ТЕМА 8. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ
1. Що є предметом вивчення філософії економіки?
А) антропологічний та соціально-культурний аспект економічної діяльності;
Б) народне господарство певної країни, регіону;
В) матеріальні потреби людства.
2. Коли в історії людства відбувся поділ праці на фізичну та розумову?
А) у первісному суспільстві;
Б) в епоху античності;
В) у ХХ ст.
3. Філософія гроші розглядає …
А) як засіб обміну;
Б) як мету обміну;
В) як соціокультурне явище, як проблему існування людини в сучасному світі.
4. Коли праця почалася вважатися чеснотою як істотна ознака людини?
А) в епоху античності;
Б) в епоху Середньовіччя;
В) в епоху Нового часу та Просвітництва.
5. Хто або що може бути продуктом праці? Назвіть найбільш повну відповідь.
А) матеріальні та духовні цінності;
Б) організаційні цінності;
В) всі цінності, що продукує людина;
Г) людина і всі цінності, що вона продукує.
6. Що таке монетаристська ментальність?
А) світогляд, який ґрунтується на переконанні, шо гроші – це вища цінність;
Б) погляди монетаристів;
В) ознака рабовласницького суспільства.
7. Що розумів під “економією” Аристотель?
А) мистецтво отримання корисних і необхідних для життя людини і суспільства благ;
Б) мистецтво збагачення і нагромадження капіталу;
В) науку про гроші.
8. Що розумів під “хремастикою” Аристотель?
А) мистецтво отримання корисних і необхідних для життя людини і суспільства благ;
Б) мистецтво збагачення і нагромадження капіталу;
В) науку про гроші.
9. Хто є автором праці “Філософія грошей”?
А) Аристотель;
Б) Платон;
Г. Зіммель.
10. Якого елемента немає в структурі проуктивних сил суспільства?
А) люди, озброєнні знаннями і навиками праці;
Б) знаряддя праці;
В) система охорони праці;
Г) предмет праці.
11. Назвіть основну продуктивну силу:
А) природа;
Б) людина;
В) енергія;
Г) техніка.
12. Які з відносин не входять у виробничі відносини?
А) відносини власності;
Б) правові відносини;
В) відносини обміну;
Г) відносини споживання;
Д) відносини розподілу.
13. Який елемент продуктивних сил розвивається найшвидшими темпами?
А) предмет праці;
Б) знаряддя праці;
В) робоча сила;
Г) продуктивні сили.
ТЕМА 9. ФІЛОСОФІЯ МОРАЛІ
1. Етика – це …
а) правила поведінки;
б) система знань про добро та зло;
в) наука про добро.
2. Етикет – це …
а) сукупність правил поведінки;
б) форма звертання;
в) сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків.
4. Етика ділових відносин – це…
а) моральні принципи ділового спілкування;
б) знання про моральні аспекти ділових стосунків;
в) рекомендації для успішного вирішення ділових проблем.
5. Етика ділових відносин є складовою:
а) менеджменту організації;
б) психології управління;
в) етики ділового спілкування.
6. Діловий етикет – це …
а) форма ділового звертання та представлення;
б) сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків;
в) норми, які регулюють стиль роботи, поведінки та спілкування при вирішенні ділових проблем.
7. Золоте правило моральності:
а) десять заповідей Іісуса;
б) поводься стосовно інших людей так, як ти хотів би, щоб вони поводилися стосовно тебе;
в) вчиняй так, щоб максима твоєї волі одночасно мала силу принципу загального законодавства.
8. Стиль спілкування (керівництва), який формує відповідальність та ініціативність:
а) ліберальний;
б) демократичний;
в) авторитарний.
9. Найважливіші фактори моральної саморегуляції життєдіяльності людини?
а) ансамбль самосвідомості;
б) рівень самосвідомості;
в) моральне самопізнання;
г) моральне самоставлення;
д) ефективність соціального регулювання моральних відносин.
10. Поняття моральне керування людини собою - це?
а) самоконтроль;
б) моральна воля;
в) діалектична єдність свідомого і несвідомого, в якому пріоритет належить моральній самостійності;
г) результат зовнішньої необхідності;
д) це реалізація моральних самоспонук на основі усвідомлення людиною природної і соціальної необхідності.
11. Генезис моральної сутності людини - це?
а) моральна сутність задана людині з самого початку;
б) вона є продуктом «справленього» існування, самоконструювання;
в) вона є результатом прагнення унікального людського «Я» до кінцевої мети;
г) це творення своєї «екзистенції» за допомогою вільного самовибору;
д) вона формується і проявляється у процесі моральної діяльності, є її глибинною основою, передумовою і результатом.
12. Чи може самореалізація особистості обмежуватися самоствердженням її?
а) так, оскільки ці поняття нерозривні;
б) ці поняття багато в чому розходяться;
в) ці поняття тотожні;
г) самоствердження особистості, а отже і самовизначення, самовираження у суспільстві можливі лише через «опредметнення» своєї моральної оцінки на практиці у спілкуванні;
д) людина стверджує свою моральну цінність у світі й в особистій свідомості, лише реалізуючи власне Я за допомогою моральної діяльності.
13. Чи може самоствердження перетворитись у самоціль? Чи є таке перетворення явищем моральним?
а) ні, оскільки людина стверджує свою цінність у світі й в особистій свідомості, лише реалізуючи власне Я задопомогою моральної діяльності;
б) воно не може бути самоціллю, оскільки спонуками до моральної самореалізації суб’єкта є обов’язок, совість, почуття гідності, а безпосередніми мотивами морального самоствердження слугує почуття честі, прагнення забезпечети і підвищення свого позитивного морального статусу перед громадською думкою, залишити добрий слід у реальному житті і пам’яті нащадків;
в) виступаючи у якості однієї з форм і результатів реалізації людиною своїх потенцій самоствердження може перетворитися у самоціль у тому разі, коли способом прояву своєї сутності стає корисливість, конкуренція, кор’єризм, насильство;
г) самоствердження ні в якому разі не може бути самоціллю;
д) якщо способом прояву і утвердження особистості своєї сутності є творча праця, соціально моральна активність, філантропія, воно не може бути самоціллю.
