Культура та духовне життя

Освіта

— Перехід до навчання за новими навчальними програмами у 1966— 1967pp. (запровадження нових дисциплін: кібернетики, суспіль­ствознавства, генетики тощо);

— Завершення переходу до обов'язкової загальної середньої освіти (1976 р.).

— Ухвалення Верховною Радою «Основних напрямів реформ загаль­ноосвітньої та професійної школи» (запровадження навчання ді­тей із 6 років, реорганізація 8-річних шкіл у 9-річні, а середніх — в 11-річні. Згідно з цим документом важливе місце відводилося трудовому вихованню, була зафіксована помітна ідеологізація шкільного навчання).

— Знецінення знань.

— Зменшення кількості шкіл з українською мовою викладання.

— Збільшення кількості навчальних профтехосвітніх закладів.

— Створення на основі педінститутів Донецького, Сімферополь­ського та Запорізького університетів.

— Відкриття низки нових інститутів.

— Збільшення кількості студентів майже удвічі.

— Зміцнення матеріально-технічної бази вузів (будівництво но­вих навчальних корпусів, гуртожитків, спортивних комплексів тощо).

- Невисока якість підготовки спеціалістів (особливо на заочних і вечірніх відділеннях).

— Політизація освітив

Наука

Провідний науковий центр України — Академія Наук на чолі з Б. Патоном, яка складалася з трьох секцій:

• фізико-технічних і математичних наук;

• хіміко-технологічних і біологічних наук;

• суспільних наук;

— зростання кількості дослідників в академічних установах;

— вагомі здобутки вітчизняної науки:

• створення унікальної плавильної установки «Уран », що вико­ристовувалась для вивчення плазми і керованої термоядерної реакції;

• використання теоретичних розробок математиків для розра­хунку орбіт штучних супутників Землі;

• відкриття механізму передавання генетичної інформації;

• створення автоматизованих систем проектування електрон­но-обчислювальних машин;

• винайдення нових марок високостійкого чавуну, безнікелевої антикорозійної сталі та ін.;

• удосконалення зв'язків науки з виробництвом;

• високий відсоток нереалізованих перспективних наукових розробок (за винятком ВПК).

— незважаючи на складні умови праці вчених-гуманітаріїв в умовах тоталітарної системи, вийшли в світ цікаві твори М.Брайчевського («Приєднання чи возз'єднання?»), Ю. Бадзьо («Лист до росій­ських та українських істориків»), О. Апанович, І.Дзюби та ін.;

— вихід у світ багатотомних «Історії Української РСР», «Історії українського мистецтвознавства», «Історії української літератури», «Словника української мови», «Української Радянської Енциклопедії»;

— недостатнє фінансування науки.

Література

— Збагачення української літератури новими творами О. Гончара («Собор», «Берег любові», «Чорний Яр»), М. Стельмаха («Правда і кривда», «Дума про тебе»), П. Загребельного (« Диво», «Розгін»), І. Білика («Меч Арея»), історичними романами Ю.Мушкетика, Р. Іванченко та ін.

— Видання збірок віршів Д. Павличка, І. Драча, В. Коломійця, Б. Олійника та ін.

— Велика популярність пісень, написаних на слова А. Малишка («Пісня про рушник»), М. Ткача («Марічка»), М.Сингаївського («Чорнобривці»), Д. Павличка («Два кольори») та ін.

— Незважаючи на ідеологічний тиск, продовжували працювати відомі письменники та публіцисти М. Руденко, В. Снегірьов, В.Стус, Є. Сверстюк, Л. Костенко та ін.

— Посилення уваги українських письменників не лише до історич­них, але й до сучасних тем.

Мистецтво

— Новаторство у вітчизняному кінематографі (зародження нового напрямку в кіномистецтві — «поетичного кіно»).

— Плідна праця українських кіномитців; вихід у світ яскравих кі­нострічок «Тіні забутих предків» С. Параджанова, «Білий птах з чорною ознакою» Ю. Іллєнка, «В бій ідуть тільки "старики"», «Ати-бати йшли солдати» Л. Бикова, «Тривожний місяць вере­сень» Л. Осики, «Вавилон-ХХ» І. Миколайчука та ін.

— Позитивні зрушення в розвитку театрального мистецтва (плід­на діяльність академічних драматичних театрів ім. І. Франка у Києві, ім. Т. Шевченка у Харкові, ім. М. Заньковецької у Львові, Київського театру опери та балету ім. Т Шевченка, Львівського театру опери та балету ім. І. Франка та ін.).

— Яскрава гра майстрів сцени Н. Ужвій, Б. Ступки, А. Роговцевої та ін.

— Втрата національного колориту в українському театральному мистецтві та кінематографі (активне витіснення української мови тощо).

— Розвиток усіх жанрів музичного мистецтва (створення нових опер, оперет, симфоній, пісень тощо).

— Творча діяльність сузір'я талановитих оперних співаків (Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко, М. Кондратюк, А. Мокренко, А. Солов'яненко та ін.).

— Створення яскравих оперних творів («Тарас Шевченко», «Яро­слав Мудрий» Г. Майбороди, «Мамаї», «Вій», «Шельменко-Де­нщик» В. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, «Лісова пісня» В. Корейка, «Назар Стодоля» К. Данькевича та ін.).

— Яскраві виступи українського народного хору ім. Г. Верьовки, капели «Думка», капели бандуристів України, Черкаського на­родного хору, Гуцульського та Буковинського ансамблів пісні й танцю тощо.

— Плідна діяльність композитора В. Івасюка (пісні «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй» та ін.).

— Піднесення в українській хореографії, пов'язане з діяльністю Де­ржавного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, народних ансамблів «Ятрань» із Кіровограда, «Чорнобривець» із Миронів-ки, «Дарничанка» з Києва тощо.

— Розкриття тем вітчизняної історії в українському образотворчо­му мистецтві (роботи В. Задорожнього, М. Хмелька, М. Божія, Т. Яблонської, В. Полтавця тощо);

— Плідна діяльність українських художників А. Горської, О. Зали-вахи, Г. Севрука, В. Мельниченка, скульптора і живописця І. Гон­чара та ін. (пошук нових ідей, національний колорит у творчості українських митців).