органи та тканини, функції яких майже не залежать від нашої свідомості
В ембріогенезі (розвиток організму людини, що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього) автономна нервова система, як і інші відділи нервових
системи вищих тварин та людини, розвивається з ектодерми ( первинна тканина, що формує покриви тіла). Із загального
зачатка нервової системи виникають симпатобласти, з яких утворюються
вузли та сплетення автономної нервової системи.
Автономна нервова система є невід’ємною частиною нервової системи,
знаходиться під контролем кори великого мозку і її функції, як і функція
інших відділів нервової системи, здійснюється по типу рефлексів.
Особливості автономної системи:
1. Функція автономної нервової системи не контролюється свідомістю.
2. Волокна автономної нервової системи не мають м’якої оболонки, або вона
слабо виражена і тому поперечник цих волокон відносно малий.
3. Як центральні, так і периферичні відділи автономної нервової системи
розподілені нерівномірно.
4.Тіло останнього нейрону знаходиться на периферії. Сукупність їх
складає периферичні автономні вузли.
5.Автономна нервова система інервує серце, кровоносні і лімфатичні
судини, лімфатичні вузли, залози, стінки внутрішніх
органів і ядро ока.
Автономна нервова система має центральні та периферичні відділи.
Центральні відділи локалізуються в середньому та довгастому мозку, в
бічних рогах шийного, грудного, поперекового та крижового відділів
спинного мозку.
Слід зазначити, що функція автономної нервової системи полягає в тому,
щоб діяльність внутрішніх органів завжди відповідала потребам організму.
Автономна нервова система є невіддільною частиною єдиної нервової системи організму і функціонує, як і всі її відділи, під впливом кори великого мозку.
За будовою та функцією автономну нервову систем поділяють на симпатичну та парасимпатичну частини. Симпатична частина автономної нервової системи інревує всі органи ітканини організму. Її функція полягає в прискоренні серцевої діяльності,в звуженні кровоносних судин (крім коронарних), в торможенні виділеннясекрету залоз (слини, шлункового соку), в підвищенні тонусупоперечно-посмугованої мускулатури, в розширеннізіниць. В симпатичній частині розрізняють центральний і периферичні відділи.Центри симпатичної частини закладені в більших стовпах спинного мозкувід VІІІ шийного до ІІ поперекового сегментів у вигляді бокового проміжного ядра. Периферичні відділи симпатичної частини представлені парним симпатичним стовбуром і його з’єднуючими гілками, симпатичними нервами. Симпатичний стовбур і інші периферичні симпатичні утворення прийнято вивчати окремо для шийного, грудного черевного і тазового відділів тіла. Шийна частина має три вузли: верхній, середній і шийно-грудний. Верхній шийний вузол розміщений в товщі передпоперекової пластинкишийної фасції, впереді поперекових відростків ІІ-ІІІ шийних хребців. Відвузла відходять: сірі з’єднуючі гілки; верхній шийний серцевий нерв;гортанно-глоткові гілки, які інревують разом з язиково-глотковим іблукаючим нервами глотку і гортань, яремний нерв, внутрішній і зовнішнійсонні нерви. Середній шийний вузол розміщений на довгих м’язах голови ішиї на рівні V-VІ шийних хребців. Від цього вузла відходять: сіріз’єднуючі гілки до периферичних спинномозкових нервів; середній шийнийсерцевий нерв; гілки до нижньої щитовидної артерії і до загальної сонноїартерії, часто до поперекової артерії. Шийно-грудний або зірчастий вузол утворений злиттям нижнього шийноговузла з першим грудним вузлом симпатичного стовбура. Розміщений напередній поверхні головки першого ребра. Від зірчастого вузла відходять:нижній шийний серцевий нерв; поперековий нерв; гілки для підключичноїартерії. Грудна частина складається з 11-12 паравертибральних грудних вузлів,розміщених на голівках ребер за внутрішньою фасцією грудної кліки іпристінкової плеври. Грудні вузли віддають: сірі з’єднуючі гілки доміжреберних нервів; грудні серцеві нерви. Ці нерви разом з шийнимисерцевими нервами і гілками блукаючого нерва утворюють серцеве і груднеоартне сплетіння; післявузлові легеневі гілки; грудні внутрішні передвузлові волокна; великий внутрішній нерв і малий внутрішній нерв. Черевна і тазова частини складаються з 4-5 поперекових, 4 крижових іодного куприкового паравертебральних симпатичних вузлів, які знаходятьсяна передній боковій поверхні тіл поперекових хребців, тазової поверхнікрижового відділа і куприка. До перевертебральних автономних вузлівчеревної порожнини відносять: черевні вузли; верхній і нижній брижовівузли; діафрагмальні вузли; ниркові вузли. Парасимпатична частина автономної нервової системи, на відміну відсимпатичної частини інервує небагато органів і тканин.Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м’язи, гладкі м’язи матки, більшістькровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз. Основна функція парасимпатичної частини: сповільнення ритму серцевихскорочень, розширення деяких кровоносних судин (коронарні звужує),посилення секреції залоз, звуження зіниць. Парасимпатична частина має центральний і периферичний відділи. Центрипарасимпатичної частини закладені в середньому мозку. Периферичний відділ парасимпатичної частини представлений передвузловими волокнами, які ідуть в складі очнорухового, проміжного,язико-глоткового і блокуючого нервів, внутрішньостінними крижовими нервами і вузлами і їх зв’язками. Війковий вузол величиною з конопляне насіння лежить між зоровим ізовнішнім прямим м’язом ока. Його перед вузлові волокна починаються віддодаткового ядра в середньому мозку і йдуть в складі окоруховогокорінця. Крім парасимпатичних волокон через війковий вузол проходитьсимпатичні пвслявузлові волокна і чутливі волокна від трійничногочерепного нерва. Крило піднебінний вузол завбільшки з насінинку льону розміщеній водноіменній ялиці. Перед вузлові волокна ідуть в складі великогокам’яного нерва з верхнього слиновіддільного ядра проміжного вузла ідутьдо слізної залози через анастанох вискового нерва з слізним нервом. Вушний вузол величиною в просяне зерно розмішщене на нижній поверхнівеликого крила клиновидної кістки. Перед вузлові волокна ідуть до ньогоз нижнього слиновіддільного ядра язико-глоткового нерва. Після вузловівалокна в складі вушно-вискового нерва досягають навколо вушної залози. Під нижньощелепний вузол, авоїдної сплющеної форми, розміщений надпіднижньощепленою залозою поблизу стовбура під’язикового нерва. Передвузлові волокна ідуть із верхнього слиновіддільного ядра проміжногонерва через барабанну струну, яка підключається до язикового нерва.Після вузлові волокна ідуть до під’язикової підщелепної і багатьох іншихслинних залоз. Блукаючий нерв включає крім рухових і чутливих волокон, також і чутливихволокон, також парасимпатичні передвузлові і після вузлові волокна. Область поширення волокон блукаючого нерва обдирна: залози слизовоїглотки, щитовидна залоза, лені, серце, трахея і бронхи, шлунок, тонка ітовста кишка до сигмоподібної ободової кишки, печінка, нирки, селезінка,підшлункова залоза. Центри, які об’єднують і регулюють функції симпатичної і парасимпатичноїчастини автономної нервової системи, закладені в мозочку, в ядрахпідбугоркової області і в волосатому тілі. Вищі центри, які координують діяльність всієї нервової системи,знаходься в корі великого мозку.
