Початок четвертого періоду олімпійського руху сучасності
Періодизація Ігор
За сторічну історію Олімпіад спорт пройшов складний шлях розвитку і не одразу набув популярність і присутні йому зараз риси і масштаби. Тому історія ОІ сучасності потребує певної періодизації. Існує багато різних підходів до цього питання - пов’язувати періоди з терміном діяльності президентів МОК (Л.Кун, 1982), з роллю ОР у житті світової спільноти, його вплив і авторитет (Л.Б.Суник,1983), пов’язувати з трьома історичними періодами теперішнього століття (В.В.Столбов,1989).
Необхідно враховувати сукупність всіх факторів політичного, економічного і спортивного характеру, які здійснювали принциповий вплив на розвиток ОР на конкретному історичному етапі. Пропонуються наступні періоди Ігор Олімпіади:
- перший етап – Ігри І-У Олімпіад (1896 – 1912 р.р.);
- другий етап – Ігри УІІ-ХІУ Олімпіад (1920 – 1948 р.р.);
- третій етап – Ігри ХУ – ХХІУ Олімпіад (1952-1988 р.р.);
- четвертий етап – ХХУ і наступні (з 1992 р.)
Ігри Олімпіад
І 1896 Афіни, Греція 311 311 13 44
ІІ 1900 Париж, Франція 1319 11 1330 21 83
ІІІ 1904 Сент-Луіс,США 617 8 625 12 89
ІУ 1908 Лондон, Англія 1998 36 2034 22 111
У 1912 Стокгольм, Швеція 2484 57 2541 28 101
УІІ 1920 Антверпен, Бельгія 2543 63 2606 29 156
УІІІ 1924 Париж, Франція 2856 136 3092 44 126
ІХ 1928 Амстердам, Голандія 2724 290 3014 46 110
Х 1932 Лос-Анджелес, США 921 127 1084 37 117
ХІ 1936 Берлін, Германія 3738 328 4066 49 130
ХІУ 1948 Лондон, Англія 3714 385 4099 59 138
ХУ 1952 Хельсінки,Фінляндія 4407 518 4925 69 149
ХУІ 1956 Мельбурн, Австралія 2813 371 3184 68 163
ХУІІ 1960 Рим, Італія 4738 610 5348 84 152
ХУІІІ 1964 Токіо, Японія 4457 683 5140 94 163
ХІХ 1968 Мехіко, Мексіка 4750 781 5531 112 172
ХХ 1972 Мюнхен, ФРГ 6077 1070 7147 121 195
ХХІ 1976 Монреаль, Канада 4915 1274 6189 88 198
ХХІІ 1980 Москва, СРСР 4311 1192 5503 81 203
ХХІІІ 1984 Лос-Анджелес, США 5458 1620 7088 141 221
ХХІУ 1988 Сеул, Респ. Корея 6983 2438 9421 160 237
ХХУ 1992 Барселона, Іспанія 7555 3008 10563 172 257
ХХУІ 1996 Атланта, США
Ігри першої Олімпіади
Рішення Паризького конгресу (1894 р.) про проведення Ігор І Олімпіади сучасності у 1896 році в Афінах було позитивно сприйнято більшістю населення Греції. Але уряд Греції не мали змоги і бажання проводити великі витрати на підготовку місць змагань і проведення такого великого свята.
П. Де Кубертен був вимушений шукати інших місць для проведення Ігор, але його прохання відхилила угорська влада , де він хотів провести таке свято. Тому він почав шукати інші шляхи вирішення цієї проблеми. Він запропонував розраховувати на приватних осіб, які могли б пожертвувати кошти на проведення таких змагань. Цю точку зору підтримав грецький кронпринц Константин, який створив спеціальну комісію сприяння а також звернувся до народу Греції із закликом до пожертвування грошей у фонд підготовки Олімпіади.
На зібрані гроші були відновлені олімпійський стадіон, побудовані велодром і тир. В центрі міста розмістили тенісні корти, павільйони з елінгами і роздягальнями для спортсменів – веслувальників.
