Уривки, що стосуються питань виховання

Про вагітну жінку та годувальницю

Ми встановлюємо такі закони: вагітна жінка повинна гуляти; немовля треба формувати, немовби воно з воску, поки воно гнучке, і сповивати до двох років. Так само і годувальниць ми примусимо законом, під страхом кари, постійно носити немовля в поля, чи до святилищ, чи куди-небудь до родичів доти, доки воно не зможе стояти на ногах. Але й тоді годувальницям треба стерегтись, щоб малі діти не викривили своїх членів при сильному упорі об що-небудь; годувальниці й тоді повинні ще трохи докласти праці й носити їх, поки дитина не дійде трьох років. Вони мають бути по змозі дужі і не бувати однією при дитині.

Дитина повинна невпинно рухатися

І для тіла, і для душі зовсім малих дітей візьмемо за основне начало годування грудьми і рух, що відбувається по змозі протягом усієї ночі й дня. Це корисно всім дітям, а найголовніше – найменшим, щоб вони жили постійно, якщо можливо, немов на морі. До цього треба якнайбільше наближатись і саме так поводитися з новонародженими немовлятами. Впевнитися в цьому можна ще й з того, що саме це засвоїли на досвіді й визнали за корисне годувальниці немовлят і ті жінки, що займаються священним лікуванням людей, які перебувають у корибантичному стані. Справді, коли матері хочуть, щоб заснула дитина, якій не спиться, вони застосовують зовсім не спокій, а навпаки, рух, постійно заколисуючи дитину на руках; вони не мовчать, а щось наспівують і просто-таки немов награють дітям на флейті; подібним способом лікують жінки і вакхічний нестям, застосовуючи той же рух, але з приєднанням ще хореї та музи.

Дитячий садок

Душевний склад трирічної, чотирирічної, п’ятирічної і навіть шестирічної дитини потребує забав. Однак треба уникати розніженості, треба карати дітей, але так, щоб не зачепити їх самолюбства; треба це робити так само, як робиш і щодо рабів, а саме: не треба дозволяти караючим ображати караного, бо це викликає в ньому роздратування, але не можна і розбещувати відсутністю покарань. Отож цілком так само треба чинити і з дітьми вільно-народжених. У дітей цього віку деякі забави виникають якось самі собою; коли діти збираються докупи, вони самі їх винаходять. Усі діти цього віку, тобто з трьох до шести років, нехай збираються у святилищах кожного селища, адже діти всіх жителів селища будуть там вкупі. Годувальниці повинні дбати також і про дітей цього віку, щоб вони були благопристойні, а не розбещені. Над самими ж годувальницями й над усіма цими дитячими садками будуть призначені дванадцять жінок, по одній для кожного такого дитячого садка, щоб стежити там за порядком: їх будуть щороку призначати законоохоронці з числа згаданих годувальниць. Обиратимуть їх жінки, які відають піклуванням про шлюб; серед своїх ровесниць вони виберуть по одній з кожної філи. Поставлена на цю посаду буде відвідувати щодня певне святилище і кожного разу накладати кару, якщо хтось провиниться; раба чи рабиню, іноземця чи іноземку вона каратиме сама за допомогою державних рабів, а громадянина, якщо він заперечує потребу покарання, вона поведе на суд астиномів; коли ж громадянин не заперечує, вона і його карає сама. Після того, як діти досягають шести років, їх відокремлюють відповідно до статі. Хлопчики проводять час із хлопчиками, так само, як дівчатка з дівчатками. Але і ті, й інші повинні почати навчання. Хлопчики йдуть до вчителів верхової їзди, стрільби з лука, з пращі, метання дротиків. Якщо дівчатка згодяться, їх також цього навчають, особливо ж слід їм навчитися користуватися зброєю.

Програма навчання юнацтва

Навчанням треба б скористуватися, так би мовити, подвійно: щодо тіла – гімнастичним мистецтвом, а для розвитку добрих якостей душі – музичним. Гімнастичне мистецтво поділяється на два види: по-перше, танці, по-друге, боротьба. Один вид танців відтворює мову Музи, зберігаючи величність і разом з тим благородство; перший вид надає здоров’я, спритності й краси членам та частинам самого тіла відповідними для кожного з них згинаннями й розгинаннями, при чому ритмічний рух охоплює увесь танець і разом з тим у достатній мірі супроводжує його.