Моделі діагностики кризових явищ і процесів на рівні підприємств
З метою чіткої ідентифікації фінансової кризи і виявлення причин, які привели підприємство до кризи доцільно отримати інформацію про потенційну загрозу її діяльності, яка може виникнути як за зовнішніми, так і внутрішніми причинами. Оцінка кризових факторів фінансового розвитку підприємства та їх прогнозування здійснюється задовго до прояву їх явних ознак. Така оцінка є предметом експертної діагностики кризових явищ. При цьому під експертною діагностикою кризових явищ розуміють систему цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, які генерують загрозу в майбутньому.
Формування системи індикаторів оцінки загрози кризового розвитку підприємства здійснюється за кожним об'єктом спостереження. При формуванні такої системи всі показники-індикатори підрозділяються на об'ємні (виражені абсолютною сумою) і структурні (виражені відносними показниками).
Аналіз окремих сторін кризового фінансового стану підприємства здійснюється стандартними методами шляхом порівняння фактичних показників-індикаторів з плановими (нормативними) і виявляються розміри відхилення динаміки. При зростанні розмірів негативних відхилень на підприємстві відбувається наростання кризових явищ фінансової діяльності підприємства. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства проводиться на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства в динаміці. При цьому використовуються три принципові характеристики:
-легка фінансова криза; глибока фінансова криза;
- фінансова катастрофа.
Система експертної діагностики підприємства забезпечує раннє виявлення ознак кризового розвитку, що дозволяє вжити заходи по їх нейтралізації. Попереджувальний ефект такої діагностики відчуємо на стадії легкої фінансової кризи підприємства. При інших масштабах кризового стану, вона повинна доповнюватися системою фундаментальної діагностики.
Фундаментальна діагностика банкрутства характеризується системою оцінки кризового фінансового розвитку підприємства, здійснюваної методами факторного аналізу та прогнозування.
Фундаментальна діагностика дозволяє поглибити результати оцінки кризових параметрів фінансового стану підприємства, одержаних в процесі експрес-діагности, підтвердити попередню оцінку масштабів кризового стану підприємства, спрогнозувати розвиток окремих факторів, що генерують загрозу банкрутства і їх негативні наслідки, оцінити здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.
На першому етапі фундаментальної діагностики проводиться систематизація основних факторів за допомогою факторного аналізу і прогнозування, при якій ці фактори підрозділяються на незалежні від діяльності підприємства (зовнішні або екзогенні) і залежні від діяльності підприємства (внутрішні або ендогенні).
На другому етапі комплексного фундаментального аналізу використовуються спеціальні методи, які дозволяють виявити ступінь негативної дії факторів на окремі сторони фінансового стану підприємства. При цьому використовуються наступні методи:
- повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів - це розширює круг об'єктів кризового поля і систему показників-індикаторів можливої загрози банкрутства;
- кореляційний аналіз - використовується для визначення ступеня впливу окремих факторів на характер кризового розвитку. Кількісно цей вплив вимірюється за допомогою одно- або багатофакторних моделей кореляції. Результати такої оцінки дають можливість провести ранжирування факторів за ступенем їх дії на фінансовий розвиток підприємства;
- аналітичні моделі - алгоритми інтегральної оцінки загрози банкрутства, засновані на комплексному обліку найважливіших показників, що діагностують кризу (модель Альтмана, Jlica, Бівера та ін.).
На третьому етапі здійснюється розробка спеціальних багатофакторних моделей, що надають найсуттєвішу негативну дію фінансовому розвитку і представляють найбільшу загрозу розвитку кризи на підприємстві в майбутньому.
Четвертий етап полягає у визначенні здібностей підприємства до нейтралізації загрози кризи за рахунок внутрішнього потенціалу. Це припускає визначення об'ємів і часу, необхідних підприємству для зростання чистого грошового потоку, зниження суми фінансових зобов'язань, їх реструктуризація (переведення з короткострокових форм в довгострокові), зниження рівня поточних витрат фінансових ризиків і позитивної зміни інших фінансових показників. Коефіцієнт можливої нейтралізації (KHj6) поточної загрози розвитку кризи дозволяє дати загальну оцінку здатності підприємства до нейтралізації загрози розвитку кризи в короткостроковому періоді і розраховується за формулою:
ЧГП
КН - = ___ (4.11)
ФЗ
де ЧГП — очікувана сума чистого грошового потоку; ФЗ - середня сума фінансових зобов'язань.
