Файловий менеджер Провідник

Менеджери файлів у Windows 7 та Windows XP істотно відрізняються між собою, але більша частина вдосконалень інтерфейсу та нових можливостей з'явилася в попередній версії Провідника для Windows Vista, а у Windows 7 ці функції тільки розвивалися або допрацьовувалися.

Як і в усіх стандартних програмах Windows 7, у вікні Провідника за замовчуванням не відображується головне меню, однак воно присутнє у програмі і до нього можна отримати доступ, натиснувши клавішу <Alt> чи <F10>, або ж увімкнути показ головного меню у всіх програмах у налаштуваннях Windows.

Окремі функції, що у Windows XP містилися на боковій панелі задач, з'явилися на панелі інструментів, а сама бокова панель була ліквідована.

Всі елементи панелі інструментів за призначенням поділені на навігаційні – кнопки Назад та Вперед, рядок адреси та миттєвого пошуку, що знаходяться у верхньому рядку, Команди для файлів і папок, що раніше містилися на боковій панелі, а тепер – у нижньому рядку зліва, та дві кнопки керування виглядом області відображення – режим вигляду значків та вимикач області попереднього перегляду, а також кнопка виклику довідки.

У Провіднику Windows 7 залишилося лише 2 навігаційні кнопки – Вперед і Назад, тоді як кнопка Вгору була видалена, оскільки більш ефективну навігацію файловою системою в Провіднику забезпечує новий рядок адреси, що отримав назву breadcrumbs («хлібні крихти»). В ній поточний шлях має вигляд послідовності розташованих зліва направо посилань на кожну з його папок, перейти до кожної з яких можна, натиснувши посилання на цю папку. Крім цього, біля кожного такого посилання справа знаходиться стрілка, що дозволяє при клацанні на ній переглянути список усіх папок цього рівня у каскадних випадаючих меню та за потреби перейти в одну із них. Незважаючи на схожість з кнопками, вона все ще підтримує можливість ручного набору та редагування адреси, дозволяє копіювати її в буфер обміну та запускати системні утиліти, як з вікна Виконати. Праворуч рядка адреси розміщена кнопка Оновити.

Функції бокової панелі задач були розподілені між 3 новими елементами Провідника: Задачі для файлів і папок перенесені на панель команд, яка тепер міститься під рядком адреси у верхній частині вікна, Інші місця знаходяться в області переходів з лівої частини вікна, і секція Детально тепер розміщується окремо у нижній частині вікна, має назву Відомості і, крім детальних відомостей про файл, відображує зменшену його копію, якщо той має візуальні дані для відображення.

Панель команд, що знаходиться з лівого боку другого рядка панелі інструментів, є контекстно залежною, як і її аналог у Windows XP – бокова панель задач, однак є більш ефективною, оскільки має набагато менші розміри і не перекриває собою панелі оглядача, тому немає потреби постійно переключатися між боковою панеллю та деревом папок чи іншою панеллю оглядача.

У другому рядку панелі інструментів справа містяться дві кнопки керування виглядом області відображення – Вигляд елементів папки та вимикач області попереднього перегляду.

Область попереднього перегляду, що за замовчуванням відключена, дозволяє переглядати зменшені копії файлів зображень, HTML-, PDF-, DOC, PPT та інших типів документів, а при виділенні відео- чи аудіофайла з'являється міні-програвач, за допомогою якого можна переглянути чи прослухати даний файл з можливістю прокрутки вперед чи назад за допомогою смуги прогресу.

Панель вибору вигляду елементів області відображення має вигляд не випадаючого списку Windows XP, а повзунка, схожого до регулятора гучності, зліва біля якого нанесена вертикальна шкала з можливими варіантами вигляду значків, розташованих за зростанням їх розміру.

Перегляд файлів та папок в режимі діафільму у Windows 7 тепер недоступний, але натомість з'явилося декілька нових режимів перегляду. Загалом список доступних режимів включає такі:

§ дрібні значки

§ звичайні значки

§ великі значки

§ дуже великі значки

§ список

§ таблиця

§ плитка

§ вміст

Для всіх розмірів режиму відображення Значки існують також проміжні розміри, які встановлюються, якщо повзунок знаходиться між двома основними режимами. Крім того, розмір значків в аналогічному порядку можна також збільшувати, прокручуючи скролер миші, одночасно утримуючи натиснутою клавішу <Ctrl>. В режимах звичайних, великих та дуже великих значків замість файлів, які містять візуальні дані – документи Microsoft Office та PDF, зображення та відео, – відображуються їх зменшені копії відповідного розміру. Режим Вміст на перший погляд схожий на Таблицю, оскільки список файлів поданий в один стовпчик, однак властивості кожного файла записані одна над іншою, як в режимі Плитка.

