Завдання та основні види організації позакласної роботи
Позакласна виховна робота – це організація педагогом різних видів діяльності школярів у позанавчальний час, які забезпечують необхідні умови для соціалізації особистості дитини.
Позашкільною роботою називають освітньо-виховну діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.
Специфіка позакласної виховної роботи проявляється на рівні наступних завдань:
1. Формування у дитини позитивної Я-концепції, яка характеризується трьома факторами: а) впевненістю у доброзичливому ставленні до неї інших дітей; б) переконаністю в успішному оволодінні нею тим чи іншим видам діяльності; в) почуттям особистої значущості. Позитивна Я-концепція характеризує позитивне ставлення дитини до самої себе і об’єктивність її самооцінки.
2. Формування у дітей навичок співпраці, колективної взаємодії. Повністю позитивна Я-концепція формується тільки в колективній взаємодії.
3. Формування у дітей потреби у продуктивній діяльності через безпосереднє знайомство з різними видами діяльності.
4. Формування морального емоційного, вольового компонентів світогляду дітей.
5. Розвиток пізнавального інтересу.
Перераховані завдання визначають основні напрямки позакласної роботи в досягненні її основної мети і мають характер загальних положень.
Функції позакласної виховної роботи.
Мета і завдання позакласної виховної роботи надають специфічного характеру функціям цілісного педагогічного процесу – навчальній, виховній і розвивальній.
Навчальна функція позакласної роботи, наприклад, не має такого пріоритету, як в навчальній діяльності. У позакласній роботі вона виконує роль допоміжної для більш ефективної реалізації виховної і розвивальної функції.
Навчальна функція позакласної роботи зосереджується у навчанні дітей певним навичкам поведінки, колективного життя, навичок спілкування і ін.
Розвивальна функція міститься в розвитку психічних процесів школяра, а також в розвитку індивідуальних здібностей школяра.
Зміст позакласної роботи –це адаптований соціальний досвід емоційно пережиті і реалізовані у власному досвіді дитини різноманітні аспекти людського життя: наука, мистецтво, література, техніка, взаємодія між людьми, мораль і ін. Специфіка змісту виховної позакласної роботи характеризується:
– по-перше привалюванням емоційного аспекту над інформаційним;
– по-друге, у змісті позакласної роботи визначальне значення має практична сторона знань, тобто зміст позакласної роботи спрямовано на вдосконалення найрізноманітніших умінь і навичок.
Форми організації позакласної виховної роботи. Характеристика окремих форм.
Форми виховної роботи – це ці умови, в яких реалізується її зміст.
Форм позакласної роботи величезна кількість. Це розмаїття створює труднощі у їх класифікації, тому єдиної класифікації немає. Запропоновані класифікації: а) за об’єктом впливу (індивідуальні, масові, групові); б) за напрямками виховання (естетичні, фізичні, моральні, розумові, трудові, екологічні, економічні).
У індивідуальній позакласній виховній роботі загальна мета – забезпечення педагогічних умов для повноцінного розвитку особистості – досягається через формування у дитини позитивної Я-концепції і розвиток різноманітних якостей особистості, індивідуального потенціалу.
До індивідуальних форм виховної роботи належать: читання художньої літератури, колекціонування, філателія, нумізматика, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо.
До масових форм виховної роботи належать:
Тематичні вечори, вечори питань і відповідей, конференції, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляд, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.
Ефективною формою організації масової позакласної роботи є колективна творча справа (КТС), технологія якої була розроблена ленінградським вченим доктором педагогічних наук К.Т. Івановим.
Технологія КТС стає особливо актуальною в умовах демократичної школи, оскільки побудована на гуманістичних основах: на взаємодії школярів в малих групах. Вона включає в себе 4 основних етапи.
На першому етапі перед дітьми ставлять загальну мету, для дослідження якої їх розбивають на групи (від 3 до 7-9 чоловік). Кожна група пропонує свій варіант, проект досягнення цієї мети. На цьому етапі відбувається об’єднання дітей на основі загальної мети діяльності і створення умов для мотивації цієї діяльності у кожної дитини.
На другому етапі в ході обговорення всіх варіантів для здійснення вибирається один чи створюється зведений. Після цього вибирається рада справи з представників кожної групи. Це орган колективного управління, який здійснює розподіл функцій, обов’язків між всіма учасниками справи. Діти вчаться розуміти точку зору інших, домовляються.