П'ятий етан припускає остаточне визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства, на якому здійснюється ідентифікація фінансової кризи і включає аналітичні і прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства і визначає можливі напрями відновлення фінансової рівноваги на підприємстві.
За допомогою фундаментальної діагностики банкрутства одержують якнайповнішу картину кризового фінансового стану підприємства і конкретизують форми і методи майбутнього фінансового оздоровлення.
Основою стійкого зростання і фінансової стабілізації економіки в ринкових умовах є фінансова стійкість підприємств як основного структурного елементу економічної системи країни. Оцінка фінансової стійкості в короткостроковому плані пов'язана з ліквідністю балансу і платоспроможністю організації. Ліквідність і платоспроможність оцінюються за допомогою абсолютних і відносних показників.
По рівню ліквідності всі активи балансу підприємства можна поділити на чотири групи у порядку убування рівня ліквідності (табл. 4.9).
Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки приведених груп за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності А1 > ПІ; А2 > П2; АЗ > ПЗ; А4 < П4. У випадку, якщо одне або декілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів за однією групою активів компенсується їх надлишком за іншою групою.
У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.
Таблиця 4.9 - Угрупування статей активу и пасиву балансу за абсолютними показниками ліквідності
| Група активів | Склад статей балансу |
| А1 - найбільш ліквідні активи | Грошові кошти; короткострокові фінансові вкладення |
| А2 - активи, які швидко реалізовуються | Готова продукція; товари; Дт заборгованість; Векселі одержані |
| АЗ - активи, які повільно реалізовуються | Запаси; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів; Інші оборотні активи |
| А4 - активи, які важко реалізовуються | Необоротні активи |
| П| - найтерміновіші зобов'язання | Кредиторська заборгованість за придбаними товарами, роботами і послугами |
| Пг - короткострокові пасиви | Короткострокові позикові засоби, поточні зобов'язання за розрахунками, частина пасивів балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» і «Доходи майбутніх періодів» в частині сум, що заплановані до виплати протягом 12 міс. з дати складання балансу |
| П3 - довгострокові пасиви | Довгострокові зобов'язання |
Фінансова стійкість - це певний стан підприємства, гарантуючий його постійну платоспроможність. В результаті господарських операцій фінансовий стан підприємства може залишатися незмінним або поліпшуватися, або погіршуватися. Потік господарських операцій, які здійснюються щоденно, є «підбурництвом» певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладенного до основних фондів капіталу або у виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
На практиці застосовують різні методики аналізу фінансової стійкості, зокрема за допомогою абсолютної стійкості абсолютних показників. Економічною суттю фінансової стійкості підприємства є забезпеченість його запасів і витрат достатнім об'ємом джерел. Для аналізу фінансової стійкості розраховують показник - надлишок або недолік засобів для формування запасів і витрат, які розраховуються як різниця між величиною джерела засобів і величиною запасів і витрат. Тому для аналізу перш за все необхідно визначити розміри джерел засобів, що є у підприємства для формування його запасів і витрат.
Для оцінки джерел засобів формування запасів і витрат використовуються показники, що відображають різний ступінь охоплення видів джерела (табл. 4.10).
Таблиця 4.10 - Розрахунки джереЛ засобів формування запасів і витрат
| Показники оцінки | Формула розрахунку |
| Наявність власних оборотних засобів (В,) | В, — К Пд — А,і, де К - власний капітал; Пд - довгострокові кредити та позики; Ам - позаоборотні активи |
| Загальна величина формування запасів і витрат (С,) | с, = В, + пк, де Пк - короткострокові кредити, позики |
| Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних засобів (±В,) | ±В( = В,-ЗВ, де ЗВ - запаси і витрати |
| Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів або витрат (±С-,) | ±С, = С,-ЗВ |
За ступенем фінансової стійкості підприємства можливі чотири типи ситуацій (табл. 4.11).
