Органи учнівського самоврядування
Учнівське самоврядування є уособленням демократичної атмосфери у школі, формою самодіяльної організації дитячого життя у ній, важливим чинником самовиховання особистості. Реалізують його органи учнівського самоврядування, котрі складаються з виборних або уповноважених осіб, яким колектив доручає спільно планувати громадські справи, розподіляти доручення між учнями, перевіряти їх виконання, координувати та об'єднувати роботу первинних осередків.
Структура шкільного учнівського самоврядування не є стандартною. Постійним органом учнівського колективу в багатьох школах є учнівський комітет, під керівництвом якого в системі самоврядування діють такі комісії з представників класів:
1) навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств; організація огляду знань, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);
2) трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ та ін.);
3) господарська (організація самообслуговування, облік збереження майна, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);
4) дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, випуск "Блискавок", боротьба за дотримання учнями правил поведінки);
5) санітарна (виставлення оцінок за чистоту, піклування про зовнішній вигляд учнів, боротьба за дотримання санітарно-гігієнічних вимог тощо).
У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюють під керівництвом відповідних комісій: рада з туризму, рада навчального кабінету, рада фізкультури. Розбудова національної загальноосвітньої школи на демократичних засадах покликала до життя таку форму учнівського самоврядування, як Рада дитячої палати - законодавчий та виконавчий орган самоврядування, підзвітний загальним зборам.
Загальні збори (функції): вибори координаторів первинних колективів школи до дитячої палати; звіти; збори первинних колективів; вибори членів дитячої палати по шести центрах; звіти.
Рада дитячої палати: голова Ради дитячої палати, заступник Ради дитячої палати, радник інтелектуального центру, радник центру дисципліни і порядку, радник шефського центру, радник центру здорового способу життя, радник інформаційного центру, радник центру молодіжного дозвілля.
Права членів Ради дитячої плати: брати участь в роботі всіх напрямів дитячого самоврядування; представляти інтереси учнів; співпрацювати з педагогічним колективом та батьківською радою; проводити засідання, приймати рішення та виконувати їх; давати доручення учням і контролювати їх виконання.
Обов'язки членів дитячої палати: бути прикладом у навчанні і праці; захищати інтереси учнів; організовувати роботу центрів у класному колективі; координувати і контролювати діяльність первинних центрів; забезпечувати життєдіяльність учнівського самоврядування школи; організовувати підготовку та проведення загальношкільних заходів, спрямованих на розвиток особистості як суб'єкта життя; забезпечувати представництво шкільного учнівського самоврядування.
Основні напрями діяльності дитячої палати:
- інтелектуальний центр. Мета: забезпечити простір для ініціативи, творчості, самодіяльності учнів у навчально-пізнавальній діяльності.
Завдання: допомагати розвитку раціональних методів навчальної діяльності учнів, їхньої самоосвіти; брати участь у роботі МАН та інших творчих об'єднань;
- центр дисципліни і порядку. Мета: піклуватися про виховання у школярів свідомої дисципліни; підтримувати порядок у школі.
Завдання: допомагати організації навчального процесу в школі, організовувати товариську допомогу в навчанні
(робота учнів-консультантів з різних предметів), вести облік відвідування уроків, контролювати якість чергування в класах, стежити за дисципліною на перервах, за поведінкою учнів у мікрорайоні школи (пропагувати норми культурної поведінки, правила етикету);
- шефський центр. Мета: організація шефської допомоги, допомога у формуванні особистості згідно із статутними вимогами.
Завдання: контроль стану книжок; організація розважальних ігор; допомога вчителям у підготовці до свят, годин спілкування, підготовка дидактичного матеріалу;
- центр здорового способу життя. Мета; пропагувати здоровий спосіб життя серед учнів.
Завдання: залучення ровесників до спорту і туризму, профілактика і подолання шкідливих звичок.
