Робота 2 Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
Резистентність еритроцитів – це здатність оболонки еритроцитів протидіяти руйнівній дії низького осмотичного тиску розчину, в якому знаходяться еритроцити. Унаслідок таких впливів може виникнути гемоліз (руйнування оболонки еритроцитів).
Досліджують резистентність мембрани еритроцитів відносно гіпотонічних розчинів натрію хлориду. При концентрації 0,54% – 0,45 % у нормі настає гемоліз лише найменш стійких еритроцитів ( мінімальна резистентність). У разі подальшого зменшення концентрації натрію хлориду починається гемоліз і стійкіших еритроцитів. У 0,40% – 0,34 % розчині натрію хлориду руйнуються навіть найстійкіші еритроцити ( максимальна резистентність). Розчин стає прозорим, схожим на лак (так званий лаковий розчин). Інтервал між верхньою та нижньою межами резистентності називається амплітудою резистентності.
Мета роботи - визначити межі коливань осмотичного тиску плазми крові, при яких ще зберігається цілісність оболонки еритроцитів, і дати оцінку стійкості оболонки еритроцитів.
Для роботи необхідно: 7 пробірок Відаля (або звичайних лабораторних пробірок), штатив, 0,5 % розчин натрію хлориду, дистильована вода, кров, консервована 5% розчином цитрату натрію, три піпетки з однаковими діаметрами крапельних отворів.
Хід роботи
· З 0,5% розчину натрію хлориду виготовляють ряд розведень за такою схемою:
| Номер пробірки | Кількість крапель 0,5 % NaCl | Кількість крапель дистильованої води | Одержана концентрація розчину |
| - | 0,5% | ||
| 0,48% | |||
| 0,44% | |||
| 0,40% | |||
| 0,36% | |||
| 0,32% | |||
| 0,28% |
· У кожну пробірку додати по 1 краплі консервованої крові.
· Вміст пробірок обережно перемішати до рівномірного забарвлення і залишити на 1 год у штативі.
· Через 1 год., не збовтуючи вмісту пробірок, подивитися, де спостерігається руйнування оболонки еритроцитів (гемоліз). Стан крові оцінюють за ступенем забарвлення розчину натрію хлориду, що міститься над осілими еритроцитами у пробірках.
Рекомендації щодо оформлення результатів роботи
ü Записати значення мінімальної та максимальної резистентності еритроцитів.
ü Розрахувати її амплітуду.
У висновках відповісти на такі запитання:
ü Чи відповідають нормі межі зміни осмотичного тиску, за яких зберігається цілісність оболонки еритроцитів?
ü Чи нормальна цілісність оболонки еритроцитів?
ü Про що може свідчити підвищення (чи зниження) меж резистентності?
Робота 3 Визначення ШОЕ
Кров є одночасно справжнім колоїдним розчином і суспензією. Частинки речовин, суспензовані у рідкому середовищі, випробовують на дію протилежно спрямованих сил: сили тяги, що забезпечує осідання частинок, та дифузії, за рахунок якої частинки колоїдів переміщуються.
Установлено, що швидкість осідання частинки прямо пропорційна квадрату її радіуса та різниці щільності суспензованої речовини й розчинника, а також обернено пропорційна в’язкості розчинника. Велике значення мають і заряди частинок, що містяться у розчині.
Формені елементи, суспензовані у розчині колоїдів плазми та міцно зв’язані з ними зарядами, осідатимуть у стабілізованій крові за рахунок посилення їх агломерації. При цьому кров розділиться на 2 шари: верхній – плазма та ниж-ній – формені елементи.
Співвідношення холестерину й лецитину в плазмі, вміст жовчних пігментів та жовчних кислот, зміна в’язкості, pН, властивості еритроцитів, кількість гемоглобіну тощо впливають на ШОЕ.
Головними ж чинниками, від яких залежить ШОЕ, вважають якісні та кількісні зміни білків у плазмі. Так, збільшення кількості великодисперсних білків ( глобулінів) призводить до підвищення ШОЕ, а зменшення їх концентрації та збільшення вмісту альбумінів зумовлюють її зниження.
ШОЕ дає деяке уявлення про співвідношення між білками плазми та їх електростатичну взаємодію з еритроцитами крові.
У нормі ШОЕ у чоловіків дорівнює 2–10 мм/год., у жінок – 2–15 мм/год.
Мета роботи - визначити швидкість осідання еритроцитів, дати загальну оцінку співвідношення альбумінів і глобулінів плазми крові.
Для роботи потрібні: апарат Панченкова, до якого входять штатив з гумовою основою, капіляри для визначення ШОЕ, годинникове скло, 5% розчин натрію цитрату, 96% спирт етиловий, 2% розчин йоду спиртовий, вата, гумова груша.
Рисунок 26 – Прилад Панченкова
Хід роботи