Квадратний м’яз; 2. довгий м’яз; 3. широкий м’яз; 4. багаточеревцевий м’яз з сухожилковими переділками (intersectio tendinea)
в) м’язи, в яких спільне черевце поділено проміжним сухожилком (tendo intermedius) на два черевця, наприклад: двочеревцевий м’яз (m. digastricus), лопатково-пiд’язиковий м’яз (m. omohyoideus);
г) м’язи, у яких черевце перетинається однією або кількома сухожилковими переділками (intersectiones tendineae), наприклад: прямий м’яз живота (m. rectus abdominis); пiвперетинчастий м’яз стегна (m. semimembranosus).
За напрямком волокон м’язи поділяють на такі, у яких м’язові волокна йдуть прямо, паралельно одне до одного, і такі, у яких волокна розташовані під кутом по відношенню до сухожилка. 3а принципом прикріплення м’язових волокон до сухожилків розрізняють м’язи, у яких косо розташовані м’язові волокна сходяться під гострим кутом i прикріплюються з двох боків до сухожилка – двоперистий м’яз (m. bipennatus), і такі, у яких м’язові волокна йдуть косо, пiд гострим кутом, але прикріплюються до сухожилка з одного боку – одноперистий м’яз (m. unipennatus). Є м’язи з різним напрямком волокон – дельтоподібний м’яз (m. deltoideus). Це так званий багатоперистий м’яз (m. multipennatus; мал. 84).
Мал. 84. Перисті скелетні м’язи:
А. двоперистий м’яз; б. одноперистий м’яз; в. багатоперистий м’яз.
Окремі м’язи або їх групи, які під час скорочення виконують протилежно спрямовану дію називаються антагоністами, м’язи, що виконують однакові рухи, - синергістами.
Походження назв м’язів різне. Так, назва м’яза може відображати його форму – трапецiєподiбний, ромбоподібний, квадратний м’яз, круглий м’яз; деякі м’язи мають назву, що характеризує розмір м’яза: великий, малий, короткий, найширший, найдовший м’язи; у назві м’яза може відображатися: напрямок м’язових волокон – косий, поперечний м’язи; будова м’яза – двоголовий, триголовий, чотириголовий, двочеревцевий м’язи; назва м’яза може містити в собі місця його початку та прикріплення – плечопроменевий, груднинно-ключично-соскоподiбний; назва м’яза може відображати функцію м’яза – м’яз-згинач, м’яз-розгинач, м’яз-обертач, м’яз-привертач, м’яз-відвертач, м’яз-пiднiмач, м’яз-натягувач, м’яз-стискач, привідний м’яз, відвідний м’яз, протиставний м’яз.
Залежно вiд того, на яку кількість суглобів діє м’яз, розрізняють: односуглобовi, двосуглобовi, багатосуглобовi м’язи. Є м’язи, які взагалі не діють на суглоби, наприклад, шило-пiд’язиковий м’яз, щито-пiд’язиковий м’яз.
Допоміжний апарат м’язів
У виконанні функції м’язів допомагають: фасції, піхви сухожилки, волокнисті та кістково-волокнисті канали, синовiальнi сумки, блоки та сесамоподiбнi кісточки.
Фасцiя (fascia), являє собою сполучнотканинний покрив. Фасції м’язів вкривають окремі м’язи, групи м’язів, відокремлюють окремі м’язи вiд інших, групи м’язів, утворюючи фаціальні. Фасція розщеплюється на пластинки, що відокремлюють один шар м’язів від іншого. Під час скорочення м’язів, покритих фасцією, зменшується тертя м’язів. Фасція утворює піхви навколо судинно-нервових пучків. До фасції може кріпитися сухожилок м’яза. Фасції утворюють капсули для органів, наприклад, на шиї для щитоподібної залози, гортані, трахеї, глотки, стравоходу, мішки для під нижньощелепної та привушної залоз.
Фасцiальнi пластинки та фасцiальнi перегородки, зокрема, тi, що прирощуються до кiсток, разом утворюють волокнистий скелет, який ще називають м’яким скелетом. Розвиток фасцiй залежить від розвитку м’язів. Фасцiї подекуди беруть участь в утвореннi стiнок каналiв: поперечна фасцiя - в утвореннi задньої стiнки пахвинного каналу, широка фасцiя стегна - в утвореннi передньої та задньої стiнок стегнового каналу.
Фасцiї називаються залежно вiд назв дiлянок, в яких фасцiї розташовуються, вони можуть мати назву органа, який покривають (наприклад, привушна фасцiя, щiчно-глоткова фасцiя).
У разі запальних процесів тканин організму фасції запобігають поширенню інфекції, однак в окремих випадках вони є її провідниками.
У дiлянцi променево-зап’ясткового та надп’ятково-гомілкового суглобiв фасцiї потовщуються, в них переважають колові волокна, якi прирощуються до кiсток передплiччя, гомiлки та стопи. Це так званi тримачi м’язів (retinacula musculorum). Вiд них до кiсток (вiдповiдно, лiктьової та променевої чи великогомiлкової, малогомiлкової, стопи) вiдходять перегородки, що зрощуються з окiстям. Таким чином пiд тримачами м’язів утворюються волокниті пiхви (vaginae fibrosae), в яких проходять сухожилки м’язiв, покритi синовіальні пiхвами (vaginae synoviales), утворені синовiальною оболонкою.
Синовіальна піхва має два листки - нутрощевий (lamina visceralis), що зрощується з сухожилком, та пристінковий (lamina parietalis), що зрощується з волокнистою піхвою. На кiнцях сухожилкової пiхви пристінковий листок переходить у нутрощевий. Таким чином, утворюється щiлиноподiбна порожнина сухожилкової пiхви, заповнена незначною кількістю синовіальної рідини, що зволожує оберненi одна до одної поверхні пристінкового та нуторщевого листків синовіальної піхви. Це забезпечує зменшення тертя сухожилка, що створює оптимальнi умови для функцiонування м’яза. Пристінковий листок переходить у нутрощевий листок синовіальної пiхви на всьому протязi пiхви, тоді його називають брижею сухожилка (mesotendinеum), aбo ж тiльки в окремих дiлянках пiхви, утворюючи вуздечки сухожилка (vincula tendinum). В брижi сухожилка проходять судини та нерви, вони розмiщуються мiж двома синовiальними листками брижi (мал. 85).
Мал. 85. Схема будова піхви сухожилка:
1. сухожилок; 2. нутрощева пластинка піхви сухожилка;