НОК Греції за один рік підготував місця для змагань. 6 квітня 1896 року король Греції у присутності 80 тисяч глядачів оголосив Ігри І Олімпіади відкритими. Таким чином християнський монарх відмінив указ імператора Феодосія, яким той 1500 років тому назад заборонив цей ненависний пережиток язичників.
В ОІ прийняли участь представники 13 країн, які змагались у 9 видах спорту. Головною подією ОІ рахувався марафонський біг, першим переможцем якого став грек С.Луіс , який пробіг дистанцію 40 км за 2 години 58 хвилин 50 сек.
Нагороджували переможців у день закриття ОІ – 15 квітня 1896 р. Нагородами служили вітки оливи, привезені з Олімпії, дипломи, виготовлені грецьким художником, а також срібні медалі , виготовлені гравером Шапленом.
Про роль І ОІ Кубертен писав так: "результат ОІ є подвійним - спортивним і політичним. Якщо усвідомити той вплив, який можуть здійснити заняття фізичною культурою і спортом на майбутнє держави і на духовні сили нації в цілому, виникає питання: а чи не почалась для Греції у 1896 році нова ера її розвитку?… Сучасний спорт потребує об’єднання й очищення … в кожній країні існують свої правила, неможливо прийти до загальної думки з питання про те, хто є аматором , а хто професіоналом … Я переконаний, що мій почин зможе стати фактором зміцнення миру у всьому світі…"
Ігри І Олімпіади переконливо довели гуманістичну й пацифістську направленість олімпійського руху.
Після успішного проведення І ОІ МОК вирішив надати Іграм дійсно інтернаціональний характер і проводити їх почергово в різних країнах і на різних континентах, хоча Греція розраховувала, що ОІ будуть проводитись весь час на їх території.
Ігри І Олімпіади (Афіни, 6-15 квітня 1896 р.)
Приймало участь 311 спортсменів з 13 країн (Австралія, Австро-Угорщина, Болгарія, Великобританія, Германія, Греція, Данія, США, Франція, Чілі, Швейцарія).
Програма ОІ включала 9 видів спорту – боротьба класична, велоспорт, гімнастика, легка атлетика, плавання, стрільба кульова, теніс, важка атлетика, фехтування, в яких розігрувались 43 комплекти нагород.
Першим олімпійським чемпіоном сучасності став американський спортсмен ДЖЕЙМС КОННОЛІ, який виборов золоту медаль у потрійному стрибку (13м71см).
Національним героєм Греції став переможець у марафонському бігу СПИРИДОН ЛУІС. Крім олімпійських нагород і слави переможця чекали наступні призи: золотий кубок, заснований французьким академіком Мішелєм Бріалєм, який настояв на включенні марафонського бігу у програму ОІ, бочка вина, талон на безкоштовне харчування на протязі року, безкоштовний пошив одягу і користування послугами перукаря на протязі всього життя, 10 центнерів шоколаду, 10 корів і 30 баранів.
Француз Поль Массон на треку виборов три золоті медалі на різних дистанціях.
У змаганнях з боротьби не було поділення на вагові категорії. Тому дуже почесна перемога німця Карла Шумана, який був самим легким з учасників. Крім того він отримав перемоги ще у трьох видах гімнастики – опорному стрибку і командних змаганнях на брусах і перекладині.
Найбільшу кількість медалей вибороли грецькі спортсмени (10+19+17), США – 19 (11+7+1), Германії – 14 (?=%="). Без нагород залишились спортсмени Болгарії, Чилі, Швеції.
Вже на перших Іграх сучасності прийшлося зустрітися з інтенсивним використанням ОС у політичних цілях. Засоби масової інформації Греції активно прославляли свою країну, представляючи її як частину західної цивілізації.
Не все на перших ОІ було добре (приїхали тільки 13 команд з 34, які мали запрошення, не всі найсильніші спортсмени приїхали), але вони дозволили досягнути головного – відродити й показати життєвість олімпійської ідеї.