Оригінальна за структурою і змістом діяльності система учнівського самоврядування Луганського ліцею іноземних мов. Тут утворено Конференцію ліцею: Конференція ліцею - вищий законодавчий та виконавчий орган, який об'єднує парламент ліцею та ради груп. Керує роботою Конференції президент парламенту.
Парламент ліцею - виконавчий орган, який підзвітний конференції. Формується з представників груп (староста, член парламенту), представників дитячої редакції газети "Здрастуй", інших суспільних або творчих організацій ліцею. Президент парламенту обирається членами парламенту таємним голосуванням.
Рада групи - створюється в учнівських групах. Члени ради обираються на зборах групи відкритим голосуванням. Керує радою групи староста.
Склад Конференції ліцею: члени парламенту ліцею; члени ради учнівських груп; представники громадських учнівських організацій. Конференція вирішує такі питання: вибори президента парламенту; визначення групи переможниці на звання "Краща група ліцею навчального року"; затвердження кандидатури на звання "Учень року"; визначення пріоритетних напрямів роботи учнівського самоврядування.
Склад парламенту: президент парламенту; члени парламенту (обирається одна особа від кожної групи на спільних зборах груп); старости груп; радники президента - заступники директора з виховної роботи.
Усі члени парламенту працюють у комісіях, організовуючи та контролюючи роботу в ліцеї з визначених напрямків: навчальна комісія (об'єднує старост груп); комісія культури та відпочинку; інформаційна комісія.
Президент парламенту обирається членами конференції шляхом таємного голосування строком на два роки (з числа учнів II-ІП курсу). Президент парламенту: 1. Проводить засідання ради парламенту ліцею. Планує його роботу. 2. Представляє ліцеїстів у громадських організаціях. 3. Керує роботою конференції. Планує її засідання. 4. Контролює міжконференційну роботу комісій парламенту. 5. Проводить зустрічі з активами груп. 6. Організовує роботу громадських організацій учнів ліцею. 7. Представляє ліцей у міських дитячих громадських організаціях.
Рада групи проводить засідання двічі на місяць. Вона організовує діяльність таких секторів: навчальний, трудовий, редакційний, культурно-масовий.
Для ефективної діяльності учнівського самоврядування необхідні такі умови:
1) подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядування і педагогічного керівництва ним. Воно має займатися конкретними справами, з його рішеннями повинен рахуватися і педагогічний колектив, і дирекція школи, і не вважати їх дитячими забавами;
2) залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи, боротьби з негативними явищами у середовищі учнів. Вони повинні активно допомагати педагогам у використанні нових форм виховної роботи з учнями, включатися у виховну роботу із запобігання і подолання серед школярів куріння, вживання алкоголю і наркотиків;
3) надання самоврядуванню реальних прав і обов'язків. Слід чітко визначити, за які питання шкільного життя та діяльності відповідає учнівське самоврядування, які конкретні права та обов'язки має кожен учень;
4) підбір до органів самоврядування найавторитетніших лідерів учнівського колективу, які мають бути взірцем для вихованців у ставленні до своїх учнівських обов'язків;
5) прагнення до розширення цих органів. За таких умов зростає кількість вихованців, які підтримують вимоги педагогічного колективу, більшій кількості учнів прищеплюється смак до суспільно корисної діяльності, створюються можливості для уникнення перевантажень найактивніших учнів, у залучених до громадської роботи вихованців виявляються нові сторони їх особистості, які знайшли простір для свого розвитку;
6) повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і його органів, ненав'язування учням своєї волі у справах, які є компетенцією самоврядування;
7) кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському активу, навчання його складної справи управління;
8) практикування в дитячому колективі зміни функцій керівника і підлеглого. Тривале перебування школяра на керівній посаді може призвести до формування у нього небажаних якостей (зверхності, зазнайства та ін.). Тому педагогічно доцільно, щоб у роботі органів учнівського самоврядування брало участь якомога більше учнів, щоб воно постійно оновлювалося. Це дасть змогу значній частині школярів набути організаторських навичок;
9) систематичне звітування членів самоврядування перед колективом, що дає можливість здійснювати контроль за їх діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає можливим зловживанням становищем у колективі.
