Основи захисту в рослинництві у надзвичайних ситуаціях

Для успішного ведення рослинництва, захисту працюючих у рос­линництві, захисту рослин і продукції рослинництва створені служ­би, установи і формування ЦЗ.

На базі Міністерства аграрної політики України створена служба захисту тварин і рослин. Обласні та районні служби захисту рослин і тварин працюють при відповідних управліннях сільського госпо­дарства, їм підпорядковані станції захисту рослин, агрохімічні лабо­раторії, державні інспекції якості насіння, карантинні лабораторії, пункти сигналізації, прогнозу появи і поширення хвороб і шкідників; науково-дослідні установи.

Для безпосереднього проведення заходів захисту сільськогоспо­дарських рослин і продукції рослинництва створюються такі фор­мування ЦЗ: команди захисту рослин (КЗР), бригади захисту рос­лин (БЗР), спеціалізовані групи захисту рослин (СГЗР).

Команди захисту рослин створюються на всіх об'єктах сільсько­господарського виробництва з працівників, які працюють у рослин­ництві, і оснащуються технікою, наявною у господарстві.

Бригади захисту рослин створюються у вищих і середніх спеці­альних навчальних закладах агрономічного профілю з викладачів і студентів старших курсів. Бригади є резервом державної і обласних служб та призначені для надання допомоги командам об'єктів під час ліквідації осередків масового ураження рослин і урожаю.

Спеціалізовані групи захисту створюються на базі науково-дослід- них інститутів і дослідних станцій агрономічного профілю. Такі групи підпорядковані начальникам державних і обласних служб. Вони можуть брати участь у визначенні виду СДЯР, ОР, біологічних засобів, ступеня забрудненості РР, ОР, СДЯР і БЗ, а також у розробці ефективних заходів ліквідації осередків ураження і ведення рос­линництва на забрудненій чи зараженій території.

Перед службами, установами і формуваннями захисту рослин сто­ять такі завдання: проведення всіх заходів ЦЗ захисту рослин і всієї продукції рослинництва; відбір і дослідження проб продуктів, фуражу, рослин і ґрунту для визначення їх забруднення радіонуклі­дами і зараженості хімічними речовинами і біологічними засобами; вилучення з використання забруднених і заражених продуктів і фуражу; знезаражування продуктів, фуражу, рослин, сільськогоспо­дарських угідь (дезактивація, дегазація, дезінфекція); ліквідація осе­редків небезпечних шкідників і хвороб рослин.

Основними заходами, які проводять завчасно є: планування за­ходів захисту рослин і врожаю в надзвичайних ситуаціях; створен­ня формувань захисту рослин; забезпечення формувань засобами індивідуального і колективного захисту та іншим табельним май­ном; організація і проведення навчання з ЦЗ особового складу служб, установ і формувань; організація і проведення науково-дослідних робіт, захисту і знезаражування посівів сільськогосподарських куль­тур, плодово-ягідних і лісових насаджень, продукції рослинництва тощо; виведення стійких проти хвороб і шкідників сортів сільсько­господарських культур; створення хімічних засобів і техніки для захисту сільськогосподарських рослин, насаджень і урожаю від шкідників і хвороб; вапнування кислих ґрунтів; організація спосте­реження і лабораторного контролю за об'єктами рослинництва; ознайомлення населення з ознаками ураження рослин; утримання табельної сільськогосподарської техніки захисту рослин у готовності; створення запасів хімічних засобів захисту рослин проти небезпеч­них хвороб і шкідників; будівництво зерноскладів, овочесховищ, еле­ваторів з урахуванням вимог ЦЗ; підготовка кваліфікованих кадрів механізаторів і спеціалістів; створення постійного перехідного фон­ду страхових запасів насіннєвого матеріалу, продовольства, резерву добрив; розробка енергозберігаючих технологій для вирощування і доведення до кондиції урожаю; підтримання постійної готовності сил і засобів ЦЗ для захисту рослин у надзвичайних умовах; прове­дення своєчасної профілактичної обробки посівів; розробка варіантів сівозміни для надзвичайних умов; розробка спрощених технологій вирощування сільськогосподарських культур та переробки, в разі потреби, урожаю в господарствах; створення запасів матеріалів для укривання урожаю.