На третьому етапі рада справи здійснює підготовку і проведення накресленого проекту через розподіл доручень між групами, контроль за їх діями з метою надання необхідної допомоги.
Кожна група вносить свій самостійний внесок в реалізацію загального проекту, На цьому етапі діти здобувають досвід колективної діяльності, вчаться розуміти один одного, надавати допомогу і ін.
На четвертому етапі відбувається обговорення проведеної справи з точки зору досягнень і недоліків. Кожна група аналізує свої дії, висловлюючи пропозиції на майбутнє.
КТС здійснює різносторонній вплив на кожну дитину, збагачує її особистий досвід.
Детальніше з технологією КТС можна познайомитися в книзі І.П. Іванова. “Энциклопедия творческих дел» (М., 1989).
Групові форми виховної роботи: гуртки, екскурсії, походи, класні години та ін.
Технологія організації позакласної виховної роботи включає: моделювання, практичне виховання і аналіз діяльності. Вчитель повинен привчати себе працювати за таким алгоритмом.
Результати моделювання відображають в конспекті загальнокласного виховного заняття, який має таку структуру:
1. Назва.
2. Мета, завдання.
3. Обладнання.
4. Форма проведення.
5. Хід.
У позакласній та позашкільній виховній роботі використовується розмаїття методів: розповіді, бесіди, лекції, диспути, дискусії і ін.
До заключних заходів відносять: вечори, свята, ранки-зустрічі, літературні вікторини, конференції, випуск стінної газети, робота з пресою, радіо- і телепередачами.
Читацька конференція -- важливий засіб пропаганди Художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає їм глибше зрозуміти зміст та поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки.
Конференції проводять на матеріалі одного або кількох творів однієї теми, творчості письменника, з окремої літературної або наукової проблеми. Залежно від типу конференцій та індивідуальних особливостей читацького колективу визначають структуру її проведення. У 5-7 класах вона наближається до бесіди, під час якої учні висловлюють своє ставлення до конкретного твору, читають напам'ять уривки з нього, ставлять інсценівки або переглядають діафільм, кінофільм. У старших класах учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких розмірковують про моральні риси, якості та вчинки персонажів, аналізують художні особливості творів.
Тематичні вечори, вечори запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам внутрішнього і міжнародного політичного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо. На таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють кінофільми та ін. У їх підготовці й проведенні беруть участь самі учні.
Ранки-зустрічі, літературні вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами.
Зустрічі з відомими людьми краю влаштовують переважно для середнього та старшого шкільного віку.
Показниками ефективності масових форм позашкільної діяльності здебільшого вважають кількісне охоплення, активність самих учнів.
Політичні інформації поділяють на оглядові й тематичні. Оглядові політінформації -- короткі популярні повідомлення про найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячуються розкриттю одного або кількох питань, органічно пов'язаних між собою. У процесі політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність, оптимальний для них обсяг, якість інформації (достовірність, надійність, повнота), а також селективність їх засвоєння.
Аналізуючи ефективність політінформації, доцільно з'ясувати актуальність теми, рівень підготовленості учнів-політінформаторів, зацікавленість та активність слухачів. Учитель має звернути увагу на доступність інформації, використовувані учнями джерела, уміння узагальнювати, робити висновки. Поза його увагою не може бути й політична спрямованість інформації. Дуже важлива під час політінформації позиція й активність учителя.
Година класного керівника -- дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів, їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми, обговорення книг та ін. Годину класного керівника наприкінці кожного місяця доцільно присвятити підведенню підсумків навчально-виховної роботи класу.
Орієнтовна структура і зміст години класного керівника:
1. Підготовчий етап. Передбачає повідомлення учням теми, основних її питань для попереднього обдумування; доручення окремим із них самостійно підібрати матеріал, залучення учнів до читання літературних творів, статей, журналів, газет, перегляду кінофільмів, спектаклів, телепередач, добору ілюстративних матеріалів, репродукцій картин, портретів, плакатів, виготовлення таблиць, схем; проведення анкетного опитування. Вся ця робота стисло фіксується в конспекті.