Кожен класний керівник прагне сформувати надійний актив, який став би його помічником у всіх справах класу, виявив належну активність у роботі, був взірцем для інших у навчанні, праці й поведінці. Актив колективу - це передусім члени органів самоврядування (ядро активу), а також рядові члени колективу.
Кандидатури до дитячого самоврядування детально вивчають, підбирають тих, хто користується в учнів авторитетом, вимогливий до себе й до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. Ураховують також імпульсивність, збудливість, які проявляються в учнів у формі неврівноваженості, уміння володіти собою. Адже неврівноважені активісти намагаються вирішити конфлікт або вплинути на товаришів не силою переконання, а криком, погрозами, що породжує нові конфлікти, негативно позначається на авторитеті органів самоврядування. Члени активу повинні усвідомити, що вони не мають особливих прав і привілеїв, на них покладено додаткові обов'язки і, отже, їм виявлено довіру.
Хоч би які функції виконував активіст, його треба навчити самостійно мислити, аналізувати й оцінювати конкретну ситуацію з громадянських позицій, приймати розумне рішення. Тому під час обговорення конкретних питань допускаються дискусії, прислухаються до пропозицій активістів, довіряють членам самоврядування втілювати в життя не тільки свої поради, ай пропозиції активу.
Особливу увагу в роботі з активом звертають на вміння аналізувати поведінку і вчинки тих, хто часто порушує дисципліну і шкільний режим. Він повинен замислюватися над причинами їх пасивного ставлення до навчання і праці.
Водночас наголошують, що завдання кожного активіста - допомагати таким учням, спираючись на їхні позитивні якості, залучати їх до громадського життя колективу.
Учитель повинен вміло використовувати і такий важливий орган учнівського самоврядування, як збори колективу класу. Раціональна їх організація є могутнім чинником зміцнення учнівського колективу, важливим засобом виховання в учнів почуття честі і обов'язку, сміливості та мужності, принциповості й відповідальності за свої вчинки, вміння самостійно аналізувати питання, підпорядковувати особисті інтереси суспільним, казати правду у вічі та вислухати справедливу критику товариша.
Учнівські збори класу можуть стосуватися найрізноманітніших аспектів життя колективу. Найчастіше їх присвячують питанням повсякденного життя: організації допомоги комусь із школярів, обговоренню заходів щодо поліпшення успішності та зміцнення дисципліни, підготовці до культурно-масового заходу, випуску журналу, підсумкам навчальних занять за семестр або рік та ін. Особливо важливими е збори, присвячені актуальним питанням сучасності, визначним історичним подіям, питанням морального виховання.
В усіх випадках слід зважати на вік учнів, їх підготовленість і розвиток, домагатися того, щоб питання, які розглядаються на зборах, були близькі, зрозумілі їм, цікавили їх. Ідейність і цілеспрямованість зборів теж не повинні випадати з поля зору вчителя.
Періодичність проведення класних зборів залежить від конкретних умов роботи класу. В окремих випадках, особливо коли тільки знайомляться з класом, починають згуртовувати його, збори проводять частіше. Коли колектив зміцніє, налагодяться стосунки між класним і загально-шкільним колективом, класний керівник вивчить клас, такі збори збирають рідше. У зв'язку з непередбаченою подією в класі, яка потребує негайного обговорення, проводять термінові непланові збори.
Особливо ретельно слід готувати збори в 4-6 класах, оскільки учні тільки-но залучаються до нової форми суспільного життя. На цьому етапі доводиться зупинятися на дрібних, часто організаційних, питаннях, вчити їх готувати збори, організовано вести їх, фіксувати прийняті рішення, стежити за їх виконанням. Усі ці питання мають вагоме виховне значення, бо привчають школярів серйозно ставитися до керівного органу учнівського колективу, поважати його рішення, дисципліновано поводитися під час його виконання.
