АНАЛІЗ СПРИЙНЯТТЯ РОЗПІЗНАННЯ

ПРОГНОЗУВАННЯ ОЦІНКА

 

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ БАЖАННЯ як ПЛАНУВАННЯ

принцип і мотив дії

 

РІШЕННЯ

ВИКОНАННЯ ДІЇ

 

ОЦІНКА

результатів за

збігом з метою

 

Рис. 5. Схема еволюції педагогічної дії.

 

На підставі цієї схеми, яка може проілюструвати й процес педагогічноі дії, неважко встановити, що для виконання тих чи тих функцій дії необхідні певні здібності. Наприклад, об'єкт ус­тановлюється переважно за допомоги гностичнихздібностей. Аналізування відбувається переважно за рахунок гностичнихі проективнихздібностей. Гностичніі конструктивніякості не­обхідні для сприйняття й розпізнання. Прогнозування здебіль­шого спирається на проективніздібності. Оцінка здійснюється за допомоги гностичнихздібностей, цілепокладання —за допо­моги проективнихі конструктивних.Бажання формується на грунті конструктивнихможливостей педагога. Планування, у свою чергу, виходить із проектування.Прийняття рішення здій­снюється на підставі гностичнихі конструктивнихздібностей вчителя. Виконання дії базується на організаторськихі кому­нікативнихздібностях. І, нарешті, оцінка результатів за збігом з метою робиться за допомоги гностичнихздібностей педагога.

Опустимо "оцінку результатів за збігом з метою", оскільки вона перебуває в іншій царині досліджень, і зупинимося на "ви­конанні дії", яке характеризується такими ознаками, як:

— цілеспрямованість;

— послідовність;

— неперервність;

— продуктивність;

— доцільність та ін.


_______________________________РОЗДІЛ 3______________________________

Крім цього, дія має такі головні категорії:

— вольове походження;

— наявність мети.

Деякі західні дослідники науки стверджують, що дії людини визначаються такими потребами:

1) власність (багатство, бідність, жадібність, голод);

2) безпека (почуття страху або спокій за умови безпеки);

3) сімейні потреби й відповідні почуття (сексуальність, любов до дітей та ін.);

4) лідерство — підпорядкованість (почуття від пригнічення іншого та від підпорядкування пригніченню, агресивність);

5) альтруїзм (співпереживання), егоїзм (замкненість), спілку­вання (самотність);

6) інтерес (цікавість, задоволення від діяльності, відсутність інформації — нудьга);

7) стомлення від напруженої праці, задоволення від відпо­чинку та розваг.

Отже, "нас зараз цікавить питання, якою мірою те, що робить будь-який вчитель у класі, можна вважати педагогічним проце­сом. Щось у класі, звичайно, завжди відбувається. Але дослід­ження й реальний педагогічний досвід дають підстави стверджу­вати, що сам факт перебування вчителя у класі й роботи з учнями ще не свідчить, що тут у наявності педагогічний процес. Можна вважати, що справжній педагогічний процес виникає у той мо­мент, коли створюються ситуація педагогічної взаємодії та ситу­ація педагогічного перетворення людини. Якщо реальної взаємо­дії та реального перетворення немає, то немає й самого педаго­гічного процесу"1.

Тому мета дії полягає у прагненні змінити явище або предмет, на який вона спрямована. Будь-яка дія — це психофізичний акт для боротьби з пропонованими обставинами, для досягнення мети, виражений у часі й просторі. Дія має два боки — фізичний та психічний. Фізичними називаються такі дії, які мають на меті внести ту чи ту зміну в довколишнє матеріальне середовище. Психічні дії впливають на психіку, тобто на почуття, свідомість

Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. — М., 1990. С.21.


ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...

та волю. Об'єктом впливу в цьому разі може бути не тільки свідомість іншої людини, але й власна свідомість того, хто діє. Залежно від об'єкта впливу всі психічні дії можна поділити на внутрішні та зовнішні. Зовнішніми можуть бути названі дії, спря­мовані на зовнішній об'єкт, тобто на свідомість того, хто на­вчається, з метою її зміни. Внутрішні дії — це дії, які можуть змінювати власне свідомість того, хто діє. Перш ніж почати будь-яку дію, психічну чи фізичну, педагог повинен зорієнтуватися в обстановці й прийняти рішення, як здійснити цю дію. Розв'я­зуючи шерег педагогічних завдань, здійснюючи таким чином вплив на тих, хто навчається, педагог і сам зазнає впливу з їх боку. В результаті виникає взаємодія, боротьба, де елементарною ланкою є проста фізична дія. Як у найпростіший клітині орга­нічного буття людини, в дії прихована творча продуктивність і пізнавальна сила системи — як щодо методу пластичного пізнан­ня та естетичного принципу, так і щодо існування й формування свідомості.

На думку В.А.Кан-Каліка, логіку педагогічного впливу, а точ­ніше взаємодії, можна побудувати у такий спосіб1:

Педагогічне Система ме- Система комуні- Педагогічний завдання та тодів педаго- кативних завдань, вплив та його розв'я- гічного впли- розв'язання яких взаємодія зання ву, обраних необхідне для реа-

для втілення лізації методики

рішення впливу

Проте для реалізації будь-якого із зазначених у дослідника завдань необхідно розвинути вказані вище педагогічні комуні­кативні здібності та вміння, передусім цілеспрямовану й зосеред­жену увагу, позаяк процес взаємодії безпосередньо пов'язаний зі здатністю до зосередженої та цілеспрямованої уваги. Мало ди­витися на учня — треба його бачити, мало слухати учня — треба його чути, мало бачити й чути — необхідно розуміти, мало розу­міти — необхідно відчувати. Врешті-решт не так важливо, що відбувається в душах педагога та учня, натомість важливо, що

Див.: Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. — С.19.