2. Зміст години класного керівника:
а) вступна частина -- повідомляється тема, мотивується її актуальність і необхідність, вказуються основні питання, визначаються завдання, які треба вирішити, учнів у загальних рисах вводять у суть теми. Вступ розрахований на 3-7 хв.;
б) основна частина -- всебічно висвітлюють суть теми, ґрунтовно розкривають головні її питання, пояснюють зміст невідомих понять, наводять приклади, які б спонукали учнів до гуманних вчинків, пробуджували позитивні почуття і викликали осудливе ставлення до негативних дій. На цьому етапі переглядаються і аналізуються кіно- і діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорюються прочитані твори, книги, журнальні чи газетні статті, прослуховуються фонозаписи, виступають запрошені, учні класу. Для виступів запрошених осіб, перегляду й аналізу кіно- та діафільмів, картин художників, обговорення книги, статті, дається лише план. Основна частина триває до 35 хв.;
в) підсумкова частина -- короткі висновки й узагальнення на основі матеріалу, що розглядався, стислий аналіз виступів, а за потреби -- їх доповнення чи уточнення, підсумки сказаного, спонукання учнів до формування в собі позитивних якостей, про які йшлося, завдання для самостійної роботи над собою, рекомендування певної літератури для самостійного читання;
г) підсумкове слово класного керівника (5-7 хв.). Класний керівник має подбати, щоб учні не були пасивними слухачами і спостерігачами, а брали активну участь у проведенні цього заходу.
Тему класної години доцільно дати учням заздалегідь, а також розподілити необхідну літературу, підготувати питання, які їх цікавлять, зібрати місцевий матеріал (цифри, факти, спогади тощо).
Різноманітні форми та методи роботи з періодичною пресою передбачають, зокрема, колективне читання й обговорення чергового номера газети, огляд газет з певної теми, використання їх матеріалів на політінформаціях тощо. Передусім необхідно дізнатись, які газети передплачують учні, як вони їх читають, з ким і як обговорюють прочитане, що цікавить їх найбільше.
Можна запланувати обговорення з учнями окремих матеріалів з газет, виготовлення альбомів з газетних вирізок, ознайомлення школярів з роботою місцевої друкарні й редакції та ін. Вчителеві самому слід регулярно читати газети, добираючи матеріал для читання й обговорення на політичні, моральні, спортивні та інші теми. Підібрані статті доцільно поділити на такі, що призначені для читання вголос, для самостійного читання і для переказу. Можна дати учням завдання: навчитися правильно, грамотно читати конкретну статтю і переказувати її зміст. Розподіляючи матеріал для читання, враховують уподобання учнів.
Щоб привчити їх грамотно читати періодичну пресу, варто запропонувати таку пам'ятку: 1. Читати газету щодня. 2. Обов'язково читати статті, які висвітлюють найактуальніші питання сьогодення. 3. Переглядати заголовки всіх статей, що допоможе зосередитися на цінному матеріалі. 4. Потрібну статтю читати уважніше, визначаючи в ній головне. 5. Звертати увагу на незрозумілі слова, з'ясовувати за допомогою словника їх зміст. 6. Читаючи газету, на політичній карті знайти місця, про які йдеться в ній. 7. Прочитане обговорювати на політінформаціях, а також із товаришами.
Випуск стінної газети -- загальношкільної, класної, предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше учнів через створення редакційних колегій, кореспондентської мережі. Така діяльність сприяє розвитку спостережливості, вміння аналізувати, визначати власну позицію щодо фактів і явищ життя.
Кожен черговий випуск газети повинен мати нове оформлення (крім заголовка). Вивішувати газету доцільно в спеціально відведеному місці в школі, щоб вона інформувала про стан справ у класі учнів школи.
Необхідно дбати також про культуру мови, стиль викладу.
Радіо- і телепередачі, художні фільми мають важливе значення у виховній роботі. Крім передач Українського радіо, важливо слухати місцеве радіомовлення, а також радіоцентри шкіл. У школах практикують спеціальні радіопередачі про всі аспекти її життя і тих, хто так чи інакше відзначився останнім часом. Шкільне радіо транслює репортажі з засідань учнівського комітету, комісії дисципліни і порядку, іншу інформацію. Радіопередачі виховної тематики слухають безпосередньо під час їх транслювання або в магнітофонному запису. Учням пропонують визначити, чим керувався у своїй поведінці герой радіопостановки, чи правильно поводився з погляду моралі та права, в разі потреби коментують окремі місця передачі. Нерідко класні керівники рекомендують учням прослухати певну радіопередачу, а згодом у бесіді на класній годині використовують цей матеріал. При цьому важливо вчасно прокоментувати інформацію.