Таблиця 4.1 І - Розрахунки ступені фінансової стійкості підприємства
| Ступінь фінансової стійкості гЛДприємства | Формула розрахунку |
| І. Абсолютна стійкість фінансового сґанУ | ЗВ<Вз |
| 2. Нормальна стійкість фінансового стану, гарантуюча платоспроможність підприємства | ЗВ < Вз+Пк |
| 3. Нестійке фінансове положення пов'я^ане 3 порушенням платоспроможності | ЗВ=Вз+Пк+До, |
| 4. Кризовий фінансовий стан | ЗВ>Вз+Пк |
ПРИМІТКА. Д„ - джерела, що ослабляють фінансову напруженість (тимчасово вільні власні засоби, привернуті засоби, кредити банку на тимчасове поповнення оборотних засобів).
Розрахунок вказаних цокавший0 і визначення на їх основі проблемних ситуацій дозволяє вИявити положення, в якому знаходиться підприємство, і накреслити заходи щодо його удосконалення. Для цього використовують трьохкомпонентнИЙ показник фінансової стійкості:
- наявність власних оборотні14 засобів;
- наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат або функціонуючий капітал;
- загальна величина основнії* джерел формування запасів і витрат з
урахуванням короткострокових позикових засобів.
На прикладі даних (табл. 4.12) показано застосування розглянутої методики в практику діючого підприємства.
Таблиця 4.12 - Види джерел запасів і витрат (тис. гри.)
| Фінансові показники | Па початок періоду | На кінець періоду | Зміни за звітний період |
| 1. Капітал і резерви | 4526,4 | 10837,8 | 6311,4 |
| 2. Необоротні активи | 3468,5 | 3805,7 | 337,2 |
| 3. Довгострокові зобов'язання | 223,3 | 52,9 | -170,9 |
| 4. Наявність власних оборотних засобів | 1057,9 | 7032,1 | 5974,2 |
| 5. Наявність власних оборотних засобів і частки термінових позикових джерел | 1281,2 | 7085,0 | 5803,8 |
| 6. Поточні зобов'язання | 2817,7 | -2085,0 | -732,7 |
| 7. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат | 4098,9 | 9170,0 | 5071,1 |
| 8. Запаси і витрати | 2514,6 | 2137,1 | -377,5 |
| 9. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних засобів | -1456,7 | 4895,0 | 6351,7 |
| 10. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних засобів і довгострокових позикових джерел | -1233,4 | 4947,9 | 6181,3 |
| 11. Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат | 1584,3 | 7032,9 | 5448,6 |
Отже, і на початок і на кінець звітного періоду підприємство мало в наявності власні засоби для покриття запасів і витрат. Причому до кінця звітного періоду ця сума збільшилася на 5974,2 тис. грн. Сума загальної величини основних джерел формування запасів і витрат на початок звітного періоду склала 4098,9 тис. грн. З упевненістю можна сказати, ідо формування витрат на підприємстві планується в основному за рахунок власних джерел. На кінець року на підставі розрахованих показників надлишку (недоліку) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат, можна охарактеризувати фінансовий стан підприємства як нормально стійкий, оскільки виконується умова коли розмір запасів і витрат менше загальної величини основних джерел його формування.
В табл. 4.13 приведені дані для визначення типу фінансової стійкості за основними показниками.
Методи аналізу кризових явищ Таблиця 4.13 - Визначення типу фінансового стану підприємства
(тис. і рн.)
| Показники | На початок періоду | На кінець періоду |
| 1. Загальна величина запасів і витрат (ЗВ) | 2514,6 | 2137,1 |
| 2. Наявність власних оборотних засобів (ВОЗ) | 1057,9 | 7032,1 |
| 3. Функціонуючий капітал (КФ) | 1281,1 | 7085,0 |
| 4. Короткостроковий позиковий капітал (КП) | 2817,7 | 2085,0 |
| 5. Загальна величина джерел (ВД) = КФ+КП | 4098,9 | 9170,0 |
| 6. Надлишок (+) або недолік (-) ВОЗ (Фс = ВОЗ - ЗВ) | -1456,7 | 4895,0 |
| 7. Надлишок (+) або недолік (-) власних і довгострокових позикових джерел (Фт = КФ - ЗВ) | -1233,4 | 4947,9 |
| 8. Надлишок (+) або недолік загальної величини основних джерел (Фо = ВД - ЗВ) | 1584,3 | 7032,9 |
Можливе виділення чотирьох типів фінансових ситуацій:
1. Абсолютна стійкість фінансового стану. Цей тип ситуації зустрічається украй рідко, є крайнім типом фінансової стійкості і відповідає наступним умовам: Фс > 0; Фг > 0; Фо > 0; S = {1,1,1}. Фінансовий стан характеризується надлишком джерел формування власних оборотних засобів над фактичною величиною запасів і витрат. Зустрічається рідко і представляє крайній тип фінансової стійкості.
