запобігати їх появі і збільшувати час для підготовки рішення.
Прийняття рішення — процес вибору найдоцільнішого з погляду ситуаційних чинників варіанту дій, спрямованих на досягнення пріоритетних для суб'єкта управління цілей.
Особи, які приймають рішення, є суб’єктами управлінського рішення.
Це менеджери і групи працівників, що мають відповідні повноваження для прийняття рішень.
Розрізняють індивідуальні та групові рішення.
Індивідуальним рішенням притаманний вищий рівень творчості; їх приймають швидше, оскільки вони не потребують узгоджень. Але вони частіше. виявляються помилковими, більш ризикованими, що пов'язано зі складністю та непередбачуваністю зовнішнього середовища. Саме тому нині віддають перевагу груповим рішенням. До групи залучають фахівців у тих сферах, які стосуються проблеми, що виникла в організації. Групова робота забезпечує всебічне дослідження проблеми, підвищує мотивацію та відповідальність кожного, знижує процент помилок, забезпечує багатоваріантність розробок. Водночас групові рішення мають і недоліки — більші витрати часу та відсутність чіткої відповідальності.
Управлінське рішення має комплексний характер. У правовому аспекті — це владний акт суб'єкта управління, в якому він виражає свою волю, реалізує надані йому владні повноваження і несе відповідальність за його наслідки. З іншого боку, управлінське рішення є актом соціальним, оскільки приймається людьми і стосується людей. Воно є і психологічним актом, тому що являє собою результат розумової діяльності людини і її вольового зусилля. З інформаційної точки зору рішення є результатом опрацювання інформації, у процесі якого здійснюється вибір варіанта, найближчого до оптимального, тобто найкращого.