Трудовий договір та охорона праці
Трудовий договір- це така двостороння угода, за якою працівник зобов'язується особистою працею виконувати обумовлену договором роботу з дотриманням встановленого трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові відповідну заробітну плату та забезпечити належні умови праці, визначені трудовим законодавством, колективним договором та угодою сторін.
Трудовий договір - основний інститут у системі трудового права, він є підставою для виникнення трудових правовідносин, а також формою залучення до праці. Використовується в усіх країнах з ринковою економікою для найму робочої сили.
Зміст трудового договору формулює взаємні зобов'язання його сторін. Основною вимогою до договірних умов є правило ст. 9 КЗпП:
умови трудового договору не повинні погіршувати становище працівника порівняно з тим, що вже встановлено чинним законодавством.
Умови змісту трудового договору поділяють на два види: необхідні (обов'язково відображені у трудовому договорі) та факультативні (необов'язкові, додаткові).
Обов'язкові умови трудового договору: оплата праці, місце роботи, трудова функція працівника (вид роботи або посада, виконання чи заміщення яких можливе з огляду на професію, спеціальність, кваліфікацію).
Факультативні умови трудового договору не повинні погіршувати становище працівника. Це, як правило, умови про неповний робочий час, про сумісництво чи суміщення, про випробувальний строк та ін. З'являються нові сучасні умови: володіння іноземною мовою, наявність власного автомобіля, нерозголо-шення комерційної таємниці тощо.
ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК
Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінок і чоловіків. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює особливі вимоги щодо охорони праці жінок і неповнолітніх.
Статтею 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється за-стосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встанов-лені для них граничні норми:
- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою робо-тою (до 2 разів на годину) – 10 кг;
- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом роб. зміни – 7 кг.
Законодавством про працю забезпечені права жінок на максимально досконалі режими праці і відпочинку, обмеження праці жінок на роботах у нічний час. При цьому значна увага приділяється наданню пільг вагіт-ним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років: не допуска-ються роботи у нічний час, надурочні роботи і роботи у вихідні дні, на-правлення у відрядження без їх згоди (ст. 177 КЗпП). Жінкам надаються відпустки по вагітності і пологам тривалістю 70 календарних днів до і 56 календарних днів після пологів, а також перерви для годування дитини. Вони, відповідно до медичного висновку, можуть мати знижені норми виробітку або бути переведені на легку роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП).
Гарантії трудових прав жінок чітко визначені ст. 184 КЗпП. Заборо-няється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробіт-ну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, також забороняється звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, самотніх матерів у випадку наявності у них дітей віком до 14 років чи дитини-інваліда, крім випадків повної лік-відації підприємства, установи, організації, але з обов’язковим працевла-штуванням.
Жінкам, які працюють і мають двох і більше малолітніх дітей або ди
тину-інваліда, надаються пільги до відпустки.
Дітей: Охорона праці неповнолітніх закріплена законодавством України. Не-повнолітні (особи, що не досягли 18 років) у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, відпусках та деяких інших умов користуються пільгами. Зокрема, забороняється залу-чати їх до важких робіт і до робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт. Порядок трудового і професійного на-вчання неповнолітніх професій, пов’язаних з цими роботами, визначається Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з нагля-ду за охороною праці 15.12.2003 р. № 244. Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Усі особи, молодші вісімнадцяти років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду й у подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду. За згодою батьків або опікунів можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП), а тривалість робочого часу для пра-цівників віком від 16 до 18 років має складати 36 годин на тиждень, віком від 15 до 16 років – 24 години на тиждень.
Щорічна відпустка неповнолітнім надається в літній час або, за їх бажанням, у будь-яку пору року.
Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім дотримання загального порядку звільнення, здійснюєть
ся тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).
Категорії робіт, на яких забороняється застосування праці жінок і не-повнолітніх, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками і неповнолітніми затверджуються МОЗ за погодженням з Держпромгірнагляду.
Інвалідами рахуються особи зі стійким розладом функцій організму, обу-мовленим захворюванням, наслідком травм або природженими дефектами, які призводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності у соціальній допо-мозі та захисту.
Інваліди в Україні володіють всією повнотою соціально – економічних, політичних, особистих прав і свобод (ст. 1 Закону України „Про основи соціа-льної захищеності інвалідів України”).
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створюва-ти для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експе-ртної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових за-ходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ст. 12 Закону України „Про охорону праці”).
У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноваже-ний ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфіка-цію і перевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, вста-новити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається.