Через промову донести до них певну думку, змусити перейнятися
якимись почуттями. Мовою, що має переконувати, називав рито-
Рику давньоримський оратор Цицерон.
Отже, риторика — це наука про способи переконання та впливу
на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає мето-
дику творення тексту, визначає його структуру, найбільш придатнудля зрозумілого й аргументованого викладення думки.
Риторика як мистецтво передбачає вміння добре говорити,
грамотно будувати висловлювання й уживати слова. Це зумовлює
зв’язок риторики з такими розділами науки про мову, як стилісти-
ка, орфоепія, синтаксис та інші.
Окрім того, ораторське мистецтво — це й уміння говорити
красиво, прикрашати свою мову. Цю особливість мистецтва сло-
ва відображає одна з його назв — «красномовство». Але навіть
досконаловолодіючи
Мовою, оратор перш за все повинен мати що
сказати, вміти добирати інформацію.
23)Класифікація текстів за сферою використання,
метою, структурними особливостями. Види
текстів у діловому, професійному мовленні.
Текст різних стилів, типів, жанрів мовлення
У комунікативному плані тексти поділяються на оповіді, опи-
си, міркування. Стилістично розрізняються тексти художні, науко-
ві, публіцистичні, офіційно-ділові, розмовно-побутові. За жанрами:
віршовані тексти, прозові, драматичні; текст казки, роману, байки,
оди, кіносценарію тощо.
На рівні професійного та ділового спілкування тексти є зраз-
ками відповідних стилів; для них характерним є нормоване і регла-
ментоване писемне мовлення; обов’язкове точне дотримання правил,
складні логіко-смислові зв’язки, чітка структурно-семантична та
формальна організація тексту. Тексти цих стилів мовлення відрізня-
ються строгим дотриманням порядку слів у реченні, використанням
складних синтаксичних конструкцій з визначеними семантичними
відношеннями, зв’язком речень в абзаці з урахуванням контексту,
поділом тексту на розділи, використанням посилань і виділень.Текст у професійному та діловому спілкуванні відзначається висо-
ким рівнем структурованості й систематизації матеріалу.
Структура тексту — це зв’язний тип організації смислового змісту
на рівні його повної цілісності.
При вивченні структури тексту треба враховувати три аспек-
ти: матеріальні складові структури, відношення між ними та ціліс-
ність об’єкта.
Текст утворюється певною глобальною структурою, що вклю-
чає в себе структури глибинну й поверхневу. Якщо розглядати публіцистичний
текст, то попередні визначення термінів «поверхнева»
та «глибинна» структура стосуються насамперед цього виду текстів.
Глибинну структуру містить ідейно-тематичний зміст тексту — він по-
стає тут як складне сплетіння суспільних відносин навколо певної
глибинної проблеми, що є системоутворюючим початком. Глибинна
структура тексту, таким чином, утворюється певною сукупністю
намірів, що перебувають під домінуючим впливом прагматичної на-
Станови.
Поверхнева структура тексту — лінгвістична форма вираження гли-
бинної структури. У публіцистиці вона є формально-змістовою.
Оскільки текст — єдиний засоб реалізації соціально значущого
акту мовного спілкування (мети комунікації), то він набуває також
статусу твору мовлення, що має цілісний і завершений характер.
Зміст тексту — функціонуюче в ньому смислове поле. Форму тек-
сту утворюють взаємовідношення між його компонентами, матері-
альними об’єктами — фразовими єдностями, та об’єднуючими їх
комплексними єдностями — фразовими ансамблями.
Текст — це структурована єдність, що виражає певну систему
відношень комплексного явища дійсності. В основі побудови тексту
лежить інтеграція смислу мовних одиниць, що організовуються за
Певними схемами.
Тексту властива подвійна належність: до мови як до схеми вза-
ємодій його складових і до мовлення як до результату використання
його складових одиниць для спілкування. Отже, текст є синтезом
мови та мовлення, мовні компоненти якого субстанційно присутні
графічно або фонічно.
Форма тексту втілюється у звучанні як у матеріальному за-
собі вираження думок, а зміст відображає перероблене у свідомості
уявлення про об’єктивну дійсність.
У публіцистиці, зокрема таких її жанрах, як нарис, репортаж,
фейлетон, критичнізамітки, полемічні статті, велике значення ма-
ють емоційно-риторичні структури. Раціонально-логічні ж доміну-
ють ужанрі передової статті, інформаційної замітки, огляду тощоУ цілому структура розгорнутого тексту має такий вигляд:
заголовок, зумовлений темою і основною думкою;
Вступна частина — зачин;
послідовно викладений зміст — підтеми і мікротеми;
завершальна частина — кінцівка
24)Найважливіші відомості із синтаксису й пунктуації:
словосполучення та речення, синтаксичні
зв’язки в них
Синтаксис — розділ граматики, що вивчає способи поєднання
слів у словосполученні та реченні, будову і типи цих синтаксичних
одиниць, їх значення й умови вживання у зв’язному мовленні.