Проаналізуйте зміни у розвитку української культури, освіти та науки у період національної революції 1917-1920рр
Цей період для України став часом великих випробувань, важливих суспільно-політичних подій, що часто призводили до знищення засад національно-культурного буття, були згубними для діячів культури та не сприяли збереженню культурних цінностей.
Розвиток української культури 20 століття можна характеризувати як період її національно-державного відродження, започаткований демократичними переворотами 1917 р., українською революцією . Зміни дали поштовх для розвитку культури. .Цьому сприяла ліквідація численних заборон що тяжіли над Україною впродовж багатьох століть.
Ідеологія і культура
Країна, що пережила найважчу війну, вимушена відновлювати абсолютно зруйновану економіку, яка втратила багатьох видатних вчених, письменників (загибель, еміграція), переживає справжній культурний.
Революція привела в рух різні соціальні сили, дала відчуття свободи, створення нового, незвіданого. Серед майстрів культури були і гарячі прихильники нової влади, і аполітичні люди, і противники більшовизму, які в розвиткові національної культури вбачали певну альтернативу незалежності, що не здійснилася.
В Україні почалася швидка розбудова мережі культурно-освітніх закладів, покликаних нести в маси комуністичні ідеї. Створювалися палаци культури, народні університети, селянські будинки, клуби, хати-читальні, відкривалися бібліотеки, народні театри, різноманітні гуртки. Клуби регулярно проводили концерти силами мобілізованих на цю справу митців. Влаштовувалися мітинги, лекції, диспути.
Відбувався активний процес більшовизації «просвіт»
До кінця 1920 р. в Україні діяло близько 15 тис. культурно-освітніх установ. Серед них було 1 300 клубів, 5 000 хат-читалень, близько 4 000 «просвіт». В усіх великих містах функціонували палаци культури.
Ліквідація неписьменності
Переважна більшість населення України була неписьменною.
Починаючи з весни 1920 р., в Україні розгорнулася кампанія з організації шкіл та гуртків лікнепу. Було відкрито до 7 тис. вечірніх шкіл та гуртків. У них навчалося до 200 тис. чоловік.
Запровадження єдиної трудової загальноосвітньої школи
Положення про єдину трудову школу Раднарком УСРР схвалив у липні 1919 р. Шкільні заклади різних типів, у тому числі приватні гімназії та ліцеї, перетворювалися на стандартизовані державні установи з семирічним навчанням.
У червні 1920 р. було відкрито- Єдину трудову школу, вона була семирічною і поділялася на два ступені — перший (чотири класи) і другий (три класи). Після закінчення школи другого ступеню діти могли продовжити навчання у професійно-технічних школах і технікумах. Єдина трудова школа демократизувала загальну освіту.
1920 р. було відкрито 20 педагогічних інститутів. Тим самим компенсувалася нестача учительських кадрів у нововідкритих школах. Відкрито 48 педагогічних технікумів і близько сотні учительських курсів.
Реорганізація вищої школи [
У березні 1919 р. радянський уряд України оголосив нові правила прийому до вузів, пріоритет надавався вихідцям із сімей робітничої і сільської бідноти.
Університетська освіта в Україні ліквідовувалася. Кожний з університетів був поділений на кілька самостійних навчальних закладів, серед яких переважали інститути народної освіти
Розукрупнення збільшило кількість вищих навчальних закладів порівняно з довоєнними роками.
Для покращення складу студентів за соціальним станом при вузах створювалися робітничі факультети.
Розвиток науки
Розвиток науки зосередився в Українській академії наук, яку було засновано 24 листопада 1918 року , і яка мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний та соціально-економічний.
1919—1920 pp. перший відділ УАН, на чолі - Д. Багалій, С.Єфремов, А. Кримський. Об'єктом досліджень його кафедр було духовне життя і культура українського народу, проблеми всесвітньої та вітчизняної історії, географії, етнографії і філософії, , всесвітнє та українське письменство, арабо-іранська філологія, тюркологія і загальне мовознавство.
У другому відділі УАН зосереджувалися установи фізико-математичного і природничого профілю. Були створені фізичний інститут, інститут технічної механіки, різноманітні лабораторії, комісії і кабінети. Очолював відділ М. Кащенко.
Третій відділ УАН мав соціально-економічний профіль. В його комісіях і на кафедрах вивчалися економічні і юридичні проблеми. Стабільно працював створений М.Птухою Демографічний інститут.
Література та мистецтво
Українська література доби визвольної і громадянської воєн збагатилася багатьма новими іменами. Письменники і поети тієї доби були безпосередніми учасниками подій. Життя деяких з них обірвалося раніше, ніж встиг розквітнути талант.
Олександр Олесь (Кандиба) вважається одним з найяскравіших українських поетів XX ст. Володимир Сосюра -1920 р. була надрукована його поетична збірка «Червона зима».
Павло Тичина у 1917 р. - 1918 р. вийшла з друку його перша поетична збірка «Сонячні кларнети».
Поет Василь Чумак (член партії боротьбистів) був розстріляний денікінцями у київськомуВасиль Блакитний (Елланський). -1920 р. була опублікована його збірка «Удари молота і серця».
Українська революція поставила на чолі літературного процесу поетів — яскравих і різних. Тільки поетичним словом вдавалося найбільш глибоко відобразити різнобарвну і калейдоскопічну дійсність.
Серед прозаїків,— А.Головко, О. Донченко, Іван Ле, Остап Вишня, С.Скляренко.
Бурхливо розвивалося театральне мистецтво.
У березні 1919 р. в Києві відкрився театр ім. Т.Шевченка.
У січні 1920 р. Г. Юра створив у Вінниці театр ім. І.Франка. Йому судилося стати одним з провідних в Україні.
Великий поштовх до розвитку образотворчого мистецтва дала Українська академія мистецтв. Вона була утворена Центральною Радою в грудні 1917 р. Першими академіками стали Михайло Бойчук, Микола Бурачек, Михайло Жук, Василь Кричевський, Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут.
Розвиток живопису в Україні у після революційні роки проходив у боротьбі художніх течій і напрямів
У галузі станкової графіки працювали М.Жук, І.Падалка, В.Заузе.
У живописі найбільш відомими були полотна К.Костанді, Ф.Кричевського, О.Мурашко, М.Самокиша.
У Західній Україні в перші післяреволюційні роки працювали такі художники, як І.Трут, О.Монастирський, І.Курплас.
Художники, які увійшли до "Асоціації революційного мистецтва України", розвиваючи національні традиції, використовували форми візантійського і староукраїнського живопису.
На західноєвропейські зразки орієнтувалися художники, які входили до "Об'єднання сучасних художників України". На Всеукраїнських художніх виставках експонувалися кращі твори О.Шовкуненка (цикл "Одеський суднобудівний завод"), Ф.Кричевського ("Мати", "Довбуш"), В.Коровчинського ("Селяни").
Київський художній інститут став справжнім центром авангардного образотворчого мистецтва. Сюди в цей час повертається Казимир Малевич - основоположник модерністського напряму в живописі, як супрематизм, в якому зображення складалося зі сполучень найпростіших геометричних фігур.
Роки революції і визвольної війни призвели до багатьох втрат у нагромаджуваній віками українській культурній спадщині. Разом з тим культурний процес уперше глибоко увійшов в народну товщу. Нестримний потяг мільйонів людей до кращих зразків загальнолюдської культури був однією з відмітних рис тогочасного життя.