Без перебільшень, першою школою сучасного школяра стали телеекран і кіно. Дані соціологічних досліджень свідчать, що дві третини вільного часу він віддає кінематографу, проводячи протягом року перед екраном телевізора і в кінотеатрі стільки ж часу, скільки й у стінах школи. Враховуючи вікові особливості дітей, у молодших школярів за допомогою перегляду фільмів-казок і мультиплікаційних фільмів формують уявлення про «добро» і «зло», відповідне ставлення до них.
З учнями середніх класів переглядають і обговорюють кінофільми на морально-правові теми. Підлітків захоплюють сильні й горді герої пригодницьких фільмів. Під час обговорення таких фільмів учні усвідомлюють, за що борються, проти чого виступають їх герої. Старшокласники з інтересом переглядають фільми детективного жанру. Обговорення їх дає змогу вчителеві акцентувати увагу на різних правопорушеннях і злочинах, на необхідності боротьби з ними.
Учитель покликаний допомогти учням глибоко і критично сприймати побачене на екрані, правильно оцінювати події, явища, героїв, що сприяє виробленню правильних уявлень про норми і правила поведінки. Проте нерідко учні дивляться і кінопродукцію, адресовану дорослим, і не завжди можуть правильно зорієнтуватися в її змісті, часто захоплюються саме тим, що критикує автор, скептично ставляться до морально-правових норм поведінки, які пропагує фільм. Якщо до того ж врахувати, що неповнолітні надто захоплюються пригодницькими детективними фільмами, то стає зрозумілим їх намагання наслідувати в своїх діях і вчинках героїв цих фільмів. Тому педагоги повинні цікавитися, до яких кінофільмів вони виявляють інтерес, і відповідно коригувати цю роботу.
Під час обговорення кінофільму створюються сприятливі умови для відвертої розмови, з'ясування позиції кожного учня. Педагог має можливість привернути їх увагу до проблем соціально-правового характеру, формувати почуття поваги до закону, непримиренність до правопорушень тощо.
Нові форми виховної роботи
З кожним роком виникають нові форми виховної роботи. Серед них:
1. «Чарівний стілець»
2. Презентація світу
3. Соціодрама
4. Відкрита кафедра
5. П’ять хвилин з мистецтвом
6. Захист проекту (проект-мрія)
7. Корзина грецьких горіхів
8. Театр-експронт
9. Час тихого читання
10. Дискусійні качелі
11. Вільна розмова
12. Смішинка (цікавинка)
13. Конверт дружніх питань
14. Випускний ринг
15. Розкидання думок
16. Калейдоскоп
17. Маски
18. Філософський стіл
19. Запрошення до чаю
20. Сократівська бесіда
21. Дерево, посаджене тобою
22. Пори року
23. Динозавр
24. Погляд
25. Білка в колесі
26. П’ять хвилин до….
27. Дубляж
28. Хочу і «потрібно»
29. «Я знайшов на дорозі….»
Детальніше можна дізнатися у статті Щуркова Н.Е. //Воспитание школьников. – 1993. – № 6; 1994. – № 1-6; 1995. – № 1-5; Щуркова Н.Е Собрание пестрых дел. – М., 1995.
Гурток як форма організації дозвілля. Завдання та принципи організації гурткової роботи (добровільність, дотримання правил, підбір членів гуртка за віком)
Гуртки- це творчі об`єднання за інтересами.
Гурткова робота в школі стає дедалі популярнішою, складаючи невід'ємну частину освітнього процесу. У гуртковій роботі й досі зберігається певна невпорядкованість, а подеколи й спонтанність. Часом гурткові заняття копіюють суто навчальні за змістом і методикою проведення; або педагоги ототожнюють їх з індивідуальною роботою. Подекуди гуртки запроваджують як обов'язкову форму роботи з дітьми, незважаючи на відсутність належних умов і реальної потреби, а отже, гурткові заняття проводяться формально, не досягаючи розвивально-виховної мети.
Невизначеність основних засад організації гурткової роботи призводить до певних непорозумінь між керівними інстанціями та педагогічними колективами дошкільних навчальних закладів.
Гурток є самостійною додатковою організаційною формою освітнього процесу. Його мета - задовольняти потребу й цікавість дитини до певного виду діяльності, розвивати її природні задатки, загальні та спеціальні здібності, активізувати дитячу творчість, своєчасно виявляти обдарованість.