Учні старших класів мають більше самостійності як у складанні порядку денного зборів, так і в їх проведенні. Завдання класного керівника - своєчасно помітити питання, що найбільше хвилюють учнів, допомогти ґрунтовніше підготуватися до їх обговорення на зборах, тактовно наполягати на правильному їх розв'язанні.
Наприклад, в одній із шкіл-гімназій м. Запоріжжя членів учнівського самоврядування орієнтують на дотримання таких правил:
1. Сміливіше внось свої пропозиції задля прийняття колективного рішення.
2. Не бійся, що вносиш ідеї прості, з банку ідей виберемо золоті.
3. Ідею іншого не маєш права критикувати, покритикуєш - не буде ідей.
4. Думку викладай розважливо, якщо потрібно - повтори.
5. Часу не марнуй, пропозиції внось коротко і ясно.
6. Чітко втямиш - краще зробиш.
7. Погодився легко - не означає сприйняв глибоко.
8. Не думай, що ти в чомусь переважаєш друзів, і не смій задаватися.
9. Довіру треба розуміти так: усе перевіряється дідом, турботою і дружбою.
10. Перш ніж приймати рішення, навчись бездоганно його виконувати.
11. Будь-яке діло вінчає результат. Не соромно помилятися. Соромно не вміти і не бажати виправитися.
12. Зауваження приймаються, пропозиції виконуються. 18. Твори, фантазуй сміливіше - шукай шляхів виконання рішень.
14. Не відкладай на завтра вирішення питання, яке необхідно і можна вирішити сьогодні.
15. Прийняв рішення - виконуй! Доручив іншим - довіряй! Довіряючи - перевіряй! Перевіряючи - допомагай! Допомагаючи - не підміняй!
Співпраця керівництва школи з учнівським самоврядуванням передбачає: відмову від адміністративного характеру управління; повагу до особистості школяра; особливу організацію діяльності, яка породжує у школярів потребу в самоврядуванні; конкретну методику залучення учнів до процесу творення; дружні, товариські, довірливі стосунки між педагогами й учнями; захищеність школярів від приниження, звинувачень, докорів, образ підозрою у нездатності або небажанні брати участь у діяльності; унеможливлення примусу до діяльності; впевненість у досягненні мети; створення інтелектуального тла колективу; колективний, спільний аналіз загальної роботи; звільнення від звички мовчати.
Ефективність учнівського самоврядування забезпечують: аналіз його діяльності як важливої ланки педагогічного процесу; визначення основних напрямів співпраці; доброзичлива вимогливість і піклування про учнів, педагогів; управління стосунками між педагогами й учнями; корекція діяльності педагогів, що співпрацюють з різними видами самоврядування; довіра до самоврядування; підтримка за будь-яку ціну ініціативи з боку самоврядування; стимулювання через схвалення й узгодження адміністративної дії (наказу) з органами самоврядування; не-директивні бесіди з довіреними особами учнівського самоврядування; інформування самоврядування у школах про перспективи розвитку школи.
Нерідко в роботі з учнівським самоврядуванням припускаються таких типових помилок: дотримання традицій адміністративно-наказової педагогіки, відсутність бажання і вміння співпрацювати з учнівським самоврядуванням; ігнорування прав і обов'язків органів самоврядування, їх думки при розв'язанні найважливіших питань життя колективу школи; нерозуміння своїх функцій і функцій учнівського самоврядування; упереджене ставлення до членів учнівського самоврядування, відсутність терплячості й витримки у стосунках із членами учнівського самоврядування тощо.
