Лекція 1. Мовознавство як наука

ВСТУП ДО МОВОЗНАВСТВА

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

з дисципліни «Вступ до мовознавства»

для студентів 1–го курсу базового напряму 6.020303 «Філологія»

 

 

Затверджено

На засіданні кафедри

Прикладної лінгвістики.

Протокол № 7 від 20.02. 2013р.

Львів – 2013

Вступ до мовознавства: Методичні вказівки з дисципліни «Вступ до мовознавства» для студентів 1-го курсу базового напряму 6.020303 «Філологія» / Укл. Р. З. Назарчук. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 61 с.

 

Укладач: Назарчук Р. З., асистент

 

 

Відповідальний за випуск: Левченко О. П., д-р філол. наук, доцент

 

 

Рецензенти: Андрейчук Н. І., канд. філол. наук, доцент

Ястремська Т. О., канд. філол. наук,

ст. наук. співробітник


З М І С Т

 

1. Мета та завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі ……….. 4

2. Зміст дисципліни ………………………………………………………….. 5

3. Тематичний план дисципліни ……………………………………………. 10

4. План та зміст основних навчальних заходів …………………………….. 12

5. Види самостійної роботи …………………………………………………. 40

6. Оцінка якості засвоєння навчального матеріалу ………………………... 44

7. Запитання на заліковий, модульний контроль, іспит, комісію ………… 46

8. Зразки контрольних завдань ……………………………………………… 52

9. Рекомендована література ………………………………………………… 54

10. Термінологічний мінімум ………………………………………………… 57


1. Мета та завдання дисципліни, її місце у навчальному процесі

Актуальність та значення курсу. Курс “Вступ до мовознавства” призначений для студентів філологічних спеціальностей як початковий у циклі лінґвістичних дисциплін. Він уводить студента у проблематику науки про мову, ознайомлює з найважливішими поняттями та термінами, принциповими положеннями сучасної лінґвістики, а також основними методами та прийомами дослідження мови. Курс закладає підвалини наукового розуміня сутності мови, допомагає виробити навички спостереження та виокремлення мовних одиниць і явищ, їх аналізу та класифікації.

Основна мета вивчення курсу – сформувати розуміння природи мови, її походження, функціонування та внутрішньої структури, засвоїти основні ідеї та принципи лінґвістики як науки, а також оволодіти методами та прийомами лінґвістичного аналізу.

Завдання навчальної дисципліни – висвітлення викладачем і засвоєння студентами таких засадничих проблем: визначення мови, її походження, зв’язок із мисленням, будова мови: основні одиниці, категорії, рівні, роль мови у суспільному розвитку, принципи класифікації мов, зв’язок лінґвістики з іншими науками, методологія та методика вивчення мов.

Методами вивчення курсу є: а) лекційні заняття; б) практичні заняття; в) самостійна позалекційна робота з навчальною та науковою літературою.

Дисципліна пов’язана із паралельними курсами: “Основи прикладної лінґвістики”, “Сучасна українська літературна мова” і є основою для таких подальших курсів: “Основи теорії мовної комунікації”, “Контрастивна лексикологія української й англійської мов”, “Контрастивна граматика української й англійської мов”, “Психолінґвістика”, “Загальне мовознавство”.

Засвоївши курс, студент повинен знати: 1) основні проблеми і напрями сучасного мовознавства; 2) сутність природи мови; 3) погляди на походження мови; 4) особливості взаємозв’язку мови та мислення; 5) сутність дихотомії “мова” – “мовлення”; 6) специфіку семіотичного аспекту мовознавства; 8) внутрішню організацію мовної системи; 7) зв’язок мови із людиною, нацією, державою; 9) особливості проблематики фонетики та фонології; 10) основні аспекти вивчення лексики; 11) найважливіші поняття та категорії граматики, особливості їхнього вияву у мовах різної будови; 12) типи класифікації мов світу; 13) історичні та сучасні типи письма.

Підготовлений фахівець повинен уміти застосовувати набуті знання у вивченні часткових лінґвістик, оперувати вивченою лінґвістичною термінологією, аналізувати мовні явища у сукупності поза- і внутрімовних чинників, а саме: 1) давати правильні визначення базових понять мовознавства; 2) розпізнавати мовні одиниці і класифікувати їх, застосовуючи різні методи лінґвістики; 3) аналізувати звуки мов світу та транскрибувати слова різних мов за допомогою знаків міжнародної транскрипції; 4) характеризувати слова різних мов під сема- та ономасіологічним кутом розгляду; 5) визначати особливості граматичної будови різних мов світу.

Викладання загальнотеоретичних положень дисципліни (а особливо специфікація добору ілюстративного матеріалу) передбачає орієнтацію як на рідну, так і на іноземні мови, які вивчають студенти.