1. Загальна характеристика першого періоду Ігор Олімпіад (1896-1912)
Перший період характеризується відносно невеликою популярністю міжнародного Олімпійського руху і ОІ Ідея їх проведення кожні 4 роки з труднощами пробивала собі дорогу. Не випадково МОК приурочував ОІ до Всесвітніх промислових виставок у 1900 році в Парижі і у 1904 році у Сент-Луїсі. Наприклад з 625 учасників ігор у Сент-Луїсі тільки 92 спортсмени представляли 11 країн світу, решта – представники США.
Невдале проведення ОІ у Парижі і Сент-Луїсі викликали гостру критику міжнародної спортивної спільноти і нагадало ідею проведення ОІ у Греції. Кубертен запропонував провести проміжні ігри у 1906 році , щоби надати стимул розвитку ОР. Такі ігри були проведені в Афінах 22 квітня – 2 травня 1906 року і залучили до участі 884 спортсменів (7 жінок) із 20 країн, що було значно більше , ніж у Сент-Луїсі. Однак у подальшому такі ігри не проводились.
Ні участь жінок в Іграх, ні проведення у цей період 14 сесій і 3 конгресів МОК, ні грунтовні статті Кубертена не змогли компенсувати недостатньо привабливу концепцію організації ОІ, програма яких була розтягнута на декілька тижнів. Принцип єдності часу і дії античних ОІ не виконувався. У багатьох видах спорту були відсутніми єдині міжнародні правила змагань. До того ж епоха, яка уходила у минуле, була дуже заражена націоналізмом і несла з собою політичну напругу.
Прикладом цього можуть служити події ОІ 1912 року у Стокгольмі. Не дивлячись на напружену в Європі обстановку , в ОІ прийняло участь 2541 спортсменів (57 жінок) з 28 країн. Були високі спортивні результати. У 20 видах л/а були встановлені олімпійські рекорди. Американець Джим Торпа переміг у л/а п’ятиборстві і десятиборстві, але потім у 1913 році в нього відібрали золоті медалі за ніби-то порушення статусу спортсмена-любителя.
Ця та інші історії того часу примусили керівників МОК замислитись над кодексом честі спортсменів. З’являються доповнення й пропозиції з покращання ОІ, виникає ідея розробки Олімпійської клятви.
В цілому цей період розвитку ОР зіграв велику роль у розвитку міжнародного спорту у різних країнах світу, підвищенню авторитету спорту як важливої сфери суспільної діяльності, розвитку масового спорту і фізичного виховання населення.
Під впливом ОР почали створюватись різні міжнародні об’єднання і національні організації, метою яких був розвиток спорту. У ці роки були створені Міжнародна аматорська легкоатлетична федерація (ІААФ) – 1912 р., Міжнародна аматорська федерація плавання (ФІНА) – 1908 р., Міжнародна федерація футбольних асоціацій (ФІФА) – 1904 р., Міжнародна аматорська федерація боротьби (ФІЛА) – 1912 р. та ін.
У ці роки для О. Видів спорту були розроблені правила змагань, введена реєстрація світових рекордів і спортивних досягнень, уніфіковані вимоги до спортивних споруд. Проведення ОІ, крупних міжнародних спортивних змагань стимулювали розвиток матеріальної бази спорту у різних країнах світу – будівництво стадіонів, гімнастичних залів, басейнів, стрілецьких тирів та інших споруд.
В цей час почала інтенсивно розвиватись система підготовки спортсменів. Досвід підготовки кращих спортсменів ставав відомим у багатьох країнах, що сприяло вдосконаленню спортивної техніки, підвищенню ефективності фізичної і тактичної підготовки.
ОС уже в роки першого періоду свого становлення перетворювався в арену співробітництва спортсменів, спеціалістів і любителів спорту у різних країнах. Завдяки розвитку ОС почав проявлятися взаємний інтерес спортсменів, налагоджувалось співробітництво не тільки у сфері спорту, але й в інших галузях суспільної діяльності - культурі, науки та ін.
Ігри другої Олімпіади проходили у Парижі (20 травня – 28 жовтня 1900 р.) одночасно з функціонуванням Всесвітньої виставки, яка повністю загородила Олімпіаду , зробивши її другорядним придатком.
