Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини
Виділяють 3 сфери психічного:
А) пізнавальна;
Б) емоційна;
В) Вольова
1.Пізнавальна сфера.
Інтелект (від лат. – сприйняття, поповнення) – система пізнавальних здібностей індивіда, яка виявляється в:
- здатності швидко і легко набувати нові знання і вміння,
- долати несподівані перешкоди,
- знаходити вихід із нестандартних ситуацій,
- глибоко розуміти те, що відбувається навколо,
- в умінні адаптуватися до складного та мінливого середовища.
Найчастіше інтелект визначають за рівнем розвитку, що розглядається в єдності з іншими пізнавальними процесами – сприйманням, пам’яттю, уявою тощо. Розуміння інтелекту як загальної розумової здібності використовують як узагальнення поведінкових
характеристик, пов’язаних з успішною адаптацією до нових життєвих завдань.
2. Емоційна і вольова сфери.
Емоція (почуття) і воля.
А. Емоції – психічні стани і процеси, в яких відображається безпосереднє, ситуативне переживання життєвих явищ, зумовлене їх відношення до потреб суб’єкта. У процесі еволюції емоції виникли як засіб, що дає змогу живим організмам визначити біологічну значущість зовнішніх впливів і внутрішніх станів.
- Емоції – відображення ситуаційного ставлення людини до певних об’єктів.
- Почуття – стійке й узагальнене ставлення до об’єктів.
Класифікація почуттів:
Моральні почуття – втілюється ставлення людини до людини та суспільства. (Моральні почуття: любов, співпереживання, гуманність, відданість, чесність, безкорисливість, альтруїзм, патріотизм. Аморальні почуття: жадібність, егоїзм, жорстокість, самолюбство.
Інтелектуальні почуття – подив, цікавість , допитливість, сумнів –засвідчують взаємопроникнення інтелектуальної та ефективної сфери.
Естетичні почуття - пізнання специфічних якостей предмета –краси.
Світоглядні почуття – найбільшу узагальнені почуття, які відображають ставлення людини до світу, інших людей. Емоційна сфера виконує таку регулюючу функцію (виконує ряд значущих функцій для життєдіяльності людини):
а) оцінювальну - оцінювання інформації, яку накопичують психічні процеси. Завдяки їм здійснюється відображення суб»єктивного ставлення людини до: оточуючого світу; самої себе;
б) контролюючу - на основі виникаючої емоції людина отримує змогу швидко приймати орієнтовне рішення про значення нового сигналу та його можливих наслідків (корисних, шкідливих);
в) мотивуючу функцію - прагнення уникнути подій, які породжують негативні емоції, або включатися в події, що призводять до позитивних переживань;
г) функцію оптимізації міжособистісної взаємодії між людьми та ін.;
Б) Регулюючу функцію також виконує воля.
Воля - це активність особистості, це активність регуляції в умовах подолання труднощів.
Регулюючі функції волі:
1) завдяки волі ми маємо вищі (довільні) форми інших психічних процесів (уваги, процесів пам»яті та ін.), які властиві лише людині;
2) воля сприяє становленню людини, здатної до самовизначення та свободи;
3) воля робить діяльність людини цілеспрямованою та впорядкованою
3.Пам'ять є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування.
- Запам'ятовування – це процес пам'яті, який забезпечує приймання, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню й закріпленню тимчасових нервових зв'язків. Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.
А) Мимовільне запам'ятовування має місце тоді, коли людина не ставить собі за мету щось закріплювати і в подальшому використовувати цю інформацію. Мимовільне запам'ятовування залежить і від зусиль, яких докладає індивід для досягнення своєї мети, від активної розумової роботи над текстом.
Б) Для повного засвоєння і відтворення знань, вмінь, навичок необхідне довільне запам'ятовування. Цей процес пов'язаний з визначенням субєктом цілі запам'ятати, завчити і зберегти певний обсяг матеріалу для наступного відтворення у формі словесних звітів чи вмінь, навичок у діяльності.
- Збереження – це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку впродовж тривалого часу. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності. Без використання матеріал пам’яті поступово забувається.
- Відтворення – процес актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам'ятовуванні. Здійснюється у вербальній і руховій формі; є показником міцності запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу.
- Забування – це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятовуваного, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання. Забування – це процес, протилежний запам'ятовуванню. Він унеможливлює актуалізацію засвоєної інформації. Однак забування є необхідним і закономірним процесом пам'яті, ланкою системи, що регулюється. Забування, як і інші процеси пам'яті, зумовлюється низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких провідну роль.