Специфіка суб’єктів соціального життя

Соціальне життя існує в тісному взаємопроникнєнні з іншими основними формами прояву суспільного життя: економіч­ного, політичного, духовного. Проте безпосередні межі соціального життя обмежені саме соціальною сферою суспільства, де в основно­му і триває соціальне життя. Соціальна сфера — це одна з основних сфер суспільства, що охоплює інтереси соціальних спільностей — класів, верств, груп, народностей, націй, відносини суспільства і особи, умови праці і побуту, здоров'я і дозвілля. Соціальна сфера суспіль­ства поділена на чотири взаємозв'язані частини: по-перше, соціаль­на структура суспільства, представлена певними соціальними спіль­ностями, верствами, групами, класами та ін., відносинами між ними; по-друге, соціальна інфраструктура — сукупність галузей народного господарства і видів суспільно корисної діяльності, спрямованих на подання послуг безпосередньо людині; по-третє, соціальні інтереси, потреби, сподівання, мотиви та стимули, тобто все те, що забезпечує зв'язок індивіда або групи з іншими, входження особи в суспільний процес; по-четверте, принципи та вимоги соціальної справедливості, умови та гарантія її здійснення. Соціальне життя виступає у вигляді різних подій, що відбуваються в певний період і просторі. Сукуп­ність подій складає невпинний потік соціального життя.

Основними характеристиками соціального життя виступають: практичність, ситуативність і цілеспрямованість. Соціальне життя має певний спосіб реалізації (спосіб і стиль життя), рівень організації і задоволення потреб людей. Реалізація соціального життя завжди відбувається через вирішення одних і породження інших проблем і завдань. Особливість соціального життя та, що суб'єкт соціального життя сам же організує його з урахуванням універсальних локаль­них і індивідуальних умов життєвої ситуації. Тут особливо важлива роль в реалізації соціального життя індивіда належить соціальній ін­фраструктурі, що надає соціальному життю ту чи іншу якість через створення зручностей в задоволенні різноманітних потреб людей.

Потреба — бажання, пов'язане з біологічними функціями людини (потреба в їжі, сні, теплі тощо); потреба формує мотивацію уникнен­ня ситуацій, у яких відсутнє задоволення їжею, сном, теплом тощо, тобто людина голодна, не доспала, потерпає від холоду. Потреби сиг­налізують про небезпеку для нормальної життєдіяльності, виклика­ючи у відповідних ситуаціях страх, тривогу, побоювання — почуття настрою та емоції, найпритаманніші для конфліктів. Якщо вплив на інтереси є витонченою стратегією у конфлікті, то вплив на потре­би — груба дія (позбавлення сну, їжі, тощо). Ставлення до потреби формується у світі інтересів, що, в свою чергу, формуються на основі потреб і соціалізованих фрагментів ментальності. Так, можна не­гативно ставитися до сексуальної потреби за умов асиміляції пури­танських поглядів на статеві взаємини. Сексуальна потреба — це те, що необхідно, але без чого бажано було б обійтися. Вживання наркотиків розпочинається з інтересу, цікавості, а закінчується сфор­мованою біологічною потребою: без наркотиків не може обійтися, з'являється «наркотичний голод». Потреба — необхідна умова існу­вання. В реальному соціальному житті суспільства переплітаються масові та індивідуальні явища та процеси. І саме тому в середині їх розрізняють індивідуальний рівень: це соціальне життя індивіду та рівень масових процесів життєдіяльності; це соціальне життя сус­пільства, соціальної спільності; класу, верств, груп та ін.

Інтерес — це властивість тієї чи іншої соціальної спільності: кла­су, нації, професійної або демографічної групи та ін., що найсуттєвіше впливають на соціально-політичну поведінку соціальної спільнос­ті верстви, визначаючи її важливіші соціально значущі акції. З одно­го боку, інтереси — причина дій або вчинків, з другого — людина, соціальна спільність, верства, група діють всупереч власним інтере­сам; інтереси індивіда, хоча вони й породжені суспільними умовами, належать внутрішньому світу людини. Правомірно виникає питання про співвідношення суспільних ти особистих інтересів. Чи є суспіль­ні інтереси простою сумою особистих інтересів? Питання дуже склад­не. Адже і приватні, окремі та загальні інтереси — це різноманітні боки дійсності і існують реально, залучають до сфери дії певні соці­альні спільності, верстви, групи. Потреби, перетворені в інтереси, стають цінностями.

Цінності — сукупність ідей, уявлень і відповідних їм соціально-психологічних утворень (настанов, стереотипів, переживань тощо), що визначають мету, вибір засобів та методів діяльності, ступінь послі­довності їх реалізації і застосування в соціологічній та політичній практиці. У спілкуванні інтереси та цінності нібито доповнюють од­не одного. Розрізняють цінності: діючі, наявні (цікава робота, сім'я, повага людей, багатство тощо), цінності мети (ідеали, мета, цінності бажання). Ідеали формують вихідні положення про мету, засоби, що дозволяють дати ідеальний прогноз поведінки, та цінності належні (соціальні норми, ролі, настанови).