Організатори виставки – урядові чиновники – не надали оргкомітету Олімпіади ніякої допомоги. Не зрозуміло , чому навіть П.де Кубертен був практично усунутий від проведення ОІ.
У змаганнях прийняло участь 1330 спортсменів з 21 країни (у тому числі 11 жінок).
Змагання проводились по самим екзотичним виду спорту, починаючі з польотів на повітряних кулях і закінчуючи спасінням життя.
Офіційно підсумки змагань не проводились, а переможці отримували нагороди через рік по почті, тому що свята закриття ОІ не було. Крім того , змагання були розтягнуті на довгий строк – п’ять місяців.
Однак, не дивлячись на весь хаос, який супроводжував ОІ, вони переконливо показали не тільки життєвість ОР, але й інтенсивний розвиток спорту у світі (поява жінок на змаганнях, збільшилась кількість країн-учасниць). Ніхто з переможців І Олімпіади не зміг повторити свій успіх у Парижі. У програму ОІ були введені нові види спорту, які у подальшому стали дуже популярними – академічна гребля, футбол, кінний і парусний спорт, метання молоту та інші.
Бівльше за всіх нагород отримали французи – 26+36+33, спортсмени США – 20+15+16, Великобританії – 17+8+12.
З особистих результатів слід відмітити американських легкоатлетів А.Кренцлейна – 4 золоті медалі у бігу на 60м, 110 м з бар’єрами, 200 м з бар’єрами, стрибок у довжину (7м18см),а також Р.Ерві – у стрибках з місця у висоту, довжину і потрійним. Ф.Джервіс показав результат на 100м – 10,8 с, який протримався рекордом до 1924 року. І.Бекстер виборов змагання у висоту –190см і з жердиною –330см.
Ігри ІІІ Олімпіади проводились у Сент-Луісі (США) з 1 липня по 23 листопада 1904 року.
МОК не зробив належних висновків з Паризької олімпіади і дозволив проводити наступну під час проведення всесвітньої (чергової) промислової виставки. Тому ОІ стали знову придатком цієї виставки. Не було ні урочистого відкриття ні закриття ОІ. Із-за високої ціни проїзду не прибули на змагання багато провідних спортсменів європейських країн. Не був присутнім і Кубертен. МОК представляли всього три чоловіка.
У змаганнях з 10 видів спорту прийняло участь всього 625 спортсменів – представників 12 країн (8 жінок), з яких 533 – спортсмени США. Це були "домашні" американські ОІ.
Офіційно були розіграні 89 комплектів медалей , з яких 70+75+64 вибороли американці. На другому місці Куба – 5+2+3, на третьому Германія – 4+4+5.
Темною плямою ІІІ ОІ була спроба організаторів провести "антропологічні дні" – змагання "кольорових" спортсменів – негрів, індійців та ін.
Ці ОІ були проведені ще на більш гіршому рівні ніж у Парижі. Але можна відмітити і деякі спортивні результати. А.Хан (США) виборов три золоті медалі – 60, 100 і 200м, причому на 200-метрівці установив рекорд (21,6 с), який протримався 28 років (до 1932 року). Повторив своє досягнення у стрибках з місця Р.Ерві. Німець Антон Хейда, який жив і виступав за команду США, виборов 5 золотих і срібну медаль у змаганнях з гімнастики. (Скандал з марафонцем Ф.Лоренцем, якого підвіз друг на машині і він отримав золоту медаль).
Ігри ІУ Олімпіади проходили у Лондоні з 27 квітня по 31 жовтня 1908 року, хоча спочатку право проведення ОІ було надано Риму. Але у 1906 році італійці відмовились проводити ігри посилаючись на труднощі з будівництвом спортивних споруд.
Лондон дав згоду на проведення ОІ і за короткий термін побудував стадіон, велотрек, басейн, зал для боротьби.
Ігри пройшли на високому рівні і у всіх відношеннях перевершили усі попередні.
Приймали участь рекордна кількість спортсменів – 2034 ( у тому числі 36 жінок) з 36 країн світу. Великобританію представляли 710 спортсменів – найбільша кількість від однієї країни за всю історію сучасних ОІ.