2. Нормальна стійкість фінансового стану, яка гарантує платоспроможність: Фс < 0; Фт > 0; Фо > 0; S = {0,1,1}. Цей тип стійкості забезпечує фінансування запасів і витрат сумою власних оборотних засобів і довгострокових позикових джерел.
3. Нестійкий фінансовий стан, зв'язаний з порушенням платоспроможності, але при якому все ж таки зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів: Фс < 0; Фт < 0; Фо > 0; S = {0,0,1}. При такому типі фінансової ситуації запаси і витрати формуються за рахунок власних оборотних засобів, короткострокових кредитів і позик, а також джерел, які послаблюють засоби резервного фонду, фондів накопичення і споживання, тимчасові кредити на поповнення оборотних коштів, перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською (якщо у складі кредиторської заборгованості немає простроченої заборгованості).
4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові
цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості: Фс < 0; Фт < 0; Фо < 0; S = {0,0,0}.
Використовуючи трьохкомпонентний показник фінансової ситуації S={0,0,0] фінансову стійкість на початку звітного періоду можна вважати критичною, а на кінець - абсолютно стійкою.
До факторів фінансової стійкості відносять показники структури капіталу, поєднання різних джерел у фінансуванні активів підприємства (табл. 4.14).
Таблиця 4.14 - Розрахунок показників структури капіталу
| Показники структури капіталу | Формула розрахунку | Норматив |
| 1. Коефіцієнт фінансової залежності | Зобов' язання Активи | < 0,7 |
| 2. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами | Власні оборотні засоби Оборотні активи | V о |
| 3. Коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів | Власні оборотні засоби Власний капітал | >0,2- 0,5 |
Значення рекомендованих меж дозволяє менеджеру маневрувати ресурсами і господарськими операціями, для підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства, знаходити можливості зміцнення платоспроможності і фінансової стійкості організації.
Враховуючи різноманіття показників фінансової стійкості, відмінність в рівні їх критичних оцінок і виникаючі у зв'язку з цим складнощі в оцінці ризику банкрутства, багато вітчизняних і зарубіжних економістів рекомендують виробляти інтегральну бальну оцінку фінансової стійкості.
Суть цієї методики полягає в класифікації підприємств по ступеню ризику виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості та рейтингу кожного показника, вираженого в балах. Зокрема, в роботі Л.В. Донцової і Н.А. Никифорової запропоновані наступні показники та їх рейтингова оцінка (табл. 4.15).
Таблиця 4.15 Критерії інтегральної оцінки підприємств по фінансової
| Показник | Границі класів згідно критеріям | |||||
| І клас, знач/бал | II клас, знач/бал | III клас, знач/бал | . IV клас, знач/бал | V клас, знач/бал | VI клас, знач/бал | |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,25 і вище /20 | 0,2/16 | 0,15/12 | 0,1/8 | 0,05/4 | Менше 0,05/0 |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 1,0 і вшце/18 | 0,9/15 | 0,8/12 | 0,7/9 | 0,6/6 | Менше 0,5/0 |
| Коефіцієнт поточної ліквідності | 2,0 і вище /16,5 | 1,9-4,7 ' ' /15-12 | 1,6-1,4 /10,5-7,5 | 1,3-1,1 /6-3 | 1,0 /1,5 | Менше 1,0/0 |
| Коефіцієнт фінансової незалежності | 0,6 і вище /17 | 0,59-0,54 /15:12 | 0,53-0,43 /11,4:7,4 | 0,42-0,41 /6,6-1,8 | 0,4/1 | Менше 0,4/0 |
| Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами | 0,5 і вище /15 | 0.4/12 | 0,3/9 | 0,2/6 | 0,1/3 | Менше 0,1/0 |
| Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом | 1,0 і вище /15 | 0,9/12 | 0,8/9,0 | 0,7/6 | 0,6/3 | Менше 0,5/0 |
| Мінімальне значення границі | 100/100 | 85/64 | 63,9/56,9 | 41,6/28,3 | 18/15 | - |
стійкості
I клас - підприємства з надійним запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути упевненим в поверненні позикових засобів;
II клас - підприємства, що демонструють деяку міру ризику за заборгованістю, але ще не розглядаються як ризиковані;
III клас - проблемні підприємства, де існує ризик втрати засобів, а повне отримання відсотків представляється сумнівним;
IV клас - підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після вживання заходів з фінансового оздоровлення, а тому кредитори ризикують втратити свої засоби і відсотки;
V клас - підприємства високого ризику, практично неспроможні.
