Уривок про виховання дітей в Афінах
ІЗ ХРЕСТОМАТІЇ
ПЛАТОН
ПРОТАГОР
ЗАКОНИ
ДЕРЖАВА
Уривки) ПЛАТОН
Платон (427 – 347 pp. до н. е.) – один із найбільш відомих древньогрецьких філософів. Учень Сократа. Протягом декількох десятиліть займався педагогічною діяльністю в Афінах, де при гімнасії Академія заснував своєрідну школу для всіх бажаючих вивчати філософію.
Платон був ідеологом афінської аристократії, захисником рабовласницького ладу. У двох своїх найбільших творах «Держава» і «Закони» він зобразив утопічну картину ідеальної рабовласницької республіки. У цих працях, як і в багатьох своїх діалогах, вчений виклав струнку систему поглядів на сутність, завдання, зміст, організацію і методику виховання дітей верхівки рабовласницького суспільства, які в майбутньому теж повинні стати керівниками.
Держава, про яку мріяв Платон, повинна була являти собою щось на зразок комуністичної общини: філософи-керівники і воїни-захисники держави живуть за рахунок продуктів праці землеробів і ремісників, у них же самих нема ні приватної власності, ні сім’ї. Вихованням дітей цих каст, що володіють повнотою влади, на думку Платона, повинна займатись держава. Після народження діти передаються в громадські виховні будинки, де вони повинні знаходитися до 7-річного віку під наглядом спеціальних осіб. Головним засобом виховання в цей період є різноманітні ігри, розповіді казок і легенд, музика. З 7 років діти повинні відвідувати школи на зразок афінських. Характер фізичного виховання повинен наближатися до спартанського. Платон – прихильник рівності виховання хлопчиків і дівчаток.
В ідеальній державі Платона молоді люди, що досягли 20 років і виявили нахил до філософії, займаються науками і далі, щоб після 30 років взяти участь в управлінні державою. Решта після 20 років стають воїнами.
Платон в своїх працях детально зупиняється на обґрунтуванні змісту виховання і навчання. При цьому він відштовхується від свого вчення про існування світу вічних, незмінних ідей і світу, в якому ми живемо і який є тільки відображенням світу ідей. У процесі життя людини її душа згадує ті безсмертні ідеї, з якими вона зіштовхувалася до вселення в матеріальну оболонку – тіло людини. У цьому полягає, на думку Платона, сутність пізнання, якому повинно допомагати вивчення різних наук.
Ідеї Платона, його педагогічні погляди мали великий вплив на подальший розвиток педагогіки як науки. Цей вплив простежується майже до XX століття.
У наведених нижче уривках із праць Платона подано зображення афінського виховання і зміст шкільної освіти.
ПРОТАГОР
Уривок про виховання дітей в Афінах
Виховання й навчання починаються з найперших років існування і тривають до кінця життя. Мати й годувальниця, батько і «пестун», як тільки дитина починає розуміти їх, тільки і дбають про її вдосконалення. Вона не може нічого сказати чи зробити без того, щоб вони не вказали, що оце справедливе, а те – несправедливе, що це похвальне, а те – ганебне, що це святе, а те нечестиве, що це роби, а того не роби. І якщо дитина охоче слухається – це добре; якщо ж не слухається, то її виправляють погрозами й ударами, як скривлене дерево. Далі, пізніше, посилають дітей до школи й дуже просять учителів дбати більше про їх доброчесність, ніж про читання й музику, і вчителі чинять відповідно до цього бажання. І тільки хлопчик вивчить літери й почне розуміти написане, подібно до того, як він раніше розумів лише усну мову, вчителі дають йому твори великих поетів, які він і читає в школі. У цих творах – багато повчального, багато розповідається про давніх славетних людей, уславляються й вихваляються їхні подвиги. Все це хлопчик повинен вивчити напам’ять, щоб наслідувати їм і бажати зробитися таким самим, як вони. Цієї мети прагнуть і вчителі музики (гри на лірі), намагаючись зробити своїх учнів стриманішими і вберегти їх від пустощів. Навчивши дитину грати на лірі, вчителі знайомлять її з поемами інших видатних поетів, що є представниками ліричної поезії. Ці твори вони співають під звук інструмента і привчають свої душі до ритму й гармонії, завдяки чому вони навчаються бути більш благородними, гармонійними й ритмічними і більш здатними для слова і діла, бо все життя людське потребує гармонії й ритму. Потім вони посилають їх (дітей) до вчителя гімнастики, щоб таким чином краще пристосувати їхні тіла для мужнього життя і щоб через тілесну кволість у них не виявлялося малодушності під час війни чи в яких-небудь інших випадках. І так роблять ті, які мають кошти, а мають кошти ті, хто багатий, їхні діти раніше за всіх починають свою освіту і закінчують останніми. Коли діти залишають школу, держава примушує їх вивчати закони й жити за тими зразками, що є в законах, а не за власною фантазією. Подібно до того, як, навчаючи письма, вчителі накреслюють паличкою літери, дають хлопчикові дощечку і примушують його вирисовувати їх фігури, – так і держава накреслює закони, що було винаходом доброчесних законодавців давніх часів. Ці закони даються юнакові, щоб керуватися ними в становищі і управителя, і підлеглого. І того, хто порушує закон, карають або притягають до відповідальності, і цього додержуються не тільки в нашій країні, а й у багатьох інших країнах.
ЗАКОНИ