Змагання проходили по 20 видах спорту . вперше був включений зимовий вид спорту – катання на ковзанах. Суттєво виросла майстерність спортсменів. Переможцями стали представники 14 країн, що значно більше , ніж на попередніх ОІ.
Знову високі , переможні результати у стрибках з місця показав Р.Еврі, який до 6 золотих медалей попередніх ОІ додав ще дві – у висоту й довжину. Взагалі американці мали певну перевагу в л/а – з 27 медалей вони виграли 15 золотих.
В Лондоні вперше був проведений футбольний турнір, виступали 6 команд з 5 країн. Перше місце вибороли англійці перемігши команду Данії у фіналі.
Успішним був дебют атлетів Росії . Троє з п’яти уасників повертались додому з медалями: срібні медалі отримали борці класичного стилю Микола Орлов та Андрій Петров. Справжню сенсацію створив Микола Панін-Коломенкін, який став першим спортсменом Росії, який став олімпійським чемпіоном (у змаганнях з фігурного катання).Для повноти уявлення про цього спортсмена слід сказати, що він був 5-ти кратним чемпіоном Росії, призером чемпіонатів світу 1903 і чемпіонатів Європи 1904 і 1908 років у фігурному катанні на ковзанах, 12-ти кратним чемпіоном Росії у стрільби зі спортивного пістолету і 11-ти кратним з бойового. У віці 56 років став переможцем Всесоюзної спартакіади 1928 року у стрільбі з пістолету. Помер у 1956 році у віці 84 роки.
Найбільш драматичним випадком на цій Олімпіаді рахують подію, яка трапилась під час марафонського забігу. Першим на стадіон з’явився італійський бігун Дорандо Пієтрі, який знаходився майже у несвідомому стані. Він повернув не в ту сторону . Коли нарешті це збагнув і побіг у правильному напрямку , сили покинули його. Він впав, потім піднімався декілька разів і падав знову. Коли в останнє він впав недалеко від фінішної риски (декілька метрів) і не міг піднятися, вболівальники підбігли і підняли його і допомогли добратись до фінішу, який майже поруч з ним подолав американець Джон Хейес. Судді довго сперечались але дискваліфікували спортсмена за надання йому сторонньої допомоги. Він був позбавлений нагороди, але під час ушанування переможців він був запрошений на трибуну і член королівської сім’ї вручив йому золотий кубок, схожий на той, яким нагороджували переможця у марафонському бігу. У цей день і з цього приводу з амвону собору Св. Петра єпископом були проголошені наступні слова: "На Олімпіаді головне не перемога, а участь", які пізніше були приписані П’єру де Кубертену.
Перше місце у неофіційному командному заліку зайняла команда Великобританії, яка виборола 147 медалей (57+50+40), на другому місці спортсмени США – 47 (23+12+12), на третьому спортсмени Швеції – 25 (8+6+11).
Ігри У Олімпіади проходили у Стокгольмі (Швеція) 5 травня – 22 липня 1912 року.
Шведи з самого початку існування МОК ставили питання про проведення Ігор у Швеції. І коли їм надали таке право у 1904 році почали активно готуватись до їх проведення. Велику допомогу надавав король Швеції. Були дуже добре підготовлені спортивні споруди, продумана організація всіх змагань. Ігри були проведені дуже чітко й успішно.
У змаганнях прийняло участь 2547 чоловік (57 жінок) з 28 країн. Жінки змагались з тенісу, плавання і стрибків у воду.
Росія вперше відправила велику команду (169 чоловік), яка виступала майже у всіх видах програми, але виступила невдало, виборовши тільки 2 срібних і 2 бронзових нагороди. (15 місце серед всіх команд –країн).
На змаганнях були показані дуже високі результати, які створювались в умовах гострої боротьби. Найбільш представницьким видом спорту була л/а. Тут розігрувалось 30 комплектів нагород. На цей раз багато переможців були представниками Європи. Найбільшого успіху досягнув фін Х.Колехмайнен, який переміг у бігу на 5000 і 10 000 м і у кросі на 12 км.
