ТЕМА 2. ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ

Основна функція економіки – створення благ, необхідних для задоволення потреб і умов життєдіяльності людей.

Основними питаннями економіки в умовах обмеженості економічних ресурсів, виробничих можливостей і безмежності потреб є: що? як? для кого?

Задоволення потреб - внутрішній спонукальний мотив суспільного виробництва в межах певної економічної системи. Потреба– об’єктивна необхідність людини в будь-чому, яка підтвердженаплатоспроможним попитом.

 


Класифікація потреб людей за А. Маслоу:

1) Фізіологічні потреби (фундамент):потреби в предметах першої необхідності для виживання людини (їх інтенсивність за умови незадоволення витісняє всі інші потреби).

2) Потреби у безпеці та надійності пов’язані з бажанням і прагненням людини жити в безпеці, без страху та без болі (суб’єктивні оцінки).

3) Потреби в соціальному спілкуванні та любові (потреби в соціалізації) - потреби у взаєминах, сім’ї, любові, повазі та дружньому спілкуванні, захисті від агресії.

4) Потреби в самоповазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні, впевненості.

5) Потреби в самоактуалізації — потреби в самовиявленні, самореалізації власних здібностей.

 

Суспільне виробництво – це організований процес перетворення ресурсів природи у блага, що безпосередньо чи опосередковано задовольняють потреби людей, їх існування та розвиток. Ознаки суспільного виробництва: 1) суспільний характер; 2) наявність виробничих відносин між суб’єктами; 3) безперервний характер (постійне повторення та відновлення); 4) приналежність до певної соціально-економічної системи. Структура суспільного виробництва:

 

Виробництво – вплив на ресурси з метою створення благ. Розподіл – вирішення питання, кому будуть належати результати праці; включає розподіл засобів виробництва, трудових ресурсів, предметів споживання. Обмін – взаємне обмінювання одних продуктів праці на інші, а саме: 1) діяльністю і здібностями; 2) засобами виробництва; 3) предметами споживання. Споживання – використання створених благ, що визначає мету виробництва і його структуру. Споживання особисте (матеріальне, нематеріальне) та суспільне (виробниче, невиробниче). Відтворення – повторення процесу суспільного виробництва. Відтворення може бути простим (повторення в попередніх масштабах) і розширеним(повторення із зростанням масштабів)
Крива виробничих можливостей - це оптимальна сукупність можливих варіантів використання наявних ресурсів суспільства. Крива виробничих можливостей показує виробничі альтернативи залежно від взаємного перерозподілу продукту А та В. Координати – можливі набори продуктів, отримані від використання наявних ресурсів. Вона власне крива, так як будь-який інший набір означатиме або недовикористання ресурсів, або принципову неможливість його досягнення при даних ресурсах. · Кожна точка кривої, наприклад, точки А і В – деякий максимальний обсяг виробництва для будь-яких двох видів благ. · Чим вищий випуск продукту А, тим від більшої кількості продукту В треба відмовитися для отримання певного приросту виробництва продукту А. · Точки М і N, які знаходяться вище кривої виробничих можливостей ефективні, бажані, але недосяжні через обмеженість ресурсів та за даної технології.

Фактори виробництва –необхідні ресурси для забезпечення процесу виробництва товарів і послуг.

 

 

Формули для розв’язування задач Диференціальна рента – це різниця між суспільною (найгіршою) та індивідуальними (кожної ділянки) цінами одиниці продукції. де, Р од. прод. – ціна одиниці продукції; ТС – загальні витрати, AR – планований прибуток, Q – кількість виробленої продукції. Ціна землі з урахуванням банківського відсотка: де, Nбанк.% – норма банківського процента. Число оборотів капіталу на рік: де, К викор. – сума, яку обслугував авансований капітал за рік, К аванс. – величини авансованого капіталу. Валовий прибуток банку: , де ARбал.банк. – валовий прибуток банку; - сума відсотків, стягнутих з позичальника; - сума відсотків, сплачених вкладникам. Норма банківського процента: , де Nбанк.% – норма банківського процента; АR – валовий прибуток банку; С банк. – витрати танку по веденню банківської справи; К вл. – величина власного капіталу банку.

 

 


Основу суспільних відносин складають відносини власності.

Власність як економічна категорія це – відносини між людьми стосовно привласнення засобів виробництва та створених благ.

Власність як юридична категорія це – майнові відносини, свідомі взаємозв’язки юридичних та фізичних осіб стосовно привласнення благ, закріплених правами власності.

Форма власності – стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва. Форми власності відрізняються за суб’єктами та об’єктами власності.

Види власності в Україні Форми власності за Господарським кодексом України
Індивіду- альна Особиста власність
Власність приватного господарства
Власність фермерського та особистого підсобного господарства
Приватна власність
Колективна Власність орендного підприємства
Власність колективного підприємства
Власність кооперативу
Власність акціонерного товариства
Власність господарських асоціацій (об'єднань)
Власність громадських організації
Власність релігійних організацій
Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав
Дер-жавна Власність державних комерційних підприємств
Казена власність
Комунальна власність

Система – упорядкована множина компонентів, які знаходяться у взаємозв’язку, залежності та взаємодії один з одним.

Економічна система – упорядкована система зв’язків, між виробниками та споживачами благ.

Основні цілі економічної системи:

- формування та забезпечення працездатності економіки;

- координація всіх видів економічної діяльності;

- реалізація соціальних цілей.

В економічній науці співіснує декілька підходів до класифікації економічних систем.