Заклади гурткової роботи
Палаци та будинки дитячої творчості організовують - гуртки (наукові, технічні, мистецькі, спортивні тощо), творчі колективи художньої самодіяльності (хори, оркестри, ансамблі пісні й танцю, театральні колективи та ін.), клуби любителів природи.
Центри і станції юних техніків проводять серед школярів роботу в галузі техніки, організовуючи гуртки радіотехнічні, авіамодельні, фотолюбителів, телемеханіки та інші. Центри і станції юних натуралістів мають на меті виховання в учнів любові й інтересу до природи, формування у них умінь і навичок дослідницької роботи. Працюють гуртки юних городників, тваринників, садоводів, механізаторів сільського господарства та ін.
Центри та станції юних туристів організовують подорожі школярів за межі постійного проживання для відпочинку і вивчення рідного краю та інших країн. Подорожі можуть бути пішохідними, лижними, автомобільними, авіаційними, велосипедними, водними, залізничними, комбінованими.
Дитячі спортивні школи готують на базі всебічного фізичного розвитку кваліфікованих спортсменів. У таких школах працюють секції з окремих видів спорту, а в них -- навчальні групи за статтю, віком і ступенем спортивної підготовки учнів.
Дитячі залізниці сприяють розширенню технічного кругозору та розвитку технічної творчості учнів, допомагають в організації професійної орієнтації.
Дитячі бібліотеки надають практичну допомогу школярам у засвоєнні ними знань з основ наук, сприяють розвитку читацьких інтересів, вихованню читацької культури, любові до книги.
Групові форми виховної роботи зосереджують учнів на діяльності гуртків, секцій, клубів, студій та ін.
Творчі об'єднання класифікують за трьома рівнями:
Початковий -- творчі об'єднання загальнорозвиваючого спрямування, що сприяють виявленню творчих здібностей дітей, розвитку їх інтересу до творчої діяльності.
Основний -- творчі об'єднання, які розвивають стійкі інтереси дітей та учнівської молоді, дають їм додаткову освіту, задовольняють потреби у професійній орієнтації.
Вищий -- творчі об'єднання за інтересами для юних талантів, обдарованих дітей та юнацтва.
Відповідно до рівня класифікації визначають мету і перспективи діяльності творчого об'єднання, його чисельний склад, кількість годин для опанування програми тощо.
ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ
До керівництва гуртковою роботою доцільно залучати батьків, інших дорослих членів родин, які на громадських засадах можуть брати участь у проведенні деяких гурткових занять.
Керівник гуртка, керуючись робочою програмою, складає перспективний та календарний плани гурткової діяльності.
Організовуючи гуртки, бажано уникати надмірних навантажень на дитину. Тривалість гурткових занять має відповідати вікові дітей і не перевищувати встановлених норм для навчальних занять.
З учнями 1-4 класів у школах доцільно організовувати гуртки до 19 години. Є предметні, технічні, художні, спортивні та інші види гуртків.
Важлива роль у позакласній роботі належить гурткам художньої самодіяльності. Виховна цінність участі учнів у їх роботі полягає в тому, що мистецтво естетично розвиває їх, пробуджує почуття відповідальності, колективне переживання успіхів і невдач. Учні мають змогу виявити свою творчість. Учасники художньої самодіяльності краще розуміють і відчувають красу мистецтва і природи, людських стосунків, більше тягнуться до книги. Ретельно слід підходити до репертуару художньої самодіяльності.
Предметні гуртки. Їх створюють з різних навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.). Щоб зацікавити учнів їх діяльністю, гурткам нерідко дають інтригуючі назви. Члени предметних гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних вечорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях і місячниках знань, випускають стіннівки та радіогазети, альманахи. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних предметів. Технічні гуртки допомагають учням оволодіти певними видами практичної діяльності, набути професійних знань та навичок. Важливо, щоб діяльність технічних гуртків мала суспільне спрямування. Наприклад, члени радіогуртка, крім вивчення радіоапаратури, можуть готувати радіопередачі в школі.
Предметні, технічні й спортивні гуртки є позаурочними організаційними формами навчання, їх завдання -- поглиблення набутих на уроках знань, розвиток інтересів і здібностей дітей. Організовуючи роботу гуртків, педагог не повинен забувати про моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання школярів; має дбати про високу організованість і дисципліну під час занять; залучати до роботи гуртків якомога більше дітей; забезпечувати активність і самостійність учнів під час занять.