Заходи ЦЗ в рослинництві при загрозі надзвичайної ситуації: введення в дію планів ЦЗ об'єкта, які передбачають заходи ведення рослинництва при загрозі надзвичайної ситуації; приведення в пев­ну готовність сил і засобів захисту рослин; доукомплектування за­собами індивідуального захисту приладами радіаційної, хімічної роз­відки і дозиметричного контролю та іншим табельним майном; пе­ревірка готовності технічних засобів для дезактивації, дегазації і хімічного захисту рослин; будівництво чи обладнання ПРУ для осо­бового складу формувань захисту рослин та решти людей, що пра­цюють у рослинництві; підготовка зерноскладів, елеваторів до захи­сту сільськогосподарської продукції; укриття сільськогосподарсь­кої продукції, яка зберігається в польових умовах; укриття сільсько­господарської техніки, запасів хімічних засобів захисту, мінераль­них, органічних добрив; організація спостереження за посівами, па­совищами, з метою своєчасного виявлення їх забруднення чи зара­ження; проведення у разі необхідності профілактичних заходів, спря­мованих на запобігання зараженню посівів небезпечними збудника­ми хвороб та шкідниками; розробка заходів для забезпечення зби­рання урожаю в умовах нестачі трудових і технічних ресурсів; ви­значення основних видів робіт і послідовність їх використання з урахуванням захисту працюючих у надзвичайних умовах; організа­ція евакуації працівників рослинництва з небезпечної зони, вивезен­ня сільськогосподарської продукції, техніки та інших цінностей гос­подарства з небезпечної зони.

Заходи підвищення безпеки в рослинництві, які проводяться в умовах радіоактивного забруднення місцевості після ядерного вибу­ху з метою захисту працюючих у рослинництві, одержання урожаю з меншою забрудненістю радіоактивними речовинами, розроблені з урахуванням трьох періодів надходження радіоактивних речовин після ядерного вибуху.

Перший період триває від початку випадання радіоактивних ре­човин до збирання урожаю останньої сільськогосподарської культу­ри даного року.

Другий період — 3 — 5 років — тобто період інтенсивних глобаль­них випадань радіоактивних речовин.

Третій період триває багато років — до очищення ґрунту від ос­новної маси радіоактивних речовин.

У перший період зразу після випадання радіоактивних речовин необхідно заміряти рівні радіації на полях; визначити можливу дозу опромінення рослин за період від випадання РР до достигання уро­жаю; визначити початок (час, дату) можливого відновлення робіт на полях; визначити тривалість робочої зміни та одержану дозу опро­мінення за одну зміну і за весь період вегетації культур працівника­ми, які будуть вирощувати урожай; розробити заходи ведення рос­линництва в умовах радіоактивного забруднення (режими радіацій­ного захисту працюючих, агротехнічні заходи, строки збирання куль­тур, місце і умови зберігання урожаю, використання урожаю для харчів, годівлі сільськогосподарських тварин, сівби, садіння, техніч­ної переробки: виробництво спирту, крохмалу, цукру, олії, борошна, круп).

У другий період основною небезпекою є забруднення ґрунту радіо­активними речовинами. Забрудненість ґрунту радіоізотопами в се­редньому становить: у зоні А 0,5 — 3 Кі/км®, у зоні Б 10 —13 Кі/км®, у зоні В і Г ЗО —100 Кі/км' і більше. Найбільш небезпечними радіо­ізотопами в цей період є стронцій-90 — аналог кальцію і цезій-137 — аналог калію. Тому всі заходи у цей період мають бути спрямовані на зменшення надходження цих ізотопів в урожай.

Радіоактивне забруднення ґрунту довгоживучими радіоізотопа­ми (стронцієм-90 і цезієм-13 7) вимагає значної зміни землекористу­вання у господарствах, розміщених на забрудненій території. Реко­мендується вести зональну систему використання забруднених зе­мель, в основу якої покладений принцип окремих спеціалізованих сівозмін на землях з різним ступенем радіоактивного забруднення.

У першу зону включаються землі господарств, ступінь забруднен­ня яких дає змогу вирощувати урожай зі вмістом стронцію-90 і це- зію-137 у продуктах не вище допустимого для харчового викорис­тання. В основному це землі зони А — помірного забруднення. Для цієї зони розробляються сівозміни із зернових, зернобобових овочів і картоплі, урожай яких безпосередньо використовують як продук­ти харчування і на корм великій рогатій худобі. Всі заходи, спрямо­вані на зменшення переходу радіоізотопів із ґрунту в рослини, про­водяться в даній зоні у першу чергу.

Найбільш чисті землі необхідно відводити під овочеві культури, враховуючи, що багато з них використовуються для харчових цілей без переробки. Овочі можна вирощувати на зовнішній межі зони А.

