Зміни в українському законодавстві щодо охорони товарних знаків
Український законодавець досить оперативно відреагував на нові умови, що пов'язані з появою цифрових технологій, та ініціативи ВОІВ у сфері охорони товарних знаків. Свідченням цьому стали зміни до Закону „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (далі – Закон), які ввели охорону добре відомих знаків і розповсюдили охорону товарних знаків на позначення в мережі Інтернет [33]. Закон визначив, що використанням знаку також є „застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах” (Ст..4). Закон дає таке визначення доменного імені:
„доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.”
Слід відмітити досить помірковане ставлення Закону до використання товарного знаку в якості доменного імені. Стаття 16 в частині 6 обмежує виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак у випадку добросовісного застосування ними своїх імен та адрес. Таким чином, оскільки доменне ім’я є адресою в мережі Інтернет, добросовісне використання такого домену, що не призводить до введення в оману, не повинно розцінюватися як порушення права на товарний знак.
Зміни 2003 року ввели охорону добре відомих товарних знаків – цьому присвячена стаття 25 Закону. Вона описує критерії, за якими суд чи Апеляційна палата можуть визнати знак для товарів та послуг добре відомим.
- ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства;
- тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака;
- тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується;
- тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним;
- свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами;
- цінність, що асоціюється зі знаком.” [2]
Доменні імена
В електронній комерції доменне ім’я виконує чи може виконувати кілька функцій:
1) засіб індивідуалізації
2) засіб зв’язку власника і користувача
3) маркетинговий інструмент
4) засіб реклами
5) товарний знак, знак обслуговування, назва місця походження товару
Останнім часом активно обговорюється питання про правову природу доменних імен. Фахівці дотримуються різних, часто протилежних точок зору. Одні вважають, що доменні імена мають властивості такого засобу індивідуалізації, як товарні знаки. В той же час, інша частина, визначаючи в доменному імені об’єкт виключних прав, заперечують будь-який зв’язок між ним і товарним знаком [23].
Доменні імена є Інтернет адресами в спрощеній і зручній для людини формі. Вони можуть бути зареєстровані в "родових доменах верхнього рівня" (global Top Level Domain - gTLD), таких як .com, .org, .net, .biz або .info, або в "доменах верхнього рівня з кодом країни" (ccTLD), таких як .ua (Україна), ru (Росія).
Крім функції визначників місцезнаходження Інтернет сайтів, доменні імена також несуть функцію ідентифікаторів представників бізнесу і їх товарів та послуг в Інтернеті, що надає їм економічну цінність, порівняну з економічною цінністю інших ідентифікаторів. Ця особливість доменних імен служить виникненню частих спорів з власниками інших позначень, що існували до появи Інтернету й охоронялися правами інтелектуальної власності, таких як товарні знаки, фірмові найменування, зазначення походження.
Конфлікти між доменами та іншими позначеннями виникають тому, що реєстрація доменів провадиться швидко і за максимально спрощеними правилами „перший прийшов – першим обслугований”. Щоб врівноважити таку систему реєстрації без будь-яких перевірок, правовласникам, чиї права порушені, треба надати можливість теж швидко і ефективно вирішувати конфлікти.
Серед рішень, вироблених з питань про взаємодію між доменними іменами і правами інтелектуальної власності, одним з найбільш значних стало введення в дію Єдиної політики вирішення доменних спорів (Uniform Domain-Name Dispute-Resolution Policy - UDRP) [101]. UDRP була прийнята Інтернет корпорацією по присвоєнню імен і номерів (ICANN) 24 серпня 1999 р. Процедура, введена Політикою, дозволяє власникам товарних знаків вирішувати спори про недобросовісну реєстрацію доменних імен („киберсквотинг”) без звертання в національні суди. До цього часу ICANN акредитував чотири провайдери по арбітражу і посередництву, що надають послуги по вирішенню доменних спорів, які стосуються родових імен доменів gTLD
Протягом останніх трьох років мали місце важливі досягнення в області інтелектуальної власності та доменних імен. Саме середовище Інтернету останнім часом перетерпіло істотних змін в частині як самих ідентифікаторів, що у ньому використовуються (включаючи багатомовні доменні імена і ключові слова), так і питань, пов'язаних з організацією, управлінням і координацією DNS.