У Windows XP для виділення групи об'єктів, які розташовані в різних місцях, потрібно було утримувати клавішу <Ctrl> і послідовно клацати на кожному з об'єктів чи виділяти групу мишею. У Windows 7 при наведенні вказівника миші на значок, зліва біля нього з'являється вмикач, поставивши галочку в якому, можна виділити окремий файл, не утримуючи клавішу <Ctrl>.

Панель навігації у російській локалізації не має єдиної назви. У меню, командах та довідці зустрічаються терміни «панель навігації», «область навігації» та «область переходів», але всі вони позначають одну і ту саму область з лівого боку вікна Провідника, що містить деревовидні секції Вибране, Бібліотеки і дерево папок.

Панель навігації у Windows XP мала вигляд горизонтальної панелі та розташовувалася вгорі під рядком адреси, а у Windows 7 була переміщена в ліву частину вікна – на місце бокової панелі задач, але у верхній її частині. У Windows Vista вона мала назву Панель вибраних посилань і містила посилання лише на вибрані користувачем папки, однак у Windows 7 вона була розбита на дві секції – крім Вибраного, до її складу був включений розділ Бібліотеки.

Бібліотекою у Windows 7 називається віртуальна папка, що містить посилання на елементи файлової системи, які знаходяться у вказаних користувачем папках, а також постійно відслідковує зміни у їх структурі і синхронізує їх із своїм вмістом.

У Windows 7 створено 4 стандартні бібліотеки: Відео, Зображення, Документи та Музика, які за замовчуванням відображують вміст особистих папок усіх користувачів комп'ютера, однак, крім цих папок, можуть також показувати вміст інших папок, які вказує користувач. Користувач може додати в одну з цих бібліотек будь-яку кількість довільних папок, а також може створювати власні бібліотеки, що міститимуть нестандартні або обмежені певним критерієм користувача стандартні типи даних. При цьому папка буде прив'язаною до даної бібліотеки навіть у випадку її переміщення в інше місце файлової системи. Додавати у бібліотеку можна папки, що знаходяться на жорстких дисках комп'ютера, зовнішніх жорстких дисках, Flash-дисках та картах пам'яті, однак їх вміст буде недоступним, якщо диск відключений. Неможливо додати у бібліотеку папки, що знаходяться на компакт-дисках, мережевих папках з обмеженням на запис та інших файлових системах, змонтованих тільки для читання, наприклад, Flash-дисках з можливістю захисту від запису.

Бібліотека Windows може містити довільний та неоднорідний контент, однак найбільш ефективно та зручно використовувати бібліотеку, якщо зберігати в одній бібліотеці дані одного типу. Завданням бібліотеки у Windows 7 є максимально спростити процедуру каталогізації однорідних даних та максимально ефективно та зручно працювати з ними.

Елементи бібліотеки можна впорядковувати за різними критеріями: папкою розміщення, іменем, датою створення та редагування, ключовими словами, які можуть бути присвоєні кожному її елементу, розміром, оцінкою та специфічними для кожного типу даних параметрами – розмірами зображення, бітрейтом, виконавцем та альбомом аудіофайлів, тривалістю для відеофайла та багато інших. При видаленні елемента з бібліотеки він остаточно видаляється із файлової системи, однак при знищенні бібліотеки всі її елементи зберігаються. Решта операцій з елементами бібліотеки є аналогічними до дій зі звичайними файлами та папками.

Під панеллю навігації розміщене дерево папок, яке відрізняється лише стрілками біля папок замість плюсів у дереві Провідника Windows XP.

 

Системні вимоги

Перші версії ОС Windows були невибагливими до ресурсів комп'ютера, і це було одним із важливих принципів компанії Microsoft. З появою лінійки Windows NT все змінилося – Microsoft незмінно декларувала занадто високі системні вимоги, вимагаючи для роботи своєї ОС найновіше обладнання. Це стало одним із основних пунктів критики компанії та її продукту. Ходили чутки, ніби компанія укладала контракти із виробниками жорстких дисків та пам'яті і потім навмисно завищувала вимоги до обладнання, а насправді їхня ОС містила сотні мегабайт пустого коду або ж коду, який без всякої потреби завантажував процесор.

Якщо розглянути системні вимоги ОС Windows, а особливо – вищезгаданої лінійки NT, стає видно, що чутки мали під собою підгрунтя.