У другій зоні із забрудненістю радіоізотопами в середньому 10 — 13 Кі/км вводиться сівозміна з кормових культур для великої рога­тої худоби і птиці, продукція яких переробляється, а також для ро­бочої худоби.

У третю зону можуть бути включені забруднені землі другої по­ловини зони Б із сівозміною технічних культур (льон, соняшник, коноплі, цукрові буряки), а також насінництво сільськогосподар­ських культур. Солому і відходи від переробки урожаю, одержаного з цих земель, використовувати на корм худобі забороняється.

У зонах ВіГ через сильне забруднення радіоізотопами, викорис­товувати сільськогосподарські культури неможливо.

Внаслідок вітрової ерозії радіоактивні речовини з цих зон будуть мігрувати в сусідні зони, тому з метою боротьби з ерозією і мігра­цією радіоактивних речовин ці землі необхідно засадити лісовими культур ами.

До комплексу заходів захисту працюючих у рослинництві та зни­ження надходження радіоактивних речовин із ґрунту в урожай вхо­дять агрохімічні, механічні й біологічні заходи.

Агрохімічні заходи передбачають: вапнування кислих ґрунтів, що збільшує вміст доступного кальцію і зменшує надходження стронцію-90 в урожай до 10 разів; гіпсування солоних ґрунтів збільшує вміст доступного кальцію і зменшує надходження стронцію-90 в урожай на солоних ґрунтах; внесення фосфорних добрив зв'язує стронцій-90 у ґрунті в нерозчинні фосфати; внесення калійних добрив знижує над­ходження цезію-137 в урожай; внесення органічних і азотних добрив зменшує вміст радіоактивних речовин в одиниці урожаю, при підви­щенні урожайності вміст радіоізотопів пропорційно зменшується.

Механічні заходи передбачають зменшення радіоактивних речовин у шарі розміщення основної кореневої системи. Потрібно зняти верхній 5-сантиметровий шар забрудненого ґрунту; виконати глибоку оранку на ґрунтах із глибоким родючим шаром (чорноземи, торфовища).

Біологічні заходи спрямовані на винесення з ґрунту радіоактивних речовин рослинами. Це вирощування культур, які з урожаєм виносять багато радіоактивних речовин. До таких культур належать бобові, кар­топля, буряки. Одержаний урожай потрібно використовувати для тех­нічної переробки; на корми худобі і для насіннєвих потреб.

Культури на продуктові потреби слід вирощувати на важких за механічним складом ґрунтах. Тут значно менше засвоюється росли­нами радіонуклідів.

Третій період ведення рослинництва — захист працюючих і вро­жаю від забруднення радіонуклідами — є перехідним до нормально­го ведення рослинництва з використанням заходів другого періоду.

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС забруднення сільсько­господарських угідь радіонуклідами за часовим виміром небезпеки умовно поділяється на три періоди: гострий — "йодова небезпека"; інтенсивного поверхневого забруднення сільськогосподарських угідь середньо- і довгоживучими радіоактивними ізотопами; кореневого надходження радіоактивних речовин у сільськогосподарську про­дукцію.

Гострий період ("йодова небезпека") характеризується поверхне­вим забрудненням ґрунту і посівів радіоактивними речовинами з переважним вмістом радіоактивного йоду та надходження його в корми і їжу. Тривалість цього періоду визначається порівняно неве­ликим періодом напіврозпаду радіоактивного йоду, що становив у середньому 40 — 80 днів з часу випадання.

Основні заходи в цей час були спрямовані на зменшення надхо­дження радіоактивного йоду та інших РР в організми тварин і обме­ження їх переходу з продуктами тваринництва і листяними овоча­ми в організм людей.

Період інтенсивного поверхневого забруднення сільськогосподар­ських угідь середньо- і довгоживучими радіоактивними ізотопами — тривав до кінця 1986 р. Радіаційно небезпечними є радіоізотопи, що осіли на поверхню ґрунту і вегетуючі органи (листки, стебла) сільсько­господарських культур і рослин на кормових угіддях. Радіоактивні ізотопи, з яких найбільш небезпечні стронцій-90 і цезій-137, разом із ґрунтовим пилом частково утримуються на поверхні рослин, а частко­во надходять у рослини через листки, коріння, розміщене поверхнево.

