Список використаної літератури. Визначення суті міжнародних валютних відносин
Визначення суті міжнародних валютних відносин
Міжнародні валютні відносини — сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.
Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві.
Двома основними формами валютної системи є національна і світова. Виділяють також регіональну валютну систему. Світова та регіональна валютні системи є формами організації міжнародних валютних відносин.
Національна валютна система. Історично першими виникли національні валютні системи. Вони є невід'ємною частиною валютних відносин окремих країн, закріплених у національному валютному законодавстві. У ньому передбачено порядок ввезення, вивезення, переказів і пересилання за кордон та з-за кордону національної та іноземної валют й інших валютних цінностей (платіжних документів в іноземній валюті, цінних паперів тощо).
Валютне законодавство охоплює валютні операції, пов'язані з рухом капіталів, із зовнішньою торгівлею, кредитуванням, міжнародним туризмом та ін.
Міжнародні валютні відносини – являють собою систему відносин,
що виникають з приводу проведення різноманітних обмінних операцій з
грошима різних країн, здійснюваних з метою міжнародних розрахунків за
продукцію.
Саме валюта – як грошова одиниця оремих країн, виступає у вигляді
об”єкту даних відносин. Під іноземною валютою розуміють – грошові знаки
іноземних держав, а також кредитні засоби обігу і платежу виражених в
іноземних грошових одиницях(векселях, чеках), які використовуються в
міжнародних розрахунках.
При проведенні валютних операцій укладають валютні угоди, котрі
являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші
іншої.
Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої в
грошовій одиниці іншої країни.
Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що
встановлюється законодавчо. Валютні паритети знаходяться в основі
валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів.
Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют у
відповідності з діючими законодавчими нормами і практикою.
Конвертованість валюти – це здатність валюти обмінюватись на інші
валюти:
а)вільноконвертовані валюти – це валюти,які вільно і необмежено
обмінюються на інші валюти.
б)частковоконвертовані валюти – це валюти, які обмінюються на деякі інші
валюти.
в)неконвертовані валюти – це валюти, які діють у межах однієї країни і
не обмінюються на інші валюти.
У межах поняття конвертованості валют лежать поняття:
Резервна валюта – це валюта,яка використовується для обслуговування
міжнародних розрахунків при зовнішньоторговельних операціях, іноземних
інвестиціях і при визначенні світових цін. Роль резервних валют
виконують: долар США, фунт стерлінгів, німецька марка, швейцарський
франк, японська єна.
Формою існування валютного курсу є валютний режим. Фіксований режим
– передбачає здійснення обміну однієї валюти на іншу на основі чітко
визначеного валютного паритету.
Плаваючий режим – передбачає обмін однієї валюти на іншу в залежності
від попиту та пропозиції.
Світова валютна система.
Валютна система- інституційно-правова форма організації валютних відносин. Розрізняють національні, світову та регіональні валютні системи.
Національна валютна система - інституційно-правова форма організації валютних відносин країни.Національна валютна система підпорядкована валютному законодавству країни.
Структура національної валютної системи:
- національна валютна одиниця;
- паритет валюти та механізм формування валютного курсу;
- умови конвертованості валюти;
- існування чи відсутність валютних обмежень;
- склад офіційних золотовалютних резервів;
- порядок міжнародних розрахунків;
- організація валютного ринку країни та ринку золота;
- державні установи, що здійснюють валютне регулювання.
Світова (міжнародна) валютна система- це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами.
Елементи світової валютної системи:
- система валют і валютних цінностей;
- механізм валютних паритетів та курсів;
- умови взаємної конвертованості валют;
- обсяги валютних обмежень;
- форми міжнародних розрахунків;
- режим міжнародних валютних ринків та ринків золота;
- міждержавні валютно-кредитні організації та відповідні системи норм та регламентацій у сфері міжнародних розрахунків.
Золотовалютні резерви - запаси резервних активів, які можуть використовуватися для здійснення міжнародних розрахунків країни, виплат за борговими зобов'язаннями як перед урядовими установами, так і комерційними та фінансовими структурами інших держав та міжнародних фінансових організацій. Вони перебувають у власності та розпорядженні державних фінансових установ, до яких належать центральні банки, міністерства фінансів (казначейства), валютні управління, стабілізаційні валютні фонди.
Світова валютна система – це організаційна форма грошово-кредитних
відносин у міжнародному обігу, яка склалася на основі розвитку світового
ринку, закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін
результатами діяльності національних господарств.