Помітна тенденція росту мінімально допустимої оперативної пам'яті в 2 рази. Тактова частота процесора, хоча і повільно – менше, ніж в 1,5 рази, проте стабільно зростає, однак, як правило, Windows NT стабільно працює на процесорах з тактовою частотою в 3-5 раз більшою від мінімальної.

Особливе місце займає Windows Vista, для якої помітний значний стрибок – всі параметри зросли як мінімум втричі. Після неї системні вимоги Windows 7, яку навіть керівництво Microsoft назвало «допрацьованою Vista», практично не зросли, і це є значним досягненням для Windows, оскільки, як ми бачили з таблиці, усі без вийнятку ОС потребували більших системних ресурсів, ніж її попередниця. Однак якщо співставити мінімальні вимоги до обладнання Windows XP та Windows 7, то спостерігається значний розрив за всіма показниками.

Безпека системи

У порівнянні з Windows XP, у Windows 7 самозахист системи реалізований на високому рівні. Це стало можливим завдяки використанню режиму пісочниці – забороні для некерованого коду прямого доступу до файлової системи, пам'яті, та рівня абстрагування від обладнання. В цьому режимі ОС регулює всі звернення до зовнішніх програм, файлів та протоколів і руйнує всі спроби втрутитися в роботу системи.

Головною проблемою безпеки ранніх версій Windows було те, що більшість користувачів використовували при вході в систему обліковий запис з правами адміністратора, який дозволяв їм виконувати будь-які дії в системі, в тому числі – запускати різні програми, що таким чином також отримували аналогічні права і могли значно нашкодити системі. У Windows XP з метою обмеження прав користувачів були створені облікові записи другого рівня з обмеженими правами, які, однак, мали ряд суттєвих недоліків, і робота під ними була досить незручною.

Тому при вдосконаленні системи безпеки Windows Vista та Windows 7 була поставлена задача створити такий рівень облікового запису користувача, що мав би не більше прав, ніж йому необхідно. В результаті було отримано гнучку систему управління правами облікових записів під назвою UAC – User Account Control (Контроль облікових записів користувачів), в основу якої покладено принцип найменш привілейованого користувача.

При вході в систему під звичайним обліковим записом користувач отримує маркер доступу стандартного користувача, але під обліковим записом адміністратора він, крім цього, отримує також маркер повного доступу адміністратора. Таким чином, зареєструвавшись у системі, при виконанні стандартних задач, що не потребують високих привілеїв, в обох випадках використовується маркер доступу стандартного користувача, однак, при виконанні адміністративних задач, UAC дозволяє їх лише за наявності маркера повного доступу, автоматично підвищуючи права, а за його відсутності вимагає надання коректних даних облікового запису адміністратора. Якщо не будуть надані коректні дані, UAC не дозволить виконання цих дій.

Кожна програма, яка для свого виконання потребує надання маркера повного доступу, має певний рівень інтеграції – високий, якщо програма виконує задачі, що можуть змінювати системні дані, або низький, якщо вона може потенціально нашкодити системі. Програми з нижчим рівнем інтеграції не можуть змінювати дані в програмах, що мають вищий рівень.

В оновленій UAC для Windows 7 доступні 4 рівні повідомлень безпеки:

§ повідомляти при кожній зміні в системі;

§ повідомляти лише тоді, коли до системи вносяться зміни;

§ повідомляти лише тоді, коли до системи вносяться зміни, але без використання безпечного робочого стола;

§ ніколи не повідомляти.

Якщо програма намагається запуститися з маркером повного доступу – дає запит на підвищення прав, UAC спочатку аналізує видавця цієї програми, і якщо він внесений до списку небезпечних, блокує її виконання. Якщо ж у цьому списку видавець не значиться, UAC перевіряє наявність підпису системою та інформує користувача про видавця – підписаний системою Windows 7, перевірений (підписаний) видавець або не перевірений (непідписаний) видавець – та пропонує йому заблокувати або розблокувати виконання цієї програми.

З міркувань безпеки до складу Windows 7 була включена програма для відстежування та видалення шпигунського програмного забезпечення під назвою Захисник Windows. Захисник Windows інтегрований в систему, що дозволяє йому в реальному часі відслідковувати всі системні процеси, сканувати завантажені DLL та драйвери, і повідомляти при можливості небажаних для системи наслідків. Кожна служба, що запускається системою чи змінює підпис, автоматично сканується захисником і примусово завершується та видаляється, якщо вона класифікується ним як серйозна загроза. Захисник Windows намагається оптимально використовувати системні ресурси, враховуючи при плануванні перевірки комп'ютера графік простою системи, а також сканує не системні файли, а їх кеш.