В американських школах особливу увагу звертають на організацію способу життя учнів, який сприяв би їх моральному розвиткові. У багатьох школах діють спеціальні правила "Діти навчаються, як їм жити":
"Якщо діти живуть в умовах постійної критики, вони навчаються засуджувати;
якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильства;
якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе;
якщо дітей постійно соромлять, вони навчаються відчувати постійну провину;
якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терпимості;
якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі;
якщо дітей хвалять, вони навчаються самоповаги;
якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими;
якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти;
якщо діти живуть з визнанням, вони навчаються дружелюбності.
Вони навчаються знаходити любов до землі".
Виховний вплив колективу
Виховний вплив колективу здійснюється в багатьох напрямах. Передусім він реалізується у колективній діяльності учнів, у якій видно успіхи та невдачі кожного вихованця, їх причини. Згуртований колектив одразу вживає необхідних заходів, схвалюючи або засуджуючи діяльність учня. Успіхи кращих стають прикладом для наслідування.
У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособистісні зв'язки і взаємини.
Розвиток взаємин між особистістю і колективом відбувається за однією в таких моделей: 1) особистість підкоряється колективу (конформізм); 2) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія); 3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм). У кожній з цих моделей простежуються різноманітні лінії відносин: колектив відштовхує особистість; особистість нехтує колективом; співіснування за принципом невтручання та ін. Кожен вид стосунків по-своєму впливає на формування особистості в колективі.
На думку В. Сухомлинського, висока виховна ефективність взаємин між особистістю і колективом досягається, якщо "це гуманні, людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на цій основі єдині поняття про добро і зло". Для гуманних стосунків між членами колективу характерний постійний дружелюбний тон, увага один до одного, готовність допомогти товаришеві. У такому колективі всі вихованці відчувають себе частиною цілого, немає "ізольованих", відкинутих, групового егоїзму та групової поруки. Це сприяє формуванню гуманної людини, хорошого товариша, друга.
Виховний вплив колективу залежить також від становища учнів у системі внутріколективних взаємин, від ставлення до первинного колективу. З огляду на це виокремлюють такі групи дітей, підхід до виховання яких потребує певної диференціації:
1) учні, які цілковито віддані своєму колективу, легко підкоряються його вимогам, сумлінно ставляться до своїх учнівських обов'язків і дбають про відповідне ставлення до них усіх членів колективу;
2) школярі, переважно віддані колективу, виявляють активність та ініціативу у громадській роботі, але не вирізняються пізнавальною активністю, не завжди відповідально ставляться до навчання;
3) учні, які ретельні у навчанні, беруть активну участь у громадській роботі, претендуючи на авангардну роль у колективі, проте підтримкою і повагою його членів не користуються, оскільки схоче виконують тільки ті доручення, які підкреслюють їх зверхність у класі, їхні здібності та вміння;
4) учні, які не визнають вимог колективу, не дорожать його інтересами, байдужі до його життя. Вони недисципліновані, негативно ставляться до навчання, участі в громадському житті.
Вагому роль у вихованні особистості в колективі відіграє громадська думка. Вона впливає на учня не лише під час зборів колективу або через критику в стінній газеті, а й у щоденному його житті та діяльності. У згуртованому колективі учні засуджують негідні вчинки товаришів, не чекаючи зборів.
"Яким би сильним інструментом не був вплив колективу на особистість, - писав В. Сухомлинський, - цей інструмент не є всемогутнім. Більше того, саме тому, що цей інструмент сильний, гострий, часто-густо він виявляється дуже небезпечним не тільки в руках невігласа, але і в руках досвідченого педагога. Чим успішніше він застосовується, чим глибше-проникає у серце, тим більша небезпека "перегнути палицю", перетворюючи громадську думку колективу на засіб розправи над людиною.
