Завдання 2:створіть ескіз осіннього дерева
Постановка і пояснення завдання. Працюючи над етюдом сюжетної композиції на аркуші великого формату, насамперед слід подбати про правильне композиційне розташування предметів і персонажів, взаємозв'язок усіх елементів композиції.
Точка зору в картині є важливим елементом побудови композиції. Правильний її вибір залежить від сюжету картини і допомагає урівноважити образи відносно простору картинної площини. Знайти в ній лінію горизонту, яка впливає на композиційну побудову композиції. Її сприйняття.
Високий горизонт у композиції пейзажу дає змогу художнику показати безмежну далечінь земних просторів. Композиція з горизонтом на рівні очей передає більш спокійне враження. Низький горизонт у композиції створює передусім відчуття монументальності фігур першого плану, величавості зображених у ній образів.
Учитель підкреслює, що учні мають вирішити, що вони покажуть на першому плані: кущі, дерево чи групу дерев. Можливо будівлі, садово-паркову скульптуру чи людей.
Завдання творчої роботи:учні виконують композицію «Осіннє сяйво природи» з урахуванням лінійної і повітряної перспективи.
Поради вчителя щодо послідовності виконання роботи (див. додаток № 7):
1. Вибрати точку зору. Необхідно уявити собі розташування предметів та об'єктів на площині зображення;
2. Найти співвідношення між небом, землею та іншими об'єктами;
3. Прокласти кольором основні кольорові відношення.
4. Передати повітряну перспективу (перший план тепліший, другий ‒ холодніший).
5. Перевірити й порівняти передачу повітряної перспективи на малюнку.
Вимоги щодо оцінювання роботи:
- розкриття художнього образу;
- грамотністьпобудови;
- обґрунтованість кольорових співвідношень;
- акуратність виконання.
V. Самостійна художньо-практична діяльність.
Виконання композиції «Осіннє сяйво природи» у живописній техніці.
VІ. Систематизація та корекція набутих знань.
‒ Що означає поняття «пейзаж»? (Відповіді учнів).
‒ З чого починається робота над пейзажем? (Відповіді учнів).
‒ Який вплив на власне забарвлення предмета робить колір іншого предмета? (Відповіді учнів).
‒ У якому році була написана картина Левітана «Золота осінь»? (у 1895 р.).
VІІ. Підведення підсумків уроку.
1. Оцінка діяльності учнів на уроці.
2. Коротке обговорення учнівських робіт.
3. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку.
4. Проголошення уроку завершеним.
5. Прибирання робочих місць.
2.4. Сценарій виховного заходу на тему:
«Пейзажний живопис у творчості В. Д. Полєнова»
Мета виховного заходу.
Навчальна:
• дізнатися деякі факти із біографії великого художника;
• дізнатися секрети його популярних робіт та техніку їх написання).
Пізнавальна:
• розглянувши роботи В. Полєнова, зрозуміти почуття художника, якими він керувався при написанні своїх великих полотен;
Виховна: виховувати в учнів зацікавленість у творах образотворчого мистецтва, ініціативу, активність та любов до природи.
Оснащення.Відеоряд пейзажів В. Д. Полєнова:
• «Успенський собор»;
• «Теремний палац»;
• «Театр»;
• «Рибацький човен. Етрета. Нормандія»;
• «Осінь в Абрамцево»;
• «Московський дворик»;
• «Зарослий ставок»;
• «Бабусин сад»;
• Етюди «східного циклу»;
• «Ставок у парку»;
• «Старі ворота»;
• «Ісус».
Також, використана репродукція картини І.Левітана «Залишений ставок».
Структура виховного заходу
1. Організаційна частина (2 хв).
2. Активізація уваги учнів (3 хв).
3. Вступна бесіда (2хв).
4. Перегляд презентації на тему: «Пейзажний живопис у творчості В. Полєнова» (23хв).
5. Виконання вправ (11 хв).
6. Підбиття підсумків заходу (4 хв).
Хід заходу
1. Організаційна частина. Залучення учнів до активної участі в навчальному процесі з першої хвилини уроку. (Початок заходу повинен бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості.) Привітання, перевірка наявності учнів у класі та їхню готовність до уроку.
2. Активізація уваги учнів. Учитель пропонує учням пригадати поняття «пейзажист» та назвати російських пейзажистів, яких вони знають ( І. Левітан, В. Полєнов, О. Саврасов, І. Шишкін та ін.).
Пейзажист – художник, спеціаліст із пейзажу.
3. Вступна бесіда. Полєнов – природжений пейзажист, його заслуги у розвитку цього жанру важко переоцінити.
Василь Дмитрович Полєнов – один із засновників «пейзажу настрою» у російському живописі. «Пейзаж настрою» - це пейзаж, у якому реалістичне зображення природи поєднується із драматичними або ліричними настроями, із підвищено-філософським значенням пейзажу.
Він ішов по стопам А. Саврасова, затверджуючи цілу традицію, - в ній пізніше працювало немало чудових художників. Особливо прославився на терені учень Полєнова І. Левітан. На початку свого шляху Полєнов багато експериментував; у зрілих своїх роботах являвся засновником нового жанру, але головна його заслуга полягає в тому, що він навчив художників по-новому використовувати фарби.
