Антигени та антитіла груп крові системи АВО

Група крові (фенотип)	Генотип	Аглютиногени (в еритроцитах)	Аглютиніни
О	ОО	відсутні	Анти-А (α) Анти-В (β)
А	ОА або АА	А	Анти-В (β)
В	ОВ або ВВ	В	Анти-А (α)
АВ	АВ	А, В	відсутні

Група АВ відноситься генотипу І^АІ^В

Група А відноситься генотипу І^АІ⁰ або І^АІ^А

Група В відноситься генотипу І^ВІ⁰або І^ВІ^В

Група 0 відноситься генотипу ІІ (тобто І⁰І⁰)

Ці принципи успадкування дозволяють отримати деяку інформацію про батьків, коли відома група крові дитини.

Переливання крові.У наш час вважають припустимим переливання лише сумісної за системою АВО крові. При цьому обов’язково враховується резус-фактор. Кров донора І групи можна переливати реципієнту І групи, кров донора ІІ – реципієнту ІІ тощо. В екстрених випадках можливе застосування правила Оттенберга, яке широко використовувалося у 60 - 80 роках (рис. 38).Людина з І групою крові – універсальний донор, кров цієї групи можна переливати всім групам, а людина з IV групою – універсальний реципієнт, що дає змогу їй отримувати кров будь-якої з 4-ох груп, але в цих випадках порція крові, що вводиться, обмежується 200 мл.

II (A)

I (O) IV (AB)

III (B)

Рис. 38. Правило переливання крові (за Оттенбергом)

Переливання несумісної крові може викликати гемотрансфузійний шок, який нерідко призводить до смерті. Одним з механізмів розвитку цього стану є те, що під час руйнування склеєних еритроцитів виділяються їх фактори зсідання, в тому числі тромбопластин. Він викликає внутрішньо судинне зсідання крові і блокаду мікроциркуляторних судин усіх органів і тканин, утвореними фібриновими і тромбоцитарними тромбами. У багатьох випадках під час переливання використовують кровозамінники (рідини, що замінюють кров).

Кровозамінники (рідини, що замінюють кров) - призначені для різних цілей: дезінтоксикаційної дії (гемодез, полідез, неогемодез); для нормалізації циркулюючої крові (поліглюкін, реополіглюкін, декстрин, поліферд тощо); для білкового пренатального живлення (амінопептид, амінокровін, гідролізін тощо); для регуляції водно-солевого обміну або електролітні розчини (ізоменічний розчин хлористого натрію, розчин Рінгера-Локка, розчин Гартмана, лактосол).

Зсідання крові (гемостаз).Перші механізми зсідання крові були запропоновані більше 100 років тому А.А. Шмідтом. Гемостаз – зупинка кровотечі під час пошкодження стінки судини, що є результатом спазму кровоносних судин і формування кров’яного згустку. Гемостаз є одним із найважливіших механізмів, спрямованих на підтримку цілісності судинної стінки, попередження й зупинку кровотечі. Кров, яка витікає з рани, починає зсідатися через 3-4 хвилини, а через 5-6 хвилин повністю перетворюється на студенистий згусток. Якщо від нього відмити еритроцити, то можна побачити нитки фібрину світло-жовтого кольору, які є пластичними. Кров, яка не має фібрину, називається дефібринованною. Вона складається з формених елементів і сиворотки та не може зсідатися. Сиворотка – це плазма без фібрину. Система зсідання крові включає формені елементи – тромбоцити, судинну стінку, плазменні та тромбоцитарні фактори зсідання і протизсідання (табл. 12).

Таблиця 12