Основні нормативні акти про гігієну праці та виробничу санітарію
В системі законодавчих актів основна роль приділяється Закону «Про охорону праці» (редакція від 2002 р.), що визначає основні положення з реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров'я у процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства і працівником з питань безпеки праці, виробничої санітарії, встановлює єдиний порядок організації охорони праці у виробничій сфері в Україні.
Гігієна праці – область практичної й наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працюючих, обумовленого умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи й засоби захисту, спрямовані на збереження та зміцнення здоров'я працюючих, профілактики несприятливого впливу умов праці.
Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають впливу шкідливих виробничих фак- торів на працюючих.
Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" питання санітарних і протиепідемічних норм знайшли відображення в цілому ряді законодавчих, нормативних та інструктивних документах: "Закон України про охорону праці", СНіП 89-90 "Генеральні плани промислових підприємств", ДСН 3.3.6.042.99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", ДСН З.З.6.039-99 "Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації", ДНАОП 0,03-1,02-94 "Положення про медичний огляд працівників певних категорій ", ГОСТ 12.1.005-88" Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони ", ДБН 2.2.1-95" Основні положення проектування "та ін. Плануючи робоче місце, виходять з того, щоб робітник протягом зміни не знижував встановленої продуктивності праці, витрачаючи мінімум фізичних зусиль, був захищений від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Важливе значення мають також робоча поза, темп і ритм виконуваної роботи. Виключаються статичні м’язові напруги і, як наслідок, профзахворювання (викривлення хребта, розширення вен, плоскостопість) при робочій позі, яка забезпечує розташування центру ваги тіла в межах площі опори. Загальні ергономічні вимоги до робочих місць викладено в міждержавних стандартах ГОСТ 12.2.032-78 (під час виконання робіт сидячи) та ГОСТ 12.2.033-78 (під час виконання робіт стоячи). Вимірювання параметрів виробничого середовища виконують за договором працівники санепідемстанцій. За результатами цих вимірювань заповнюють відповідні паспорти. У випадку невідповідності значень виміряних параметрів чинним нормам на підприємстві розробляються і здійснюються комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії.
Поняття про умови праці
Світове товариство визнає право кожної людини на справедливі та сприятливі умови праці, що включають умови праці, які відповідають вимогам безпеки та гігієни. Наша держава визнала право на безпечні та здорові умови праці і закріпила його в якості одного з конституційних прав людини і громадянина (ч.4 ст.43). Говорячи про «безпечні та здорові умови праці» важливо зясувати, що слід розуміти саме під «умовами праці». Методичні рекомендації Міністерства праці України для проведення атестації робочих місць за умовами праці (Дод.1, Основні терміни та визначення) N 41 від 1 вересня 1992 року): «Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці». Ст.2 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 (ратифік. Законом № 290 / 95-ВР від 11.07.1995р.) визначає «умови праці» як сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на стан здоров'я та працездатність людини у процесі праці, а також встановлюють тривалість робочого часу та часу відпочинку, надання відпусток, оплату праці відповідно до законодавства про працю Сторони працевлаштування. Гігієнічний класифікатор праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (Наказ МОЗ України від 31.12.1997 №382 [2] ) умови праці поділяє на 4 класи: 1 клас – оптимальні умови праці, 2 клас – допустимі умови праці, 3 клас – шкідливі умови праці, 4клас – небезпечні (екстремальні) умови праці. Ст.88 КЗпП [5] вказує на умови праці, які мають враховуватися при розробленні норм виробітку (норм часу) і норм обслуговування, і зобов’язує власника визначати їх, виходячи з нормальних умов праці. Нормальними умовами праці законодавець вважає: справний стан машин, верстатів і пристроїв; належну якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання; вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення; своєчасне забезпечення технічною документацією; здорові та безпечні умови праці. Також законодавець розкриває зміст поняття «здорові та безпечні умови праці»: додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров’я робітників, і т. ін.
Отже, умови праці – це об'єктивна, невід’ємна частина будь-якого процесу праці, що представляє собою сукупність взаємопов'язаних нормативних, виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціально-економічних факторів конкретної професійної діяльності, які за певних обставин можуть впливати на здоров'я, працездатність людини, її відношення до праці і ступінь задоволеності самою працею, на рівень життя та всебічній розвиток людини як найвищої соціальної цінності.