Види і засоби ідентифікації

Відповідно до поставлених цілей ідентифікаційної експертизи товарів ідентифікація поділяється на окремі види: споживчу, асортиментну (видову), якісну (кваліметричну) і товарно-партіонну.

Споживча ідентифікація проводиться з метою встановлення можливостей використання товару відповідно до його функціональних властивостей. Значною мірою це стосується продовольчих товарів.

Товарно-партіонна ідентифікація — один із найбільш складних видів діяльності, у процесі якої встановлюється належність представленої частини товару (об'єднаної проби, середнього зразка, одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії. Труднощі полягають у тому, що в більшості випадків відсутні (або не дуже надійні) критерії для ідентифікації. Дуже важко встановити відповідність, наприклад, двох партій пшеничного хліба з борошна вищого сорту, виробленого одним хлібозаводом, але різними змінами, або партій хліба, виготовлених навіть однією зміною, але з борошна, одержаного від різних постачальників.

Критерії ідентифікації — характеристики товарів, що дозволяють ототожнювати найменування представленого товару з найменуванням, зазначеним на маркуванні або в нормативних, товарно-супровідних документах.

У стандартах, технічних умовах, правилах Системи сертифікації передбачаються три групи показників:

— органолептичні;

— фізико-хімічні;

— мікробіологічні.

Зовнішній вигляд товару — це комплексний показник, який практично включає в себе і форму, і колір, і прозорість, і блиск. Для багатьох товарів серед регламентованих показників якості колір виділяється як самостійний показник (молоко, пиво, чай, кава тощо). Для деяких товарів комплексний показник якості "зовнішній вигляд" доповнюється специфічними показниками. До таких показників можна віднести:

• стан тари (консерви , майонез, молоко);

• стан упаковки або обгортки (цукерки, шоколад, вершкове масло, маргарин);

• свіжість (хлібобулочні вироби, свіжі плоди, овочі);

• стан жиру і сухожилля (м'ясо);

• стан розсолу або заливки (квашені та мариновані плоди і овочі, солона риба, компоти тощо);

• стан і товщина глазурі (заморожена риба, м'ясо);

• однорідність розміру (плоди, овочі);

• сипучість (цукор, борошно, крохмаль).

Як критерії ідентифікації повинні бути обрані показники, що відповідають таким вимогам:

• типовість для конкретного виду, найменування однорідної групи продукції;

• об'єктивність і порівняння;

• перевірюваність;

• складність фальсифікації.

4. Способи і методи ідентифікації

Спосіб — це дія або система дій, що використовуються при виконанні будь-якої роботи.

Метод — це система правил і прийомів, що використовуються при вивченні явищ природи, суспільства, мислення.

При ідентифікації об'єктів частіше за все використовуються такі способи:

• унікальних найменувань;

• цифрових номерів;

• штрихового кодування;

• умовних позначок;

• класифікаційний;

• посилальний;

• описовий;

• описово-посилальний.

Ідентифікацію товарів проводять на основі визначення показників такими ж методами, які використовуються і в товарознавчій практиці — органолептичними, інструментальними та експертними.

Органолептичний метод визначення показників якості — це метод визначення показників якості товару на основі аналізу сприйняття органів чуття людини.

На рис. 3.4 наведена класифікація органолептичних показників, що визначаються відповідними органами чуття.

Показники якості, що сприймаються за допомогою зору:

• зовнішній вигляд — загальне зорове відчуття, що викликає товар у споживача;

• форма — геометрична конфігурація товару;

• колір — враження, викликане світловим імпульсом, що визначається домінуючою довжиною та інтенсивністю світлової хвилі;

• блиск — здатність товару відбивати велику частину променів, які падають на його поверхню, і залежить від того, наскільки ця поверхня гладенька;

• прозорість — властивість рідких товарів пропускати світловий потік через шар певної товщини.

Показники якості, що визначаються за допомогою глибокого дотику:

• консистенція — властивість товару, що обумовлена його структурою і визначається ступенем деформації цієї структури під впливом зовнішніх сил;

• щільність — здатність товару протистояти натиску;

• еластичність — здатність товару відновлювати свою початкову форму після припинення зовнішнього впливу (якщо цей вплив не перевищив критичну величину).

Показники якості, що визначаються за допомогою органу нюху:

• запах — враження, що виникає при дії на рецептори нюху пахучих речовин. Він може бути приємним і неприємним, бажаним і небажаним;

• аромат — приємний запах, що формується у процесі природного формування продукту (фруктовий, квітковий, молока, риби);

• букет — приємний запах, який формується унаслідок складних процесів дозрівання, що відбуваються при виробництві деяких товарів (букет чаю, вина, сиру, оселедців);

Показники якості, що визначаються у порожнині рота:

• соковитість — враження, яке відтворюється соками продукту при його розжовуванні;

• ніжність — умовний термін, що може характеризувати ступінь опору, який чинить продукт підчас розжовування;

• волокнистість — враження, що виникає при розжовуванні продукту, багатого волокнами, як рослинного, так і тваринного походження;

• смак — відчуття, що виникає при дії смакових речовин на рецептори смаку;

• терпкість — специфічне відчуття, що викликається внаслідок неглибокої денатурації білків слизової оболонки рота під впливом деяких органічних речовин (дубильних речовини, протопектину);

• флевор, або смаковитість — комплексне відчуття, що виникає внаслідок розподілу продукту в порожнині рота під впливом смакових, пахучих речовин і дотику.

Показники, що визначаються за допомогою слуху:

• хрускіт — відчуття, що виникає при розжовуванні продуктів, які мають кристалічну структуру (цукор, мінеральні домішки) або певну твердість (фрукти, овочі, шоколад).

Інструментальні методи визначення показників якості — це методи визначення значень показників якості товару за допомогою спеціальної апаратури, реактивів, посуду та іншого допоміжного приладдя.