У позашкільному закладі еколого-натуралістичної спрямованості основні дитячі об'єднання, гуртки, клуби працюють за програмами відповідного профілю, які відрізняються від шкільних предметних програм своєю лабільністью. Їх тематика розкривається переважно в практичній роботі, екскурсіях, спостереженнях та дослідництві. Залежно від умов, інтересів та здібностей дітей теми занять змінюються або доповнюються новими підтемами, питаннями.
Досвідчені керівники гуртків розробляють власні авторські програми або за традиційним профілем, або зовсім нового дитячого гурткового об'єднання. В основу клубних об'єднань школярів покладено кілька профільних програм.
Наприклад, клуб «Юні друзі природи» може об'єднувати дітей не лише з гуртків,, що працюють під цією . назвою, а й юних зоологів, ентомологів, акваріумістів, лісівників, зелених та голубих патрулів, які працюють за відповідними програмами. А до клубу «Юних фермерів» можуть входити гуртки (секції) овочівників, рослинників, садоводів, кролівників, птаховодів.
Складаючи робочий план, керівник клубу враховує також Положення про клуб, керується інструктивно-методичними матеріалами з гурткової та клубної роботи.
Невичерпним джерелом досвіду навчально-виховної роботи для керівників учнівських об'єднань шкіл і позашкільних закладів є регулярні зустрічі на семінарах, семінарах-практикумах, які щороку проводяться на базі УДЕНЦ або в регіонах на базі кращих обласних, районних, міських станцій юннатів, ЕНЦ. А ще обмін методичними розробками та описами власного досвіду, підготовленими в областях.
Так, цікаві цифри, факти, задачі, конфліктні ситуації, фенологічні і економічні оповідання-загадки підготували Рівненський державний педагогічний інститут і Рівненська обласна станція юних натуралістів у збірці «Методичні рекомендації». Використовують самі і пропонують колегам зібраний по зернах цінний матеріал українського народного календаря керівники гуртків і методисти Чернігівської обласної станції юннатів.
Десятки книжок, журналів, методичних розробок в арсеналі підготовки для занять мають сьогодні керівники гуртків, клубів, учнівських об'єднань, їх досвід, творче використання літератури і програм забезпечують успішне Навчання і виховання в позашкільних дитячих об'єднаннях, сприяють виявленню та реалізації здібностей гуртківців, що завжди позначається на виборі ними професії.
Навчально-виховний процес у позашкільному закладі еколого-натуралістичного профілю базується на певних загальних основах. Розглянемо їх.
Екологія і природоохоронна діяльність. Кожний позашкільний заклад в своїй діяльності в центр уваги ставить екологічні проблеми, проведення конкретних природоохоронних заходів, організацію кінолекторіїв, масових екологічних вечорів, ранків, природоохоронних трудових десантів, операцій, виставок. Завдяки цьому в учнів формуються екологічна свідомість, екологічне мислення, на конкретних прикладах і фактах в природоохоронних заходах вони отримують розуміння необхідності дотримуватись законів природи.
Форми екологічного виховання в позашкільних закладах -- гурткова і клубна робота.
Через профільні гуртки юних екологів, юних друзів природи повно і конкретно висвітлюються основні екологічні проблеми, роз'яснюються і вирішуються практично найважливіші природоохоронні питання.
У гуртках біологічних, сільськогосподарських профілів питання екології і охорони природи узагальнено подаються окремими темами, крім того, до тем, що відповідають профілю гуртка, при необхідності додаються конкретні запитання.
У гуртках юних квітоводів, аранжувальників, флористів, мистецько-народознавчих профілів, екологія, природа та її охорона представляються, як правило, в естетичному плані, як джерело краси, натхнення, як своєрідна майстерня. Тут екологічне виховання тісно поєднується з культурно-естетичним, народознавчим вихованням.
Виробнича і громадська діяльність. Трудове виховання пронизує всі учнівські об'єднання еколого-натуралістичних центрів, станцій юних натуралістів. Ґрунтується воно на залученні гуртківців до постійних і тривалих контактів з громадськістю, трудовими колективами, вченими наукових закладів і відбувається у процесі посильної соціальне значущої та добродійної діяльності.