При позакореневому забрудненні рослин на ранніх фазах їх роз­витку господарсько цінна частина урожаю (зерно злакових і бобо­вих культур, картопля, коренеплоди) мають незначний вміст радіо­ізотопів і в основному придатні для споживання.

З другого року після радіоактивного забруднення території по­чався період кореневого надходження довгоживучих радіонуклідів у сільськогосподарську продукцію.

Для організації сільськогосподарського виробництва на ґрунтах, забруднених стронцієм-90 і цезіем-137, передусім потрібно провести радіохімічний і агрохімічний аналіз ґрунту, визначити тип ґрунту за механічним складом, наявність у ньому калію, кальцію, гумусу, рівень кислотності, від чого залежить перехід стронцію-90 і цезію- 137 із ґрунту в рослини.

За щільністю забруднення довгоживучими радіонуклідами сільськогосподарські угіддя віднесено до таких зон:

1) забруднення стронцієм-90 до 3 Кі/км2 і цезієм-137 до 15 Кі/км2;

2) забруднення стронцієм-90 від 3 до 10 Кі/км2 і цезієм-137 від 15 до 40 Кі/км2;

3) забруднення стронцієм-90 понад 10 Кі/км2 і цезієм-137 від 40 до 80 Кі/км2.

У зоні радіоактивного забруднення стронцієм-90 до 3 Кі/км2 і цезієм-137 до 15 Кі/км2 рослинництво ведеться за прийнятою для даної ґрунтово-кліматичної зони технологією. Мінеральні й органічні добрива вносяться в дозах, які забезпечать одержання стабільних ур ожаїв .

Потрібно проводити відбірковий контроль на вміст РР в урожаї. Додаткових заходів індивідуального захисту працюючих не вживають.

У зоні радіоактивного забруднення стронцієм-90 від 3 до 10 Кі/км2 і цезієм-137 від 15 до 40 Кі/км2 спеціальних заходів ведення рос­линництва вживають за умови, якщо 1/3 всіх угідь (за сумою площ) має такі рівні забруднення РР.

Якщо в господарстві є окремі поля, забруднені РР у межах цих по­казників, рекомендовані для цієї зони заходи проводять тільки на них.

Для одержання продукції рослинництва зі вмістом стронцію-90 і цезію-137 не вище допустимих величин необхідно щорічно вносити мінеральні й органічні добрива відповідно до раніше рекомендова­них доз або у подвоєних дозах за територіальними рекомендаціями. Вапнякові матеріали вносять із розрахунку 1,5 дози за гідролітич­ною кислотністю.

Важливо проводити потоковий і запобіжний радіаційний конт­роль. Потоковому радіаційному контролю підлягає продукція, яка надходить від господарств і населення на зберігання, переробку або реалізацію через торгівлю.

До системи запобіжного радіаційного контролю входять: пере­вірка на місцях (під час вегетації рослин) вірогідності прогнозу (роз­рахунку) вмісту РР на пасовищах і в зеленій масі влітку, у кормах заготовлених на стійловий період.

Якщо вміст РР у продукції рослинництва перевищує встановлені норми, урожай відправляють на корм худобі, а на даному полі вжива­ють додаткових заходів, які знижують перехід РР із ґрунту в рослини.

У зоні радіоактивного забруднення стронцієм-90 більше 10 Кі/км2 і цезієм-137 від 40 до 80 Кі/км2 землі використовуються для ведення рослинництва, але під суворим контролем із застосуванням режиму захисту працюючих. Такі поля виводяться із сівозміни і на них роз­міщують культури насіннєві й технічні, а також вирощують корми (коренеплоди, картоплю, кукурудзу на силос) для відгодівлі худоби.

Сіножаті й пасовища підлягають поліпшенню з внесенням підвище­них у 1,5 раза порівняно з існуючими нормативами доз фосфорних і калійних добрив і використанням урожаю тільки для відгодівлі худоби. Вся продукція, крім насіннєвої, одержана з даної території, підлягає радіаційному контролю. Насіння сільськогосподарських культур можна використовувати без обмежень.

Проводячи польові роботи, пов'язані з пилоутворенням, потрібно використовувати індивідуальні засоби захисту: респіратори або мар­леві, ватно-марлеві пов'язки. Після роботи пов'язку витрусити, ви­прати і можна використовувати знову. На тракторах і комбайнах бажано застосовувати герметичні кабіни. Після роботи необхідне вологе прибирання кабін.

Польові роботи проводять у спецодязі (комбінезонах, куртках, штанах, головних уборах). Після роботи спецодяг витрушують, а че­рез 3—4 доби перуть.