1.Перша світова валютна система - Паризька (1867р)склалася ще в 19
столітті - у вигляді “золотого стандарту” – при якому міжнародними
вигляді “золотого стандарту” – при якому міжнароднимигрошима було золото, не існувало ніяких угод, що регулювали би валютнівідносини.2.На Генуезькій конференції в 1922році – було укладено міжнародну угоду,яка документально оформила світову валютну систему, ввівши“золотодевізний стандарт”- який передбачав обмін провідних валют світуна золото за фіксованими співвідношеннями. Проіснувала ця система дороків “великої депресії” (1930роки).3.У місті Бреттон-Вудс(США) 1944рік – були узгодженні основні принципивалютно-фінансового устрою, відомого як Бреттон-Вудська валютна система– при якій була введена взаємна оборотність валют основнихкапіталістичних країн, поряд із золотом як світові резервні тарозрахункові валюти використовується долар США (в основному) та фунтстерлінгів Великобританія (менше).4.Четверта валютна система вступила в дію з квітня 1978 року і отрималаназву Ямайська валютна система, яка була прийнята на Ямайці в містіКінгстоун. Особливістю її – переважаюче становище долара США насвітовому ринку; ця світова валютна система грунтується не на золоті, ана обігу паперових і кредитних грошей. У Європі створено регіональну валютну систему – Європейську валютнусистему, яка була створена країнами – членами Європейськоїспівдружності, щоб протистояти гегемонії долара США у світовій валютнийсистемі, а також для забезпечення чіткого співвідношення курсівнаціональних валют країн ЄС для підтримки інтеграційних процесів.Механізм дії Європейської валютної системи включає три основні елементи:1.Європейська валлютна одиниця – ЄВРО.2.Режим сумісного коливання валютних курсів.3.Європейський фонд валютного співробітництва. 3.Валютні ринки світу. Найповніші дані про валютні ринки має Банк міжнародних розрахунків. За його методологією центральні банки країн, де розташовані центри по купівлі-продажу іноземної валюти, надають інформацію про ту чи інші операції на валютному ринку. Валютні ринки - становлять собою офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту по курсу, що складається на основі попиту і пропозиції.Валютні ринки виникли в XIX столітті і в наш час поділяються на такі види: національні, регіональні, світовий. Національні валютні ринки становлять собою відносини між суб'єктами господарської діяльності з приводу купівлі-продажу окремих іноземних валют, які конвертуються в даній країні. Регіональні валютні ринки становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу іноземних валют, які діють в регіоні наприклад, на Європейському валютному ринку здійснювалася купівля-продаж екю (а тепер - євро країнами ЄС з метою використання у взаємних розрахунках).
Світовий валютний ринок становить собою сукупність відносин, що здійснюються в світових фінансових центрах з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. На сьогодні світовими центрами по торгівлі валютою і платіжними документами є Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн. За обсягом валютних операцій найбільшими світовими валютними центрами є Лондон, де в кінці 90-х років XX століття щодня здійснювалися операції на суму майже 190 млрд. доларів, Нью-Йорк- майже 130 млрд. доларів, Токіо - понад 115 млрд. доларів, Цюріх - понад 50 млрд. доларів.
Найбільш активно здійснюється торгівля такими парами валют: долар - марка, долар - ієна, долар - фунт, долар - швейцарський франк, долар - канадський долар, французький франк - марка, долар - ліра, марка - ієна, марка - фунт. Причому на торгівлю між доларом і маркою та доларом і ієною припадає половина обороту світової торгівлі валютою.