Якщо в екологічно-природоохоронних гуртках трудова діяльність переважно характеризується як суспільна або пошуково-наукова, то в гуртках с/г циклу вона має виробничу спрямованість з елементами екологічної та суспільної, а в біологічних гуртках -- наукову спрямованість.
Формування у гуртківців трудових навичок, умінь, вироблення при цьому професійної грамотності, активності здійснюється і в гуртковій, і в масовій діяльності.
Виробнича і громадська діяльність школярів ґрунтується на сучасних досягненнях науки, з урахуванням потреб державотворення, розвитку економіки та приватного господарювання. Виховання хліборобської культури поєднується з народознавчими виховними традиціями, зокрема, на основі народного аграрного календаря, де осмислювалися і фіксувалися взаємозв'язки людини з природою, навколишнім середовищем.
Дослідництво і науковість мислення. Система гурткової і клубної роботи позашкільного дитячого закладу передбачає спілкування з НДІ, вузами, використання їх лабораторій, дослідних станцій, участь учених в проведенні занять, науково-практичних конференцій, експедицій, екскурсій, розробка методистами ЕНЦ (СЮН) спільно з науковцями тематики та методики дослідів, методичних рекомендацій, завдань, інструктивних порад.
Залучення гуртківців середнього та старшого віку до дослідницької роботи -- найбільш ефективний засіб навчання і виховання, формування наукового мислення.
Старшокласники-гуртківці, члени МАН знаходять своє самовираження у спілкуванні з професіональними науковцями. Позашкільні заклади створюють всі умови для задоволення інтересів талановитих юннатів: проводять на своїй базі не лише заняття гуртків, клубів різних профілів, а й відповідних секцій МАН, літніх та заочних шкіл.
Під час науково-практичних-конференцій, засідань секцій МАН старшокласники роблять перші спроби захистити свої наукові праці, реферати, дискутують при підведенні підсумків дослідів, тематичних та комплексних екологічних експедицій.
Велике виховне значення має спілкування юних дослідників між собою під час проведення занять, засідань, виступів на лекторіях, кінолекторіях перед своїми ровесниками і молодшими гуртківцями.
Загальнолюдська культура, культура України і національні народні традиції. На заняттях гуртків має чітко, регулярно, але не нав'язливо простежуватись низка аспектів, які висвітлюють загальнолюдську культуру, і система виховних моментів, що зумовлюють формування у гуртківців духовності, самобутнього ідейно-морального, емоційно-естетичного, художньо-творчого потенціалу.
В гуртках сільськогосподарських профілів на прикладах традицій українського народу має формуватись хліборобська культура, яка в Україні завжди була на найвищому рівні. Доносячи гуртківцям зміст народного календаря, керівник гуртка представляє його, як джерело глибокого осмислення економічних, екологічних, моральних і естетичних проблем, не нав'язуючи при цьому ні релігійних, ні атеїстичних поглядів та переконань.
У гуртках еколого-природоохоронних профілів народознавчі виховні традиції використовуються під час проведення екологічних екскурсій, експедицій. Керівник гуртка додає до відповідних тем занять приклади з найдавніших філософських уявлень, фольклорних етнографічних традицій, які свідчать, що саме з глибин народної філософської думки випливають ідеї гуманного ставлення до природи, її багатств, в яких людина представлена у нерозривному взаємозв'язку з природою.
Об'єднуючись у позашкільних закладах в трудові кооперативи, фермерські господарства, школярі виховують в собі почуття господаря рідної землі, країни.. Керівники гуртків вчать вихованців програмувати і прогнозувати власну і колективну діяльність, її результати, допомагають оволодівати умінням самостійно розв'язувати життєво важливі проблеми.
Гуртківці ознайомлюються з історією, культурою України, оволодівають певним видом народних мистецтв, ремесел, вчаться культури спілкування, одержують національно-патріотичний, громадянський гарт.
Естетичне сприйняття світу і створення краси. На базі позашкільних закладів еколого-натуралістичного спрямування заявляють про себе все нові нетрадиційні дитячі об'єднання (гуртки, клуби), які несуть велике естетичне навантаження, викликають позитивні емоції, сприяють виявленню в дітей художніх здібностей.
Вчаться естетично сприймати світ і створювати красу своїми руками юні флористи, члени гуртків народних ремесел, фітодизайну, квітникарів-аранжувальників і своїми роботами залучають до такого сприйняття світу своїх ровесників, які працюють в гуртках інших профілів.