Для Windows 7, а також для Windows Vista та XP, компанією Microsoft створений безкоштовний антивірус MS Security Essentials, що забезпечує базовий рівень захисту від вірусів та іншого шкідливого програмного забезпечення. Цей антивірус може бути встановлений лише на активовані копії Windows, що пройшли перевірку достовірності. Його можливості аналогічні до більшості продуктів цього класу: захист в реальному часі, можливість сканування системи за розкладом або за вимогою користувача, встановлення виключень для окремих процесів, файлів та папок. Сканування системи відбувається у фоновому режимі з обмеженням завантаженості процесора та використання пам'яті, що дозволяє грамотно використовувати системні ресурси. В Security Essentials існує 4 рівні безпеки – низький, середній, високий та дуже високий, і від поточного рівня залежать дії зі знайденими загрозами за замовчуванням – ігнорування, попередження, лікування, переміщення до карантину та видалення. Перед лікуванням програма може створювати точку відновлення системи на випадок порушення її цілісності в результаті знешкодження. Інформація про знайдені та ліквідовані MS Security Essentials загрози в обов'язковому порядку надсилається до мережевої спільноти Microsoft SpyNet, однак рівень членства у ній, а відповідно і об'єм та зміст інформації, яка надсилається в мережу, може обиратися та встановлюватися користувачем. MSE також поєднує в собі функції брендмауера, оскільки може захищати комп'ютер від хакерських атак з Інтернету, скануючи мережевий трафік та блокуючи підозрілі підключення, а також перевіряючи підозрілі сценарії перед їх запуском у браузері.

Для захисту даних від локального доступу у Windows 7 створені найрізноманітніші технології, що дозволяють блокувати несанкціонований доступ до особистих файлів, носіїв інормації та можливостей комп'ютера загалом.

У Windows 7 існує комплексний засіб для управління дозволами на запуск програм на локальному комп'ютері та в мережі, що має назву AppLocker. Дана програма може працювати в двох режимах: дозволу та заборони. В режимі дозволів AppLocker обмежує виконання будь-яких програм, якщо вони не занесені до списку дозволених. В режимі заборони він діє навпаки – дозволяє виконання будь-яких програм, крім тих, що знаходяться у списку заборонених. Дані політики можуть бути розширені за допомогою виключень для окремих програм або видавців для підписаних програм. Крім того, кожна політика може бути протестована в режимі аудиту перед тим, як використовуватися на комп'ютерах кінцевих користувачів.

У Windows 7 для захисту жорстких та портативних дисків використовується технологія повного шифрування даних на томі BitLocker To Go, яка дозволяє уникнути несанкціонованого доступу до особистих даних, якщо диск буде загублено чи втрачено. Особливістю цієї функції є те, що вона інтегрована в систему, отже використання зашифрованого диска не потребує попереднього встановлення спеціального програмного забезпечення чи налаштування.

BitLocker може шифрувати том, а не весь диск, алгоритмами AES-128, AES-128 Elephant diffuser, AES-256 та AES-256 Elephant diffuser. Опція Elephant diffuser ускладнює криптографічний алгоритм так, що в результаті шифрування однакових вхідних даних щоразу отримуються абсолютно різні вихідні дані. Для отримання доступу до зашифрованих даних використовується смарт-карта або пароль, що встановлюється користувачем, однак до нього висуваються певні критерії якості. В ході шифрування створюється код відновлення, що складається з 48 цифр, який може бути роздрукований чи збережений.

Функція BitLocker дозволяє зашифрувати системний диск, що сильно ускладнює процес несанкціонованого знищення системних файлів Windows 7 чи спроби використання засобів неавторизованого доступу до файлів. Можливості цієї функції включають:

§ попередження несанкціонованого доступу до будь-яких даних на диску, в тому числі, і до системних файлів;

§ перевірка цілісності компонентів раннього завантаження системи, що дозволяє впевнитися у відсутності вторгнення та внесенні до неї сторонніх змін;

§ захист від атак «холодного перезавантаження» вимогою надання користувачем PIN-коду запуску або USB-диска з ключем перед завантаженням чи відновленням системи після гібернації.

Для захисту комп'ютера у Windows 7 підтримуються біометричні пристрої, які дозволяють обмежити доступ до ПК, програм чи файлів користувача шляхом сканування відбитків пальців та порівняння їх з оригіналом.

ВИСНОВОК