Периферична нервова система, спинномозкові нерви та автономна нервова система
Периферична нервова система — частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії. Перифери́чна нерво́ва систе́ма (ПНС) складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС).
Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.
Периферична нервова система має два відділи: це зовнішня, або соматична, нервова система і внутрішня, або вегетативна нервова система.
Соматична система відіграє подвійну роль. По-перше, вона збирає інформацію від органів відчуттів і направляє її в ЦНС. По-друге, вона передає сигнали від ЦНС скелетним м’язам у відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух .
Соматична нервова система складається з двох основних комплектів -сенсорні та моторні системи. Інформація про зовнішній світ приймається органами відчуттів, наприклад, очима, які мають особливі рецепторні клітини.
Інші клітини приймають сигнали болю, дотику і температури шкіри. Сигнали від цих рецепторів передаються до ЦНС по чуттєвих нервових волокнах.
Сукупність таких сигналів, інтенсивність яких досягає мільйонів імпульсів на секунду, дає нам необхідну інформацію про зовнішній світ .
По чуттєвих нервових волокнах інформація поступає до ЦНС, а звідти команди передаються тим або іншим м’язам по рухових нервових волокнах .
Вегетативна нервова система відповідає за регулювання функцій внутрішніх органів і залоз, включаючи серце, шлунок, нирки і підшлункову залозу.
Структурними елементами нервової системи є мільйони взаємозалежних клітин - нейронів, що виконують ту ж функцію, що і проводи в складній електричній машині. Нейрони - дуже тендітні клітки, які легко можуть бути пошкоджені або знищені в результаті травми, інфекції, тиску, хімічного впливу або недоліку кисню. Більше того, так як зруйновані нейрони не відновлюються, такі порушення можуть спричинити серйозні наслідки.
Нейрон – це нервова клітина, що складається з тіла і відростків (дендритів і аксона). Дендрити – це короткі відростки, що сприймають і передають інформацію до тіла клітини. Аксон – це довгий відросток, який передає нервові імпульси від нервової клітини до інших клітин або робочого органу.
За функціями та будовою нейрони поділяють на три основні типи:
• Аферентні (чутливі) — сприймають та передають збудження від рецепторів до інших нейронів.
• Еферентні (рухові і секреторні) — передають збудження до виконавчих органів. Рухливі нервові волокна, що йдуть до скелетних м'язів, називають мотонейронами.
• Проміжні (вставні) — зв'язують одні нейрони з іншими. За характером виникаючого ефекту їх поділяють на збудливі і гальмівні.
Інформація, отримана нейроном через дендрити, інтегрується та передається далі за допомогою аксона — клітинного відростка, пристосованного для проведення нервових електричних сигналів на великі відстані, до наступного місця міжнейронної взаємодії; довжина аксона може досягати від кількох сотен мікрометрів до кількох, а іноді навіть і кількох десятків, сантиметрів: наприклад, аксони нервових клітин, що йдуть від спинного мозку до ніг людини, мають довжину біля метра. Аксони мають свій власний особливий цитоскелет, елементи якого є критично важливими для процесів сигнальної передачі.
Нервовий сигнал, що передається нейронами, називається потенціалом дії (ПД). За своєю природою він є самопідтримуваною хвилею електричної деполярізації клітинної мембрани нейрона, що розповсюджується від точки її ініціації на клітині до наступного синапсу, де сигнал передається на іншу клітину — це може бути інший нейрон в головному або спинному мозку, в автономному нервовому каналі або клітина м'язів або залоз в будь-якій частині тіла.