Легкоатлетичне п'ятиборство і десятиборство виграв американець (індіанець за походженням) Джимм Торп. Король Швеції на врученні нагород назвав його самим величним атлетом усіх часів (він з дуже великим відривом у 700 очок виборов 1 місце). Дуже помпезно його зустрічали і вдома. Але потім расисти направили у МОК прохання ліквідувати його перемогу, тому що він колись (у студентські роки) грав у бейсбол і отримував за це гроші – тобто він був професіоналом. Медалі Торпа були повернені у МОК. Тільки через багато років після смерті Торп був реабілітований і признаний як переможець цих ОІ.
Вперше були проведені змагання із сучасного п'ятиборства. Переможець – лейтенант королівської шведської гвардії Г.Лілієхек.
У командних змаганнях зі стрільби (по оленю, що біжить) олімпійським чемпіоном став швед Оскар Свон, якому у цей день було 64 роки 258 днів. За всю історію ОІ у йьому віці ні хто не ставав чемпіоном.
Вперше на ОІ були проведені конкурси мистецтв (за рішенням МОКу . Були представлені твори архітектури, літератури, живопису, скульптури, музики. За розділом літератури перше місце було присуджено Г.Хохроду і М.Ешбаху за "Оду спорту". Як потім виявилося під цим псевдонімом ховався П. Де Кубертен. Це була перша й остання олімпійська нагорода великого поборника ОС.
Найбільшу кількість медалей завоювали шведи – 24+24+17, на другому місці американці – 23+19+19, на третьому – Великобританія , 10+15+16.
2. Загальна характеристика другого періоду Ігор Олімпіад (1920-1948)
Цей період охоплює роки між першою і другою світовими війнами і перші три роки після другої світової війни. Політичні, економічні й моральні потрясіння відзначилися на олімпійському русі. В цей період не проводилися Ігри ХІІ і ХІІІ Олімпіад (2-га світова війна). В цей період у 1925 році Кубертен подав у відставку.
20-ті роки характерні бажанням МОК враховувати політичні обставини у світі. Німеччина не була допущена до участі в ОІ 1920 й 1924 р.р. Ігри використовувались деякими колами і країнами для розпалювання національного антагонізму. Апогеєм моральної кризи МОК стали Ігри ХІ Олімпіади 1936 р. в Берліні (недопуск спортсменів-євреїв в команду Німеччини, расизм).
Друга світова війна, що почалася в 1939 році дуже негативно вплинула на олімпійський спорт. Анрі де Байє-Латур (президент МОК) втік з Бельгії до Америки, де помер у 1942 р.
У 1926-1927 р.р. була упорядкована діяльність Виконкому МОК (почався видаватись спеціальний бюлетень). Участь жінок в Олімпіадах стала реальною, а не символічною. Гострою була проблема аматорства і професіоналізму. На початку другої світової війни керівництво справами МОК взяв на себе швед Ю. Зігфрід Едстрем.
Після другої світової війни вся діяльність МОК була пронизана необхідністю поставити олімпійський рух на службу розвитку взаєморозуміння між народами, мирної співпраці і взаємодопомоги.
У МОК увійшов СРСР, одночасно здійснилося відновлення прав в МОК НОКів Німеччини і Японії.
Кінець другого етапу підвела сесія МОК в Хельсінки у 1952 р. Едстрем по причині віку подав у відставку. Президентом МОК був обраний Ейвері Брендедж.
Другий період розвитку олімпійського спорту при всіх його складностях і протиріччях продемонстрував зростання авторитету міжнародного олімпійського руху. Кількість країн зросла з 23 до 52. Активно включились в олімпійський рух країни Латинської Америки, країни Азії і Європи. Продовжувалось вдосконалення міжнародної олімпійської системи. Була забезпечена реальна співпраця МОК, НОК, МСФ. Утворювались нові міжнародні спортивні об'єднання.