При зараженні полів хімічними речовинами і біологічними засобами мають бути проведені заходи безпеки, спрямовані на за­хист працюючих у рослинництві, рослин і урожаю, одержання без­печного для людей і тварин урожаю, знезаражування полів.

У разі підозри або за фактом ураження сільськогосподарських культур хімічними речовинами чи зараження біологічними засоба­ми необхідно залучити агрономів, агрохіміків, хіміків, спеціалістів станцій захисту рослин, представників карантинної служби до об­стеження, щоб встановити вид хімічної речовини, біологічного засо­бу, характер, ступінь ураження і межі зараження.

Якщо немає можливості залучити спеціалістів, агроном повинен організувати обстеження посівів, відібрати проби рослин, ґрунту, води і направити для аналізу на станцію захисту рослин, агрохімічну ла­бораторію або в науково-дослідну установу. За даними результатів візуального обстеження він повинен скласти повідомлення у двох примірниках. Один з них направити в районну службу захисту рос­лин і тварин, а другий — разом з пробами. На пробах зазначають: назву лабораторії, куди направлені проби, на що дослідити проби; назву села, господарства, бригади; номер поля, де взяті проби; час відбору проб (години, число, місяць, рік); хто відбирав проби (прізви­ще, посада).

До з'ясування результатів аналізів слід заборонити на даних по­лях всі роботи, використання урожаю, води, випас худоби. Для цього потрібно виставити при в'їзді на поля попереджувальні написи.

Після одержання результатів аналізів, коли відомі назва і доза хімічної речовини, методом прогнозу з урахуванням фази розвитку визначити можливий ступінь ураження рослин, втрати урожаю. Крім цього, розробити агротехнічні заходи для даних полів. Визначити строки відновних робіт на заражених полях із застосуванням при потребі засобів захисту органів дихання і шкіри, тривалості пере­бування у полі й знезаражування після роботи одягу, шкірних по­кривів та техніки.

При ураженні посівів слабкого (до ЗО %) і середнього ступенів (до 50— 70 %) і якщо пересівати неможливо, розробити агротехнічні заходи, спрямовані на збереження урожаю і зниження шкідливої дії хімічної речовини. Урожай з таких посівів після визначення в ньо­му залишкової кількості небезпечної речовини використовувати для потреб харчування можна тільки з дозволу медичної служби, на корм худобі — з дозволу спеціалістів ветеринарної медицини, а на на­сіння — після одержання результатів насіннєвої лабораторії. Уро­жай технічних культур відправляють на переробку.

Якщо ураження посівів сильного ступеня (90 —100 %) і висота рослин невелика, поля переорюють. При великій висоті посіви ско­шують, вивозять за межі поля і спалюють.

Плануючи використання земель надалі, необхідно обстежити поля з метою визначення вмісту небезпечної хімічної речовини в ґрунті. Тривалість збереження токсичних властивостей залежить від Грун­тов о-к ліматичних умов.

При ураженні зернобобових, овочевих, соняшнику препаратами 2,4-Д, піклорамом, урожай треба скосити і засилосувати. Ці препа­рати руйнуються при силосуванні й силос можна використовувати на корм худобі.

На полях, уражених хімічними речовинами, що містять миш'як (какодилова кислота та ін.), слід висівати тільки технічні культури, урожай яких іде на переробку, оскільки в продовольчих культурах може нагромаджуватися миш'як, що небезпечно для людей.

У перший рік після зараження небезпечною хімічною речовиною переорані поля після агротехнічної підготовки можна використати для сівби озимих, кормових або технічних культур. Надалі необхідно що­річно визначати вміст у ґрунті небезпечної хімічної речовини і за ре­зультатами досліджень планувати структуру посівів на наступний рік.

При встановленні факту зараження посівів збудниками небезпеч­них інфекційних хвороб чи шкідниками агрономічній службі необ­хідно обстежити поля, визначити вид, межі й щільність зараження, можливість розвитку епіфітотій. Потім розробити заходи ліквідації біологічного осередку з урахуванням можливості застосування хімічних і агротехнічних заходів, фази розвитку рослин, температу­ри повітря, вологості, появи і тривалості нічної й ранкової роси та інших факторів.

Відповідальність за проведення цих заходів несуть агрономи, фер­мери і керівники господарств. Контроль за проведенням заходів ліквідації осередку біологічного зараження покладається на станції захисту рослин і районну службу ЦЗ.