Інтегральна оцінка фінансової стійкості на основі скорінгового аналізу. Вперше була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х pp. Суть цієї методики - класифікація підприємств по ступеню ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах на основі експертних оцінок.
Розглянемо просту скорінгову модель з трьома балансовими показниками (табл. 4.16).
Таблиця 4.16 - Угрупування підприємств на класи за рівнем
платоспроможності
| Показник | Границі класів згідно критеріям | ||||
| І клас, знач/бал | 11 клас, знач/бал | 111 клас, знач/бал | IV клас, знач/бал | V клас, знач/бал | |
| Рентабельність сукупного капіталу, % | ЗО і вище (50 балів) | 29,9-20 (49,9-35 балів) | 19,9-10 (34,9-20 балів) | 9,9-1 (19,9-5 балів) | менше 1 (0 балів) |
| Коефіцієнт поточної ліквідності | 2,0 і вище (ЗО балів) | 1,99-1,7 (29,9-20 балів) | 1,69-1,4 (19,9-10 балів) | 1,39:1,1 (9,9-1 балів) | 1 і нижче (0 балів) |
| Коефіцієнт фінансової незалежності | 0,7 і вище (20 балів) | 0,69-0,45 (19,9-10 балів) | 0,44-0,30 (9,9-5 балів) | 0,29-0,20 (5-1 балів) | менше 0,2 (0 балів) |
| Границі класів | 100 балів і вище | 99-65 балів | 64-35 балів | 34-6 балів | 0 балів |
Згідно цим критеріям визначається клас, до якого належить підприємство, що аналізується (табл. 4.17).
Таблиця 4.17 - Узагальнена оцінка фінансової стійкості аналізованого
підприємства
| Помер показника | На початок періоду | На кінець періоду | ||
| фактичний рівень | кількість балів | фактичний рівень | кількість балів | |
| 36,7 | 41,2 | |||
| 1,74 | 21,3 | 1,53 | 14,3 | |
| 0,7 | 20,0 | 0,64 | 17,9 | |
| Разом | - | 91,3 | - | 82,2 |
Дані табл. 4.17 свідчать про те, що за ступенем фінансового ризику, обчисленого за допомогою даної методики, підприємство і у минулому, і в
ін( і ному році підноситься до 11 класу. Причому за звітний рік воно дещо !І‘-І фШИЛО своє положення.
Для оцінки рейтингу суб'єктів господарювання і ступеня фінансового ції піку досить часто використовується метод багатовимірного і" і) іннгового аналізу, який виглядає таким чином.
І■’і.-пі І. Обґрунтовується система показників, за допомогою яких оцінюються результати господарської діяльності підприємств, збираються відповідні дані і формується початкова матриця (табл. 4.18). Початкові дині можуть бути представлені у вигляді моментних показників, що їм іоОражають стан підприємства на певну дату, і темпових показників, що ирнктсрнзують динаміку діяльності підприємства і представлених у Нін ііиді коефіцієнтів зростання. Можливо вивчення одночасне моментних і ісммоннх показників.