Пейзажна творчість Полєнова у його сім'ї не визнавалася «серйозним» ділом, у цьому сенсі його рідні були консерваторами
І. Рєпін називав В. Полєнова природженим архітектором, згадуючи про те, як він ще в Академії «по-братськи» складав деяким студентам архітектурного відділу програми, за які вони отримували медалі. Особливо яскраво ці нахили художника проявилися при створенні «кремлівських» етюдів до так і ненаписаної картини «Постриг непридатної царівни» - таких, як «Успенський собор. Південні ворота», (1877) і «Теремний палац» (1877). Пізніше у Абрамцеві, Полєнов отримав можливість реалізувати свої стилізаторські можливості уже в архітектурній практиці, коли рука об руку із В. Васнєцовим займався будівництвом і оформленням церкви Спаса Нерукотворного.
4. Перегляд презентації на тему: «Пейзажний живопис у творчості В. Д. Полєнова». (Слово учителя).
Полєнов – природжений пейзажист, його заслуги у розвитку цього жанру важко переоцінити. Він міняв жанр і сам – змінювався – тому пейзажний живопис художника прийнято поділяти на два етапи - до і після 1880-х років.
Йому потрібен був «матеріал», і пізньою осінню 1881 року він – у компанії з відомим мистецтвознавцем А. Праховим і князем С. Лазаревим – відправився у подорож. Путь його лежав через Туреччину, Єгипет, Сірію, Палестину і Грецію, поїздка продовжувалася до весни 1882 року. Фарби сходу, його немислимі типажі, яскраві контрасти захопили і підкорили художника – він працював безперестану. Так народився «східний цикл» етюдів – він був показаний на передвижній виставці 1885 року і одразу ж був придбаний П. Третьяковим. Навколо голосно заговорили про нове слово у живописі, сказаним Полєновим.
Вперше по-справжньому захопився пейзажем Полєнов у Франції – це трапилося під час його (спільної з Рєпіним) подорожі до Нормандії. У пейзажних роботах тієї пори уже у повній мірі проявилися основні принципи – пленерна свіжість кольору, природний мотив, вивірена композиція і чіткий рисунок – прикладом може бути «Рибацький човен. Етрета. Нормандія» (1874). Внаслідок деяка заданість виконання зникла, Полєнов відмовився від стандартного протиставлення двох планів, та пленерним вимогам піддавався не так строго, намагаючись створювати чисто поетичні твори, наповнені безпосередньою закоханістю у природу, - яскравою ілюстрацією такого підходу є популярний шедевр художника «Осінь у Абрамцеві» (1890).
У першій половині 1877 року Полєнов перебрався до Москви для постійного проживання. Цей «географічний» перелом у його житті співпав із переломом творчим – на російській художній сцені з'явився новий самобутній живописець. Проголосила про це картина «Московський дворик», показана на VІ передвижній виставці у 1878 році.
«Бабусин сад» (1878) – цей шедевр Полєнова входить у своєрідну лірико-філософську трилогію, створену у 1878-79 роках, - до неї крім «Бабусиного саду», увійшли також «Московський дворик» та «Зарослий ставок». «Бабусин сад» - типовий «пейзаж настрою». Полєнов зобразив типовий дворянський особняк – такими Москва забудовувалася після страшної пожежі 1812 року. Характерна деталь – більшість із них були дерев'яними, але «для вигляду» штукатурилися під кам'яну кладку. На картині штукатурка облупилася, показавши дерев'яні колоди. Зарослий сад. Почуття запущеності багато у чому складається і видом саду – колись «регулярного», але давно «випущеного на волю» і зростаючого по своєму бажанню. Пейзаж, повний життя, у даному випадку – ніяк не декорація до повіствуючого сюжету, а повноправний його учасник; більш того – важливий символ. Бабуся та внучка, які йдуть по стежці, задають основну антитезу цієї роботи, відповідаючи і у м'якому протиставленні дому, що руйнується і молодої зелені, що росте (старі дерева Полєнов виніс за межі картини). Сам одяг (старечий салоп та модна сукня) і пози підкреслюють цю антитезу. Стежка саду, яку колись акуратно посипали піском, виглядає запущеною теж. Вона утворює яскраву пляму, гармонійно доповнюючи єдину колористичну гаму. У цій гаммі нема нічого лишнього, вона настроює глядача на елегійний лад. Строгість, простота і вишуканість класицистичних форм народжують високу ностальгію по тому, уходить на очах, уходить назавжди. Ліпнина, що розвалюється та іржавий карниз – знаки невблаганного часу. Вищерблені сходи примушують глядача фантазувати, представляючи (або видумуючи) сотні молодих і щасливих людей, колись бігавшим по них, додумуючи бали, любовні сюжети і бабусю в молодості, сповнену яскравих надій.
«Зарослий ставок» (1879) ‒ шедевр Полєнова-кольориста, який представляє повний філософський образ швидкоплинного часу (і в цьому сенсі перегукується із написаним на рік раніше «Бабусиним садом».) Жанр роботи можна зрозуміти як «повіствовальний пейзаж». Академічна традиція дає про себе знати у композиційній побудові картини і цієї полєнівської роботи. У співвідношенні з нею, художник вибудовує два плани – задній, написаний достатньо «приблизно», і докладний передній. Латаття, так само як і деталі берегу, прописані дуже скрупульозно; ці побутові образи контрастно доповнюють святковий образ парку, який губиться за кордонами картини. Старі мостки з витоптаною до біла стежкою додають образу ставка ностальгічне звучання. Моделлю для фігури жінки послугувала сестра художника, В. Д. Хрущова. В основі картини – віртуозно розіграні художником градації одного і того ж зеленого кольору. У дуже тонкому його нюансуванні Полєнов знову виступає неперевершеним майстром-колористом.
5. Виконання вправ. Діти виконують вправи на мультимедійній дощці, запропоновані учителем.
6. Підбиття підсумків заходу. Учитель прощається, дякує учням за увагу та пропонує їм вдома виконати копію картини Полєнова (за бажанням учнів).