Через масову роботу (організацію виставок тематичних букетів, композицій, малюнків про природу) виявляють свої естетичні здібності члени інших гуртків еколого-натуралістичного центру, СЮН. Естетичне виховання здійснюється і в процесі підготовки та проведення вечорів, ранків до свята квітів, дня урожаю, свята зимуючих птахів, дня зустрічі птахів, учасниками яких можуть бути всі гуртківці.
Формування і розвиток навичок здорового способу життя. Висвітлення елементарних норм поводження в природі, на вулиці, дотримання санітарно-гігієнічних правил, техніки безпеки під час екскурсій, експедицій, трудових десантів, практичних робіт -- невід'ємна складова виховання.
Враховуючи тяжкий екологічний стан на переважній частині території України після Чорнобильського лиха, позашкільні дитячі заклади використовують в роботі з дітьми запропоновані Інститутом психології АПН України науково-програмно-методичні матеріали, що увійшли до книги «Розвиток творчої особистості в умовах екологічної кризи». Значну увагу в ній приділено формуванню і розвитку в дітей та підлітків навичок здорового способу життя. Зокрема в ній вміщено програму гуртка національного кулінарного мистецтва та оздоровчого харчування для старшокласників, правила оздоровчого та очищувального харчування для дітей, які проживають на радіаційне забруднених територіях, тощо.
Особливості організації виховання в позашкільному закладі еколого-натуралістичної спрямованості
У роботі закладів передбачається співдружність із сім'ями гуртківців з метою виявлення інтересів дітей та забезпечення індивідуального підходу до виховання, сприяння дальшому розвитку захопленості, вплив на дитину, яка охоче працює на дослідних ділянках, доглядає зелені насадження ЕНЦ, а вдома, на дачі, не допомагає батькам, пошкоджує рослини.
Є також необхідність взаємодії позашкільних центрів і шкіл у плані навчання і виховання за програмами еколого-натуралістичної спрямованості. При цьому взаємодопомога між вчителями біології, хімії, географії, а в конкретних вихованих питаннях -- класним керівником і керівником гуртка, клубу здійснюється, як правило, без наукових рекомендацій І не завжди грунтується на взаєморозумінні, взаємоповазі, піклуванні про розвиток вихованців. Керівник гуртка домовляється з класним керівником про педагогічну доцільність надавати слово для виступів окремим гуртківцям на виховних зборах класу з питань екології, охорони природи. Класний керівник інформує про суспільне корисну роботу гуртківців, а керівник гуртка допомагає гуртківцям підготувати цікаві повідомлення, реферати до уроків або текстових сценаріїв до позакласних заходів (дня птахів, свята квітів тощо).
Спільно із школою позашкільний заклад виявляє здібних, талановитих учнів, визначає для них індивідуальні завдання, орієнтує у виборі професії.
Найбільш ефективним засобом виховного впливу є спілкування з природою: тематичні екскурсії, створення зелених зон відпочинку, виявлення та усунення джерел забруднення річок, озер. Такі заходи сприяють формуванню в гуртківців екологічної культури, підвищують їх загальнокультурний рівень, а використання природного компоненту в діяльності гуртків аранжування, художньої вишивки, флористики, лозоплетіння розвиває художні здібності, формує національну духовність.
Народознавче виховання може успішно поєднуватись із трудовими, професійним вихованням з елементами підприємництва, господарювання на базі навчально-дослідної ділянки, музеїв хліба, народознавства, з с/г виробництвами, НДІ аграрного профілю, кооперативними та фермерськими господарствами.
Перспективна профільність ЕНЦ (СЮН) могла б значно зрости за рахунок організації таких дитячих об'єднань, як гуртки «Конструювання малогабаритних с/г машин та нових знарядь праці», «Відновлення та вдосконалення технічних засобів переробки хліборобської продукції з використанням води та вітру», «Механізація технології закритого грунту» та ін., їх взаємодії з дитячими закладами технічної творчості.
Виховання цивілізованого господаря неможливе без освоєння належної технічної оснащеності, комп'ютеризації, ефективних технологій вирощування с/г рослин у відкритому і закритому ґрунті, без оволодіння методами застосування наукових рекомендацій. Досягнення технічного прогресу (вітчизняного і зарубіжного) в галузях біології, екології, с/г, мають опановуватися на базі позашкільного закладу.
ЛЕКЦІЯ 7.