2. Зміст дисципліни

2.1. Загальнотеоретичні положення та галузі мовознавства

Частина має за мету ознайомити студентів із предметом, завданнями, структурою науки про мову, місцем лінґвістики серед інших наук, методами дослідження мови, різними аспектами вивчення мови.

Вступ: предмет, об’єкт та завдання науки про мову; мовознавство загальне та часткове, теоретичне та прикладне, зв’язок мовознавства з іншими науками.

Поняття наукового методу. Методи: описовий, порівняльно-історичний, типологічний, структурний. Синхронія та діахронія.

Мова як вселюдське явище: погляди на природу, сутність і походження мови.

Комунікативний аспект мови: мова, мовлення, мовленнєва діяльність; найважливіші поняття теорії мовленнєвих актів; відмінності у спілкуванні людей і тварин.

Психологічний аспект мови: мова, мислення, свідомість; психофізіологічні основи єдності мови та мислення; основні одиниці мови і мислення; типи людського мислення; різні точки зору на зв’язок мови і мислення, поняття про мовну та концептуальну картину світу.

Семіотичний аспект мови: семіотика як наука про знаки і знакові системи; поняття про знак узагалі і мовний зокрема; двобічна природа знака; відмінності мовного знака від інших знаків; семантичний трикутник як схема мовного знака; мова як знакова система.

Системний характер мовної структури. Рівні мовної системи та одиниці кожного рівня. Типи зв’язків, що формують структуру мови: синтагматичні, парадигматичні, ієрархічні.

Соціальний аспект мови: форми існування мови у суспільстві (історичні – мова племені, народності, нації; сучасні – літературна мова, соціальні та територіальні діалекти, просторіччя, койне, суржик); мовна політика; світові мови; мовні стосунки в різні історичні періоди; процеси диверґенції та конверґенції мов; мовні контакти, білінґвізм, полілінґвізм; явище штучних мов.

2.2. Розділи мовознавства у синхронії та діахронії

Частина присвячена висвітленню проблем традиційних розділів лінґвістики та їх наукового апарату: “Фонетика та фонологія”, “Лексикологія та лексикографія”, “Граматика (морфологія та синтаксис)”. Крім того, як підсумковий подано розділ про класифікаційний аспект вивчення мов світу.

Фонетика та фонологія. Предмет фонетики. Фонетика загальна, окрема, описова, історична, експериментальна, практична. Три аспекти вивчення звуків мовлення:

· акустичний, або фізичний: акустичні характеристики звука (висота, сила, тривалість, тембр), співвідношення тону і шуму як основа поділу звуків на голосні та приголосні;

· фізіологічний, або артикуляційний: будова мовленнєвого апарату людини, функції його частин, артикуляція звука, поняття артикуляційної бази; акустично-артикуляційна основа класифікації звуків, принципи класифікації голосних та приголосних у мовах світу, міжнародний фонетичний алфавіт, поняття транскрипції та транслітерації; фонетичне членування мовленнєвого потоку: склад, такт, фраза; коартикуляційна основа позиційних та комбінаторних звукових змін, їхні різновиди;

· лінґвістичний, або функційний: фонологія як наука, поняття про фонему, різне її розуміння, функції фонем, диференційні та інтегральні ознаки фонем, варіанти та варіації фонем, типи опозицій фонем, система фонем у мові.

Письмо, основні принципи письма: ідеографія, фонографія. Історичні типи письма: дографічне (предметне), піктографічне, ієрогліфічне, буквене. Походження і розвиток базових алфавітів. Спеціальні типи письма. Орфографія, її основні принципи.

Лексикологія. Предмет лексикології та її розділи. Слово як одиниця мови, слово в мові та мовленні. Поняття про лексему.

Проблеми лексичної семасіології: структура лексичного значення, різне її трактування; аспекти вивчення лексичного значення; базові поняття семантики слова: концептуальне ядро, емоційно-стилістичні конотації, денотат / референт, сигніфікат; співвідношення слова та поняття; типи лексичних значень.

Багатозначність (полісемія) слова, шляхи її розвитку: метафора, метонімія, синекдоха, функційне перенесення.

Системні зв’язки між значеннями слів: лексико-семантичні групи, тематичні групи, семантичні поля, синоніми, антоніми, гіпероніми та гіпоніми, омоніми. Проблема розрізнення полісемії та омонімії. Поняття про прототипи, енантіосемію та лексичну конверсію.

Типи аналізу змістового плану слів: компонентний та концептуальний, структурний (семи, семеми) та когнітивний (фрейми, слоти).

Ономасіологія як наука про найменування. Типи мотивації слова (реальна, формальна, фантастична). Поняття про ономасіологічний аналіз.

Проблема фразеології. Поняття про ідіоматичність. Фразеологічні одиниці мови, їх типи. Проблеми перекладу фразеологізмів.