 

Взаємодія суспільних, індивідуальних інтересів та цінностей

Соціальний інтерес — одна з найважливіших рушійних сил поведінки та діяльності будь-якого соціального об'єкта, будь то особа, соціальна спільність, верства, суспільство. Соціальний інтерес органічно зв'язаний з поняттям потре­би якоїсь особи або спільності. Але якщо потреби спрямовані, на­самперед, на задоволення певної сукупності життєвих засобів, то інтерес спрямований на соціальні інститути, установи, норми взаємо­відносин в суспільстві, від яких залежить розподіл предметів, ціннос­тей та благ, що забезпечують задоволення потреб. Спільні інтере­си — це реальні зв'язки та взаємозалежності між людьми, що вини­кають у процесі їх спільної діяльності. В сучасному суспільстві існує величезна різноманітність інтересів, і завдання їх погодження — це основне завдання держави, політичних партій і громадських органі­зацій, об'єднань. Перехід до нового механізму господарювання, де­мократизації суспільства, творення правової держави вимагають, з одного боку, урахування обміну і гармонізації інтересів всіх соціаль­них спільностей, верств, груп, а з другого, — визначаються пріори­тетні інтереси як рушійні сили суспільного розвитку.

В сучасних умовах дедалі більше, ніж будь коли, приділяється увага особистим та колективним інтересам, цінностям. Цінність — це особливі суспільні відносини, завдяки яким потреби та інтереси людини або соціальної спільності переносяться у світ речей, предметів і духовних явищ, надаючи їм певні соціальні властивості, не зв'язані прямо з утилітарним призначенням речей, предметів, духовних явищ. Люди в процесі життєдіяльності задовольняють потреби, використо­вуючи різні об'єкти оточуючої дійсності. Одні з об'єктів є корисни­ми, потрібними для людей, тобто здатними задовольнити їх потреби, інші — шкідливі і непотрібні, марні. Цінності ж бувають матеріальні і духовні. Матеріальні цінності — засоби праці і речі безпосереднього вживання. Духовні цінності — політичні, правові, моральні, естетич­ні, філософські та релігійні ідеї. Всі цінності — продукти суспільного виробництва. А раз цінності — продукти суспільного виробництва, то вони неминуче опосередкують взаємодії людей. Звідси, не буває абс­трактних цінностей, вони завжди конкретні. Прогрес людства, розви­ток цивілізації — це створення дедалі більшого і диференціюючого світу цінностей і дедалі більшого ускладнення ціннісних зв'язків лю­дей між собою. Світ цінностей багатоманітний і практично невичерпаний, як багатоманітні і невичерпані потреби та інтереси людей.

Цінності класифікуються, по-перше, за суб'єктами або носіями цінностей; по-друге, за сферами життя суспільства; по-третє, за рол­лю цінностей та інтересів у суспільстві.

Індивідуальні цінності. У кожного є речі (фотографії, реліквії то­що) , що мають ціннісне значення тільки для особи і ні для кого біль­ше. Ціннісне значення речей позитивне або негативне створюється в ході практичних взаємовідносин людини із світом. Практика індивідуальна охоплює життєвий досвід тієї чи іншої особи, що не може стати властивим іншим.

Колективні або групові цінності. Колективні цінності виникають, формуються в діяльності соціальної спільності, угрупування, верстви людей і мають певну значущість, згуртовуючи цю спільність і зміц­нюючи її.

Класові цінності — це цінності, що відображають інтереси, потреби певного соціального класу, соціальної спільності.

Загальнолюдські цінності — це цінності, що виникають, форму­ються внаслідок діяльності всіх людей, мають певну значущість для всіх людей. Такими цінностями виступають — збереження та охоро­на навколишнього середовища, досягнення миру, згоди та безпеки народів, милосердя тощо.

Життя по праву належить до вищих цінностей. Одночасно життя як цінність має два аспекти: соціальний та індивідуальний. Соціальний аспект передбачає визначення значущості життя для оцінюючого себе Я для суспільства, а індивідуальний аспект передбачає визна­чення значущості життя для оцінюючого себе Я. Система цінностей суспільства, соціальної спільності, угрупування, верств опосе­редковуються духовною діяльністю, що розвивається на основі віднос­ної самостійності від матеріального виробництва. Система цінностей фіксується в межах кожної співдружності людей з допомогою загаль­ноприйнятих уявлень про добро, справедливість, благородство тощо. Сучасний етап розвитку суспільства вимагає урахування та взаємодії всіх типів інтересів і цінностей індивідуальних, групових, спільних. Тільки в такому випадку можливе просування всього сус­пільства по шляху суспільного, соціального прогресу.