14. Як пояснюють самоствердження людини екзистенціалісти?
а) ідеально і реально стверджуючи в собі добрі початки, людина зберігає і утверджує своє моральне Я, критично переглядаючи погані звички, риси характеру;
б) як прояв єдності і боротьби із самозапереченням;
в) це результат людського існування;
г) це всього-навсього взаємодія з іншими, що проявляється у вигляді самозаперечення;
д) воно здійснюється у процесі взаємодії з іншими людьми, але ж не є абсолютним запереченням моральної сутності людини. Заперечується лише її наявне буття, завершеність, кінцівка. Дія людини в якомусь аспекті заперечує її, а в якомусь перетворює, виявляє, реалізовує.
15. Чи може самоввіддача бути збагаченням особистості? Чому?
а) не може, оскільки вона тотожна самовідчуженню;
б) не може, оскільки вона найчастіше проявляється у вигляді перекручених форм;самоствердження, аж до цинічно аморальної поведінки, що приводить до спростування особистого Я;
в) не може, оскільки цілком віддаючись турботі про щастя та благо далеких і ближніх, ми забуваємо про себе;
г) самовіддача при самозабутті веде до збідніння;
д) самовіддача і самозабуття, а за виняткових обставин — героїчна самовідданість в ім’я добра ведуть до самозбагачення людини, оскільки глибоко стимулюють її прагнення реалізувати свою соціальну сутність, що сприяє ствердженні її як особистості.
16. Назвіть одну з найважливіших передумов моральної самореалізації людини.
а) самовеління особи;
б) моральна стійкість і надійність;
в) зосередженість до адекватної самооцінки;
г) інтуїція;
д) духовно-практичне самовизначення, як морального суб’єкта, що виступає як процес пошуку й акт вибору самого себе, своєї позиції в суспільстві.
17. Що стає підсумком морального самовизначення особистості?
а) корисливість, спонуки;
б) стихійна поведінка;
в) обмеженість моральної свободи;
г) рознуздатність в погодженні;
д) морально якісна визначеність намірів і вчинків, життєвих планів і лінії поведінки, моральна стійкість і надійність.
18. Як Ви розумієте поняття суспільної моральної необхідності?
а) забезпечення людиною інтересів суспільства;
б) як вимоги, санкції та заборони, які диктує людині суспільство;
в) як обов’язок перед суспільством, членом якого ви є;
г) як вседозволеність;
д) це право інтересів різних суспільств і усвідомлення ними у формі моральних принципів і норм.
19. Що Ви вкладаєте у зміст поняття природної моральної необхідності?
а) вікові закономірності;
б) закономірності статі;
в) нервово-психічні властивості;
г) набуті психологічні якості;
д) це індивідуальна моральна необхідність, при якій інтереси і потреби особистості усвідомлюються людиною як моральні переконання і прагнення, що забезпечують саморегуляцію поведінки.
20. Що найбільше, на Вашу думку, впливає на рівень культури моральної волі особистості?
а) бажання та прагнення людини;
б) рівень етичної освіченості;
в) соціальний контроль;
г) інтереси і потреби людини;
д) він зумовлюється мірою співпадання індивідуальних інтересів із суспільними і рівнем відображення цієї відповідності в свідомості людини.
21. Яка, на Вашу думку, роль самопізнання в моральному виборі особистості?
а) воно не має ніякого значення;
б) його роль незначна;
в) воно відіграє суто психологічну роль;
г) несе в собі небезпеку суб’єктивізму;
д) воно є першою необхідною умовою волі «оскільки збагнення людиною своєї моральної природи є істотною передумовою її морального вибору».
22. Що необхідно для того, щоб моральна самосвідомість набрала внутрішнього і справедливого характеру?
а) раціональне засвоєння людиною моральної норми;
б) головне, щоб соціальні моральні норми були не лише зовнішнім бажанням, від виконання якого людина приховано чи демонстровано ухиляється, чи потакає, змушено догоджаючи навколишнім, побоюючись соціальних санкцій;
в) коли голос совісті звучатиме категорично, як моральне волевиявлення;
г) коли соціальні норми іпмліцитно чи експліцитно перебувають у свідомості людини;
д) коли норма не лише раціонально, а й емоційно засвоєна, практично освоєна у вигляді потреби, схильності, умінь, навичок і звичок, тобто міцно ввійшла у моральну практику особи, оскільки має для неї глибокий зміст.
23. Хто із філософів вважав, що самопримус до виконання обов’язку, чеснот шляхом тамування у собі природних потягів є вищим проявом моральної волі людини?
а) К. Маркс;
б) Л. Фейєрбах;
в) В. Г. Гегель
г) 3. Фрейд;
д) І. Кант.
24. Чи існує необхідність у розумінні сенсу та змісту власного життя людиною. Яка його роль у саморегуляції її моральної життєдіяльності?
а) воно нічого не дає;
б) воно має значення у формуванні особистості;
в) правильне розуміння сенсу життя необміно лягає в основу спонукально-мотиваційної стадії моральної саморегуляції особи, що завершується прийняттям рішення;
г) воно має неабияке значення, оскільки проявляється на прийнятті і виконанні рішень як кульмінаційному моменті морального вибору;
д) це розуміння позначається на визначальному напрямі моральної активності, її наслідків для інших і самого суб’єкта.