Але бувають і цілком протилежні явища. Цей най гостріший інструмент раптом відмовляє, колектив стає на бік того, на кого хотів би вплинути вихователь. Це буває часто у тих випадках, коли, намагаючись піддати колективному осуду поведінку чи провину одного учня, вихователь не враховує якихось найтонших душевних порухів, якихось спонукальних мотивів, а колектив бачить, відчуває це. Так, для того, щоб впливати на особистість через колектив, вихователь нерідко намагається досягнути повної відвертості перед колективом, він наполягає: розкажи все, колектив повинен знати все. Але підлітки, юнаки і дівчата якраз і не хочуть "вивертати душу", і в цьому колектив їх підтримує".
Важливим засобом виховання особистості в колективі є критика і самокритика. Критика допомагає позбутися недоліків у поведінці, запобігти можливим негативним вчинкам. Справедлива, доброзичлива критика спонукає порушника до роздумів і усвідомлення неправомірності своєї поведінки, до самокритичності.
Правильно поставлене колективне виховання передбачає розумне поєднання самостійного розвитку особистості з урахуванням потреб колективу. "Природа дитини егоїстична, - писала Софія Русова, - і цей егоїзм необхідний для найкращого розвитку її індивідуальності. Виховання не мусить знищувати у малої дитини інстинкту егоїзму, без нього дитина не розвивається в справжню людину, а в якусь солодку сентиментальну істоту. Але разом з розвитком індивідуальності мусить складатися гуртова свідомість, громадське єднання, свідомість своїх відносин і своїх обов'язків до колективу".
Виховний вплив колективу посилюється за розумного поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для вияву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності, якщо колектив дбає про утвердження відносин співпраці вчителя й учнів. У таких колективах ролі його учасників адекватні їх можливостям, контроль за їх діяльністю переростає у самоконтроль, а сам колектив терпляче ставиться до недоліків кожного. Важливо забезпечити своєчасне педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу, створення тимчасових об'єднань з переведенням до них вихованців, у яких не склалися нормальні стосунки в первинному колективі, змінюваність характеру і видів колективної діяльності, що дає змогу прилучати учнів до нових стосунків.
Важливе значення для життя і діяльності колективу, його виховної ефективності має залучення учнів до виконання доручень. З цією, метою можуть бути використані такі види змінних творчих доручень:
- "господарі", "вартові": забезпечують чистоту в приміщенні, піклуються про порядок під час перерв, готують творчі вітання з днем народження від імені колективу;
- "санітари": піклуються про зовнішній вигляд товаришів, змінне взуття, чистоту рук, дотримання режиму, вчаться і привчаються надавати необхідну допомогу, створюють і ведуть санітарний стенд в кутку колективу;
- "книголюби", "друзі книги": піклуються про збереження підручників, підтримують зв'язок зі шкільною бібліотекою, знайомлять товаришів з цікавими книгами, новинками дитячої літератури, ведуть "книжкову лікарню", збирають, зберігають і використовують бібліотечку свого колективу, влаштовують книжкові виставки;
- "допитливі": організовують вікторини, придумують загадки для використання в усному журналі, працюють з газетами і журналами, ведуть стенд "Це цікаве", "Куточок допитливих";
- "друзі природи": піклуються про квіти, рослини в приміщеннях, ведуть календар природи, допомагають товаришам у заповненні особистих "щоденників природи", організовують операції по збереженню природи;
- "веселята", "витівники": організовують пізнавальні і рухові ігри, зберігають, поповнюють і використовують ігротеку колективу;
- "спортсмени", "друзі спорту": проводять фізкульт-хвилинки, піклуються про те, щоб учні робили ранком зарядку, допомагають педагогам проводити спортивні ігри, свята;
- "журналісти": придумують і розповідають (кожен частинку) невеликі усні розповіді, створюють усний журнал із сторінками, наприклад, "Загадки", "Новини", "Герої", "Таємниці навколо нас" та ін.;
- "газетярі": випускають бюлетень, стінну газету, "блискавки".