У багатьох країнах з'явились сучасні спортивні споруди (стадіони, тенісні корти, спеціалізовані спортивні зали, басейни). Вдосконалювалась система спортивної підготовки майбутніх учасників ОІ. Почався активний розвиток наукових досліджень в олімпійському спорті , в фізіології, анатомії, психології, педагогіці. Розвивається загальна теорія підготовки спортсменів, теорія і методика підготовки в окремих видах спорту.
Хронологія Ігор УІІ-ХІУ Олімпіад.
Ігри УІІ Олімпіади (Антверпен, 30 квітня -12 вересня 1920 р.)
Ігри УІ Олімпіади, які повинні були бути проведені в Берліні у 1916 році не відбулися – йшла І світова війна.
Після 8-річної перерви 2606 спортсменів (:№ жінки) з 29 країн взяли участь у УІІ ОІ в Антверпені. Змагання проходили на протязі 4 місяців. Однак офіційне відкриття відбулося 14 серпня, а закриття – 29 серпня. Вперше була прочитана олімпійська клятва, текст якої був розроблений Кубертеном, піднятий олімпійський прапор.Героєм Олімпіади став фінський бігун Пааво Нурмі – 3 золоті й 1 срібна медаль.
У боксерському турнірі ніпівважковиків переможцем став американець Е.Іген, який 12 років пізніше став чемпіоном зимових ОІ у бобслеї. Це єдиний випадок у чоловічому олімпійському спорті.
За кількістю медалей і очків у неофіційному заліку першими були спортсмени США – 203,5 очка й 95 медалей (41-27-27), другими були спортсмени Швеції – 121.5 очка і 64 медалі (19-20-25) і третє місце у спортсменів Великобританії – 88 очок і 43 медалі (15-15-13).
Ігри УІІІ Олімпіади (Париж, 4 травня – 28 липня 1924 р.)
Столиця Франції була першим містом, якому МОК другий раз довірив проводити ОІ, хоч претендентами були Лос-Анжелес, Прага й Рим. На це рішення вплинув великий авторитет Кубертена і свято 30-ти річчя олімпійського руху.
Паризькі ігри були найбільш масовими. Прийняло участь 3092 спортсмени (135 жінок). Спортивний рівень був також надзвичайно високим: встановлено 8 світових рекордів, 14 олімпійських. Знову блискуче виступив фінський легкоатлет Пааво Нурмі – він завоював 3 золоті медалі і встановив 2 рекорди. Серед плавців блискуче виступив Джоні Вейсмюллер (Тарзан) , який виборов 3 золоті медалі і встановив рекорди на дистанціях 100 і 400 м.
Перемогу на Іграх отримали спортсмени США – 625,55 очка і 99 медалей (45-27-27). Другою була команда Франції – 277,5 очка і 39 медалей, третьою команда Фінляндії 256,5 очка і 37 медалей (14-13-10).
Ігри ІХ Олімпіади (Амстердам, 17 травня – 12 серпня 1928 р.)
За складом учасників вони мало відрізнялись від паризької олімпіади – 3014 учасників (290 жінок) з 46 країн.
Ігри пройшли у спокійній обстановці, хоча в багатьох видах спорту йшла запекла боротьба.
На церемонії відкриття Ігор у якості символу миру вперше випустили голубів, а на олімпійському стадіоні також вперше горів вогонь, запалений в Олімпії від сонця за допомогою дзеркал. Він був доставлений в Амстердам через Грецію, Югославію, Австрію, Германію бігунами, які передавали його один одному.
Це була остання олімпіада, в який взяв участь П.Нурмі, який став переможцем на дистанції 10 000 м. Взагалі, за 8 років (з1921 по 1929 рік) він встановив 24 світових рекорди на дистанціях від 1500 м до 20000 м. В Хельсінки, поруч з олімпійським стадіоном, встановлена бронзова скульптура Пааво Нурмі – вдячність фінського народу видатному спортсмену.
Загальнокомандну перемогу здобули спортсмени США – 389,5 очкаі 56 медалей (22-18-16), другими були спортсмени Німеччини – 240,5 і 31 медаль (10-7-14), третіми – олімпійці Швеції – 160 очок і 25 медалей (7-6-12).