І ийліщя 4.18 - Матриця початкових даних
| 1 Іимер ніри* мстпа | Коефіцієнт ліквідності | Коефіцієнт оборотності капіталу | Рентабельність активів, % | Коефіцієнт фінансової незалежності | Частка власного капіталу в оборотних активах, % |
| 1,8 | 3,2 | 0.75 | |||
| 2,0 | 2,5 | 0,62 | |||
| 1,5 | 2,8 | 0,55 | |||
| 1,7 | 2,2 | 0,68 | |||
| 1,4 | 2,7 | 0,58 | |||
| fi | 1,6 | 3,5 | 0,72 |
Гтап 2. У таблиці початкових даних у кожному стовпці визначається максимальне значення, яке приймається за одиницю. Потім всі елементи ■ пінпідносяться за максимальними значеннями. В результаті створюється і іпіриці ст андартизованих коефіцієнтів (хД представлених в табл. 4.19.
Якщо з економічної сторони кращим є мінімальне значення ііокмшика (наприклад, витрати на гривню товарної продукції), то треба змінити шкалу розрахунку так, щоб найменшому результату відповідала іиіНбілмиа сума показника.
Таблиця 4.19 - Матриця стандартизованих коефіцієнтів (хч)
| Номер підприємства | Коефіцієнт ліквідності | Коефіцієнт оборотності капіталу | Рентабельність активів, % | Коефіцієнт фінансової незалежності | Частка власного капіталу в оборотних активах, % |
| 0,9 | 0,914 | 0,579 | 0,457 | ||
| 0,714 | 0,628 | 0,826 | 0,746 | ||
| 0,75 | 0,800 | 0,658 | 0,733 | 0,714 | |
| 0,85 | 0,628 | 0,907 | 0,857 | ||
| 0,70 | 0,771 | 0,421 | 0,773 | ||
| 0,80 | 0,553 | 0,960 |
Етап 3. Всі елементи матриці координат зводяться в квадрат. Якщо задача розв'язується з урахуванням різної ваги показників, то одержані квадрати множаться на величину відповідних вагових коефіцієнтів (К), встановлених експертним шляхом, після чого результати складаються по рядках (табл. 4.20).
Таблиця 4.20 - Результати порівняльної рейтингової оцінки діяльності
підприємств
| Номер підприємства | Номер показника | Місце | |||||
| Rj | |||||||
| 0,81 | 0,835 | 0,335 | 0,209 | 3.189 | III | ||
| 0,510 | 0,394 | 0,682 | 0,556 | 3,142 | IV | ||
| 0,562 | 0,640 | 0,433 | 0,537 | 0,510 | 2,682 | V | |
| 0,722 | 0,394 | 0,2 | 0,734 | 3,672 | |||
| 0,49 | 0,594 | 0,177 | 0,537 | 1,858 | VI | ||
| 0,64 | 0,306 | 0,921 | 3,867 |
Ri = K,x;i+K2x;l+... + K,lxlr (4.12)
Етап 4. Одержані рейтингові оцінки (Rj) розміщуються по ранжиру, після чого визначається рейтинг кожного підприємства. Перше місце займає підприємство, якому відповідає найбільша сума, друге місце - підприємство, що має наступний результат, і т. д.
Діагностика кризи у вітчизняній практиці проводиться на основі оцінки незадовільної структури балансу і розрахунку трьох показників.
Аналіз фінансового положення підприємства проводиться відповідно до вимог Методичних рекомендацій з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства і ознак дій із приховування кризового становища, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від ] 7.01.2001 р. №10 (далі - Методика), загальноприйнятими методами з метою визначення факторів, що вплинули на погіршення платоспроможності платника податків і прогнозування майбутнього фінансового положення підприємства.
Відповідність розрахунків пінкам економічних показників фінансового стану підприємств за різним рівнем платоспроможності визначається державним органом з питань банкрутства, арбітражним керівником, підприємством, власником майна (органом, уповноваженим розпоряджатися активами такого підприємства), інвестором, креди тором за власною ініціативою (ОГНС), а також в передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Для забезпечення єдиного підходу в оцінці фінансово- господарського положення підприємства при виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної неплатоспроможності, а також ознак, передбачених ст. 218 КК України, Методикою рекомендовані розрахунки наступних коефіцієнтів: коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт
забезпеченості власними засобами; коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Щоб організація була визнана платоспроможною, значення цих коефіцієнтів повинні відповідати нормативам.