Якщо розглядати валюти як специфічний товар, то вони, як і будь-який товар, мають ціну. Ціну валюти неможливо визначити в тій же валюті. її визначають в інших валютах: гривні - в доларах, долара - в марках і т. ін. Ціна однієї валюти, виражена в валютах інших країн, називається валютним (обмінним) курсом. Валютний ринок – це система соціально-економічних та організаційнихвідносин купівлі- продажу різних іноземних валют і платіжних документівв іноземних валютах. Валютні ринки забезпечують міжнародні розрахунки по зовнішнійторгівлі, туризму, послугам, приватним переказам, руху капіталів. Найбільші міжнародні валютні ринки діють у: Лондоні, Франкфурті- наМайні, Парижі, Нью-Йорку, Токіо, гонконзі, Сингапурі, Бахрейні. Валютні ринки запезпечують своєчасне здійснення міжнароднихрозрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікацію валютнихрезервів, валютну інтервенцію, одержання спекулятивного прибуткуучасниками угод у вигляді різниці курсів валют. Інституціями валютних ринків є: великі банки і фінансові компанії,спеціалізовані брокерські фірми, які здійснюють валютні операції. Світовий ринок золота. Світовий ринок золота – це система відносин купівлі-продажу золота ісукупність центрів, де здійснюються купівельно-продажні операції іззолотом для промислових цілей, придбання необхідної іноземної валюти,приватного нагромадження, спекуляції. Суб”єктами світового ринку золота виступають комерційні банки,фірми, приватні особи, виконавчі валютні органи. У світі функціонує понад 40 міжнародних ринків золота. Найбільші зних знаходяться в Лондоні і Цюриху. В залежності від режиму торгівлі,ся в Лондоні і Цюриху. В залежності від режиму торгівлі,який встановлює держава, розрізняють такі ринки золота:1.Вільні міжнародні- Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубаї.2.Вільні місцеві- Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро.3.Конрольовані місцеві- Афіни, Каїр.4.”Чорні ринки”- Бомбей, Тайбей. На ринках Лондона та Цюриха реалізується золото ПАР – головноїзолотодобувної країни світу.Майже половина проданого тут металунадходить для подальшого перепродажу на інші ринки золота. Лондонськийринок монополізований п”ятьма фірмами(членами золотого ринку) яківиступають посередниками між продавцями та покупцями золота. Представники цих фірм двічі на день збираються разом для встановленняціни золота в доларах США – ця процедура називається фіксінг. В Цюрихуугоди із золотом здійснюються трьома швейцарськими “гросбанками”. 4.Міжнародні валютні розрахунки. Міжнародні розрахунки – являють собою систему регулювання платежівза грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями,громадянами різних країн. Міжнародні валютні розрахунки здійснюються восновному через банки. Форми міжнародних розрахунків: 100% аванс(авансові платежі, передоплата) –дуже рідкісне явище унормальних міжнародних відносинах. Акредитивні розрахунки – це доручення банку(клієнтом якого є імпортер)одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичнійособі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив – це платіжний документ за яким банк дає розпорядження іншомубанку за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар або виплатити пред”явникуакредитива визначену суму грошей. Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу ішвидке його отримання, захищаючи експортера від валютних і політичнихризиків. Інкасо – це банківська операція, коли банк за дорученням свого клієнта іна основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця зподальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Для експортеравсе-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції допевної міри гарантують до того моменту, як імпортер отримає товар. Розрахунки при відкритому рахунку – це форма розрахунків, при якійвідсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресупокупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленоготерміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Відкритийрахунок використовують при розрахунках між: фірмами пов”язанимитрадиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями таїхніми закордонними філіями приекспортному постачанні. Розрахунки з використанням векселів і чеків – застосовують розрахункичеками і переказними векселями. Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошовихзобов”язань, надходжень і платежів між країнами за певний проміжок часу.До балансів міжнародних розрахунків відносять: А) Платіжний баланс– який включає в себе три основні розділи:ючає в себе три основні розділи:1. торговельний баланс – це різниця вартості експорту і імпорту, або такзваний чистий експорт.2. баланс послуг та некомерційних платежів(“невидимі операції”) – включаєплатежі та надходження від транспорту, страхування, зв”язку, туризму,споживчі перекази грошових коштів(зарплата, спадщина, пенсії).3. баланс руху капіталів та кредитів – показує надходження закордоннихінвестицій та позик , а також надання крадитів та здійсненнякапіталовкладень в інших країнах. Б) Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог та зобов”язань країнипо відношенню до інших країн на певну дату(наприклад: на початок року).1. Відмінність платіжного балансу від розрахункового полягає в тому, щовін характеризується фактичними надходженнями, а розрахунковий – обсягомвимог та зобов”язань. В) Баланс міжнародної заборгованості країни – це сума боргових тамайнових зобов”язань країни іноземним кредиторам, яку необхідно сплатитив установлений термін з виплатою відсотків.
Список використаної літератури
1.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута”
ст.47--64
2.А.А.Мазаракі Є.М.Воронова “Міжнародні валютно-фінансові та
валютно-кредитні відносини” Конспект лекцій Київ 1995
3. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: Навчальний посібник./В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – 302 с.
4. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 5-те видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2008. – 582 с.
5. Міжнародні фінанси: навч. посібник. – О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.
6. Соломінко К.С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – 382с.