Питання історичної лексикології. Історизми. Архаїзми. Неологізми, шляхи їх поповнення. Запозичення: причини запозичень, їх різновиди. Інтернаціоналізми. Поняття пуризму. Зміни значень слів в історії: розширення та звуження значень.

Лексикографія, типи словників. Зміст та будова словників різних типів.

Граматика. Предмет, завдання основні розділи граматики. Морофологія. Граматичні значення, їх формальні показники. Граматичні категорії; граматичні функції. Універсальне та специфічне у граматиках мов світу.

Поняття про морфему. Морфема у мові та мовленні. Омосемія та омонімія морфем. Типи і функції морфем.

Граматична структура слова і питання словотвору. Словозмінна парадигма. Аналітизм і синтетизм як основні типи граматичної структури. Основні способи словотворення у мовах світу.

Частини мови, принципи виділення, специфіка частин мови у різних мовах світу.

Синтаксис. Поняття про синтаксичну конструкцію, синтаксичну функцію, синтаксичну валентність. Типи синтаксичних зв’язків: сурядний, підрядний, предикативний. Поняття про словосполучення. Словосполучення та слово, типи зв’язків у словосполученні. Логіко-функційні типи підрядних словосполучень: атрибутивні, об’єктні, обставинні. Проблема визначення речення. Речення та словосполучення. Речення та судження. Речення у мові і мовленні. Ознаки речення. Комунікативні та формально-структурні типи речень. Актуальне членування речення. Найважливіші принципи ґенеративної граматики. Проблематика синтаксису тексту.

Класифікаційний аспект вивчення мов світу. Генеалогічна класифікація мов, коротка історія та принципи порівняльно-історичного методу, проблема мовної реконструкції, прамови, праформ, поняття мовної сім’ї, огляд найпоширеніших макросімей мов, актуальні проблеми компаративістики.

Типологічні класифікації мов. Морфологічна класифікація: поділ мов на кореневі (ізоляційні), аглютинативні, інкорпоративні (полісинтетичні), флективні (синтетичні та аналітичні). Поняття про фонологічну та синтаксичну типологію мов. Проблема лексичної типології. Типологія та мовні універсалії.

 

3. Тематичний план дисципліни

І семестр

навч. тиж- день назва теми лекції, год. практ. заняття год. сам. роб., год.
Мовознавство як наука.
2-3 Сутність мови та її функції. Походження та розвиток мови.
Комунікативний аспект мови: поняття мови і мовлення.
Психологічний та когнітивний аспект мови: взаємозв'язок мови і мислення.
Семіотичний аспект мови: мова як специфічна знакова система.
7-8 Соціальний аспект мови: диференціація суспільства за мовними параметрами, форми існування мови у суспільстві.
Основні поняття фонетики. Три аспекти вивчення звуків мовлення. Типологія систем вокалізму та консонантизму у мовах світу.
Членування мовленнєвого потоку. Склад. Теорії складоподілу. Наголос, його типи у мовах світу. Інтонація та її елементи.
Фонетичні процеси у мовленнєвому потоці: позиційні, комбінаторні, спонтанні зміни звуків. Фонетичні закони. Принципи транскрипції та транслітерації.
Поняття про фонему і фонологію (лінґвістичний аспект вивчення звука). Різниця між звуком і фонемою. Варіанти і варіації фонем. Типи фонологічних опозицій. Фонологічна система мов світу.
Предмет лексикології та її основні розділи. Слово як одиниця мови. Структура лексичного значення слова. Базові поняття семантики слова.
Типи лексичних значень. Багатозначність слова. Шляхи розвитку полісемії.
Своєрідність системної організації лексико-семантичного рівня мови.
Поняття фразеології. Фразеологічні одиниці мови, їх типи. Проблеми перекладу фразеологізмів.

ІІ семестр

навч. тиж-день назва теми лекції, год. практ. заняттягод. сам. роб., год.
Граматичний устрій мови. Граматичні значення та категорії.
Морфеміка. Морфологія.
Проблема частин мови.
Способи вираження граматичних значень.
Основні поняття та категорії синтаксису. Синтаксичні одиниці мови. Словоспо­лучення.
Проблематика синтаксису речення. Ознаки речення.
Типологія речень. Поняття про актуальне членування. Проблеми тексту і дискурсу.
Класифікація мов світу.

 

4. План та зміст основних навчальних заходів

 

Лекція 1. Мовознавство як наука

1. Предмет, об’єкт і завдання науки про мову. Мовознавство загальне і часткове, теоретичне і прикладне. Найважливіші проблеми мовознавства.

2. Зв’язок лінґвістики із суміжними дисциплінами.

3. Методи дослідження мови: описовий, порівняльно-історичний, типологічний, структурний.