У багато разів краще, ніж тіло
незважаючи на розхожі уявлення про те, що «на обличчі усе написано».
Ступінь «контрольованості» частин тіла як джерел інформації залежить від трьох основних характеристик:
1) «пропускної здатності», тобто кількості різних за значенням сигналів, які можна посилати за одиницю часу;
2) зовнішнього зворотного зв'язку з боку партнерів;
3) внутрішнього зворотного зв'язку — через усвідомлення своєї експресивної поведінки.
Тому
коли людина хоче приховати свої почуття, обличчя стає малоінформативним, а тіло — головним джерелом інформації для партнера.
За словами одного з психологів,
тіло — це місце «витоку інформації»
про щиросердечні стани людини.
Експресія обличчя є найбільш інформативною
за умов передачі правдивої інформації
і найменш інформативною
за умов передачі неправдивої інформації.
Ø Жестикуляція:
Насамперед важлива кількість жестів.
o Нормальною вважаються різна кількість жестів у різних народів і в різних культурах (більша на півдні і менша на півночі).
o Проте скрізь їхня кількість і інтенсивність зростають разом зі зростанням емоційної збудженості людини, її схвильованості.
o Інтенсивність жестикуляції зростає за бажання досягти більш повного розуміння між партнерами, особливо якщо воно утруднено.
Ø Пози:
§ «Закриті» пози: людина намагається закрити передню частину тіла й зайняти якнайменше місця в просторі; «наполеонівська» поза постаті: руки схрещені на грудях чи обидві руки упираються в підборіддя під час сидіння і т.п. –
o недовіра,
o незгода,
o протидія,
o критика,
o страх перед партнером.
§ «Відкриті» пози: руки розкриті долонями вверх; сидячи: руки розкинуті, ноги витягнуті –
o довіра,
o згода, доброзичливість,
o психологічний комфорт.
§ Пози роздуму: наприклад, поза роденівського Мислителя.
§ Пози критичної оцінки: рука під підборіддям, вказівний палець витягнутий уздовж скроні.
§ Зацікавленість у спілкуванні: людина у положенні сидячи нахиляється вперед до співрозмовника, якщо ж не дуже зацікавлена — відкидається назад.
§ Бажання самоствердитися, «поставити себе»: ваш партнер стоїть прямо, у напруженому стані, з розгорнутими плечима, іноді упираючись руками в стегна.
§ Людина, якій не потрібно підкреслювати свій статус, розслаблена, спокійна, її поза вільна, невимушена.
загального малюнка ходи — моментів вставання, сідання і т. ін., тобто значення стилю пересування і зміни поз.
Ø Хода.
| Хода є одним з найважливіших ключів до розуміння внутрішнього стану людини. Вона строго індивідуальна, у ній добре видно багато характеристик людини. Тому не дивно, що добрим лікарям хода служила діагностичним симптомом різних хвороб. Дуже цікаві в цьому відношенні експерименти Магнусона і Вільде. Вони приєднували до усіх великих суглобів людини маленькі електричні лампочки і потім знімали її ходу в цілковитій темряві так, що видно було тільки, як пересуваються вогники. Виявилося, що навіть по такій, здавалося б, мізерній інформації випробувані цілком упевнено і правильно могли визначити стать і вік людини. |
По ході можна розпізнати емоційний стан людини:
o гнів, злість – найбільш «важка» хода,
o страждання – людина майже не розмахує руками,
o гордість – найбільша довжина кроку,
o щастя – людина «летить», у неї більш часті і легкі кроки.
Питання 4.
Самоподача у спілкуванні
Самопрезентація — короткочасний, специфічно мотивований і організований процес пред'явлення інформації про себе у вербальній і невербальній поведінці
Уміння цілеспрямовано формувати враження про себе є складовою професійних умінь людей, що працюють у сфері обслуговування, менеджерів та багатьох інших професій.
Самоподача, самопред'явлення полягає в управлінні увагою партнера. Самоподача – це здатність «втручання» живого об'єкта сприйняття у процес формування свого образу в партнера.
Змістовні характеристики самопрезентації включають такі компоненти:
o уявлення про те, яка саме інформація про себе пред'являється,
o усвідомлення того, які перетворення з нею відбуваються – на підставі аналізу відповідних реакцій партнера,
o наскільки успішно здійснюється процес саморегуляції та самоорганізації,
o якою є частка вербального і невербального компонента на різних стадіях самопред'явлення.
o віддалені наслідки самопрезентації у вигляді коректування образу «Я» й удосконалення тактики самопред'явлення.
Успішності самопрезентації сприяють:
o соціальний інтелект,
o Его-компетентність,
o природна чарівність,
o здатність до мобілізації та переключення,
o маніпулятивні уміння.
Гальмуючі фактори:
o нездатність до саморозкриття,
o сором'язливість,
o комплекси,
o недоліки у комунікативних уміннях і навичках.
Основою для самопред'явлення є наше інтуїтивне знання про основні способи соціального сприйняття:
o про типові схеми формування першого враження,
o про емоційне розуміння,
o про закономірності каузальної атрибуції.
Управління сприйняттям партнера відбувається за допомогою залучення уваги до тих особливостей свого зовнішнього вигляду, своєї поведінки чи уявлення про ситуацію, що «запускають» відповідні механізми соціального сприйняття.
v Самоподача «переваги».