_______________________________РОЗДІЛ 3______________________________

відбувається між ними. Процес спілкування, у свою чергу, міс­тить такі стадії:

— орієнтування в довколишніх умовах, вибір об'єкта;

— привертання уваги до себе за допомоги дії;

— підготовка об'єкта для сприйняття думок, почуттів, бачень;

— передача своїх думок, почуттів, бачень за допомоги мовлен­ня, міміки та інших засобів виразності з метою змусити об'єкт зрозуміти, побачити або почути трансльоване;

— момент відгуку об'єкта.

Підтвердження цих тез знаходимо у В.А.Кан-Каліка, котрий писав: "перш ніж безпосередньо задати запитання про потрібне, ви намагаєтеся створити таку ситуацію попередньо, яка забез­печила б вам успіх. Ви створюєте певну комунікативну й відпо­відно психологічну атмосферу, здійснюєте так зване комуніка­тивне завоювання об'єкта спілкування, а відтак уже організовуєте безпосередній вплив"1.

Слід особливо відзначити найважливіші умови, без яких про­цес спілкування неможливий:

1) надзавдання (те, чого я хочу досягти в результаті спілкуван­ня);

2) дія (те, що я роблю для досягнення мети);

3) інструментарій (тобто спосіб досягнення мети (надзавдан­ня) або як, яким чином я ці дії виконую).

Поряд з цим слід підкреслити, що вчені розрізняють три рівні спілкування2. До першого рівня вони відносять функціонально-діловий рівень, який є найбільш примітивним і має місце, як правило, на початку спілкування, коли кожна із сторін (учитель та учні) змушена грати відведені соціальні ролі й виконувати приписані обов'язки.

Другий рівень народжується внаслідок першого й є його без­посереднім продовженням, він має назву "впливовий". На цьому рівні складаються стосунки наступного, вищого порядку. На цьо­му етапі педагог "завойовує" ставлення до себе тих, хто на-

Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. — С.21.

Див.: Якобсон П.М. Общение как социально-психологическая проблема. — М., 1973. - 32 с


ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...

вчається. Необхідно відзначити, що на другому рівні в руках учителя є тільки інтелектуальні нитки керівництва учнями.

Наступний рівень спілкування має ще більшу міру взаємоза­лежності "учень — учитель" та "учитель — учень". Цей рівень називається "емоційний". На цьому рівні спілкування в руках учителя не тільки інтелектуальна сфера діяльності, але й емо­ційний бік особистості тих, хто навчається. Цей рівень відкриває можливість співпереживання. Його педагогічна сутність полягає в тому, що на ньому формується "внутрішня готовність людини не тільки пізнати світ почуттів іншої людини, але у певному розумінні й "прийняти" його"1.

Тому пропоновані ніжче вправи й завдання сприяють у першу чергу розвиткові зазначених умінь і навичок для педагогічної дії (взаємодії), яка виражається в емоційному спілкуванні. Якщо розглянути процес спілкування послідовно, умовно поділяючи його на етапи, як наведено вище, з'ясується, що для орієнтування в довколишніх умовах і вибору об'єкта необхідно мати розвинену увагу. З іншого боку, щоб привернути увагу до себе, необхідна психофізична свобода. Підготовка об'єкта для сприйняття своїх почуттів, думок і бачень здійснюється на фунті уяви та фантазії, не виключаючи перших двох елементів — уваги й психофізичної свободи. Далі йде етап передачі інформації, здійснюваний за рахунок зазначених елементів. І останній етап — момент відгуку об'єкта — реалізується за допомоги уваги. Схематично це зобра­жене на рисунку 6.

Отже, ключовими моментами на кожному з етапів спілкування мають стати орієнтування, привертання, підготовка, переда­ча, відгук.

Перш ніж навести необхідні для розвитку педагогічної дії й спілкування вправи, ми зробимо деякі рекомендації майбутньому вчителю щодо спілкування, дотримуючися яких він зможе уник­нути найбільш типових для педагогів-початківців помилок. На думку В.А.Кан-Каліка, яку ми поділяємо, до головних усклад­нень педагогічного спілкування можна віднести: "невміння на­лагодити контакт; нерозуміння внутрішньої психологічної пози­ції учня; складності в управлінні спілкуванням на уроці; невміння

Там же. — С.22.


РОЗДІЛ 3

1-й етап

Орієнтування в довколишніх умовах, вибір об'єкта Увага

2-й етап

Привертання уваги на себе за допомоги дії

Увага Психофізична свобода

3-й етап

Підготовка об'єкта для сприйняття думок, почуттів, бачень

Увага Психофізична свобода Уява Фантазія

4-й етап

Передача своїх думок, почуттів, бачень за допомоги

мовлення, міміки та інших засобів виразності з метою

змусити об'єкт відчути або сприйняти трансльоване

 

Увага Психофізична свобода Уява Фантазія

 

5-й етап

Відгук об'єкта

Увага Психофізична свобода Уява Фантазія Дія

 

Рис. 6. Схема етапів процесу спілкування.

будувати стосунки й перебудовувати їх залежно від педагогічних завдань; ускладнення в мовному спілкуванні й трансляції влас­ного емоційного ставлення до матеріалу; складності в управлінні власним психічним станом у спілкуванні"1. Ці найбільш типові ускладнення необхідно мати на увазі в процесі виховання го­ловних елементів дії та спілкування. Далі, мірою розвитку нави-

Кан-Калик В.А. Техника педагогического общения // Учителю о педагогичес­кой технике. — М., 1987. — С. 16.


ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОГО ВМІННЯ...

чок та вмінь, ті, хто навчається, зможуть самі додати до наведених нижче рекомендацій свої спостереження й доповнення.