Розглядаючи колектив як засіб виховання, на думку М. Красовицького, необхідно відкинути такі погляди радянської педагогіки: а) політичне втручання у життя шкільного колективу, у зміст його діяльності; б) абсолютизування кожного положення або елементів досвіду А. Макаренка без урахування особливостей часу і критичного аналізу виховної практики; в) нереальні та безперспективні спроби втілювати у практику систему А. Макаренка; г) положення про те, що колектив є єдиним інструментом виховання; ґ) колективну відповідальність за вчинки окремої особистості; д) беззастережне підпорядкування інтересів особистості інтересам колективу, доведення особистості у разі конфлікту з колективом до морального знищення;
е) про перевагу колективної думки над думкою особистості при розв'язанні певних питань життя колективу; є) обмеження свободи дитини у таких сферах, як участь у виховних заходах, форми і об'єкти спілкування, політичні погляди, світоглядні та релігійні цінності, хобі тощо;
ж) заорганізованість життя дітей у школі, намагання обплутати учнів такою системою виховних заходів, щоб вони перебували під постійним педагогічним впливом упродовж усіх навчальних та вихідних днів; з) обговорення в колективі будь-якого вчинку особистості.
Водночас необхідно зберегти усе найкраще, що виправдало себе у виховній практиці педагогів-гуманістів: 1) головною метою формування та діяльності дитячого колективу є особистість, її здібності, інтереси, потреби, розкриття творчого потенціалу; 2) визнання реальних прав дитини у шкільному колективі; 3) свобода вибору дитиною світоглядних, політичних, релігійних поглядів, її незалежність від офіційних шкільних орієнтирів; 4) створення у дитячому колективі системи гуманних стосунків, які забезпечують гідне місце кожної особистості, увагу і повагу до її думок, проблем, турбот; 5) забезпечення свободи кожної особистості в колективі передбачає і певні обмеження, необхідні для її нормального функціонування; 6) визнання спільної творчої діяльності, спільного творення добра, піклування про навколишній світ, про іншу людину; 7) сповідування принципу А. Макаренка: "Якомога більше вимог до людини і якомога більше поваги до неї".
Колективні творчі справи
Реалізації сучасної технології особистісно орієнтованого виховання сприяє методика колективних творчих справ (КТС) - суспільно важливих справ, спрямованих на поліпшення життя колективу і навколишнього життя. її планують, готують, здійснюють і обговорюють разом вихованці і вихователі як молодші та старші товариші, завжди шукаючи кращих шляхів розв'язання практичних завдань.
Колективна творча справа, як правило, складається з таких етапів:
1. Колективне-планування справи. Якщо, наприклад, у класі є учні кількох національностей, керівник передбачає проведення в класі заходу з інтернаціонального виховання. Наперед продумавши кілька тем, він пропонує учням обрати одну для обговорення. Учні зупинилися на темі "Моя Батьківщина - Україна" і запропонували чотирьох однокласників до тимчасової групи організаторів цієї справи - ради справи, яка розробляє проект (сценарій) КТС.
Для підготовки і проведення "Вечора" створюють такі групи:
1) група з трьох учнів для запрошення на "Вечір" батьків, керівників школи, представників громадськості;
2) кореспондентський пункт (три учні) для висвітлення свята у стінгазеті і відеозаписі;
3) група оформлювачів (чотири учні) для підготовки актового залу для "Вечора";
4) група з шести учнів для підготовки і проведення святкового чаювання.
Решту роботи передбачається виконати за індивідуальними дорученнями.
З підготовленим сценарієм "Вечора" рада справи знайомить учнів класу, які під час обговорення вносять певні зміни. Тоді формуються усі групи й уточнюються конкретні завдання для них. Кожну групу очолюють відповідальні (командири). Координатором підготовки і ведучим на "Вечорі" є рада справи. Завдяки цьому всіх учнів класу залучають до підготовки ї проведення колективної творчої справи.
