Юрія Завадського Імовірність
Художній аналіз віршованого твору
Ю́рій Рома́нович Зава́дський(*18 березня 1981, Тернопіль) — український поет, громадський діяч, кандидат філологічних наук. Закінчив Тернопільську середню школу № 18 під керівництвом А. В. Крижанівського. 2006 року закінчив аспірантуру при кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, куди вступив після закінчення того ж університету 2003 року. Тема дисертаційного дослідження — «Типологія й поетика мережевої літератури і сучасне західне літературознавство». Захист кандидатської дисертації відбувся 12 жовтня 2006 року в Тернополі. З квітня 2008 року керує спільнотою Літературна студія "87″ в ТНПУ ім.В.Гнатюка. Галузь наукових зацікавлень — сучасна зорова поезія, комп'ютерні технології в мистецтві, мережева література, фонетична поезія. На сьогодні є членом редакційної колеґії наукового альманаху STUDIA METHODOLOGICA. Із жовтня 2000 до лютого 2005 року в співпраці видавав літературну ґазету ZВІРШІ.
Основні книги:
1. Юрій Завадський. Імовірність. Тернопіль, 1999.
І. Жанрова група:
1. Філософська (вічні питання: життя та смерть, з чого складається щастя…).
2. Пейзажна лірика (про природу).
3. Інтимна (про кохання).
4. Духовна (звернення до Бога).
5. Громадська або патріотична (любов до Батьківщини).
Можливі поєднання: інтимно-пейзажна лірика, духовно-патріотична, духовно-філософська…
ІІ. Мотив (тема – те, про що розповідається).
ІІІ. Ідея(основна думка – те, що хотів ствердити автор).
IV. Образ автора (турботливий, стурбований, схвильований, закоханий, мудрий, ніжний, бунтарський, цілеспрямований…)
V. Художні засоби.
1. Евфонічні (милозвучність):
а) звукові повтори – наявність у словах речення або рядка одного й того ж самого (чи близьких) звука:
– алітерація (повторення приголосних: «Течуть ізсосон золотисті смоли, як сльози…» – алітерація з-с; «вгорі перлисті переливи хмар» – алітерація р).
– асонанс (повторення голосних: «Тихо пливе блакитними річками льон» – асонанс и-і, «Тече вода в синє море, та не витікає» – асонанс е-є).
б) звуконаслідування – відтворення звуками людської мови крику птахів, тварин, звучання предметів («А двері… так знайомо: рип»; «Серед рожевої куряви… плакали вівці: бе-е… ме-е»).
2. Лексичні:
– тропи (зворот мови, який допомагає виділити якусь важливу рису, поетично змалювати, висловити ставлення, дати оцінку):
ü епітет (додаток, прикладка) – поетичне означення («білосніжні квіти вишні», «громовий голос», «холодна вода, широкий степ, вороний кінь, зелене жито»…)
ü порівняння – зіставлення на основі їх подібності; як, мов, ніби, наче (весняний грім гуркотів, наче велетень сердився)
ü метафора – перенесення рис одного предмета на інший на основі подібності:
o уособлення – уподібнення неживого до людей («застогнали двері»);
o метонімія – уподібнення до предметів («скрипнуло серце»);
o алегорія – змалювання людей в образах тварин, предметів, явищ (байки).
ü іронія – приховане глузування (вислів в протилежному значенні – «Добрий пан: забрав хліб у дітей і кинув псам»)
ü синекдоха – заміна частини цілим і цілого – частиною, однини – множиною і множини – одниною («космічні кораблі линуть на Марси і Венери», «всі матеріальні цінності творить людська рука»)
ü гіпербола – поетичне перебільшення («від грому здригалася вся планета», «море сліз»)
ü літота – применшення («як крильця колібрі»)
ü образний вислів – «дзеркало моря», «цвіт серця»
ü синоніми – різні за звуковим складом, але близькі за значенням («постала інша хата, така гарна та пишна», «…Щоб він не плакав, не журивсь… то віддадуть у москалі»)
ü антитеза – антоніми: слова протилежні за значенням («Гнів і жаль, огонь і холод, несамовита радість і гірка туга разом охопили Петрове серце», «З журбою радість обнялась»)
ü неологізми – нові слова
ü архаїзми – слова, що вийшли з ужитку («пищаль, сагайдак, метавка»)
ü діалектизми – слова та вислови, які вживаються в певній місцевості («на пречудо, ізнов, любує єю, одмовляє»)
ü професіоналізми – властиві для людей певної професії («пілоточка, гімнастьорка, гвардійський полк», «ін’єкція, діагноз, кардіограма»)
ü іншомовні слова – «Вона забрала Івана з гармана»
ü пестливі слова – виражають симпатію (-еньк, -оньк, -к: «Миколка», «школярик», «дівчинонька», «соромливенький»)
ü гротеск – художній прийом, заснований на надмірному перебільшенні або применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів, сполученні реального з фантастичним, трагічного з комічним, а також твір літератури чи мистецтва, що використовує цей прийом.
ü оксюморон – стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення (напр., гарячий сніг, дзвінка тиша).
3. Синтаксичні.
– інверсія– незвичайна розстановка слів у реченні.