1) Кп.п. = коефіцієнт поточної платоспроможності або коефіцієнт покриття. Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансове положення будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми коштів, що є у нього, і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, відповідного законодавчому визначенню, як нездатність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, зокрема по заробітній платні, а також виконати зобов'язання по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, ніж через відновлення платоспроможності. Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних засобів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних засобів (ТА) до загальної суми поточних зобов'язань (777) за кредитами банку, інших позикових засобів і розрахунків з кредиторами і має вигляд:
ТА
Кп (коефіцієнт покриття) (4.13)
2) Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (Квоз) характеризує наявність власних оборотних засобів у підприємства, необхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між об'ємами джерел власних і прирівняних до них (ВК ) засобів і фактичною вартістю основних засобів і інших необоротних активів до вартості оборотних активів, що є у підприємства (ОА) - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших оборотних активів;
ВК-ВА ,ЛІЛХ
Квоз= . (4.14)
ОА
Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не одержало прибутку, то його фінансове положення характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності відповідає фінансовому положенню боржника, коли він, відповідно до Закону, зобов'язаний звернутися в місячний термін в суд із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто, коли задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань в повному об'ємі перед іншими кредиторами.
Якщо на початку звітного періоду, що передував подачі заяви в господарський суд про порушення справи про банкрутство, відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто, фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.
Так, якщо на початок звітного періоду, передуючого подачі заяви фіктивною банкрота в господарський суд про порушення справи про банкрутство, коефіцієнт покриття менше 1, тобто відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності при рентабельності більше 0 (тобто прибутковості), то це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства. Таким чином, боржник, маючи нагоду виконувати грошові зобов'язання перед кредиторами, усвідомлено помилково інформує господарський суд про неможливість виконання своїх грошових зобов'язань в повному об'ємі перед кредиторами.
Якщо значення цих показників нижче нормативних, то структура балансу визнається незадовільною і тоді розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період 6 місяців.
3) Коефіцієнт відновлення розраховується:
(4.15)
де Кп.л.кінець, початок- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець і початок періоду.
Кп.л.норм.- нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності (Кп.л.норм. = 2).
Т - звітний період у місяцях.
Коефіцієнт відновлення, приймаючий значення більше І, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність за 6 місяців.
Якщо структура балансу признається незадовільною, а Квпмає тенденцію до зниження, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності (Kemp сипи плат.) за 3 місяці:
Кп.л.кінець + ЗІТ(Кп.л. кінець—Кп.л.початок)
(4.16)
Квтрати плат. =
Кп.л.норм.
Якщо значення Квтрати плат,більше 1, то підприємство має реальну нагоду зберегти свою платоспроможність протягом 3-х місяців. Якщо структура балансу визнана задовільною, але Квтрати плат,має значення менше І, то може бути ухвалене рішення про те, що підприємство не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Огляд і аналіз наведених методик і методів діагностики кризових явищ дозволив сформулювати їх достоїнства і недоліки. Практика використання цих методів за даними українських підприємств і аналіз експертних висновків у даному контексті показали, що найбільш популярними є методи оцінки, засновані на аналізі фінансових коефіцієнтів. Це пов’язано, насамперед, з тим, що порівняльні методи передбачають широке використання експертизи, а сучасні підприємства
Методи ашнізу криюних я нищ або не мають вільних грошей для подібних досліджень, або не хочуть показувати своє реальне становище.
С1
.<& Контрольні запитання:
1. Що означає діагностування для розвитку системи, виявлення та запобігання кризи?
2. Які проблеми може вирішити діагностика?
3. Чи можна вважати діагностування функцією?
4. Основні напрями у діагностиці кризи соціально-економічної системи.
5. Класифікація типів и видів діагностики.
6. Дайте характеристику механізму антикризового управління як складної категорії управління.
7. Склад комплексного механізму антикризового управління.
8. У чому особливості технологій антикризового менеджменту?
9.3 яких блоків складається технологічна схема антикризового управління?
10. Які фактори впливають на розробку управлінських рішень у технології антикризового управління?
11. Яку роль відіграє інформаційне забезпечення в технології антикризового управління?
12. Як здійснюється контроль кризових ситуацій в технології антикризового управління?
13. Назвіть основні економетричні методи визначення кризових
явищ?
14. Назвіть три великих види методів та моделей діагностики?
15. Охарактеризуйте коротко кожну економегричну модель?
16. У чому гідність економетрічной моделі БМ?