Отримання поліформальдегіду
Поліформальдегід одержують полімеризацією мурашиного альдегіду
Мурашиний альдегід (формальдегід) одержують окисненням парів метанолу киснем повітря у присутності каталізатора – срібла, нанесеного на пемзу. Утворена при цьому парофазна суміш, яка містить формальдегід, метанол, воду, мурашину кислоту, водень, оксиди вуглецю та інші гази, поглинається водою. Так одержують формалін, який містить 37% формальдегіду, 7-10% метанолу та 0,1% мурашиної кислоти. Метанол стабілізує формалін, перешкоджаючи утворенню полімер гідратів.
Формальдегід при нагріванні у вигляді 60%-го водного розчину, що містить 2% сірчаної кислоти, полімеризується з утворенням кристалічного триоксиметилену
Триоксиметилен – стійка сполука, яка можна перегнати без розкладу при атмосферному тиску.
Формалін (37-40%-ий водний розчин формальдегіду) при зберіганні або відгонці з води може утворювати олігомерний поліоксиметилен, здатний при 180-200 ОС деполімеризуватись і тому слугувати джерелом для одержання безводного, газоподібного формальдегіду.
Поліформальдегід з високою молекулярною масою одержують полімеризацією формальдегіду, що містить не менше 99,9% основного продукту, за присутності йонних каталізаторів.
Прикладом такого процесу є полімеризація, ініційована третинними амінами.
Ініціювання відбувається за участю вільної пари електронів атома азоту
або за участю каталізатора в присутності слідів води, що спричиняє утворення йонної пари:
Одержані в такий спосіб атоми реагують з молекулами формальдегіду з утворенням полімеру
Закінчення ланцюга відбувається за реакцією:
Поліформальдегід можна також отримати полімеризацією триоксиметилену, каналізованої кислоти Льюїса.
Отриманний поліформальдегід містить кінцеві гідроксильні групи, які є нестійкими і розкладаються при 100 ОС і вище з утворенням вихідного мономеру. Для стабілізації полімеру і надання можливості його переробки у відповідні вироби поліформальдегід модифікують при 140-150 О С оцтовим ангідридом у присутності каталізаторів (солей лужних металів або тритинних амінів). Ацетильований поліформальдегід стійкий в інертному середовищі до 250 ОС, водночас у присутності кисню він розкладається вже при 160 ОС, для стабілізації ацетильованого полімеру при його переробці вносять антиоксиданти (похідні фенолу або дифеніламін).
Ацетильований гомополімер формальдегіду вперше випустила фірма Дюпон під назвою дельрин у США в 1958 р.