Правильний розподіл: спочатку підмет, а потім присудок; прикметник стоїть перед іменником, а додаток і обставина – після слів до яких належать.
В інверсії навпаки: присудок – підмет…
(І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна…)
– анафора – єдиний початок
(Коли б я знав, що розлучусь з тобою,
О краю мій, о земленько свята,
Що я, отруєний журбою,
В світах блукатиму літа.
Коли б я знав про муки люті,
Про сміх і глум на чужині,
Що в мене будуть руки скуті
І в мури замкнені пісні…)
– тавтологія – повторення одного й того ж слова («одне-однісіньке, рано-пораненьку, вовки-сіроманці, думати-гадати, сум-журба», «І, неначе моря хвилі, сніг, і сніг, і сніг…»)
– градація – поступове підвищення, посилення («За горами гори, хмарою повиті», «Стихає річ, вечір, ніч…», «Прийшов, побачив, переміг»)
– усталені звороти – прислів’я, приказки, крилаті вислови, фразеологізми («Правди ніде діти», «Хто хоче багато знати, тому треба мало спати»)
– еліпсис – речення з пропущеними словами; в діалогах («– Та… та…– губи задрижали, лице скривилося. – У…у мене… »)
– риторичні фігури – вираження сильних почуттів:
ü риторичний оклик – окличні речення («Хай буде мир на всій землі й здійсниться наші мрії!»)
ü риторичний вигук – вимова з більшою силою окремих слів при великому збудженні («Ой лишенько! Як той бідний Василько приб’ється додому в таку непогоду!», «Сніжок! Сніжок! Пустіть нас, мамо, на двір!»)
ü риторичне питання – питання, що не вимагає відповіді («За що мені кара? За що мені муки? Кому я що заподіяв?»)
ü риторичне звертання – звертання до відсутньої людини, явища, предмета… («Спи спокійно, поет…»)
VІ. Віршований розмір
1. Строфічна будова (строфа – група віршованих рядків, об’єднаних не тільки змістом, а й римуванням та інтонацією)
а) двовірш – суміжне римування рядків, куплет складається з двох віршів(рядків)
Можна на світі вибирати, сину,
Вибирати не можна тільки Батьківщину.
б) терце'т – тривірш
Горить понад зорями місяць, як жар,
Летять полонинами тіні від хмар,
І млою вкривається заспаний яр.
в) катрен – чотирирядкова строфа
Сміливо ж, браття, до праці вставайте, –
Час наступає – ходім!
Дяка і шана робітникам щирим!
Сором недбалим усім!
г) п’ятивірш – п’ятирядкова строфа
Мовчать квітки і день квітневий,
Дерева моляться без слів,
І спів пташиний занімів,
А вітер теплий, полудневий,
Шепоче щось крізь сон рожевий.
д) сексте'т – шестирядкова строфа
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
е) се'птима – семирядкова строфа на три рими
Ще любо дивляться на мене карі очі,
І біла рученька в моїй руці тремтить,
І од речей моїх серед німої ночі
Дівоче серденько і мріє, і болить.
Дівчино-горлице! шкода твого кохання,
Шкода ночей без сну, зітхання, сумування:
Живу я розумом, а серце тихо спить.
ж) окте'т(октава) – восьмирядкова строфа
Якась смутна і невесела осінь
Зійшла, мов помаранча золота,
Над Києвом, і олив’яні оси
Дзижчали і співали з-за моста,
Де вітер заплітав березами коси
І цілував в розтулені уста
(О спогади терпкі і непотрібні
Про ті роки жорстокі і безхлібні!)
з) тріоле'т – восьмивірш, де перший рядок повторюється двічі, а другий – ще раз
І ти лукавила зо мною!
Ах, ангельські слова твої
Були лиш облиском брехні!
І ти лукавила зо мною!
І нетямущому мені
Втроїли в серце гризотою
Ті ангельські слова твої.
І ти лукавила зо мною!..
Поезія Фенікса звернутися по імені п'ятницю, 1 травень 2009 18:28 (посилання)
Сьогодні знову нашим буде вечір.
Нехай не одягнена в оксамит, не в шовках,
Але ти з моменту нашої першої зустрічі
Мене всюди носиш на руках.
Я льну до тебе, в твоїх обіймах тану,
Я ласкою під рукою твоєю співаю,
Я ніколи тобі не зраджую
І знаю, що улюблена і люблю.
Твої подруги завмерли рівнів,
На нас, закоханих, дивляться і мовчать.
Навколо так багато дівчат красивих,
Але нас вони довіку не розлучать.
І навіть смерть не принесе розлуки
Ледве в грудях твоєї замовкне стукіт,
Помру я теж, і чужі руки
Мене не вирвуть з холодних рук.
твоя Гітара
________________________________________
Автор: Фенікс
Ключові слова: вірші про кохання, вірші про кохання від першої особи, любов на все життя, вірші про вірність, вірші про взаємну любов, любов з першого погляду, вірші про музичні інструменти, вірші про себе, вірші про нас
Метр: ямб
Розмір: 5-стопи ямб
Строфіка: катрени, римування AbAb CdCd ...
Поетична гра: вірш-одухотворення