2. Колективна підготовка. Усі групи і кожен учасник отримують конкретні завдання щодо підготовки до виступу на "Вечорі" відповідно до сценарію, у складанні якого допомагає координатор.
Кожна група чітко розподіляє між собою справи, необхідні для підготовки "Вечора": хто йде у бібліотеку і готується до виступу, хто запрошує гостей. Для кожного встановлюють термін підготовки і щоденне повідомлення про результати роботи командиру групи.
3. Колективне здійснення справи. На цьому етапі учням дають змогу імпровізувати, виявляти видумку у виконанні своєї ролі, не руйнуючи, безперечно, сценарію вечора.
Під час реалізації КТС педагог, залежно від ситуації, може здійснювати пряме або опосередковане керівництво нею (участь в роботі журі, ведення однієї з частин КТС, виконання за необхідності функцій "рятівної команди"). Усе залежить від досвіду учнів і складності конкретної КТС.
4. Колективний аналіз проведеної справи. Учнів залучають до обговорення традиційними запитаннями: "Що було добре?", "Що погано?" і "Що треба врахувати на майбутнє?", або запитаннями, які вимагають від них оцінки аналізованої справи: "Чи була користь, радість від нашої діяльності оточуючим людям?", "Чи були ми дружними, організованими, доброзичливими?", "Чи була наша колективна справа проведена з видумкою, фантазією?", "Хто показав себе якнайкраще і в чому?" Для цього у класі має бути атмосфера довіри і відвертості.
Народна педагогіка про виховну роль колективу:
Громада - великий чоловік. Де дружно, там і хлібно.
Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться. Громада - рада, що рішила, так і буде. У товаристві лад - усяк тому рад.
Запитання. Завдання
1. За яких умов групу учнів можна вважати колективом?
2. Які показники визначають етапи розвитку учнівського колективу?
3. Охарактеризуйте зміст виховної роботи з колективом на різних етапах його розвитку.
4. За яких умов колектив може стати важливим виховним засобом стосовно особистості школяра?
5. Оскільки шкільний колектив складається з різних колективів (колектив класу, спортивний колектив, колектив художньої самодіяльності та Ін.) і кожен по-своєму впливає на учнів, як узгодити їх виховні впливи?
6. Як ви оцінюєте з точки зору сучасної педагогіки такі положення А. Макаренка: колективна відповідальність за вчинки окремої особи; беззастережне підкорення інтересів особистості інтересам колективу; про переваги колективної думки над думкою особистості при розв'язанні конкретних питань життя колективу?
7.3 якою метою в учнівському колективі створюється самоврядування? бід яких педагогічних умов залежить ефективність його діяльності?
8. За якими напрямами відбувається педагогічне керівництво учнівським колективом?
Література
Донцов А. И. Психология коллектива. - М., 1984. Иванов И. П. Воспитать коллективистов. - М., 1982. Иванов В. И. Методика коммунарского поведения. - М.: Просвещение, 1990.
Коваль В. Працюємо сумлінно і творчо // Рідна школа. -1997. - № 6.
Красовицький М. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи // Рідна школа. - 1998. - № 4.
Красовицький М. Проблема дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. - 1995. - № 2-3.
Подласый И. П. Педагогика. - М., 1999.
Розенберг А. Я. Комплексний підхід у діяльності класного керівника. - К., 1985.
Русова С. Нова школа соціального виховання // Український освітній журнал. - 1994. - № 1.
Сірачова Г. Коштовний скарб тобі на долю випав // Освіта. - 2004. - 28 січ. - 4 лют. - № 4-6.
Сухомлинський в. О. Йти вперед // Освіта. - 2003. - 24-31 груд. -№ 59.
Сухомлинский в. А. Мудрая власть коллектива. - М., 1983. Сухомлинский В. О. Сто порад учителеві. Вибр. твори: У 5-ти т. - К., 1976.-Т. 2.